Отримання доступу до Minghui на початку переслідування

(Minghui.org) Рано вранці 20 липня 1999 року, того дня, коли компартія Китаю розпочала переслідування Фалунь Дафа, усіх місцевих координаторів та активних практикувальників було заарештовано, зокрема тих, хто міг під’єднатися до вебсайту Minghui.

Ситуація була терміновою та складною. Щодня багато практикувальників Фалунь Дафа приходили до центрального офісу скарг та звернень громадян у Пекіні та на площу Тяньаньмень, щоб виступити на захист права практикувати Фалунь Дафа, і щодня ми чули новини про арешти та тортури практикувальників. Тим часом агенти КПК поширювали серед практикувальників фальшиві статті, нібито написані Вчителем Лі (засновником Фалунь Дафа). Нашим найзаповітнішим бажанням було отримати доступ до сайту Minghui. Зіткнувшись із такими важкими й складними випробуваннями, що нагадували гігантські хвилі, які насувалися на нас, ми сподівалися отримати від Minghui настанови щодо того, що нам робити та як поводитися.

Кожен розмірковував над тим, що відбувається, й оцінював ситуацію. Ми знали, що Minghui перебуває під пильним наглядом Учителя, і нам дуже хотілося отримати якусь інформацію з сайту Minghui. Крім того, для нас також було важливо отримати доступ до справжніх статей Учителя через Minghui, а також надіслати інформацію про переслідування на платформу, яка об’єднує всіх практикувальників у Китаї та в усьому світі під час стрімкого розвитку Виправлення Закону. Minghui дає нам відчуття максимальної безпеки. Що нам робити без доступу до сайту? Ми відчували себе розгубленими.

Двоє співучнів, Лей і Цзін, знайшли мене й відвезли до маленької квартири, яку вони орендували неподалік від передмістя. Єдиною метою оренди цього помешкання було знайти способи отримати доступ до Minghui!

Квартира була абсолютно порожня, за винятком кількох шматків картону, що валялися на підлозі, та старого комп’ютера, який двоє практикувальників Фалунь Дафа принесли, ризикуючи своїм життям. Протягом кількох днів ми залишалися там, працюючи з комп’ютером, намагаючись встановити зв’язок із Minghui. Ми нічого не їли, лише пили воду. Коли втомлювалися, то лягали подрімати на картоні. Як не дивно, ми не відчували голоду чи гіркоти через ситуацію, що склалася.

Про те, як зв’язатися з Minghui, знав лише практикувальник Пен, але його заарештували. Ми не мали жодного програмного забезпечення, щоб прорватися крізь інтернет-цензуру. Ми перепробували все, що тільки можна було придумати, але безрезультатно. Зрештою ми знайшли Хао, яка раніше була в тісному контакті з Пен, і запитали її, чи розповідав їй Пен щось про свої контакти з Minghui. Вона замислилася й згадала, що він назвав їй низку літер, не уточнюючи, для чого вони.

Цзін спробувала використати ці літери як пароль для входу в можливий обліковий запис електронної пошти, який використовувався для зв’язку з Minghui, але це не спрацювало. Коли ми вже були в розпачі, у Цзін з’явилася ідея: набрати всі літери великими. У наступну мить вона успішно увійшла в обліковий запис електронної пошти! Ми були такі схвильовані! Приглушивши голоси, ми вигукнули: «Це неймовірно! Ми це зробили!» Ми також були вдячні Пену, який мудро натякнув Хао на пароль.

У наступні дні ми почали часто контактувати з Minghui, завантажуючи найсвіжіші новини про переслідування, оновлення та статті щодо обміну досвідом практикувальників. Після невеликого редагування ми друкували їх, загортали в газети й доставляли координаторам у різних районах, які потім передавали ці матеріали практикувальникам, що невпинно просувалися шляхом самовдосконалення. Через цю мережу поширення інформації з сайту Minghui ми сформували Єдине Тіло на ранніх етапах переслідування.

Але вже через тиждень квартиру виявила поліція. Перед приїздом поліції ми перенесли комп’ютер в інше місце. Ми з Цзіном вийшли з житлового комплексу перед поліційною машиною.

Пізніше ми часто змінювали місце, де зберігали комп’ютер, за допомогою якого зв’язувалися з Minghui. Ми зупинялися в будинках практикувальників у сільській місцевості та в місті, а також у будинках наших родичів. Ми часто спали на підлозі й терпіли всілякі інші труднощі, але з того часу ніколи не припиняли контактувати з Minghui.

Я пам’ятаю, як одного вечора після роботи, під яскравим місячним сяйвом, ми мріяли про день, коли Вчитель повернеться до Китаю, і навіть обговорювали, який одяг вдягнемо для цієї зустрічі. Ми й гадки не мали, що ця розлука триватиме понад двадцять років.

У наступні роки ми стали свідками того, як статті Minghui сприяли тому, щоб практикувальники Дафа ставали зрілішими в самовдосконаленні, і надихали їх виходити вперед. Завдяки наполегливим зусиллям практикувальників, які займаються друком і розповсюдженням матеріалів, дедалі більше людей дізнаються правду про Фалунь Дафа й пробуджуються.