(Minghui.org) Я живу в сільській місцевості. Моїй родині ледве вистачало грошей на найнеобхідніше. До того як я почала практикувати Фалунь Дафа, мене мучив хронічний псоріаз, який завдавав чимало незручностей у повсякденному житті. Навіть у виснажливу літню спеку мені доводилося носити одяг із довгими рукавами й довгі штани, що було справжньою мукою. Народження доньки стало радісною подією в моєму нелегкому житті. Коли їй виповнилося шість років, у неї також з’явилися симптоми шкірного захворювання. Це стало нищівним ударом для нашої й без того бідної родини.

Я возила доньку лікуватися в різні місця. Як не дивно, усі лікарі, до яких ми зверталися, запевняли, що зможуть її вилікувати. Однак, попри величезні витрати на лікування та ліки, її стан так і не поліпшився. У такому юному віці вся голова й брови доньки були вкриті псоріазом. Про її хворобу знали всі в нашому селі, а також у селі, звідки родом мій чоловік.

Одного зимового дня я повезла доньку до фахівця, щоб проконсультуватися щодо лікування її хронічного псоріазу. Ми повернулися додому з новим набором ліків: таблетками, лікувальним розчином і маззю. Надворі стояв лютий мороз і падав сніг, а в хаті було прохолодно. Але, зціпивши зуби, я викупала доньку, обережно нанесла на її шкіру лікувальний розчин, дала йому висохнути, а потім змастила її маззю. Дивлячись, як донька тремтить від холоду, я відчувала, як стискається моє серце. У найпохмуріші хвилини я навіть думала про те, щоб накласти на себе руки й покласти край своїм стражданням. Але я нізащо не могла покинути дитину — адже їй була потрібна мама. Тож я продовжувала терпіти.

І ось одного дня, у жовтні 1998 року, моє життя назавжди змінилося. Сусідка розповіла мені про Фалунь Дафа. Тоді я нічого не знала про цю практику й просто хотіла полегшити страждання доньки. Я взяла в сусідки книгу «Чжуань Фалунь». Прочитавши її, я всім серцем відчула, наскільки прекрасний Дафа.

Тоді я почала практикувати Дафа, брати участь у колективному вивченні Фа та виконанні вправ. Непомітно для мене псоріаз повністю минув і в мене, і в доньки. Учитель подарував нам нове життя, і я безмежно вдячна йому.

Одного осіннього дня після збирання врожаю ми з чоловіком і свекром привезли ручний візок до нашого поля в горах. Ми завантажили на нього кілька великих мішків кукурудзи й міцно прив’язали їх мотузкою. На зворотному шляху чоловік керував візком спереду, а ми зі свекром ішли позаду, міцно тримаючись за мотузку й натягуючи її, щоб стримувати візок. Раптом, зробивши лише кілька кроків, ми втратили над ним контроль. Візок стрімко покотився вниз схилом, тягнучи за собою чоловіка, який усе ще тримався за нього. Ми зі свекром завмерли від жаху, не в змозі поворухнутися, охоплені страхом за життя чоловіка. Коли ми нарешті дісталися підніжжя гори, я була приголомшена побаченим.

Некерований візок зупинився, врізавшись у велике дерево софори. Його передня частина глибоко увійшла в стовбур. Я в паніці почала шукати чоловіка й побачила, що він стоїть неподалік від візка, наче заціпенілий. Я запитала, як йому вдалося врятуватися від візка, який ледь не розчавив його. Він відповів: «Не знаю». Я оглянула його й переконалася, що він зовсім не постраждав. Тієї миті я всім серцем зрозуміла, що Вчитель захистив його й оберігає всю нашу родину!

Восени 2015 року чоловік вирушив до однієї з найбільших міських лікарень на плановий огляд. На наш жах, лікар діагностував у нього захворювання легень на пізній стадії. Сподіваючись, що це помилка, чоловік звернувся за додатковою консультацією до провідної лікарні, але там йому поставили такий самий діагноз. Лікар сказав, що чоловікові залишилося жити лише близько шести місяців. Для нього це стало страшним ударом. Коли він повернувся додому й розповів мені про те, що сталося, я лагідно сказала, що врятувати його може лише Вчитель, і порадила щиро звернутися до нього по захист. Я запропонувала чоловікові повторювати благословенні фрази Дафа: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи).

Чоловік, який також почав практикувати Дафа, дослухався до моєї поради й жив, рахуючи дні. Через шість місяців він поїхав до лікарні на контрольне обстеження. На наш подив, лікар, переглянувши його рентгенівські знімки, повідомив, що чоловік цілком здоровий. Учитель знову врятував йому життя. Уся наша родина вдячна Вчителю за його безмежне милосердя.

На шляху самовдосконалення я ніколи не змогла б пройти такий довгий шлях без захисту Вчителя. Словами неможливо передати всю глибину моєї вдячності йому. Я твердо налаштована й надалі старанно вдосконалюватися, добре виконувати три справи й бути гідною порятунку, дарованого Вчителем.