(Minghui.org) Я живу в селі. Відтоді як почала практикувати Фалунь Дафа, я маю гарне здоров’я. Чоловік, дві доньки та онук також отримали користь, ми щаслива родина. Я розумію, навіщо люди прийшли в цей світ і в чому полягає сенс людського буття. Я також вірю: щоб бути добрими, люди мають дотримуватися принципів Всесвіту Чжень, Шань, Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння).
20 липня 1999 року компартія Китаю розпочала переслідування Фалунь Дафа. Поліція, чиновники нашого селища та сільські посадовці відвідали домівки всіх практикувальників і заборонили нам займатися Фалунь Дафа. Нас відвезли до відділу в справах внутрішньої безпеки повіту, де ми провели під вартою один день і дві ночі. Нас не відпускали, доки наші рідні не заплатили 200 юанів (29 доларів). Потім нас відвезли до центру «промивання мізків» при адміністрації селища й протримали там шість днів. Також заарештували мого чоловіка й наказали йому змусити мене відмовитися від Дафа. Але ніщо не могло змінити мого рішення, до яких би методів вони не вдавалися.
Після цього, напередодні важливих для компартії дат, поліція приходила до будинків практикувальників, щоб порушувати їхній спокій або навіть заарештовувати. Наші сім’ї та односельці турбувалися про нас щоразу, коли бачили поліційну машину, що в’їжджала в село.
Я ніколи не думала, що така корисна практика, яка вчить людей бути добрими й приносить користь народу та країні, стане об’єктом переслідування. Я хотіла поїхати до Пекіна, щоб обстоювати справедливість для Фалунь Дафа. Хотіла розповісти уряду про те, що насправді зі мною сталося, про те, як Дафа вчить людей цінувати доброчесність і робити добрі вчинки, а також про те, як ця практика може зміцнити здоров’я людей і допомагає заощадити на медичних витратах.
Ми з молодшим братом сіли на поїзд до Пекіна, але на зупинці після столиці нашої провінції нас затримала поліція. Два дні нас незаконно протримали в поліційному відділку на вокзалі. Пізніше співробітники адміністрації нашого селища забрали нас, відвезли назад і помістили в місцевий центр ув’язнення.
Я виконувала вправи Фалунь Дафа, й охоронець наказав наркоманкам побити мене. Мені зламали одне ребро, очі набрякли, а на спині утворилася велика ґуля. Охоронці та наркомани також ображали нас. Я не билась і не лаялась у відповідь.
У ніч на другий день одна наркоманка вдарила мене ногою так сильно, що я прокинулася. Водночас вона сама поскаржилася на біль у нозі. Потім вона наказала двом іншим наркоманкам ударити мене. Обидві відповіли: «У нас болять ноги, коли ми її б’ємо, тому ми не будемо цього робити». Після півночі ув’язнена, яка побила мене, голосно плакала й кричала: «У мене все тіло болить». Вона навіть відкинула свою ковдру вбік.
Мені стало її шкода, і я відчула смуток, подумавши: «Хіба ти не поводилася жорстоко з практикувальницею Дафа?» Але одразу зрозуміла, що була неправа: «Я практикую Фалунь Дафа, Учитель навчає нас терпіння. Моя думка була недоброю, її потрібно пробачити. Її обдурила брехня компартії, саме тому вона так ненавидить практикувальників Дафа».
Я підійшла до неї та накрила її ковдрою. Вона побачила, що це я, і сказала: «Дай мені спокій, я вмираю». Я відповіла їй: «Ти маєш цінувати своє життя. Учитель Лі говорив, що людям нелегко прийти в цей світ; ми отримуємо людське тіло раз на кілька сотень або тисяч років, тому ти повинна цінувати його». Вона сказала: «Будь ласка, розкажи мені більше. Мені стало набагато краще після твоїх слів».
Наступного дня опівдні вона знову ридала й билася головою об стіну, повторюючи: «Сестро Лі, пробач мені! Я била стількох людей, але жодного разу не пролила й сльози. Я побила тебе, але ти не тільки не затаїла на мене образи, а й піклуєшся про мене».
Я відповіла: «Учитель наставляє мене так чинити. Насправді ви — справжні жертви. Вас обдурила брехня комуністичного привида й позбавила розуміння принципів людського буття, це завадило вам зрозуміти, у чому суть Фалунь Дафа». Вона заплакала й сказала: «Сестро Лі, якби ти була поруч зі мною раніше, я б не стала такою».
Співробітник прокуратури сказав мені: «Дівчино, поспішіть написати заяву про відмову від своїх переконань, і вас відпустять». Це був літній чоловік, тому я називала його «дядько Лі». Я відповіла: «Дядько Лі, раніше я була дратівливою і постійно сварилася з усіма. Наш Учитель наставляє мене бути доброю людиною, і мій характер покращився. А ви зараз просите мене написати заяву про відмову. Ви хочете, щоб я пошкодувала, що стала доброю людиною, і знову стала поганою?»
Почувши мої слова, він нічого не відповів. Мабуть, він зрозумів, що був неправий. Наступного дня він знову сказав мені: «Якщо це добре, просто займайся вдома й не розповідай про це іншим». Я відповіла: «Учитель наставляє мене бути доброю людиною. Якщо я бачу, що іншим загрожує небезпека, то мушу розповісти їм, як її уникнути. Якщо ж я цього не зроблю, то як мене можна назвати доброю людиною?» Він нічого не сказав.
До мене підійшов охоронець із бамбуковою палицею, маючи намір вдарити. Він запитав: «Гей, як ти думаєш, Фалунь Дафа несе добро?» Я сказала: «Фалунь Дафа несе добро». Ув’язнені, що оточували мене, переживали за мене. Однак почувши мою відповідь, охоронець відкинув палицю і сказав: «Сьогодні я зіткнувся з упертою людиною», після чого пішов. Я зрозуміла, що мене захистив милосердний і великий Учитель! Дякую Вам, Учителю!
У ніч на 17-й день після того, як мені зламали ребро, я побачила сон: моя невістка та її сестра принесли мені чашку китайських ліків. Невістка сказала: «У тебе зламане ребро, якщо вип’єш ці китайські ліки, твоя кістка заживе». Я вилила миску з ліками й відповіла: «Я практикувальниця, Учитель піклується про мене». Після цього я прокинулася.
Наступного ранку моє ребро було в порядку — це Вчитель відновив мої ребра.
Я розповіла про цей досвід своїм близьким, і вони сказали, що це схоже на казку. Це дійсно казка, яка відбувається сьогодні. Усі люди навколо мене стали свідками чудес Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
