(Minghui.org) Я практикувальниця Фалунь Дафа (Фалуньгун), народилася в 90-ті роки. Мені соромно, що я не йду шляхом удосконалення твердо й впевнено, тому відчуваю себе недостойною священної честі називатися ученицею Дафа. Проте наш милосердний Учитель Лі ніколи не залишав мене й завжди був поруч.
Дізналася про Фалунь Дафа в дуже юному віці
Мені було близько п'яти або шести років, коли я вперше почула про Фалунь Дафа. Я смутно пам'ятаю, як мама принесла додому портрет Учителя, що сидить на квітці лотоса, і я почула слово Фалуньгун. Тоді в мене виникло дуже гарне передчуття, до того ж я часто чула розмови дорослих на цю тему. Це був час, коли Фалуньгун почав поширюватися в нашому районі.
Одного разу до мене додому прийшла подруга, і, коли ми гралися, я сказала їй, що дорослі з мого оточення практикують Фалуньгун. Вона відповіла, що її бабуся теж практикує якийсь цігун, але це не Фалуньгун.
«Чому вона не займається Фалуньгун? Фалуньгун — це найкраща практика», — сказала я. Подружка відповіла, що цігун, яким займається бабуся, теж хороший. Я нічого не сказала, але в глибині душі вірила, що Фалуньгун — найкращий метод практики.
У юному віці я мало що розуміла про Фалуньгун. Коли я бачила, що дорослі виконують вправи, то ставала позаду них і намагалася слідувати за їхніми рухами. Однак ці прекрасні дні тривали недовго, і слово Фалуньгун поступово стиралося з моєї пам'яті. Пізніше я зрозуміла, що ситуація змінилася, тому що компартія Китаю почала переслідувати Фалуньгун і оголосила цю практику поза законом.
Десять років пролетіли непомітно. Одного разу, коли я вчилася в старших класах, до нас додому зайшов колишній колега мами. Мені завжди здавалося, що він мав загадковий вигляд і щось приховує, коли приходить до нас.
Мама пізніше пояснила: «Він, як і раніше, практикує Фалуньгун, хоча уряд більше не дозволяє нам цим займатися».
Я з дитячих років пам'ятала про Фалуньгун, тому намагалася непомітно послухати їхню розмову. Почувши слово вдосконалення, я одразу ж подумала: «Стривай, хіба вдосконалення не призводить до безсмертя? О, це ж просто чудово! Чому я чую про це тільки зараз?»
Того вечора я запитала маму, як потрібно вдосконалюватися. На той час вона ще не практикувала Дафа, тому відповіла: «Ну, є книга й п'ять вправ». Вона не мала ґрунтовної освіти, тому не змогла дати мені вичерпну відповідь.
Я поспішила знайти книгу «Чжуань Фалунь», яку мама зберігала вже 10 років. Книга була в гарному стані й мала абсолютно новий вигляд. Я відкрила її і побачила фотографію Вчителя, який здався мені милосердним і знайомим. Читаючи книгу, я почала розуміти істинний сенс життя, мету нашого приходу в людський світ, а також те, що Фалунь Дафа може допомогти людям вийти за межі циклу смерті й переродження.
Читаючи Дафа, я дізналася, що люди не вмирають по-справжньому, коли йдуть із життя, і людський світ — це не справжній їхній дім, і що шляхом самовдосконалення люди можуть повернутися до свого початкового Небесного дому. Саме тоді я вирішила практикувати Фалунь Дафа.
Хоча я мала такий намір, але по-справжньому я змогла вдосконалюватися тільки через шість років. Озираючись назад на свій тернистий шлях до набуття Фа, я не можу не дивуватися тому, наскільки жорстоким може бути світ простих людей.
Я часто думала: «Якби я отримала Фа раніше, то мені не довелося б переживати стільки труднощів, і я б не створила стільки карми в молодості. До того ж мої родичі могли дізнатися правду про Фалунь Дафа. Однак вони позбулися цього шансу через мій низький рівень просвітлення та недостатні зусилля в самовдосконаленні».
Учитель сказав:
«Насправді я виявив, що ця нитка передвизначеного зв'язку здебільшого дуже міцна. Нікого не було пропущено й усі вони отримують Фа. Єдина різниця полягає в ступені старанності». («Лекція Закону на конференції Фа в Нью-Йорку», Лекції Закону на конференціях Фа в США)
Мені здається, що тільки безмежне милосердя Вчителя та Його величезні жертви та допомога мені утримували мене в Дафа в ті роки, коли я розгублено й безцільно блукала в мирському суспільстві.
Учитель завжди був поруч зі мною
Одного разу я посварилася з мамою, і мені здалося, що вдосконалюватися занадто складно. Після численних провалів у перевірках Сіньсін я вирішила, що краще здатися та відпустити все.
Тієї ночі мені наснився довгий сон, у якому я вела великий автобус вузькою гірською дорогою, що йде вздовж річки. Я їхала спокійно, але раптово автобус різко звернув у бік річки. Я тут же прошепотіла слова: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао), й автобус повернувся на дорогу.
