(Minghui.org) Коли йдеться про нашу надмірну пристрасть до мобільних телефонів, деякі співучні, можливо, не хочуть про це чути, оскільки ця тема обговорювалася вже безліч разів. Я знаю, що багато практикувальників дуже заплуталися в цьому питанні, а деякі й досі борються із цією пристрастю.
Не так давно практикувальниця, на ім’я Юнь ледь не втратила життя через свою одержимість телефоном. Вона хоче поділитися своїм досвідом, щоб нагадати практикувальникам, які все ще борються із залежністю від телефона, що вдосконалення — це не жарт, а ця пристрасть справді може бути смертельно небезпечною!
Юнь стала ученицею Дафа ще до початку переслідування. До вдосконалення за Дафа вона пережила нещасливий шлюб: родичі чоловіка били її без жодних на те підстав. Чоловік ледь не забив її до смерті залізним прутом, а свекор навіть бив її просто на вулиці. Щоразу, коли Юнь кілька днів не навідувала батьків, її батько хвилювався і запитував: «Вони що, зламали їй ноги, що вона не може прийти?»
Юнь почала практикувати Дафа в 1998 році. Уперше отримавши Фа, вона була переповнена емоціями: у той момент вона відчула, що побиття, які їй доводилося терпіти протягом багатьох років, не були марними; що вона нарешті знайшла місце, де панує справжня справедливість.
Коли чоловік знову спробував побити її залізним прутом, вона відмовилася тікати. Однак сусіди, побоюючись, що він може вбити дружину, схопили її і потягли геть. Вона подумала про себе: «Я більше не тікатиму. Я отримаю ту частину Фа, яка призначена для мене, і якщо мене заб’ють до смерті — нехай так і буде!»
У ту мить, коли ця думка промайнула в неї в голові, чоловік раптом опустився перед нею на коліна. Вона знала, що Вчитель захищає її. Після отримання Фа весь фізичний біль і травми, залишені побиттями, повністю зникли.
Після того як 20 липня 1999 року почалося переслідування, вона поїхала на велосипеді до Пекіна апелювати на захист Дафа. Шлях був настільки довгим і важким, що переднє колесо її велосипеда відвалилося, коли вона подолала лише половину дороги. Не здаючись, співучні по черзі везли її на своїх велосипедах.
Після прибуття до Пекіна її затримали в поліційній дільниці Цяньмень, але згодом її забрали співробітники представництва місцевого уряду, розташованого в столиці. В умовах найжорстокішого переслідування силами зла вона зазнала всіляких тортур і ледь уникла смерті.
Сказати, що вона «ледь уникла смерті», — не буде перебільшенням. Якби вона не була готова ризикнути всім, у неї просто нічого б не вийшло. І все ж ця стійка учениця Дафа, яка отримала Фа ще до 20 липня 1999 року, спіткнулася й немов упала в брудну канаву, ледь не загинувши.
Останніми роками, коли обставини стали трохи спокійнішими, а сім’я почала підтримувати її в удосконаленні, вона, навпаки, приохотитися до телефона. Оскільки вона має власний невеликий бізнес і WeChat був потрібен їй для роботи, вона всі ці роки не видаляла його.
Спочатку вона постійно купувала речі в інтернеті, і три-чотири години минали непомітно. Спершу вона відчувала докори сумління, але просто не могла себе контролювати. Під час читання книг Фа її долав сон; тоді вона ще не усвідомлювала, що це було результатом втручання демонічних сил.
За її власними словами, вона ставала залежною від усього, чим займалася — навіть від роботи. Вона не лягала спати, доки не завершувала справу. Короткі відео у WeChat, будь-який контент, який викликав у неї інтерес, — застосунок невпинно підсовував їй усе більше інформації, зрештою навіть розпалюючи в ній хтиві бажання.
Вона перестала вивчати Фа та виконувати вправи. Вона зізналася, що за цілий рік не змогла прочитати «Чжуань Фалунь» навіть двічі. Її пристрасть до телефона стала настільки сильною, що вона більше не могла змусити себе навіть узяти до рук книгу Дафа. Вона повністю поринула в телефон і зрештою дійшла до божевільного стану, коли цілодобово, удень і вночі, грала у відеоігри, думаючи лише про те, як пройти наступний рівень.
У цей період син дорікав їй, запитуючи: «Чому ти не читаєш свої книги? Чому постійно дивишся в телефон?» Чоловік теж казав їй: «Припини це та йди спати». Але на той час вона вже майже повністю потрапила під контроль демонічних сил. Вона більше не могла прислухатися до жодних добрих порад.
Учитель давав їй багато підказок: їй часто снилися тривожні сни, і вона розуміла, що це послання від Учителя, які спрямовують її. І все ж вона не могла змусити себе відкласти телефон.
