(Minghui.org) Мені 17 років, і я змалку вивчаю Фа та виконую вправи разом із батьком. Він завжди заохочував мене до вдосконалення. Я намагаюся знайти час для вивчення книги «Чжуань Фалунь», але досі не можу виконувати всі п’ять вправ.

Коли я стикалася з випробуваннями Сіньсін, то не знала, як ставитися до них із погляду вдосконалювальниці, тому мій батько терпляче ділився зі мною досвідом, ґрунтуючись на Фа, і допомагав зрозуміти, як я маю оцінювати речі виходячи з принципів Фа — як аналізувати себе, щоб поліпшити свій Сіньсін.

Учитель завжди дбав про мене й захищав мене. Я також багато разів мала хвороботворну карму: головний біль, лихоманку та кашель. Хоч що траплялося, я залишалася непохитною у своїй вірі в Учителя та Дафа, і завдяки благословенню Вчителя мені вдалося пройти ці випробування.

Минулий тиждень був останнім тижнем мого другого семестру в середній школі, а наші випускні іспити були в середу. Хоча я готувалася до іспитів, але з минулого тижня не могла зосередитися на навчанні й не думала, що добре впораюся.

У вівторок вранці в мене почав боліти живіт. Школа має лише кілька туалетів, і іноді неможливо скористатися ними навіть після півгодинного очікування. Що гірше, школа організувала захід із очищення від бур’янів, тож мені довелося терпіти біль і виривати бур’яни. Уважаючи, що це звичайний біль у животі, я не просила Вчителя про допомогу й не відправляла праведні думки.

Я не снідала, тому була голодна, тож, відчуваючи біль, пішла до їдальні, щоб купити рисовий пиріжок. Після того, як я його з’їла, мій живіт почав роздуватися. Мені хотілося блювати, але нічого не виходило, і на всьому тілі виступили сироти. Я все ще вважала, що це не серйозно, що все скоро мине, але чим далі, тим ставало гірше, і довелося весь ранок пролежати головою на столі. Лише тоді у своєму серці я почала просити Вчителя про допомогу.

Близько полудня симптоми стихли, тож я повернулася до гуртожитку, щоб помити волосся. Я заснула ще до того, як волосся висохло. Прямо над моєю головою працював вентилятор. Зазвичай це мене не турбувало, але того дня я навіть не могла підвестися. Я просто не мала сили. Голова була важкою і наче в тумані, а живіт болів так, ніби ось-ось вибухне. Хоча я нічого не їла, мені здавалося, що зараз почнеться діарея. У серці я просто повторювала Лунь Юй і формули для відправлення праведних думок.

Я поклала голову на стіл і заснула. Коли прокинулась, то вже мала температуру. Я доторкнулася до чола й не відчула, що воно гаряче, але моя однокласниця, зробивши те саме, злякалася. Коли вона принесла мені ліки від температури, я сказала, що вони мені не потрібні, бо я не хвора. Вона порадила мені взяти лікарняний і поїхати додому.

Я знала, що Вчитель подбає про мене, але також подумала, що зможу використати це як виправдання, якщо погано складу іспити.

Того вечора мій живіт болів так сильно, ніби мене розрізали ножем. Крім рисового пиріжка, який я з’їла вранці, я нічого не їла цілий день. Коли однокласниці запросили мене повечеряти з ними, я подумала, що як трохи поїсти, це може допомогти мені відновити сили. Але це тільки посилило біль. Біль був такий гострий, що моя шкіра взялася сиротами, тому я почала просити Вчителя допомогти мені. Я також відправляла праведні думки, щоб знищити перешкоди.

До початку іспитів у середу біль зменшився, але живіт усе ще болів. Перед іспитом у мене почалася діарея. Під час іспиту мені знову знадобився туалет, але оскільки скоро потрібно було здавати роботи, я змусила себе закінчити іспит, хоча голова й пульсувала від болю. Так я пережила два дні іспитів. Після цього я одужала.

Після іспитів шкільний учитель перевірив із нами відповіді, і я зрозуміла, що насправді впоралася надзвичайно добре. Я знала, що це сталося тому, що під час цього випробування я залишалася непохитною у своїй вірі в Учителя та Дафа. Учитель допоміг мені позбутися великої кількості карми, а гарні результати іспитів підбадьорили мене. Дякую, Учителю!

У майбутньому я маю бути вимогливою до себе й наполегливо намагатися старанно вдосконалюватися та слідувати за Вчителем додому.