(Minghui.org) У дитинстві батьки часто говорили мені, що потрібно бути добрим, чесним і з повагою ставитися до інших. Однак вступивши до університету, я зрозумів, що все не так просто. Багато людей прагнули слави та матеріальних благ, а чесність часто вважалася недоречною і застарілою.

Це було у 1980-х роках, і багато людей у Китаї поділяли такі погляди. Журнал «Китайська молодь» (China Youth Daily) якось опублікував статтю під назвою «Чому життєвий шлях стає дедалі вужчим?»

Минуло приблизно 40 років, і ситуація в Китаї різко погіршилася, але я вже не дивуюся цьому. Практика Фалунь Дафа дає мені ясність і спрямовує мене, де б я не був.

Коли батьки познайомили мене з Фалунь Дафа, я не поставився до цього серйозно. Проте почавши читати «Чжуань Фалунь», я був вражений глибиною змісту цієї книги. Учитель Лі, засновник Фалунь Дафа, використовуючи просту мову, відповів на всі мої запитання й відкрив багато того, що було мені невідоме.

Ці настанови Вчителя нагадали мені про мудрість, якої мене навчали батьки в дитинстві, і відновили мій зв’язок із багатотисячолітньою історією традиційної китайської культури. У глибині душі я знаю, що принципи Істина, Доброта, Терпіння — найважливіші цінності, яких я можу дотримуватися. Це те, чим я завжди дорожитиму, що б не сталося.

Зіткнення з випробуваннями

Компартія Китаю не змогла змиритися з тим, що Фалунь Дафа почали практикувати десятки мільйонів людей, і розпочала переслідування цієї практики в 1999 році. Це було прикро, але не зовсім несподівано. Спираючись на теорії Карла Маркса, компартія надає великого значення класовій боротьбі, ненависті та брехні. З огляду на такі події, як «культурна революція» (1966–1976 рр.) та події на площі Тяньаньмень (1989 рік), переслідування Фалунь Дафа, хоча й трагічне, не є чимось немислимим.

Зрештою, вибір бути доброю людиною чи ні — це особисте рішення кожного. За часів династії Чжоу високопоставлений чиновник Цуй Чжу вбив правителя князівства Ці — гуна Чжуана. Історик записав цей злочин, і Цуй убив його у відповідь. Молодший брат історика зробив те саме — і також був убитий. Другий молодший брат учинив так само й зазнав тієї ж долі. Попри те, що троє старших братів загинули, наймолодший не похитнувся й правдиво зафіксував подію. Побачивши їхню відданість істині, Цуй зупинився.

Ця історія підкреслює важливість чесності. Можливість сьогодні читати про історичні події існує завдяки тому, що багато людей у минулому фіксували факти, навіть перебуваючи під сильним тиском. Якщо дедалі більше людей відмовлятимуться від своїх принципів, наше суспільство неминуче зіткнеться із серйозними наслідками.

Дві історії

У правителя Ю з династії Чжоу була наложниця, на ім'я Бао Си. Вона славилася красою, але ніколи не усміхалася. Ю намагався всіляко, але так і не зміг викликати в неї усмішку. Хтось запропонував запалити сигнальний вогонь, який використовували лише у випадку воєнної небезпеки. Правитель Ю послухався цієї поради, і знать з усіх куточків країни поспішила до нього з військами, уважаючи, що почалася війна. Побачивши, як знать і їхні війська були обмануті, Бао Си розвеселилася й нарешті усміхнулася.

Після цього правитель Ю неодноразово скликав війська, використовуючи сигнальні вогні. Щоразу воїни прибували, але виявляли, що війни немає. Зрештою вони втратили довіру до правителя. Коли згодом на територію князівства вдерлися загарбники й правитель знову запалив сигнальний вогонь, ніхто із союзників не прийшов йому на допомогу. У результаті він втратив свою державу, ставши останнім правителем династії Чжоу.

Іншим прикладом є Чжао Гао, високопоставлений чиновник династії Цінь. Щоб перевірити лояльність чиновників імператорського двору, він назвав оленя конем. Імператор не повірив йому й запитав думку інших. Дехто сказав, що це олень, а інші, боячись Чжао, погодилися з ним і назвали оленя конем. Згодом тих, хто сказав правду, вигнали або вбили. У результаті ніхто більше не наважувався говорити правду. Зрештою імператор (Цінь Ер Ши) став останнім правителем династії Цінь.

Що потрібно суспільству

У всіх культурах завжди присутня тема справедливості та праведності. Але досягти цього нелегко, адже це потребує зусиль, відданості й навіть жертв.

В індіанського племені черокі є історія, яку передають із покоління в покоління. У ній дід розповідає онукові про боротьбу між двома вовками: один злий — уособлює гнів, заздрість, смуток, жаль, жадібність, пиху, жалість до себе, провину, образу, почуття меншовартості, брехню, хибну гордість, зверхність і его; інший добрий — уособлює радість, мир, любов, надію, спокій, смирення, доброту, доброзичливість, співчуття, щедрість, правду, милосердя та віру.

Вислухавши діда й трохи подумавши, хлопчик запитав: «А який вовк переможе?»

«Той, якого ти годуєш», — відповів дід.

Ми всі сподіваємося жити в суспільстві, де люди навколо нас чесні та добре до нас ставляться. Але якщо кожен із нас плекає погані думки й слідує їм, це негативно позначиться на загальному добробуті. Зробивши крок назад і замислившись над тим, що потрібно суспільству, замість того щоб «підгодовувати злого вовка», ми рухатимемося в правильному напрямку.

Ось чому я залишаюся непохитним у своїй вірі, попри те, що компартія Китаю вже 27 років придушує Фалунь Дафа. Спираючись на те, що я пережив і бачив особисто, я знаю, що Фалунь Дафа є праведним, а переслідування Фалунь Дафа — це лише чергова політична кампанія проти невинних людей, подібна до тих, які партія проводила в минулому. Я вірю, що зі сходом сонця прийдуть зміни.

Наразі компартія Китаю поширює свою пропаганду за кордоном, атакуючи Фалунь Дафа та Shen Yun — художній колектив, учасники якого практикують Фалунь Дафа й присвячують себе відродженню тисячолітньої традиційної китайської культури. Це знову дає нам можливість дізнатися факти та поділитися ними з багатьма людьми.

Те, що відбувається в суспільстві, не може бути випадковим. Коли давньогрецького мудреця Сократа було притягнуто до суду, хоча він був невинним, він сказав: «Непроаналізоване життя не варте того, щоб його прожити». Заспокоївши розум і прислухавшись до совісті, ми можемо відрізнити добро від зла. Це важливо, адже наш вибір визначає майбутнє, до якого ми належимо.