(Minghui.org) Нещодавно я слухав програму «Згадуючи милосердя Вчителя» на радіо Minghui. Вона глибоко мене зворушила.
Слухаючи спогади багатьох практикувальників, я відчув, через які труднощі пройшов Учитель, а також його милосердя до всіх живих істот. Ця програма також спонукала мене ще старанніше вдосконалюватися.
Мені дуже пощастило, що я багато разів мав нагоду побачити Вчителя, і кожна така зустріч є для мене неоціненною. Тут я хочу поділитися зі співучнями своїми найдорожчими спогадами про першу зустріч з Учителем.
Наприкінці 1995 року я повернувся до Пекіна, отримавши Фа в США лише кількома місяцями раніше. Це був перший і останній раз, коли після отримання Фа я приїхав до Пекіна. Знайомі запахи дали мені відчути себе так, ніби я повернувся додому.
До Пекіна також приїхали інші практикувальники зі США. Спочатку ми вирушили до початкової школи неподалік мосту Цзюсянь, де місцеві практикувальники приготували для нас пельмені. Я й досі пам'ятаю, як ми всі сиділи разом на маленьких стільчиках і їли пельмені.
Протягом наступних кількох днів я спілкувався з багатьма практикувальниками Дафа з Пекіна. Я відчував, що всі вони були добрими й щирими, відкрито ділилися досвідом вивчення Фа та вдосконалення. Коли я згадую той час, на душі стає тепло. Шкода, що деякі з тих, хто брав участь у тих зустрічах, згодом стали на хибний шлях. На щастя, більшість із них і досі непохитно просуваються шляхом удосконалення.
Деякі досвідчені практикувальники запропонували мені відвідати храм Цзєтай. Вони розповіли, що Вчитель певний час перебував там і саме там написав другий том «Чжуань Фалунь». Я побував на «Полі Будди» й у серці дав обітницю вдосконалюватися до самого кінця та слідувати за Вчителем додому.
Мені пощастило взяти участь у конференції з обміну досвідом удосконалення, що проходила в актовій залі другої артилерійської військової бази. На той час я вдосконалювався лише кілька місяців, але виступи практикувальників дали мені дуже багато. Саме тоді я зрозумів, що до цього не знав, як по-справжньому вдосконалюватися.
Я також виступив на цій конференції й поділився з усіма своєю радістю від отримання Фа:
«Я отримав Фа у 1995 році, і першою книгою, яку прочитав, була „Чжуань Фалунь“. Мої батьки попросили когось передати мені книгу. У перший день я читав до пізньої ночі й зрештою заснув просто на килимі. Потім я перечитував книгу багато разів і ніяк не міг відірватися від читання».
Кожного разу, коли я читав книгу, мені здавалося, що це зовсім нова книга. Було багато абзаців, які, як мені здавалося, я раніше ніколи не читав, і я думав, що був надто неуважним під час читання. Як я міг пропустити ці абзаци? Іноді, читаючи книгу, я був настільки схвильований, що постійно плескав себе по ногах. Я написав батькам листа: «Дякую, що принесли мені „Чжуань Фалунь“. Це навіть важливіше, ніж дати мені друге життя».
1 січня 1996 року — день, який я ніколи не забуду. Я був у кімнаті для обміну досвідом у парку Юетань, коли вперше зустрів Учителя. Учитель був дуже добрий, великодушний і молодий. Я вперше потиснув Учителю руку. Рука Вчителя була дуже теплою і на дотик м’якою, як бавовна. Я чув, як один практикувальник сказав, що якщо ви справжній практикувальник, то відчуєте, що рука Вчителя тепла й м’яка; якщо ж у вас неправедні наміри й ви думаєте створити проблеми або кинути виклик Фа, то відчуєте, ніби тримаєте сталеву пластину.
Практикувальники, присутні на зустрічі, приїхали з багатьох країн: Швеції, Італії, Франції, Сінгапуру, Гонконгу, США та Канади. Учитель терпляче й детально відповідав на запитання закордонних послідовників.
Мені було дуже цікаво, і я хотів записати те, що говорив Учитель, щоб потім прослухати. Я приніс на зустріч відеомагнітофон, який привіз зі США, але оскільки не планував записувати відео, то не спрямовував його ні на кого. Я просто хотів записати голос Учителя. Пізніше я виявив, що на відеокасеті нічого не записано. Мені здалося, що це було справжнє диво, бо я пам’ятав, як натискав кнопку запису.
