(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Цього року мені виповнилося 86 років. Я почала вдосконалюватися за Дафа 1995 року. За минулі 30 років мій шлях удосконалення був спокійним і рівним. Моє найбільше досягнення — терпіння й старанність. Я хочу розповісти Вчителеві свою історію вдосконалення та поділитися нею зі співучнями.
Від владної і деспотичної до всепрощаючої та терплячої
У молодості я працювала акушеркою і чотири роки навчалася у Великій Британії. Коли повернулася додому, батьки хотіли, щоб я працювала в сімейному ресторані. У нашій родині 11 дітей, і я була єдиною, хто погодився залишити свою роботу й допомагати батькам.
Керувати рестораном дуже важко: потрібно рано вставати та пізно лягати. На той час я була молодою та енергійною, тому могла одночасно справлятися з багатьма справами. Я відповідала за кухню та касу, обслуговувала клієнтів, займалася з постачальниками овочів і риби тощо. Я вважала, що маю бути суворою, інакше мене не слухатимуть. На роботі я була дуже владною, напористою та висувала суворі вимоги до співробітників. Наприклад, під час китайського Нового року я зажадала, щоб вони відпочивали в перший день і вийшли на роботу в другий. Ті, хто цього не зробив, більше не працював у ресторані.
Раніше я думала, що, якщо не сварити людей, вони не будуть мене боятися й не стануть добре виконувати роботу, тому повинна бути дуже суворою. Варто було мені трохи послабити контроль, і все виходило з-під управління. На той час я все брала на себе й водночас дбала про батьків.
Щоб піклуватися про батьків, ресторан і двох синів молодшого брата, я відмовилася від створення власної сім'ї. Дружина молодшого брата пішла із сім'ї, а брат працював в Індонезії, тож піклування про його двох дітей лягло на мене: одному був лише рік, а іншому майже три. Родичі бачили, що я всім жертвую, і, хоча я була дуже владною, усі мене слухалися.
У 1995 році моя хороша подруга розповіла мені про Фалунь Дафа й пояснила, що це дуже хороша практика. Вона запропонувала вдосконалюватися разом із нею. Після того як разом із нею відвідала дев'ятиденний курс лекцій, я відчула, що Фалунь Дафа несе добро, і почала вдосконалюватися.
Коли вперше отримала Фа, я майже нічого не розуміла. Наприклад, я курила під час читання «Чжуань Фалунь», але потім прочитала про куріння:
«У залі, де проходять курси, ніхто не згадав про те, щоб покурити. Якщо хочеш кинути, гарантую, що ти зможеш. Коли знову візьмеш сигарету, вона матиме не той смак». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Я одразу кинула палити й більше ніколи не торкалася сигарет.
Найбільшою зміною після початку вдосконалення стало поліпшення мого характеру. Я навчилася терпіти. У минулому я не могла виносити критику й вибухала, якщо хтось мене критикував. Родичі завжди поступалися мені.
Відтоді я навчилася терпіти: якщо мене критикують, або мовчу, або усміхаюся. Якщо хтось мене лає, я прошу вибачення. Коли згадую Фа Вчителя, я здатна відмовитися від усього. Я не хочу втрачати чесноту. Мої брати й сестри сказали: «Оце так, ти тепер зовсім інша. Раніше ти весь час усіх лаяла».
Я вдосконалююся вже 30 років, і весь цей час маю гарне здоров'я. У мене іноді болить голова або підвищується температура, але після виконання вправ я швидко відновлююся. Інколиі болять ноги або стопи, а після виконання другої вправи біль минає. Місцева влада вимагає, щоб усі літні люди проходили медичний огляд. Після обстеження лікарі кажуть, що деякі показники в мене вищі за норму, і виписують ліки. Я беру їх, але не приймаю, бо вони мені не потрібні.
Моя родина бачила, що я завжди була здоровою, не хворіла й могла дуже добре ходити, що я щодня виходжу на вулицю. Вони 30 років спостерігають за мною. Пізніше один із моїх молодших братів теж почав удосконалюватися за Дафа.
Не прив'язана до прибутків та збитків
Після того як онук молодшої сестри одружився, молодята оселилися в моєму домі, оскільки їхній дім ще не був готовий, а я жила одна. Переїхавши, вони почали розставляти свої речі всюди, але я мовчала. Спочатку вони зайняли одну кімнату, потім склали речі ще в одну кімнату й вітальню, а оплачували тільки воду та електрику.