Це тривало доти, доки одного разу, після того, як вона грала у відеоігри приблизно три дні й дві ночі, її очі настільки опухли й перенапружилися, що в неї почало двоїтися в очах; їй навіть доводилося триматися за стіну, щоб не впасти, коли вона спускалася сходами. Лише тоді вона нарешті перестала дивитися в телефон. Унаслідок цього вона впала у важкий стан хвороботворної карми.
Одного ранку вона встала, щоб піти до туалету, і кімната почала шалено обертатися навколо неї. Обережно тримаючись за стіну, вона змогла дістатися туалету. Коли вона повернулася, у неї почалося безперервне блювання, яке тривало від опівночі до шостої ранку, аж поки їй не здалося, що ось-ось піде жовч.
У розпал цього нестерпного болю їй спала на думку така ідея: «Мій чоловік — звичайна людина; якби мене справді відвезли до лікарні, це кинуло б тінь на Дафа. Я не можу зганьбити Дафа. Я повинна зробити так, щоб люди зрозуміли: мій стан став наслідком пристрасті до мобільного телефона».
З цією думкою вона подумки попросила Вчителя: «Будь ласка, урятуйте мене! Будь ласка, допоможіть мені!» У ту ж мить, коли ця думка промайнула в її свідомості, вона раптом відчула в ділянці спини вибуховий «удар». Її головна свідомість відокремилася від тіла, і вона побачила своє фізичне тіло, яке лежало ниць на ліжку.
З тріщини, що утворилася в неї на спині, сочилася густа піна, схожа на чорнило. Здавалося, що її тіло майже повністю поглинула ця чорна чорнильна субстанція, за винятком крихітної червоної цятки, яка залишалася в самісінькому центрі й безсумнівно символізувала її непохитне серце щодо Дафа!
Пізніше її терміново доправили до лікарні, де обстеження підтвердило, що в неї стався інсульт. Юнь зберігала сильні праведні думки: вона не розглядала свій стан як хворобу, а визнала, що він був спричинений її пристрастю до телефона. На загальний подив, вона швидко одужала. Її невістка зауважила: «Якби це сталося зі звичайною людиною, у якої тиск перевищував 200 і яку так сильно й так довго рвало, вона б не дожила до цього моменту — її вже давно не було б серед живих!»
Почувши, як Юнь описує свій досвід, я дуже здивувалася: як людина віком понад 60 років може бути настільки одержимою телефоном? Навіть звичайна людина знає, що потрібно дбати про своє здоров’я, чи не так?
Пристрасть до слави змушувала її без кінця проходити рівні в телефоні, які ніколи не закінчувалися. Це давало їй відчуття власної винятковості. Пристрасть до садівництва призвела до того, що на її телефон постійно надходили повідомлення про те, як вирощувати овочі.
Одним словом, до чого б людина не мала пристрасті, телефон надає їй усе це. Він безперервно посилює цю пристрасть, доки людина не потрапить у глибоку пастку й не втратить здатності вирватися з неї — потрапивши під владу демона, відірвавшись від самовдосконалення і, можливо, навіть поставивши під загрозу своє життя та вічне майбутнє!
Учитель говорив про це дуже серйозно, і все ж як багато співучнів і досі прив’язані до телефонів, не бажаючи випускати їх із рук і марнуючи час самовдосконалення в період Виправлення Закону — час, який Учитель продовжив ціною величезних страждань!?
Цей час не триватиме нескінченно. Якщо в той день, коли він закінчиться, ви й далі будете поглинуті своїм телефоном і не зможете від нього відірватися, куди вас помістить Учитель? Хіба це питання не заслуговує на глибокі роздуми? Цілком імовірно, що вас буде усунуто старими силами ще до того, як настане день Виправлення Законом людського світу!
Хіба це не було б великою несправедливістю? Кого ви будете звинувачувати? Хіба зрештою це не ваша власна провина? Важке падіння Юнь, спричинене використанням мобільного телефона, має стати тривожним сигналом для тих, хто досі одержимий своїми гаджетами. Юнь сказала: «Ви справді повинні перестати залежати від телефона. Це жахливо — це може бути справді смертельно».
Зараз Юнь досягла швидкого прогресу завдяки вивченню Фа, виконанню вправ і відправленню праведних думок разом з іншими практикувальниками. Тепер вона може подбати про себе й більше не прив’язана до телефона, але все ж таки сильно впала.
Я пишу це на прохання Юнь, щоб нагадати тим, хто досі одержимий мобільними телефонами: «Самовдосконалення — це дуже серйозна справа, і це аж ніяк не жарт. Відкладіть телефони й не повторюйте моїх помилок!»
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