У міру просування дорога ставала дедалі крутішою і складнішою. Тому я зупинилася, вийшла з автобуса, і за кермо сіла інша людина.
В іншій частині сну я сиділа в кузові трактора, втиснувшись разом із кількома людьми, і мені здавалося, що я ось-ось випаду з нього.
Прокинувшись, я зрозуміла, що Вчитель натякав мені на те, щоб я не кидала вдосконалення. У цей момент до моєї кімнати вбігла мама та схвильовано сказала: «Я бачила, що наш будинок оповитий мерехтливим золотисто-червоним світлом, і мало не помилилася адресою. Швидко йди сюди, подивися!»
Але коли я вийшла, то нічого не побачила. Я знала: коли вибухнула пандемія COVID-19, Учитель встановив захист над будинками всіх учнів Дафа. Дозволивши мамі побачити цей захист, Учитель спонукав нас прийняти рішення — або й далі вдосконалюватися, або відмовитися від нього.
Відтоді, як я почала по-справжньому вдосконалюватися за Дафа, зі мною сталося багато дивовижних подій.
Одного разу, виконавши вранці вправи, я прилягла трохи відпочити й відчула, як моє тіло, що лежало рівно, почало обертатися за годинниковою стрілкою і проти годинникової стрілки, а потім, вилетівши у вікно, кинулося в небо. Я пролетіла повз високі гори, річки та людей, які зрідка зустрічалися, перш ніж повернулася у своє ліжко.
Іншим разом, коли моє тіло було готове ось-ось вилетіти з вікна, у мене сильно розболілася голова. Дві великі м'які руки погладили мене по скронях та обличчю. Потім вони взяли мої руки й направили робити обертальні рухи вперед і назад перед моїми грудьми, рухи нагадували обертання Фалуня (Колесо Закону). Довгий час мене мучили головні болі в потилиці — це Вчитель виправляв проблему в моєму мозку.
У двох інших подібних випадках Учитель допоміг мені позбутися проблем у спині. У ті моменти я відчувала теплу енергію рук і милосердя Вчителя, водночас Учитель анітрохи не засуджував мене за лінь і норовливість.
Учитель запитав: «Де твоя домашня робота?»
Кілька ночей тому, коли уві сні Вчитель викладав у нашому класі, мій однокласник поставив запитання. Відповівши на запитання, Учитель повернувся до мене, і з усмішкою запитав: «Де твоя домашня робота?»
«Учителю, ви ж не задавали нам домашнього завдання», — розгублено відповіла я.
Учитель нічого не сказав та усміхнувся.
Я подивилася на відкритий підручник на столі й побачила завдання під назвою «Пісня предків». Я запитала Вчителя: «Мені потрібно це переписати?» Учитель кивнув.
«Ну, це просто. Я можу прочитати це по пам'яті, тож немає потреби переписувати», — сказала я.
«Тоді прочитай це вголос», — сказав Учитель. І я почала читати текст. Прочитавши один абзац, я запитала Вчителя, чи правильно я прочитала. Учитель кивнув і сказав: «Так».
Тоді я сказала Вчителю: «Просто ставте мені запитання. Я відповім на все, просто, можливо, не по порядку».
Учитель нічого не сказав, а просто подивився на мене. Я розридалася, і як би не намагалася витерти сльози, вони лилися. Я намагалася пояснити Вчителю, але Він нічого не сказав, а просто усміхався мені. Я плакала й почувалася жахливо.
Зрештою, я з сумом запитала: «Учителю, невже ви думаєте, що я не зможу досягти Повної Досконалості?» Учитель і далі усміхався й нічого не відповів.
Раптово я прокинулася й зрозуміла, що це був сон, але я пролила так багато сліз, що в мене боліли очі.
Я запитала себе: «У чому полягає моє домашнє завдання?» Раптово я згадала домашнє завдання, яке Вчитель дав усім учням Дафа — виконувати три справи. А скільки ж зробила я?
Довгий час я не могла виконувати всі вправи; не могла зосередитися при відправленні праведних думок. Крім того, коли я роз'яснювала людям правду, то іноді мене відволікали людські пристрасті, тож я уривками роз'яснювала правду про Фалунь Дафа та переслідування. До тих, хто не приймав мого роз'яснення, я не відчувала особливого співчуття, думаючи: «Я зробила те, що мала зробити. Це ваша проблема, слухаєте ви мене чи ні».
Моє егоїстичне серце залишалося холодним, позбавленим доброти й милосердя, які учениці Дафа необхідно проявляти до живих істот.
Уві сні Вчитель не сказав мені жодних різких слів, проте я почувалася нещасною через те, що не виконала домашнє завдання.
За десятки тисяч років незліченних перероджень і поневірянь я пережила більше гіркоти та відчаю, ніж радості. Серед усіх цих страждань мені пощастило знайти Фа, вічний священний зв'язок, який ніщо не може розірвати.
Моя мета — за допомогою старанного вдосконалення швидко позбутися численних людських пристрастей і стати справді гідною безмежного милосердя Вчителя, а також дорожити можливістю вдосконалюватися, яку Вчитель нам надав.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
