(Minghui.org) Новий рік для багатьох стає часом надій на успіх і достаток. Це також слушна нагода замислитися над тим, що насправді означає успіх і як його досягти.
У давньокитайській класичній книзі «Ї Цзін» («Книга змін») говориться: «Сім'я, яка накопичує доброту, безперечно отримає тривале благословення». Ось кілька історій, що наочно розкривають цей принцип.
Доу Яньшань та його п'ятеро синів
Доу Яньшань був багатою людиною та жив у Ючжоу (сучасна провінція Хебей) у період П'яти Династій. Незважаючи на багатство, він залишався бездітним. Якось уночі йому наснився його покійний дід, який сказав: «Тобі судилося не мати дітей, твоє життя буде коротким. Однак, якщо робитимеш добрі справи, то зможеш змінити свою долю».
Після цього Доу почав щедро допомагати людям. Коли вмирали родичі чи сусіди, і їхні родини не могли дозволити собі гідного похорону, Доу допомагав їм грошима. А також жертвував кошти сиротам та бідним дівчатам, які не могли дозволити собі посаг та гідне весілля. Крім того, позичав гроші бідним, дозволяючи їм опанувати якесь ремесло або почати бізнес, щоб заробляти на життя. Хоча Доу та його сім'я мешкали скромно, вони збудували бібліотеку для навчання дітей із малозабезпечених сімей.
Через кілька років Доу знову приснився його дід, який сказав: «Добрі справи, які ти здійснив, нагромадили багато прихованих чеснот. Завдяки цьому твій вік збільшиться на 36 років, і ти будеш благословенний п'ятьма дітьми».
Пізніше Доу й надалі великодушно допомагав людям і став батьком п’ятьох дітей. Доу суворо ставився до їхньої освіти, і всі п'ятеро успішно склали імператорський іспит і стали високопосадовцями.
Історія Доу була добре відома з часів стародавнього Китаю. Від нього люди дізналися, що добрі справи можуть змінити долю людини і благословення може прийти природним чином.
Фань Лі та його мудрість
Фань Лі, легендарна фігура періоду Весни та Осені, також мав унікальний погляд на успіх і багатство.
Бувши високопосадовцем при королі Гоуцзяні держави Юе, Фань одного разу разом із королем став заручником держави У. Проте Фань вжив низку заходів і приблизно за 20 років не лише допоміг королю Гоуцзяню перемогти У, а й зробив його гегемоном серед усіх держав.
Але, добре знаючи короля Гоуцзяня, Фань не надавав великого значення своїм успіхам та титулу. Він тихо відійшов від служби й порадив іншому чиновнику Вень Чжуну вчинити так само. «Коли всі птахи відлітають, мисливець прибирає свій лук; коли спритних кроликів спіймано, мисливський собака може бути вбитий, — писав Фань своєму другові. — Наш король той, з ким можна поділити труднощі, але не щастя. Чому б тобі теж не забратися?»
Однак Вень не послухався його, і врешті-решт Гоуцзянь убив його. Фань змінив ім'я, щоб не привертати до себе уваги, і перевіз свою сім'ю в державу Ці. Застосовуючи стратегію, яку він колись використовував для завоювання У, незабаром заробив величезні статки.
Почувши про його успіхи в бізнесі, правитель Ці був вражений і хотів призначити Фаня канцлером. Проте Фань відмовився. «Для звичайної людини накопичити велике багатство або стати канцлером — це, мабуть, найвище, чого можна досягти», — прокоментував він, хоча досяг і того, і іншого. Він також вірив, що тривале утримання високого титулу може спричинити нещастя. У результаті Фань знову роздав більшу частину свого статку й перевіз сім'ю в місцевість Тао (сучасне місто Хецзе провінції Шаньдун), де вкотре змінив своє ім'я на Тао Чжугун.
Земля Тао була родючою та приносила рясні врожаї. Її розташування також було ідеальним, оскільки шляхи вели в різні держави. За 19 років Фань тричі нагромадив величезні багатства та щоразу роздавав майже все й починав усе спочатку. Його постійний успіх навіть змусив багатьох повірити, що Тао Чжугун (Фань Лі) був богом багатства.
Незважаючи на успіх, Фань розумів, що є речі, яких він не зміг досягти. Він мав трьох синів. Другий син був ув'язнений державою Чу після вбивства людини. Щоб добитися його звільнення, Фань наповнив стару потерту посудину золотом і попросив свого молодшого сина використати її для порятунку брата.
Однак старший син був проти, заявивши, що це його обов'язок — урятувати середнього брата; він навіть пригрозив, що накладе на себе руки, якщо його прохання буде відхилене. Його мати також стала на його бік. Фань не мав іншого вибору, крім як погодитися. Він наказав старшому синові передати лист і золото його другові, на ім'я Чжуан Шен у державі Чу. «Ти маєш слідувати всьому, що говорить Чжуан, і не сперечатися з ним», — нагадав Фань.
