(Minghui.org) Мені 87 років. Раніше я була військовою лікаркою в Китаї і мала звання доцента. У грудні 1994 року мені випала честь бути присутньою на останньому, п'ятому курсі лекцій Учителя в Китаї, що проходив у місті Гуанчжоу. Попит на квитки був неймовірно високим. Слухачі приїхали із Сіньцзяну, Цзямуси, Ціцікару, Пекіна, Уханя та інших місць, а також із Тайваню, Гонконгу й навіть з інших країн. Один західний учень привіз із собою дружину й дочку, щоб послухати лекції Вчителя.
Спортивний зал гімназії Гуанчжоу був переповненим, навіть центральний баскетбольний майданчик був заповнений людьми, яким довелося сидіти на підлозі. Кілька сотень людей не змогли придбати квитки, тому Вчитель та організатори влаштували для них трансляцію лекцій через систему відеоспостереження в конференц-залі гімназії. Моє місце розташовувалося далеко від Учителя, і лекцію було чути не дуже добре. Я поговорила зі співробітником, і згодом він посадив мене на незайняте місце неподалік від Учителя. Пізніше я дізналася, що місце було вільним, тому що якась людина загубила квиток і не змогла потрапити до залу.
Можливість щодня близько бачити Вчителя наповнювала мене величезним щастям і радістю. Хоча минув уже 31 рік, але ті дорогоцінні моменти назавжди залишилися в моїй пам'яті.
До відвідування лекцій у Гуанчжоу я тривалий час страждала від пієлонефриту, який спричиняв часті позиви до сечовипускання. Як лікарка, я знала, що зрештою це може призвести до ниркової недостатності. Кілька людей, які вивчали «Книгу змін» («І-цзін») наполягали на тому, щоб поворожити мені. Вони всі казали одне й те саме: у 50 років я страждатиму на серйозну хворобу. Коли я почала практикувати Фалунь Дафа, мені було рівно 55 років, і захворювання нирок зникло, причому я навіть цього не помітила.
Після переїзду до Нової Зеландії я спочатку була не дуже старанною в удосконаленні. Стикаючись із проблемами, я не знала, що потрібно шукати причину в собі й керуватися Фа. Одного разу після вивчення Фа в групі я сказала іншим практикувальникам: «Я не розмовляю англійською і рідко зустрічаю китайців, тому не можу роз'яснювати правду. Чому мені здається, що зараз моє вивчення Фа відрізняється від колишнього? Я багато вивчаю Фа, але не бачу істотних поліпшень!» Я дивилася назовні, криючи в собі образу й безпорадність. У результаті того ж дня сталося дещо погане.
Я їхала в автобусі, тримаючи в правій руці пакети з покупками, а в лівій — самокат, який купила для онуки. Коли я виходила з автобуса, мені здалося, що хтось сильно штовхнув мене ззаду. Я впала обличчям на землю та відчула запаморочення, аж зірочки полетіли з очей. Моє лице заніміло. Я встала й одразу доторкнулася до носа — на щастя, він не був зламаний. Я відразу подумала, що Вчитель захистив мене та врятував від біди. Незабаром обличчя сильно набрякло.
Серед пасажирів була китаянка, яка разом зі мною вивчала англійську мову. Вона голосно вигукнула: «Що сталося? У вас на обличчі кров! Потрібно терміново звернутися до лікарні!» Водій і всі пасажири вийшли подивитися, що зі мною. У цей момент під'їхав інший автобус, і більшість пасажирів пересіли в нього. У першому автобусі залишилося троє молодих людей, які хотіли відвезли мене до лікарні. Я швидко сказала водієві англійською, як могла: «Дуже дякую, але мені не потрібно в лікарню, я хочу поїхати додому». Почувши це, водій зітхнув із полегшенням, адже поїздка до лікарні завдала б йому багато клопоту.
Коли я повернулася додому, там була мати невістки, теж лікарка в минулому. Вона промила й обробила мої рани. Я сказала: «Нічого страшного, скоро все пройде». Синові не терпілося виміряти мені тиск, і, щоб заспокоїти всіх, я погодилася. Подивившись результат, невістка сказала: «Ой, подивіться, у вас такий високий тиск». Я усміхнулася й відповіла: «Це саме так, тепер я можу бути спокійна. У моєму віці навіть незначне падіння вдома може призвести до інсульту. Учитель допоміг мені уникнути великої біди. Завтра не приходьте й більше не потрібно вимірювати мені тиск». Приблизно через тиждень моє обличчя повністю повернулося до нормального стану.
Іншим разом, влітку, я йшла вулицею, де ремонтували тротуар. Я спіткнулася об залізний прут і впала на землю, засипану дрібним камінням. Я вигукнула: «Дякую, Учителю!» Коли встала, то зрозуміла, що зовсім не постраждала. Це було дійсно дивно.
Після цього я падала ще двічі, але жодного разу не травмувалася. Я замислилася над тим, що ж маю винести з цих подій. І пізніше зрозуміла, що Вчитель подовжив моє життя — подарував друге життя, тож я маю старанно вдосконалюватися.
Одна практикувальниця запропонувала мені робити телефонні дзвінки до Китаю, щоб роз'яснювати правду. Спочатку я зробила кілька дзвінків, і все пройшло добре та гладко. Але коли я стикнулася з людьми, які лаяли мене по телефону, то не змогла цього стерпіти. Удома саме я керую справами: мій чоловік турботливий, діти слухняні. Тільки я критикую інших, тому хто ж це сміє лаяти мене? Ось чому я більше не хотіла нікому дзвонити.
Близько шести років тому кілька практикувальників знову почали заохочувати мене й далі робити дзвінки з роз'ясненням правди. Практикувальниця, яка проводила навчання на платформі RTC, сказала, що я маю здібності, і мені давно вже слід було почати дзвонити. Я також зрозуміла, що її слова — це натяк від Учителя, і відчула, що не повинна так легко здаватися, тож знову приєдналася до платформи та продовжила дзвонити.
Під час першої ж телефонної розмови я зіткнулася з людиною, яка облаяла мене. Я ще не встигла договорити, як вона закричала: «Чому б тобі просто не померти!» Я усміхнулася й доброзичливо відповіла: «Якщо я помру, хто вас тоді врятує? Я не можу померти!» Мабуть, це вивчення Фа дало такий результат, і мій Сіньсін підвищився. Якими б провокаційними не були слова співрозмовника, я згадувала настанову Вчителя:
«Милосердю завдяки настане весна на Небі та Землі».
(«Закон Небо й Землю виправляє», Хун Їнь 2)
Іншого разу трубку взяв чиновник із компартії Китаю і безперервно лаявся на мене. Я терпляче сказала йому: «Я не буду тримати на вас зла й сердитися за те, що ви ображаєте мене. Це не ваша провина, адже ваша сьогоднішня поведінка — результат багаторічної ідеологічної обробки злобною компартією».
Я щиро розповіла йому про Фалунь Дафа та про природу компартії. Зрештою він усе зрозумів і погодився вийти з лав КПК і організацій, що їй належать. Була ще одна людина, яка після роз'яснення правди щиро попросила мене передати привіт Учителю Лі. Я радісно сказала: «Насамперед, дякую вам. Тільки за це боги захистять вас». Люди, що пробудилися, дійсно глибоко зворушили мене. Тепер я можу природно поводитися під час дзвінків по телефону й переконувати людей виходити з компартії.
Після початку вдосконалення за Дафа зі мною сталося безліч дивовижних подій. Вище я навела лише кілька з них, якими захотіла поділитися зі співучнями.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
