(Minghui.org) Нещодавно в Douyin, китайському аналогу TikTok, з’явився дивовижний допис: «Комуністична партія, я прошу, щоб ви провели ретельне розслідування щодо незаконної торгівлі органами, щоб люди могли жити в безпечному суспільстві». За короткий час десятки тисяч користувачів відреагували, натиснувши «подобається», а тисячі залишили коментарі.
Деякі писали: «Це перший пост, який прямо звертається до партії», «Нарешті хтось наважився сказати правду». Один із користувачів зазначив: «Будь ласка, не смійтеся. Ця людина — справжній герой, який ризикує життям заради нас усіх».
Потрібно було майже 20 років, щоб громадськість усвідомила всю жорстокість насильницького вирізання органів у Китаї. 20 квітня 2006 року жителька материкового Китаю під псевдонімом «Енні» викрила жахливий злочин, що вчиняється проти практикувальників Фалуньгун (Фалунь Дафа). Її колишній чоловік, який працював лікарем, зізнався їй, що вирізав понад 2000 рогівок у живих практикувальників у виправно-трудовому таборі Суцзятунь. За його словами, ніхто з цих людей не вижив, оскільки були вирізані й інші органи. Згодом їхні тіла кремували. У той час мало хто повірив у це, й основні засоби масової інформації нічого не написали про це. Минуло двадцять років. На якому етапі розуміння проблеми насильницького вирізання органів та протидії цьому злочину в Китаї перебуває наше суспільство?
Незаперечні факти
Трагедія насильницького вирізання органів стала прямим наслідком директиви, що надійшла з найвищого рівня, після початку переслідування Фалуньгун, ініційованого компартією Китаю 20 липня 1999 року.
У вересні 2014 року Бай Чжуншу, колишній міністр охорони здоров'я Головного управління тилу Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), у розмові зі співробітником Всесвітньої організації з розслідування переслідування Фалуньгун (WOIPFG) визнав, що Цзян Цземінь, колишній лідер КПК, особисто віддав наказ про вирізання органів у практикувальників Фалуньгун. До цього, у 2006 році, колишній партійний чиновник Бо Сілай визнав, що насильницьке вирізання органів у практикувальників Фалуньгун було результатом прямого наказу Цзяна.
Коли почалося переслідування Фалуньгун, Цзян обіймав посади генерального секретаря КПК і голови Центральної військової комісії. Він не тільки ініціював кампанію загальнонаціонального придушення Фалуньгун, але й за місяць до цього розпорядився створити «Офіс 610» для координації цих систематичних злочинів.
Лу Шухен, підприємець зі США, у грудні 2020 року дав свідчення, що шпиталь збройної поліції вже у 2002 році брав участь у насильницькому вирізанні органів. Чжоу Цін, родичка Лу, просила його залучати пацієнтів зі США для трансплантації в Шанхаї. Вона обіймала посаду завідувача відділення акушерства та гінекології в лікарні Пудун, а потім стала директором лікарні Ваньпін. Її чоловік Мао Шупін раніше працював заступником директора Шанхайського бюро виправно-трудових таборів, а пізніше — заступником директора управління юстиції Шанхая.
За словами Чжоу, органи вирізали в практикувальників Фалуньгун, а не в донорів із підтвердженою смертю мозку, причому часто без застосування анестезії. «Є певні області, у яких небажано застосовувати анестезію, — пояснила вона, — особливо у випадку з чутливими органами».
У листопаді 2022 року японський коментатор Ушіо Сугавара розповів, що 2007 року бачив у Пекінському шпиталі збройної поліції практикувальника Фалуньгун, прив’язаного до ліжка, який чекав на операцію з вирізання органів. «Його руки й ноги були перев’язані. Напередодні йому перерізали сухожилля на руках і ногах. Лікар сказав, що це зроблено, щоб він не зміг втекти, — згадує Сугавара. — Крім того, від страху людина стискається, що може вплинути на якість органів. Тому йому провели розсічення сухожиль».
У міру поширення цього злочину вирізання органів охопило дедалі більше людей — від практикувальників Фалуньгун до звичайних громадян. Настрої в суспільстві змінилися від підозри до страху. Водночас у Китаї й далі зростає кількість повідомлень про зниклих безвісти, причому багато хто з них молодше 35 років.
Один із блогерів, який займається збором інформації про зниклих безвісти громадян, повідомив, що в жовтні 2025 року за 22 дні зникли 107 осіб. З 20 по 31 грудня 2025 року (за 11 днів) кількість зниклих безвісти у віці до 35 років становила 136 осіб. У перші два тижні 2026 року кількість зниклих безвісти дітей і молодих людей перевищила 100 осіб.
