(Minghui.org) Два тижні тому на роботі мені на праву ногу впав великий шматок заліза вагою понад 150 кілограмів. Я зберігав спокій, думаючи, що кістки не пошкодилися.
Колеги підбігли до мене й запитали, чи все зі мною гаразд. Я відповів, що все нормально, але потім подумав, що буде розумно зняти взуття, поки нога не почала опухати.
Потім підійшов начальник, щоб подивитися, що зі мною. Коли я збирався зняти шкарпетку, нога почала сильно боліти, і я не зміг цього зробити. Я сказав начальнику, що зі мною все гаразд, і на електровелосипеді поїхав додому.
Начальник поїхав за мною і попросив зняти шкарпетку, щоб оглянути ногу. Я подумав, що це гарна можливість підтвердити Фа, тому зняв шкарпетку. На поверхні стопи було видно ушкодження, тому начальник сказав, що мені потрібно поїхати в лікарню.
«Не турбуйтеся про мене, — заспокоїв я його. — Вам краще повернутися на завод. Завтра я, як зазвичай, вийду на роботу». Мені довелося наполягти, щоб він пішов. На той час біль у травмованій нозі посилився, і я майже не міг на неї наступати.
Того вечора, лежачи в ліжку, я відчув, що біль посилився, тому ввімкнув комп'ютер і почав вивчати Фа. Поступово біль ослаб. Потім я вирішив зробити вправи, але під час їх виконання біль знову повернувся.
«Ти морщишся від болю», — сказала мені дружина, але я і далі виконував вправи. Під час виконання першої вправи я розтягувався навіть сильніше, ніж зазвичай, і постійно виправляв свій стан свідомості, намагаючись зосередитися, але біль усе одно не минав. Коли я виконував четверту вправу, у мене раптово почалася діарея, і я побіг до ванної, але не встиг добігти й забруднив штани.
«Ну, раз я щойно зміг бігти, значить, це, ймовірно, підказка від Учителя, що з моєю ногою все гаразд», — подумав я. Потім я виконав п'яту вправу, просидівши в позі повного лотоса 50 хвилин, попри сильний біль.
Наступного дня я, як зазвичай, прийшов на роботу. Начальник, побачивши мене, вибіг із цеху й вигукнув: «Ваша практика справді незвичайна! Я не можу не повірити в це! Коли ви сказали, що прийдете на роботу, я подумав, що просто хвалитеся, але ви дійсно прийшли».
Кілька років тому робітник зламав мізинець, і начальнику довелося виплатити понад 10 000 юанів як компенсацію. Цього разу мені на ногу з такою силою впав великий шматок заліза, що можна було очікувати перелому всіх кісток стопи. Але оскільки я практикую Фалуньгун, нога залишилася цілою, і наступного дня я зміг вийти на роботу. Начальник особисто став свідком чудодійної сили Фалунь Дафа.
Хоча нога була трохи опухлою, але не була серйозно травмована. Я подивився в себе й намагався зрозуміти, що спричинило цю подію.
Я згадав, що кілька днів тому, роздаючи матеріали з роз'ясненням правди на ринку, я побачив літнього чоловіка, який повільно їхав на електровелосипеді, а його дружина сиділа позаду.
«Візьміть буклет, це принесе вам користь», — сказав я чоловікові. Він на мить завагався й потім упав, при цьому велосипед придавив їх обох. Я швидко допоміг їм піднятися й помітив, що одна нога жінки опинилася під велосипедом. Вона сказала: «Я не можу поворухнути правою ногою». Але я помітив, що вона рухала обома ногами.
Якраз коли я збирався продовжити роз'яснювати їм правду, дружина сказала: «Подивіться, я постраждала. Що ви збираєтеся з цим робити?»
Я подумав: «Я роблю праведну справу, рятуючи людей, тому мене не повинні так шантажувати». Насправді ця думка сама по собі була неправедною, і саме через неї в той момент я не став далі роз'яснювати їм правду.
Коли чоловік почув слова дружини, він натиснув на педаль і поїхав разом із нею. Здавалося, він не хотів, щоб дружина займалася цим питанням. Коли вони поїхали, я зрозумів, що через мої неправедні думки це подружжя змарнувало можливість дізнатися правду й отримати порятунок.
За кілька днів однокурсник попросив мене поїхати разом із ним та адвокатом відвідати у в'язниці незаконно заарештованого практикувальника. Я дуже зрадів, бо того дня мені виповнилося 60 років. Участь у порятунку однокласника стала для мене чудовим подарунком на день народження!
Того дня начальник відпустив мене додому раніше, бо я розповів йому про свої плани, і він хотів підтримати мене.
Коли я повернувся додому, син уже готувався святкувати мій день народження. Я сказав йому: «Мені потрібно поїхати до в'язниці з адвокатом провідати практикувальника». Він мовчки усміхнувся. Дружина сказала: «Скоро прийде й дочка».
«Будь ласка, подзвони їй і подякуй, але попроси сьогодні не приходити, тому що мені потрібно піти», — відповів я.
Дочка теж дуже підтримує мою практику Фалунь Дафа, хоча сама поки що не почала вдосконалюватися.
Оскільки моя права нога все ще була сильно опухлою, ніяке взуття мені не підходило. Я збирався купити взуття побільше, але часу не було. Тому я послабив шнурки й зміг надіти взуття. Потім я пішов на зустріч із практикувальником.
Пізніше ми весь день бігали між двома в'язницями, намагаючись урятувати співучнів, і я зовсім не відчував болю в нозі. На зворотному шляху я помітив, що набряк на нозі спав. Практикувальник сказав: «Ми робимо праведну справу. Як твоя нога може не повернутися в нормальний стан?» Це було справді дивовижно!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