Тоді я зрозумів, що вчинив неправильно, бо не дотримувався вимог Дафа. Проповіді Вчителя в різних регіонах пізніше були офіційно опубліковані у вигляді книг, і Учитель попросив знищити всі записи. Я зібрав багато магнітофонних записів лекцій Учителя. І хоча мені дуже не хотілося, цього разу я твердо вирішив дотримуватися вимог Фа.
Під час зустрічі я поставив запитання: Будди, Даоси й Боги — це всі істоти, які досягли Досконалості. Отже, вони, мабуть, уже позбулися пристрасті до слави, вигоди та стосунків. Учитель уже згадував, що на всіх рівнях існують вищі істоти. У такому разі, чи мають вони пристрасті, відповідні їхнім рівням?
Учитель відповів, що я не повинен розуміти це таким чином. Потім він з іншого боку пояснив багато рівнів нашого Шляху.
Завдяки цьому я зрозумів, що маю проблему: мені подобалося використовувати власні знання, логіку та уявлення для дослідження й вивчення Дафа. Я був надто зосереджений на формулюваннях, манері висловлювання чи виборі слів.
Я багато разів перечитував книгу «Чжуань Фалунь», бо хотів знайти якісь глибокі таємниці, яких не змогли знайти інші. Наприклад, акровірш або особливу формулу тощо.
Я міг прийняти всі принципи Фа, про які йшлося в книзі, але в мене залишалося одне сумнівне запитання: де ж є Фа? Я відчував, що такий об’ємний Фа, безумовно, нелегко отримати. Згодом, коли я глибше занурився в удосконалення, то нарешті зрозумів, що це і є Фа. Учитель використовує найпростішу мову та найясніші пояснення, щоб розкрити найвищі рівні принципів Фа в цьому Всесвіті.
Одного разу я читав «Чжуань Фалунь» і, коли дочитав до останнього абзацу першого розділу четвертої лекції, раптом відчув, ніби побачив світло. Наче я все зрозумів, але жодні слова не могли чітко описати те, що я усвідомив. Мій розум, здавалося, за секунду пробіг мільйон миль і миттєво повернувся назад. Я гостро відчував, що все моє тіло було вільним і прекрасним. Я відчував, що Фа Вчителя охоплює все. Це дивовижне відчуття неможливо описати словами.
Учитель дав нам Дафа й терпляче навчав нас як вивчати Фа. Пізнання Дафа має відбуватися особисто, а принципи практики слід застосовувати в нашому повсякденному житті. Лише тоді ми зможемо відчути його чудесну природу. Це неможливо досягти за допомогою законів низького рівня чи даоських методів низького рівня, а також неможливо через прискіпливість до формулювань, інтонацій чи вибору слів під час вивчення Фа.
Після зустрічі Вчитель погодився сфотографуватися з усіма присутніми, а також подарував кожному подарунок — портрет Учителя з написом, зробленим особисто Вчителем унизу:
«У Пробудженого не існує пристрастей. Він спокійно дивиться на людей цього світу, введених ілюзорними картинами в оману». («Ступінь досягнення», Суть сумлінного вдосконалення)
Перед від’їздом практикувальниця зі США запросила Вчителя приїхати до США. Учитель зробив невелику паузу й сказав: «Ви дізнаєтеся про це в майбутньому».
Наприкінці зустрічі практикувальник із Пекіна прочитав вірш («Величезність», Хун Їнь), нещодавно опублікований Учителем:
«Склепіння небесне безмежно просторе,
Промайнула думка — і воно перед очима;
Усесвіт безмежно великий,
Фалунь між Небом і Землею обертається»
Миттєво минуло понад 20 років, але сцени того прекрасного часу, коли я вперше зустрів Учителя, досі залишаються свіжими в моїй пам’яті. За ці понад 20 років допомоги Вчителю у виправленні Закону я пройшов через усілякі труднощі й сподіваюся, що всі ми, учні, зможемо вдосконалюватися так само як ми це робили, коли вперше отримали Фа, і добре та праведно пройти залишок шляху вдосконалення.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
