(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа 1994 року, понад 30 років тому. Щоб я не загубилася в цьому земному світі, Учитель показав мені безліч чудес. Хочу поділитися кількома подіями, які глибоко закарбувалися в моїй пам'яті.
Перша левітація
У 1994 році мені було 22 роки, я працювала в офісі на фабриці. До мене прийшов у гості дядько й розповів, що кілька людей у нього вдома практикують Фалунь Дафа. Після вечері я пішла до нього й познайомилася з практикувальниками, які виявилися дуже привітними. Вони навчили мене вправ Фалунь Дафа й дали прочитати книгу «Фалуньгун», яку я тримала в руках як неоціненний скарб.
На той час моя робота не вимагала великих зусиль, тому щоразу, коли з'являвся вільний час, я використовувала цю нагоду й переписувала книгу. Начальник відділу жартував наді мною через мій інтерес до Дафа, називаючи це забобоном, але моя рішучість не слабшала. Я виконувала вправи щоранку й щовечора. Незабаром я відчула прилив сил і бадьорості. Раніше я була слабкою і виснаженою, але тепер я — зовсім інша людина.
Одного вечора наприкінці травня 1994 року я практикувала на самоті на даху свого будинку. Під час виконання другої вправи мені здалося, ніби щось мене підтримує. Мої руки зовсім не втомилися, навпаки, я почувалася комфортно та напрочуд легко.
Якось під час медитації я раптово відчула, як моє тіло стає легким і невагомим, і я почала підніматися вгору. Бувши боязкою людиною, я ніколи раніше не відчувала нічого подібного й навіть не чула про такі здібності. Злякавшись, я швидко зупинилася та поспішила вниз.
Я лежала на ліжку у своїй кімнаті, намагаючись заспокоїтися, і подумала: «Я ще не закінчила вправу. Мені потрібно її завершити». І продовжила медитацію. Раптом моє тіло знову стало легким, і я почала підніматися вгору. Я так злякалася, що схопилася за ліжко й не сміла заплющити очі, боячись, що знову злечу. Зрештою я заснула, але всю ніч не вимикала світло.
Прослухавши пізніші лекції Вчителя, я нарешті зрозуміла, що Вчитель відкрив мені Небесний кругообіг, що й дало мені змогу левітувати. Випробувавши це на власному досвіді, я ще більше переконалася в ефективності цієї практики. Учитель дійсно прийшов рятувати людей.
Стати свідком божественної сили
11 червня 1994 року Вчитель провів курс лекцій Фалунь Дафа в місті Чженчжоу. На цих лекціях були присутні вісім жителів із нашого невеликого містечка. Побачити Вчителя особисто, почути його лекції та сфотографуватися з ним на пам'ять... Яке величезне щастя! Ніяка земна радість не могла з цим зрівнятися.
Ми поїхали разом з іншими практикувальниками з нашого міста, сіли на автобус до Уханя на день раніше, а потім пересіли на поїзд до Чженчжоу. Протягом усього шляху я не переставала дивуватися, чому мене не захитує. Раніше мене сильно нудило навіть під час коротких поїздок і рвало всю дорогу. Але в цій набагато тривалішій поїздці мене абсолютно не захитувало.
Протягом усього шляху практикувальники не переставали аплодувати. Виявилося, що багато хто з відкритим небесним оком бачили Фалунь (Колесо Закону), який вказував шлях попереду транспорту! Удосконалення воістину незвичайне. Навіть під час поїздки на зустріч з Учителем він уже дбав про нас!
Багато співучнів написали про чудесне приборкання демонів Учителем на лекції в Чженчжоу, і я особисто була свідком цього.
Того дня я сиділа в самому кінці залу, тому не могла добре розгледіти Вчителя на подіумі. І все ж сцена, що розгорнулася перед нами, була воістину захопливою. Раптово завив вітер, небо потемніло, вікна затремтіли, і ми почули, як зовні падають різні речі. Стеля здригалася, немов по ній били важкими предметами, створюючи оглушливий рев, точно як у сцені з телесеріалу «Подорож на Захід», коли з'являвся демон.
Я простягнула руку, щоб зловити те, що падало через щілину в даху — це був град! Електрика відключилася. Я не зовсім зрозуміла, що говорив Учитель, але бачила, як він сидів на трибуні, жестикулював і щось поклав у пляшку з водою. Потім хаотичний гуркіт почав стихати й нарешті зупинився. Дощ припинився, і знову виглянуло сонце. Електрика ввімкнулася, хоча ті, хто намагався полагодити проводку, сказали, що у вимикачі не було струму. Ми стали свідками того, як Учитель використав божественну силу, щоб приборкати демонів і знищити зло, і ми всі захоплено аплодували.
Пізніше Вчитель попросив усіх встати та разом повторити вправи. Мені здавалося, ніби земля наелектризована, і раптово незліченні судини в моїх ногах немов відкрилися. Хвилі струму почали підніматися від моїх ступень вгору, сегмент за сегментом.
Коли ми вийшли з приміщення, то знову були вражені. Багато великих дерев були викорчувані й лежали поперек дороги. На тротуарі утворилися глибокі калюжі, і нам довелося йти по воді, щоб дістатися до готелю. Моя спідниця повністю промокла. Який жахливий хаос спричинив цей монстр!
Наступного дня ми перейшли в більш відповідне місце. Мер Чженчжоу вийшов на сцену й потиснув руку Вчителю. Те, що сталося напередодні, потрясло все місто!
Повернувшись у рідне місто, ми, практикувальники Фалунь Дафа, ділилися досвідом і розповідали про зміни, які відбулися з нами. До грудня 1994 року, коли Вчитель провів п'ятий курс лекцій Фалунь Дафа в Гуанчжоу, кількість людей із нашого маленького містечка, які записалися на лекції, збільшилася в кілька разів. Після цього кількість людей, які почали практикувати Фалуньгун, стрімко зростала!