Я не стала заперечувати. Мені потрібен був тільки стіл для вивчення Фа й місце для виконання вправ. Нехай роблять, що хочуть. Я також готувала для них їжу.
Коли в них народилася дитина, мені довелося допомагати доглядати за нею. Їй було всього 1-2 місяці. Я тримала дитину на руках й одночасно вивчала Фа з практикувальниками онлайн. Почувши, що дитина видає звуки, практикувальники запитали, чи є в мене вдома дитина. Після початку вдосконалення я перестала прив'язуватися до здобутків і втрат. Якщо можу допомогти, намагаюся мовчки це робити.
Хоча через жертви заради сім'ї я не мала власних дітей, я не шкодувала про це, бо отримала найдорогоцінніший подарунок — Дафа. Можливо, причина, через яку я отримала Дафа, пов'язана з моєю відданістю сім'ї та дочірньою шанобливістю до батьків. Я дуже рада, що зробила такий вибір.
Поки я допомагала батькам вести ресторанний бізнес, я не мала ні зарплати, ні пенсійних відрахувань. Потім батьки купили два будинки й оформили їх на мене. Після їхньої смерті я продала ці будинки й купила собі житло. Частину грошей залишила собі, а решту розподілила між братами й сестрами. Я вирішила залишити собі трохи грошей, щоб не довелося звертатися по допомогу до інших.
Якщо не матиму грошей, я зможу продати свій будинок і купити менший. Мені не можна залишитися без житла й покладатися на когось. Мені все ще потрібно забезпечувати себе самій і не турбувати інших. Раніше я була дуже прив'язана до грошей, але після початку вдосконалення відпустила цю пристрасть.
Учитель сказав:
«Ми скоряємося природному плинові речей. Своє ти не втратиш, а чуже — не вибореш». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Прибрати своє нетерпіння, допомагаючи співучню
Одна практикувальниця з Індонезії хотіла читати китайську версію «Чжуань Фалунь», але не встигала за іншими під час вивчення Фа, бо всі читали дуже швидко. Я запропонувала їй: «Приходь і читай у мене. Якщо зустрінеш незнайомий ієрогліф, я підкажу тобі. Не поспішай. Читай повільно. Якщо не зможеш закінчити за один рік, два роки теж непогано».
Я вивчала Фа разом із нею і вчила її читати китайською. Ми займалися разом двічі на тиждень. Спочатку вона не могла прочитати навіть першу лекцію, але я попросила її читати вголос, а якщо вона не знала ієрогліфи, я підказувала їй. Я також порадила практикувальниці читати ще й удома, інакше вона може забути ієрогліфи.
Іноді вона заїкалася під час читання, читала початок, але не дочитувала останні кілька слів. Мені справді доводилося бути дуже терплячою та доброзичливою. Зараз вона вже досить добре читає першу лекцію.
На перший погляд здається, що я допомагаю їй, але насправді ми допомагаємо одна одній, оскільки цей досвід дає мені змогу ставати терплячішою, усувати нетерпіння.
Усунути пристрасть до комфорту
У перші роки після початку вдосконалення я не мала часу виконувати вправи зі співучнями, оскільки моя 97-річна мати була ще жива, а я працювала. Я вивчала Фа з практикувальниками лише раз на тиждень у домі одного практикувальника, а вправи виконувала більш ніж тричі на тиждень, але вдома робила їх рідко.
Практикувальники надихали мене вивчати Фа разом з усіма. Поступово я почала вивчати Фа й виконувати вправи зі співучнями. У 2012 році я поїхала в США з практикувальниками для участі в конференції Фа. Відтоді я дуже дорожу кожною можливістю відвідати конференцію Фа.
Учитель сказав:
«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Я зрозуміла, що навіть якщо щось здається неможливим, то все одно маю це робити. Навіть якщо не знаю, як це виконати, я маю це зробити. Навіть якщо здається, що я не зможу пройти через це, усе одно маю пройти. Щойно подолаю це, усе буде добре. Щоразу, коли відчувала втому й не хотіла виходити з дому, я одягалася, і щойно виходила з дому, одразу почувалася краще. Іноді практикувальники запитували: «Ти сьогодні підеш вивчати Фа?» Я відчувала втому й відповідала, що ні. Але коли я виявляла наполегливість та йшла в групу, щоб вивчати Фа з практикувальниками, відчувала прилив сил.
