(Minghui.org) Учитель Лі Хунчжи вперше прибув до міста Цзінань у січні 1994 року для проведення 9-денного курсу лекцій. Вони проходили в аудиторії Інституту управління молодими кадрами провінції Шаньдун.
Літня подружня пара з провінції Хебей приїхала, щоб відвідати лекції. Поки дружина купувала квитки, чоловік чекав біля входу, присівши навпочіпки. Він був похмурим, і мав жовтуватий колір обличчя. Хтось запитав його: «З вами все гаразд?» Виявилося, що він страждав на рак печінки.
На третій або четвертий день занять я знову побачила цього чоловіка. На мій подив, його обличчя виглядало здоровим, він був сповнений енергії, і ніби перетворився на іншу людину.
На лекціях також був чоловік із Лояна (віком приблизно сорок років). Він страждав від остеонекрозу [відмирання кісткової тканини через порушення кровообігу] голівки стегнової кістки та змушений був ходити на милицях. Під час лікування у військовому госпіталі Цзінаня він почув, що Вчитель Лі збирається читати лекції в Цзінані, і відвідав перший цикл лекцій.
Я знову побачив цю людину, коли лекції проходили на стадіоні Хуантін. Він був сповнений енергії та більше не користувався милицями.
Подібних прикладів багато.
Прямо перед початком занять на стадіоні Хуантін, що проходили з 21 по 29 червня 1994 року, Учитель прийшов оглянути це місце. Проходячи по майданчику, він сказав співробітникам стадіону: «Раніше тут був театр. Імператор Цяньлун [династії Цін, який офіційно правив у 1735-1796 рр.] дивився тут п'єсу, коли приїжджав до Цзінаня». Учитель вказав на місце в західній частині та сказав: «Цяньлун сидів саме на цьому місці».
Співробітники були дуже здивовані: «Старі люди дійсно говорили, що в давні часи тут був театр, але він зник багато років тому. Як Учитель Лі дізнався, що тут був театр? І як він дізнався, де сидів імператор Цяньлун?» Вони вважали неймовірним, що Вчитель володіє такими знаннями.
Стадіон Хуантін був розташований на північній стороні вулиці Цюаньчен, довгої торгової вулиці, що простягалася зі сходу на захід, і за 200-300 метрів на захід від стадіону перетиналася з вулицею Шуньцзін, яка йшла на південь. На схід від стадіону було ще одне перехрестя, де від нього на північ проходила вулиця Північна Цінлун.
Учитель сказав організаторам курсу: «Вулиця перед нами (дорога Цюаньчен) — це тіло дракона. На заході й півдні (вулиця Шуньцзін) — його голова, а на сході й півночі (вулиця Північна Цінлун) — хвіст. Хвіст був не дуже рухливим. Голова й тіло — це завжди жваві ділові райони».
З того дня минуло двадцять чотири роки. Вулиці, на яких перебували голова й тіло дракона, попри їх часті знесення та зміни, завжди були квітучими й найжвавішими ділянками дороги Цюаньчен. Однак ділянка Північної Цінлун ніколи не процвітала.
Кожен раз, проходячи повз цей район і дивлячись на ці вулиці, місцеві практикувальники відчували глибоке зворушення від могутності Вчителя та Його знання минулого.
У той час у цьому районі жив досить авторитетний майстер цігун, який мав багато титулів. Він був професором Коледжу фізичного виховання провінції Шаньдун. Цей професор відвідав другий цикл лекцій Учителя разом із кількома своїми учнями й сидів на балконі.
Коли Вчитель Лі розповідав про фальшивих майстрів цігун, він вирішив, що ці слова образливі й хотів перешкодити продовженню лекції. Він почав вивільняти Гун (енергію), намагаючись перебити Вчителя. Учитель відразу дізнався про це й сказав: «Хтось прийшов сюди, щоб битися зі мною. Залиште залу!» За словами членів його сім'ї, пізніше того ж дня, цей майстер цігун впав, втративши свідомість.
Хоча минуло вже майже двадцять п'ять років, такі незабутні сцени надихають нас твердо вірити в Учителя й Закон, зміцнювати нашу віру, аби виконати свої доісторичні обітниці та слідувати за Вчителем Додому.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