Створення домашнього центру виготовлення матеріалів
У 2007 році наш місцевий центр виготовлення матеріалів для роз'яснення правди було знищено. Я розуміла, що ці матеріали необхідні для порятунку живих істот, і попросила співучнів навчити мене друкувати їх.
Після того як я навчилася цьому, я почувалася пригніченою, бо мої домашні умови були неідеальними. Вікна мого будинку виходять на вулицю, і було чутно, як сусіди спілкуються одне з одним. І вхідні, і задні двері зазвичай відчинені, і люди часто заходили поговорити. Щодня у вітальні після обіду свекруха грала із сусідами в маджонг, привертаючи до себе увагу. Я не почувалася в безпеці, займаючись виготовленням матеріалів удома.
Я розшукала практикувальників, які живуть поблизу, й одна з них дала мені ключ від свого будинку. Оскільки вона рідко бувала вдома, я перенесла туди свій принтер. Через деякий час це теж виявилося незручним. Моя дитина тоді навчалася в другому класі, і я не могла виходити на вулицю вечорами, тому могла працювати тільки вдень. Коли я приходила та йшла від неї в денний час, люди часто бачили мене й запитували: «Її немає вдома, що ви там робите?» Мені доводилося придумувати відмовки.
Одного разу, коли я друкувала матеріали в неї вдома, хтось почав стукати у двері. Стукіт не припинявся, і мені довелося відчинити. Це був чоловік, який представився братом практикувальниці. Він сказав, що проходив повз, побачив, що двері не зачинені й вирішив, що вона, мабуть, удома. Але потім він помітив, що двері замкнені зсередини, і занепокоївся, що щось може бути не так.
Після цього я перенесла принтер у будинок іншої практикувальниці, яка вела свій бізнес. У задній кімнаті її будинку було вільне місце, і я облаштувала там робоче місце для виготовлення матеріалів. Після деякого часу роботи я все ще почувалася ніяково. Люди, що тинялися вулицею, бачили, як я ношу пакунки в дім і з дому, і часто запитували: «Що ви в неї робите?»
Одного разу, коли я займалася виготовленням матеріалів, її чоловік запитав: «Яка потужність у твого обладнання? Чому в моєму будинку гасне світло?»
Друкувати матеріали десь інде просто не так безпечно й зручно, як удома, тому я зціпила зуби та перенесла принтер на другий поверх свого будинку. Нагорі дві кімнати, а поруч із ними велика тераса, залита сонячним світлом. Сусіди часто використовували її для сушіння білизни, зберігання соусів та іншого. Я боялася, що вони можуть почути шум працюючого принтера.
Але дивним чином відтоді, як я почала працювати в себе вдома, вони більше не використовували мою терасу для сушіння. Цього я ніколи не могла собі уявити. Ця зміна тільки зміцнила мою впевненість у виготовленні матеріалів вдома. Учитель завжди перебуває поруч зі своїми учнями та все влаштовує.
Пізніше, з благословення Вчителя, моя сім'я побудувала новий будинок у більш відокремленому місці, що краще підходило для виготовлення матеріалів. Я додала кілька принтерів, CD-рекордерів та інших інструментів для створення різних видів матеріалів, які роз'яснювали правду, що зіграло важливу роль для місцевих практикувальників у порятунку людей. Учитель створив умови для своїх учнів і дарував їм безпрецедентну честь допомагати йому у Виправленні Закону.
Син отримує користь від мого вдосконалення
Син був пустотливою та грайливою дитиною. Коли він пішов до початкової школи, потрібно було щодня перевіряти його домашнє завдання, що було для мене справжньою проблемою. Він часто робив його до пізньої ночі. Але після того, як ми з практикувальницею почали їздити в сільську місцевість поширювати матеріали з роз’ясненням правди та розповідати про Дафа, сталася ще одна чудова зміна.
Одного вечора я пізно повернулася додому. Свекруха вже закінчила гру в маджонг. Я поставила велосипед, увійшла у вітальню й побачила сина, який сидить на самоті та спокійно виконує домашнє завдання! Я була приголомшена: невже це дійсно мій син? Я твердо вірю, що тільки Вчитель міг так змінити сина. Того року він навчався в третьому класі.
З цього моменту нам більше не потрібно було контролювати навчання сина. Протягом усього навчання в початковій і середній школі він незмінно досягав успіху в класах поглибленого вивчення предметів. Він вступив до старших класів однієї з найкращих міських шкіл, а пізніше — до престижного провінційного університету. Після здобуття ступеня магістра йому пощастило влаштуватися на роботу у велику корпорацію на півдні Китаю, де його щедрою зарплатою та пільгами захоплювалися родина, друзі та односельці!
Коли прийшла радісна новина про те, що син вступив до престижного університету, я вже два роки перебувала в центрі ув'язнення. Коли директор центру ув'язнення повідомив мені цю новину перед усім блоком, усі пораділи за мене.
Пізніше староста блоку вийшов поговорити з директором і співробітниками, зазначивши: «Подивіться, як ви всі хвилюєтеся за оцінки ваших дітей. Бачите, який здібний син практикувальниці Фалуньгун — вступив до університету вищого рівня!»
Усе, що є в сина, — це дар від Учителя, і це також свідчить про велич Закону Будди. Ті чиновники компартії Китаю, які колись насміхалися над учнями Дафа за втрату сім'ї і всього іншого, тепер перед обличчям реальності позбулися дару мови.
Я буду дорожити цією унікальною можливістю вдосконалюватися за Фа. Я буду старанно вивчати Фа, добре вдосконалюватися, виконувати свої обітниці та разом з Учителем повернуся додому!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