Китай відомий розгорнутою системою тотального відеоспостереження — камери встановлені всюди. Однак у більшості випадків, коли родичі звертаються за інформацією про зниклих, їм незмінно відповідають, що в той момент камери відеоспостереження «випадково вийшли з ладу».
База доказів зростає
Після початку переслідування Фалуньгун у 1999 році Цзян Цземінь використовував насильницьке вирізання органів як один з інструментів для «викорінення» цієї традиційної духовної практики. На базі військових шпиталів, де затриманих практикувальників піддавали медичним обстеженням, включно з аналізами крові та тканин (зокрема ДНК), було створено так звану «живу базу донорів органів». Це призвело до різкого зростання кількості трансплантацій у Китаї, починаючи з 2000 року, на тлі масових арештів практикувальників Фалуньгун. Хе Сяошунь, заступник директора лікарні Чжуншань у Шанхаї, заявив в інтерв’ю газеті Southern Weekly: «2000 рік став переломним для трансплантації органів у Китаї. У 2000 році кількість трансплантацій печінки по всій країні збільшилася вдесятеро як порівняти з 1999 роком; у 2005 році вона потроїлася». З іншого боку, КПК не пояснює, звідки беруться ці органи.
У 2013 році видання Phoenix Weekly опублікувало статтю під назвою «Темна сторона торгівлі органами в Китаї». У статті йдеться: «За останнє десятиліття в усьому світі пересадка органів у материковому Китаї стала дуже популярною. У Китаї практично не потрібне очікування. Потрібні органи майже завжди є в наявності…»
Хуан Цзєфу, який на той час обіймав посаду заступника міністра охорони здоров’я, визнав в інтерв’ю ЗМІ, що операції з пересадки органів проводяться в широких масштабах. «По всьому Китаю пересадку органів проводять 1700 лікарів у понад 600 лікарнях. Їх дуже багато!» — зазначив він.
Якщо взяти за приклад Східний центр трансплантації органів у Тяньцзіні, то на його вебсайті зазначено, що термін очікування трансплантації печінки та нирок становить від одного тижня до одного місяця. Статистика лікарні показує, що 2015 року середній термін очікування трансплантації нирки становив два тижні, тоді як у країнах, де донорство органів здійснюється на добровільних засадах, це може займати роки.
Як уже зазначалося вище, численні незалежні свідчення підтверджують факт систематичного насильницького вирізання органів у практикувальників Фалуньгун. Через приховування інформації та сувору цензуру точна кількість жертв залишається невідомою, проте публікації Southern Weekly і Phoenix Weekly свідчать про шокуючі масштаби того, що відбувається. Різке зростання кількості трансплантаційних операцій також тісно пов’язане з посиленням переслідування Фалуньгун.
Завдяки невтомним зусиллям послідовників Фалуньгун і правозахисників, ці злочини привернули увагу міжнародної спільноти. Китайський трибунал під головуванням сера Джеффрі Найса провів численні відкриті слухання за участю свідків, експертів і незалежних розслідувачів. У підсумковому рішенні, опублікованому 2020 року, трибунал зазначив: «Насильницьке вирізання органів відбувалося впродовж багатьох років у всьому Китаї в значних масштабах, і практикувальники Фалуньгун були одним — і, ймовірно, основним — джерелом постачання органів».
Усеосяжна структура влади
Підтвердження вирізання органів можна виявити навіть в офіційних публікаціях КПК. Чжу Юнсінь, виконавчий заступник голови Центрального комітету Китайської асоціації сприяння демократії, згадав про трансплантацію органів у некролозі «Глибоко сумуємо за міністром Гао Чжаньсяном», опублікованому в грудні 2022 року: «Протягом багатьох років Гао Чжаньсян мужньо боровся з хворобою і переніс заміну багатьох органів. Він жартував, що багато частин його тіла вже не належать йому».
Ця заява викликала бурхливі дискусії серед інтернет-користувачів. «Якщо колишньому заступнику міністра культури довелося замінити стільки органів, уявіть, скільки органів доведеться замінити чиновникам міністерського рівня й вище?» — прокоментував один із користувачів. Інакше кажучи, «спеціально поставлені» органи для подовження життя чиновників провінційного та міністерського рівнів стають звичайним явищем, тісно пов’язаним зі структурою влади КПК.