Чжуан злидарював, але старший син віддав йому листа й золото. Після цього Чжуан наказав йому негайно йти. Але старший син не повірив, що Чжуан зможе допомогти. Натомість він використав додатково золото, яке привіз із собою, і зв'язався з іншими чиновниками в спробі врятувати свого брата без відома Чжуана.
Чжуан був відомим та шанованим інтелектуалом. Він обговорював астрологію з королем Чу, що спонукало короля розглянути можливість амністії. Дізнавшись про це завдяки своїм зв'язкам, старший син Фана вирішив, що золото було витрачено даремно, і звернувся до Чжуана з проханням повернути його.
Чжуан із самого початку не хотів брати золото, але розглядав це як питання довіри між ним та Фанем. Однак, коли його змусили повернути золото, він сприйняв це як зраду та приниження. У відповідь він звернувся до короля з іншою астрологічною історією. У результаті король наказав стратити середнього сина Фаня відповідно до закону.
Коли старший син повернувся з тілом середнього брата, сім'я та друзі були вбиті горем, усі, крім Фаня. «Я знав, що це станеться, — сказав Фань. Старший син жив зі мною в злиднях у державі Юе, і він ніколи так просто не віддав би гроші. Він любив брата, але його одержимість багатством зрештою коштувала життя його братові».
«Третій син народився в місцевості Тао й виріс у багатстві. Тому, за потреби, він зміг би відмовитися від грошей. Тому я знав, що він зможе врятувати середнього сина. Я знав усе це з самого початку», — сказав він.
Ця історія показує важливість чесності. Коли людина так одержима багатством, що це впливає на її доброту та порядність, то незабаром можуть прийти нещастя.
Основна тема в різних культурах
Таке розуміння в стародавньому Китаї узгоджується з традиційною мудрістю в західній культурі.
«Доброчесність виникає не з багатства, але багатство та всі інші блага, якими володіють люди, походять із чеснот», — зазначав Сократ.
Сенека, який жив у Стародавньому Римі, також мав унікальне розуміння багатства: «Для багатьох чоловіків набуття багатства не завершує їхніх проблем, а лише змінює їх».
Починаючи з Десяти заповідей й закінчуючи Сімома смертними гріхами, жадібність завжди засуджується. Розбагатіти можна, але робити це потрібно правильним шляхом, інакше людина навряд чи досягне успіху, а за короткостроковими вигодами можуть бути різні неприємності.
Хаос у сучасному Китаї
У суспільстві ситуація змінилася. Карл Маркс, засновник комунізму, вважав, що багатство в умовах капіталізму є за своєю суттю несправедливим. У Радянському Союзі та в комуністичному Китаї багатство також засуджувалося. Багатих людей найчастіше вбивали, а їхня власність вилучалася в ранні дні тоталітарного правління.
Після приходу до влади компартія Китаю (КПК) змінила свої гасла з шанування бідності на прославлення багатства. Ґуаньдао — збагачення чиновників шляхом зловживань — і повсюдна корупція в 1980-х роках стали настільки серйозними, що спричинили демократичний рух, який передував подіям на площі Тяньаньмень у 1989 році.
Після жорстокого придушення 1989 року пересічні громадяни зрозуміли, що вони безсилі кинути виклик політичній системі. Єдине, що вони могли зробити, це накопичити стан, або законним шляхом, або коштом інших. Разом із подальшим занепадом моральних цінностей це штовхнуло суспільство в болото системної брехні та обману.
Дані показують, що за останні 13 років понад 160 посадових осіб КПК було викрито в розкраданні щонайменше 100 мільйонів юанів (14 мільйонів доларів США) кожен. Навіть у віддаленому Сіньцзяні в січні 2025 року було встановлено, що колишній секретар парткому Лі Пенсінь отримав гроші та майно на суму понад 833 мільйони юанів (115 мільйонів доларів США).
У статті, опублікованій у South China Morning Post у листопаді 2015 року, говорилося, що «згідно з дослідженням, у якому брали участь понад 1500 осіб з 15 країн, китайці — найбезчесніші, а найчесніші — британці та японці».
Китай може пишатися тисячолітньою історією, протягом якої доброчесність мала велику повагу. Проте за кілька десятків років КПК зуміла зруйнувати традиційні цінності за допомогою таких кампаній, як «культурна революція», та замінила їх на комуністичну ідеологію класової боротьби, ненависті та брехні.
У результаті майбутнє Китаю здається невизначеним та похмурим. Коли китайський народ знову буде благословенний багатством і процвітанням? Можливо, ці блага повернуться лише тоді, коли люди відмовляться від комуністичної ідеології.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
