(Minghui.org) Гординя вважається пороком у багатьох традиційних віруваннях. У західних релігіях вона є першим із семи смертних гріхів. У буддійському писанні «Аватамсака-сутра» (канон школи Хуаянь) гординя вказана як перша з трьох перешкод, за якою йдуть заздрість і жадібність.
В ортодоксальних релігіях гординя вважається пристрастю, яка може призвести до загибелі. Кажуть, що Сатана колись був шестикрилим ангелом і відомий як син зорі, що сяє красою та мудрістю. Його вигнали з Небес, бо він втратив смиренність і повстав проти Бога.
У буддизмі є схожа історія. Двоюрідний брат Будди Шак'ямуні, Девадатта, був його відданим учнем. Після того як Девадатта отримав надприродні здібності, він загордився й спробував узяти на себе лідерство замість Шак'ямуні. Він навіть найняв людей, щоб убити Шак'ямуні, випустив на волю лютого слона та скотив з гори великий камінь. Зрештою він потрапив у пекло через величезну карму.
Я помітив, що в деяких практикувальників Фалунь Дафа теж проявляється гординя. Після кількох років практики вони вважають, що вже все знають про Дафа. Вони відкладають убік книгу «Чжуань Фалунь», стверджуючи, що їм більше нічого вивчати; деякі навіть починають по-своєму трактувати Фа. Засліплені самовдоволенням, ці практикувальники втрачають здатність осягнути нескінченну глибину Дафа в безкрайніх рівнях Усесвіту.
Цю гординю можна помітити в деяких практикувальників, коли вони роз'яснюють правду про переслідування. Беручи участь у проєктах, деякі починають звеличувати себе, хвалитися досягненнями. Деякі із задоволенням приймають похвалу на свою адресу й тут же починають командувати іншими. Вони не приймають критики й не хочуть слухати нічиїх порад. Коли в одного практикувальника з'явилася хвороботворна карма, він скаржився на несправедливість, адже, на його думку, він «багато зробив для Дафа». Він навіть став нарікати на Вчителя, і в підсумку помер у страшних стражданнях.
Гординя проявляється й в процесі обміну досвідом. Дехто починає хвалитися своїми досягненнями й критикує інших співучнів. Одна практикувальниця сповнилася самовдоволення та зарозумілості. Другий приписував собі заслуги інших, але ухилявся від відповідальності, якщо справи йшли не так, як треба. Деякі з цих практикувальників зрештою виступили проти Дафа й стали агентами КПК. Кілька людей захворіли й померли; інші зазнавали постійного переслідування; а деякі шкодили іншим практикувальникам, не бажаючи визнавати власні помилки й брати за них відповідальність.
У «Сутрі про недіяння всіх дхарм» Шак'ямуні сказав, що в одному зі своїх минулих життів він відчував гнів до ченця, унаслідок чого його на багато кальп скинули в пекло Авічі. У «Сутрі про мудрих і дурних» молодий чернець висміяв старого за те, що його голос під час читання священних писань звучав як гавкіт собаки. Попри те, що молодий чернець швидко розкаявся, його все одно покарали, і він на 500 років він переродився в собаку. Ці історії розповідають про страшні наслідки зарозумілості та насмішок над іншими.
Гординя може бути результатом ефекту Даннінга-Крюгера, також відомого як феномен «жаби в колодязі». Люди з невеликим досвідом і обмеженими знаннями схильні сильно переоцінювати свої здібності та демонструвати почуття власної значущості. Коли ми помічаємо в собі або в інших прояви зарозумілості, ми маємо насторожитися й вчасно виправити себе або нагадати про це оточуючим.
Що менше людина знає, то самовпевненішою вона стає; чим менші її здібності, то сильнішим є бажання привласнити чужі заслуги; що обмеженішим є її мислення, то частіше вона схильна до вихваляння, заздрощів і зарозумілості. Як практикувальники, ми повинні відмовитися від своїх людських уявлень, включно з гординею. Ми зобов'язані відкинути самовдоволення, тому що лише смиренність дає нам змогу просуватися в удосконаленні. Яким би великим не здавався наш досвід і внесок, це все одно мізерно мало: наші знання лише крапля в океані Закону Будди, а кількість урятованих нами істот може бути не більшою за одну крихітну зірку в безкрайній галактиці.
Цар Соломон, син Давида, одного разу молився Богу й просив у нього мудрого та проникливого серця, щоб керувати народом Божим і розрізняти добро й зло. Бог виконав прохання Соломона, зробивши його наймудрішим правителем, тому що він просив мудрості, щоб правити народом справедливо, а не просив довгого життя, багатства та смерті своїх ворогів.
Цар Соломон сказав: «Гординя веде до краху, а скромність і смиренність до пошани та поваги». Якщо ми хочемо бути справжніми практикувальниками, то маємо ясно розуміти, що гординя — це початок руйнування, що веде до падіння. Ми повинні проявляти пильність, і коли з'являються ознаки самовдоволення та гордині, наполегливо працювати над їх усуненням.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
