(Minghui.org) До початку практики Фалунь Дафа я займався іншими видами цігун. Але не знав, що ключем до підвищення є вдосконалення Сіньсін та усунення пристрастей. Я думав, що цігун просто призначений для зміцнення тіла та позбавлення від захворювань.
15 липня 1993 року, після виконання вправ цігун вранці, координатор дістав квитки й сказав, що увечері о 18 годині в Центрі культури електроенергетики міста Ціцікар відбудеться лекція Фалуньгун. Квиток коштував три юаня.
Він швидко розпродав майже всі квитки, залишився лише один. Координатор запитав, чи не хочу я придбати його, але я відмовився. Він намагався спонукати мене, сказавши: «Залишився лише один квиток. Якщо ти його не візьмеш, то його візьме хтось інший». Я відповів: «Я навіть не знаю, як практикувати мій цігун, навіщо мені йти та слухати ще про один цігун?»
Координатор відповів: «Це хороша можливість. Немає нічого поганого в тому, щоб дізнатися більше про цігун. А що, якщо я дам тобі квиток безплатно?» Координатор здавався дуже щирим, тож я купив квиток.
Повернувшись додому, я помітив, що на нових довгих шкарпетках, які я одягнув уранці, на правій нозі була кругла дірка розміром з яйце, а довкола – ще з десяток маленьких дірочок. Я здивувався, чому шкарпетка так швидко порвалась. А потім згадав, що вранці, роблячи вправи, відчув гарячий потік на своїй правій нозі й кілька разів почухав її. Можливо, я сам пошкодив шкарпетку. Я не розумів, що милосердний Учитель уже допомагав мені. Щоразу, коли я згадую про це, мені стає соромно через свій низький рівень розуміння.
Троє людей з мого місця роботи відвідали цю лекцію Фалуньгун. Літня колега сиділа поряд зі мною. Усі, хто прийшов раніше, припускали, що Вчитель Лі повинен бути людиною похилого віку, поки не побачили його на сцені. Це був молодий, високий чоловік у білій сорочці з короткими рукавами та сірих штанах, з милосердною усмішкою на обличчі.
До відвідування лекцій Фа я страждав від сильних мігреней. Голова часто боліла, і я не міг спати ночами, через що схуд, а обличчя моє було блідим.
Під час занять Учитель коротко розповів про принципи Фа й вправи Фалуньгун і сказав, що посилає незліченні Фалуні, щоб відрегулювати наші тіла. Моє тіло дуже чутливе. Першого ж дня я відчув, як Фалунь обертається в нижній частині мого живота. Я також відчував щось на кшталт сяйнистого золотого жезла Царя Мавп менш ніж за 30 см над своєю головою. Він проникав у мої скроні та ворушився всередині мого мозку, що спричиняло сильний біль.
Колега, що сиділа поруч зі мною, страждала на ревматизм ніг, і тепер відчувала біль у ногах. Наприкінці Вчитель попросив усіх підвестися та разом тупнути ногами по підлозі. Усі мої болі зникли, і тіло стало дуже легким. Я на мить подумав: «У мене більше не буде мігрені, тож, можливо, мені не треба більше ходити на ці заняття». Я все ще думав про звільнення від захворювань і плутав Фалуньгун з іншими видами цігун.
Наступного дня Учитель почав читати лекції Фа. На цьому занятті Вчитель знову коригував тіла учнів та продовжував їх очищати. Якось після початку лекції я відчув сонливість й незабаром заснув. Я проспав майже все заняття. Коли Вчитель перестав говорити, я прокинувся. Але я не пропустив жодного слова з лекції Фа. Це було саме так, як сказав Учитель:
«Ще деякі люди засинають, а просинаються лише тоді, коли я закінчу читати лекцію. Чому ж так? Бо хвороба міститься всередині їхнього мозку, потрібно провести їм регулювання. Якщо почати налагодження мозку, то людина зовсім не витримає. Тому неодмінно треба ввести її в стан анестезії, щоб вона нічого не відчувала. Але деякі не мають проблем із частиною, що відповідає за слух. Тож, хоча вони солодко сплять, та все ж не пропускають жодного слова — чують усе. Віднині ці учні стануть бадьорими й не відчуватимуть втоми, навіть якщо два дні не спатимуть. Усі мають свою ситуацію. Усім слід провести регулювання. Увесь твій організм треба цілком очистити». (Лекція друга, Чжуань Фалунь)
На третій день я відчув першіння й дискомфорт у горлі. Я постійно кашляв, знову й знову. Деякі учні радили мені використати метод цігун, який я вже знав, щоб придушити кашель, але я сказав: «Я не можу цього зробити. Учитель сказав: „…при самовдосконаленні слід триматися лише однієї школи“ (Лекція друга, Чжуань Фалунь). Цей кашель виник задля усунення хвороботворної карми. Я можу це витерпіти. Ми не повинні змішувати Фалуньгун із тим, що ми вивчали раніше. Це забруднить Гун».