Іноді вранці мені не хотілося вставати на виконання вправ, але практикувальники нагадували, телефонували мені. Щойно вставала, мені ставало краще, і я відчувала, як добре усунути пристрасть до комфорту. Мій стан був би гіршим, якби я не ходила в групу вивчати Фа й виконувати вправи.
Одного разу я була неуважна на вулиці та вступила у водостічну канаву. У результаті я підвернула щиколотку. Лікар сказав, що це перелом. Я не могла сидіти в позі повного лотоса й згинала тільки одну ногу. Попри біль, я виконувала вправи й казала собі, що поки можу згинати ногу, усе інше неважливо. Поступово я знову змогла сидіти в позі повного лотоса, і щиколотка повністю відновилася.
Після початку пандемії COVID ми з практикувальниками стали виконувати вправи разом онлайн. Починали щодня о 4:20 і виконували стоячі вправи протягом півтори години. Після відправлення праведних думок ми медитували.
Минуло вже понад чотири роки відтоді, як ми почали виконувати вправи онлайн. Нещодавно практикувальник, який відповідав за вмикання музики для вправ, зрозумів, що нам не варто й далі виконувати вправи вдома, оскільки пандемія вже закінчилася. Ми вирішили припинити онлайн-заняття.
Я зрозуміла, що період особистого вдосконалення закінчився. Нам потрібно підтверджувати Фа, виходити на вулицю виконувати вправи, і я вирішила піти в туристичне місце, бо там буває багато туристів. Я виходила з дому о 7 ранку та вивчала Фа в автобусі. Поїздка туди й назад займала близько двох годин, і за цей час я прочитувала одну лекцію. У туристичному місці я починала виконувати п'ять комплексів вправ о 8:30 і йшла опівдні після відправлення праведних думок.
Під час виконання вправ я чула, як практикувальники говорили туристам: «Подивіться на неї? Їй 86 років...» Я чула здивування в голосах туристів і дуже раділа, що в такий спосіб підтверджувала Фа. Я отримала одразу три користі: вивчала Фа в автобусі, виконувала вправи в туристичному місці й одночасно підтверджувала Фа.
Підтверджувати Фа за кордоном
Після виходу на пенсію в 75 років я почала брати участь у багатьох закордонних заходах Дафа. Щороку їздила на конференцію Фа в США, а також брала участь у парадах у Гонконзі та Нью-Йорку.
Паради в Гонконзі були найтривалішими, оскільки ми проходили 10 кілометрів. Я брала участь у них 4-5 разів на рік. Так тривало майже десять років. Щоразу я йшла 4-5 годин без зупинки та проходила весь шлях спокійно й без проблем, як молода.
Одного разу зі мною стався дивовижний випадок в аеропорту Гонконгу, коли я їхала до США. Там було багато людей, які стояли в черзі в туалет. Після того як я вийшла з туалету, ми з практикувальниками пройшли митний контроль і увійшли до зони очікування, і тут я раптом виявила, що в мене зникла невелика поясна сумка. У ній були паспорт, квиток на літак і гроші. Уже потрібно було сідати на літак. Що ж робити?
Я згадала, що, ймовірно, залишила сумку в туалеті, проте вже не могла повернутися назад. До того ж минуло чимало часу. Чи буде сумка все ще там? Ми знайшли співробітників аеропорту й розповіли їм про те, що трапилося. Вони одразу пішли в туалет шукати сумку. Попри те, що там усе ще стояла черга, одна кабінка була закрита. Люди в черзі говорили, що двері замкнені, і вони не можуть туди увійти. Коли співробітник аеропорту відчинив двері, виявив, що сумка акуратно лежить на коробці з туалетним папером.
Хто міг замкнути ту кабінку? Прибиральники не могли цього зробити. Ймовірно, Учитель допоміг замкнути її, щоб ніхто не взяв мою сумку, і я змогла безнапасно поїхати в США на конференцію Фа. Дякую, Учителю, за турботу про мене!
За 30 років удосконалення я змогла дійти до сьогоднішнього дня завдяки вірі в Учителя й Фа. Хоча на моєму шляху не було бурхливих хвиль, але пристрасть до комфорту легко руйнує волю людини. Я дуже щаслива, що завдяки вивченню Фа, виконанню вправ, а також підтримці та допомозі співучнів, я усунула пристрасть до комфорту й змогла пройти цей шлях.
Дякую Вам, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
