(Minghui.org) Гординя вважається пороком у багатьох традиційних віруваннях. У західних релігіях вона є першим із семи смертних гріхів. У буддійському писанні «Аватамсака-сутра» (канон школи Хуаянь) гординя вказана як перша з трьох перешкод, за якою йдуть заздрість і жадібність.
В ортодоксальних релігіях гординя вважається пристрастю, яка може призвести до загибелі. Кажуть, що Сатана колись був шестикрилим ангелом і сином Зорі, яка сяє красою та мудрістю. Його вигнали з Небес, бо він втратив смиренність і повстав проти Бога.
У буддизмі є схожа історія. Двоюрідний брат Будди Шак'ямуні, Девадатта, якийсь час був його відданим учнем. Після того як Девадатта виробив надздібності, він загордився й спробував увести від Шак’ямуні групу ченців, тимчасово ставши їхнім лідером. Він навіть наймав людей, щоб убити Шак'ямуні, намагався нацькувати на нього скаженого слона, а також скочував з гори великий камінь на дорогу, якою в цей момент ішов Шак’ямуні. Зрештою через величезну карму Девадатта потрапив у пекло.
Я помітив, що в деяких практикувальників Фалунь Дафа теж проявляється гординя. Після кількох років практики вони вважають, що вже все знають про Дафа. Вони відкладають убік книгу «Чжуань Фалунь», стверджуючи, що їм більше нічого вивчати; деякі навіть починають по-своєму трактувати Фа. Засліплені самовдоволенням, ці практикувальники втрачають здатність осягнути нескінченну глибину Дафа в безкрайніх рівнях Усесвіту.
Цю гординю також можна помітити в деяких практикувальників, коли вони роз'яснюють правду про переслідування. Беручи участь у проєктах, деякі починають звеличувати себе, хвалитися досягненнями. Деякі із задоволенням приймають похвалу на свою адресу й тут же починають командувати іншими. Вони не приймають критики й не хочуть слухати нічиїх порад. Коли в одного практикувальника з'явилася хвороботворна карма, він почав скаржитися на несправедливість, адже, на його думку, він «багато зробив для Дафа». Він навіть став нарікати на Вчителя, і в підсумку помер у страшних муках.
Гординя проявляється й у процесі обміну досвідом. Дехто починає хвалитися своїми досягненнями й критикує інших співучнів. Одна практикувальниця сповнилася самовдоволення та зарозумілості. Інший практикувальник приписував собі чужі заслуги, але якщо справи йшли не так, як хотілося, то перекладав відповідальність на інших. Деякі з них зрештою виступили проти Дафа й стали агентами КПК. Кілька людей захворіли й померли; інші постійно зазнають переслідування; а деякі шкодять іншим учням, не бажаючи визнавати свої помилки й брати за них відповідальність.
У «Сутрі про недіяння всіх дхарм» Шак'ямуні сказав, що в одному зі своїх минулих життів він відчував гнів до ченця, унаслідок чого його на багато кальп скинули в пекло Авічі. У «Сутрі про мудрих і дурних» молодий чернець висміяв старого за те, що його голос під час читання священних писань звучав як гавкіт собаки. Попри те, що молодий чернець швидко розкаявся, його все одно покарали, і він на 500 років переродився в собаку. Ці історії розповідають про страшні наслідки зарозумілості та насмішок над іншими.
Гординя може бути результатом ефекту Даннінга-Крюгера, також відомого як феномен «жаби в колодязі». Люди з невеликим досвідом і обмеженими знаннями схильні переоцінювати свої здібності та демонструвати почуття власної значущості. Коли ми помічаємо в собі або в інших прояви зарозумілості, ми маємо насторожитися й вчасно виправити себе або нагадати про це людям у нашому оточенні.
Що менше людина знає, то більш самовпевненою вона стає; чим менші її здібності, то сильнішим є її бажання привласнити чужі заслуги; що обмеженішим є її мислення, то частіше вона схильна до вихваляння, заздрощів і зарозумілості. Як практикувальники, ми повинні відмовитися від своїх людських уявлень, включно з гординею. Ми зобов'язані відкинути самовдоволення, бо лише смиренність дає нам змогу просуватися в удосконаленні. Хоч яким би великим здавався наш досвід і внесок, це все одно щось вкрай мале: наші знання — лише крапля в океані Закону Будди, а кількість урятованих нами істот може бути не більшою за одну крихітну зірку в безкрайній галактиці.
Цар Соломон, син Давида, одного разу молився Богу й просив зробити його серце мудрим та проникливим, щоб він міг керувати народом Божим і розрізняти добро і зло. Бог виконав прохання Соломона, зробивши його наймудрішим правителем, оскільки він просив мудрості, щоб правити народом справедливо, а не довгого життя, багатства та смерті своїх ворогів.
Цар Соломон сказав: «Гординя веде до краху, а скромність і смиренність — до пошани та поваги». Якщо ми хочемо бути справжніми практикувальниками, то маємо ясно розуміти, що гординя — це початок саморуйнування та падіння вниз. Ми повинні проявляти пильність, і коли з'являються ознаки самовдоволення та гордині, наполегливо працювати над їх усуненням.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