Адміністративна структура партії включає п’ять рівнів: державний, провінційний, муніципальний, повітовий і селищний. На кожному рівні діють п’ять основних органів управління: партійний комітет, народні збори, народна політична консультативна рада, уряд і комісія з нагляду. На практиці Китай являє собою однопартійну систему з абсолютною владою, де будь-яке розпорядження партії реалізується всіма структурами. Згідно з відкритими даними, на кожному рівні й у кожному органі управління в середньому налічується від 10 до 15 ключових керівників. Загальна чисельність керівників по всій країні становить від 600 000 до 800 000 осіб, не включаючи рядових державних службовців.
П’ять керівних органів контролюють місцеві органи громадської безпеки, включно із системою державної влади та правопорядку, поліцією, транспортом, лікарнями, школами тощо. Голова будь-якого із цих п’яти керівних органів може чинити у своїй місцевості так, як йому заманеться, керуючись принципом «партія керує всім».
Це пояснює, чому жорстоке переслідування Фалуньгун триває вже 27 років, і насильницьке вирізання органів стало злочином, санкціонованим державою.
Населення зникає
З розвитком технологій і під впливом комерційних інтересів практика насильницького вирізання органів поширилася й на звичайних громадян. Так, у деяких школах материкового Китаю в учнів початкової школи беруть кров для аналізів і зразки ДНК. Кожному присвоюється ідентифікаційний номер, а результати фіксуються в документах.
8 січня 2026 року 13-річний школяр Чжу Хуа з повіту Сіньцай у провінції Хенань трагічно загинув на території школи. Керівництво школи намагалося до приїзду батьків відправити тіло учня на машині швидкої допомоги, але втрутилися родичі. Під час огляду тіла вони виявили отвір розміром із цвях у грудях дитини та кров у куточках її рота. Це спричинило підозри, що Чжу Хуа був обраний донором органів, і його тіло мали відвезти для проведення операції з пересадки.
14 жовтня 2022 року 15-річний Ху Сіньюй, учень середньої школи Чжиюань у провінції Цзянсі, зник на території школи. Пізніше джерела, які володіють внутрішньою інформацією, підтвердили, що він став жертвою насильницького вирізання органів.
У 2024 році Луо Шуайюй, інтерн Другої лікарні Сян’я в провінції Хунань, загинув за загадкових обставин у своєму гуртожитку. Аудіозапис, зроблений ним перед смертю, вказував на те, що лікарня займалася пошуком неповнолітніх дітей як донорів органів.
Ці випадки — лише мала частина виявлених фактів. Багато інших, можливо, замовчуються або залишаються незареєстрованими. Є думка, що багато дітей і молодих людей, які вважаються зниклими безвісти, чиї справи часто ігнорує влада, насправді стали жертвами насильницького вирізання органів.
Ерік (псевдонім), китайський дисидент, члени сім’ї якого обіймають високі посади в Китаї, розповів газеті The Epoch Times, що система відеоспостереження Китаю налічує десятки мільйонів камер. Чи то дитина, чи то дорослий, за наявності фотографії або імені система відеоспостереження може автоматично визначити місце перебування та швидко знайти відповідну інформацію.
Ерік особисто займався кількома випадками зникнення учнів. Батьки спершу звертаються до поліції, однак там зазвичай відмовляються приймати заяву, а якщо й приймають, то знайти людину не вдається. Батьки можуть подати клопотання або скаргу, після чого їх скеровують до центру з розгляду справ. Ерік зазначив, що згідно зі стандартною процедурою розгляду справ, для розслідування слід використовувати великі дані, але для цього потрібне схвалення чиновників, яке в їхньому випадку неможливо отримати. У результаті діти й далі вважаються зниклими безвісти.
Навіть найповніший публічний сайт із пошуку зниклих безвісти зазнав відкритого втручання. Як повідомляє газета Haixi Morning Post, «Китайська мережа пошуку родичів» припинила свою діяльність у липні 2025 року.
«Влада закрила цей сайт, тому що в іншому разі стало б відомо, що випадки, подібні до справи Ху Сіньюй, відбуваються всюди», — написав один із користувачів в інтернеті. «Вони просто не хочуть, щоб ви знали, скільки людей пропадає безвісти щороку!» — додав інший.
Протягом двох десятиліть, відколи практикувальники Фалуньгун почали викривати злочини, пов’язані з насильницьким вирізанням органів, КПК послідовно приховує і піддає цензурі інформацію, не даючи змоги суспільству дізнатися правду. Зараз, коли чиновники КПК шукають джерела органів і навіть поширюють цей злочин на широкі верстви населення, ця жахлива реальність розкривається в усій своїй повноті.
Коли правду викриють, це обов'язково призведе до краху режиму КПК.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