Інший учень теж сказав: «Твій кашель посилюється. Тож чому б не спробувати старий метод». Я відповів: «Я не можу. Оскільки я вивчаю Фалуньгун, то не маю змішувати його з іншими практиками. Учитель сказав: „Самовдосконалення справа серйозна“». («Ясна вказівка», Суть сумлінного вдосконалення) Я просто вважав кашель погашенням мого старого боргу й більше не турбувався про це.
Пізніше я купив касету з музикою для вправ і планував повернутися додому якнайшвидше, щоб прослухати її. Повернувшись додому, я зрозумів, що більше не кашляю. Потім я викинув усі свої старі книги по цігун. Учитель згодом звільнив мене від усього неправедного, придбаного під час занять іншими видами цігун. Я відчув, що моє тіло дуже легке, і від радості заплакав.
Я сказав Учителю від щирого серця: «Учитель, нарешті я знайшов Вас після багатьох років. Це праведний Фа Всесвіту, який я так довго шукав. Нарешті я став на праведний шлях, щоб повернутися до свого істинного „Я“». Я бачив, що над усім залом стоїть золотисте сяйво, що сягає самого неба. Навіть мікрофон, яким користувався Вчитель, сяяв чудовим золотим світлом. Усе тіло Вчителя здавалося прозорим.
Під час занять Учитель багато разів очищав наші тіла. Особливо вперше я відчув, що моя голова розколюється навпіл, наче кавун розрізали на дві частини. Я несвідомо торкнувся голови, але нічого не відчув. Потім я відчув гарячий потік, що тече від голови до ніг і пронизує все моє тіло.
У всьому тілі відчувався легкий і чудовий стан. Коли Вчитель навчав нас п’яти комплексів вправ, він також вклав у кожного учня відповідні механізми. Коли я виконував третю вправу, мені здавалося, що мої руки притягує магніт, щоб вони прямували по механізму; вони взагалі не могли зміститися вбік.
На десятому, останньому занятті учні поділилися своїм досвідом, а Вчитель відповідав на їхні запитання. Оргкомітет домовився, що я поділюся своїм досвідом і подарую Вчителю вимпел від імені 21-го учня. Я замовив вимпел та планував закінчити запис свого виступу наступного дня на роботі. Але наступного дня, коли я прийшов на роботу, керівники компанії прийшли з інспекцією, і я був зайнятий весь день. Попри все за тридцять хвилин у поспіху я написав чернетку й поспішив на заняття.
Я дуже нервувався, бо погано підготував свої записи. У душі я знову й знову просив Учителя про допомогу. Координатор попросив мене пройти за лаштунки, щоби підготуватися. Щойно я опинився за лаштунками, то побачив Учителя, який чекав на нас із милосердною усмішкою. Я одразу ж відчув чудовий спокій, якого ніколи раніше не відчував. Усі мої тривоги залишилися позаду. Усе було саме так, як сказав Учитель:
«Коли сяйво Будди освітлює все навкруги, панує пристойність, чесність, гармонія і ясність». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Текст мого виступу спочатку займав трохи більше сторінки і я його не закінчив. Але коли я почав говорити, то не слідував записам, а просто переказував усе, що пережив під час десяти лекцій Фа. Я взагалі не заглядав у текст. Коли я розповідав про те, як пройшов випробування під час болю в горлі, Учитель підвівся, потиснув мені руку, надихаючи мене, та сказав: «Ти молодець. Не нервуй. Будь ласка, продовжуй». Учні в залі аплодували мені.
Насамкінець я сказав: «Я сподіваюся, що всі присутні учні, які отримали Фа, будуть дорожити цією рідкісною можливістю, яка випадає лише раз на тисячі років. Я сподіваюся, що ми всі будемо дотримуватися слів Учителя, по-справжньому вдосконалюватися, старанно просуватися вперед і досягнемо Повної Досконалості!» Учитель знову потиснув мені руку й закликав по-справжньому ретельно практикувати після повернення додому.
Лекція Фа добігла кінця, але учні не хотіли розходитися. Деякі потискали Вчителю руки. Деякі просили у Вчителя автограф. Дехто пропонував Учителю свої парасольки, бо на вулиці мрячив дощ. Але Вчитель чемно відмовлявся. Учитель не став відпочивати й поспішив на потяг, щоб проповідувати Фа в наступному місті. Учні дивилися вслід Учителю, що віддаляється, та довго не хотіли покидати це місце.
Коли я писав цю статтю й згадував лекції Фа Вчителя, на очі наверталися сльози подяки. Мою подяку неможливо висловити словами. Тільки старанно вдосконалюючись, я справді зможу бути гідним порятунку милосердним Учителем.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
