(Minghui.org) Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю співучнів!

Я практикувальник Фалунь Дафа зі стажем. Минуло 25 дивовижних років відтоді, як у вересні 1992 року я відвідав четвертий курс лекцій Учителя в місті Чанчунь.

Мій доісторичний зв’язок із Фалунь Дафа

У 1970-х роках я зацікавився цігун і пробував займатися за різними школами, зокрема вивчав бойові мистецтва Шаоліня, тантризм та інші практики. Я витрачав гроші на різні книги з цігун і опановував чимало методів: поклоніння Будді, спалювання пахощів, повторення заклинань і малювання символів. У п’ятдесят років я мав дуже міцне здоров’я, а в мене проявилися певні здібності.

У парку Тріумф у Чанчуні багато людей займалися цігун. Якось мені порадили Фалунь Дафа, сказавши, що це практика школи Будди. Але я не звернув на це особливої уваги, подумавши, що вже й так займаюся буддизмом.

У той час Учитель Лі Хунчжи навчав Фалунь Дафа в парку на східному схилі Гори Мавп, а я викладав тантризм на північно-східному схилі. Можливо, відстань між нами становила лише 60–100 метрів, але я зовсім не усвідомлював, хто перебуває поруч.

Одного ранку в липні 1992 року, виконавши ранкові вправи й виходячи з парку, я побачив, як хтось продає книги Фалуньгун. Я купив останній примірник книги «Китайський Фалуньгун».

Її зміст вразив мене: «Оце так! Ось вона, справжня практика! Чому я не зустрів її раніше?» Я був дуже схвильований і вирішив залишити тантризм та почати практикувати Фалунь Дафа. Згодом близько 80 відсотків людей, які займалися тантризмом, почали вивчати Фалунь Дафа, дізнавшись про цю практику від мене.

Одного разу я поїхав до друга, який також займався цігун. Коли я піднімався сходами до його квартири, назустріч мені спускалося кілька людей. Попереду йшов високий, стрункий чоловік. Я зупинився, щоб пропустити їх, і, проходячи повз, цей чоловік усміхнувся та поплескав мене по плечу.

«Хто це? Чому він поплескав мене по плечу?» — подумав я. Коли він пройшов, я раптом упізнав його за фотографією в книзі «Китайський Фалуньгун». Позаду нього йшов мій друг. Я також спустився разом із ними й попрощався з цим чоловіком. У мене наче все затьмарилося в голові. Коли я трохи оговтався, то зрозумів, що зустрівся з Учителем Фалунь Дафа і що нас з Учителем пов’язують передвизначені стосунки.

Початок удосконалення

Через кілька днів я відвідав четвертий курс лекцій Фалунь Дафа, який проходив у залі уряду провінції з 8 до 17 вересня 1992 року. Учитель читав лекції, а його помічники навчали нас виконувати вправи. Під час занять Учитель виправляв наші рухи й очищував наші тіла.

На лекціях була одна жінка, у якої в животі була пухлина. Вона виглядала так, ніби була на восьмому місяці вагітності. Я чув, що вона зверталася до багатьох лікарів у Китаї та за кордоном, але ніхто не зміг її вилікувати. Тому вона прийшла по допомогу до Вчителя.

Я сидів у задніх рядах, але встав, щоб побачити, як Учитель їй допоможе. Учитель змахнув рукою, наче щось витягав, і пухлина в жінки відразу зникла. Штани на ній ледь не спали, а з них стікали кров і гній.

Усі присутні були приголомшені й голосно заплескали в долоні. Це було справжнє диво! Раніше я бачив багатьох майстрів цігун, але ніхто з них не міг зробити нічого подібного. Учитель справді дивовижний. Після десятиденного курсу лекцій я зрозумів, що Фалунь Дафа — незвичайна практика цігун.

Хоча я займався різними видами цігун понад десять років, ніхто з учителів не говорив про вдосконалення свідомості. Учитель Фалунь Дафа був першим, хто наставляв учнів зосереджуватися на вдосконаленні свідомості й дотримуватися принципів Істина, Доброта, Терпіння. Це був справжній шлях удосконалення. Я присвятив половину свого життя пошукам такого шляху й нарешті знайшов його. Для мене це було надзвичайно цінно.

Деякі книги з цігун я спалив, а інші роздав. Я вивчав чимало методів різних шкіл, тому мені знадобився певний час, щоб повністю від них відмовитися.

Виконання вправ

Я почав щоранку виконувати вправи Фалунь Дафа в Дитячому парку, розташованому неподалік від мого дому. Одного весняного ранку 1993 року на наше місце для практики прийшов Учитель. Він вибрав для нас місце й очистив там середовище. Виконуючи вправи на цьому місці, я відчував потужну енергію.

Люди, які мали передвизначений зв’язок із Дафа, приєднувалися до нас. Дуже скоро на майданчику вже не залишилося вільного місця. Координатор сказав, що Вчитель вибрав для нас інше місце — лісисту частину в центрі Дитячого парку, де нас бачили всі, хто заходив до парку. Ми повісили велику, добре помітну табличку.

Оскільки ми ще не мали глибокого розуміння значення вдосконалення, більшість із нас зосереджувалася на виконанні вправ. Найважчим випробуванням для кожного було схрещувати ноги під час медитації. Деякі практикувальники вкривалися потом, а їхні обличчя спотворювалися від болю.

Допомагаючи нам подолати це випробування, Учитель розповідав, що ноги можна зв’язувати, класти на них щось достатньо важке або розтягувати їх.

Що стосується мене, то я зв’язував собі ноги, а щоб не піддаватися спокусі послабити мотузку, просив дружину зв’язати мені руки за спиною. Я терпів хвилину за хвилиною. Дружина не хотіла бачити моїх страждань і йшла, залишаючи мене самого. Одного разу я впав зі стільця й ледь не знепритомнів від болю — я справді дуже хотів якнайшвидше досягти потрібного рівня. Я продовжував практикувати, доки не зміг сидіти в позі повного лотоса протягом двох годин. Виявилося, що усунення карми й підвищення рівня — нелегкий шлях.

Інші практикувальники на нашому майданчику також хотіли загартовуватися, переносячи труднощі під час виконання вправ. Ми поступово збільшували тривалість другої вправи: спочатку з 20 до 30 хвилин, потім до 40, а зрештою — до 80 хвилин. Я виконував її майже три години.

Я пишався собою, адже старанно виконував вправи. Але коли розповів про це Вчителю, він серйозно зауважив: «Якщо ви так довго триматимете колесо, хіба люди не розбігатимуться від вас? Якщо хочете так довго тримати колесо, робіть це вдома».

Лише тоді ми усвідомили, що маємо думати про нових практикувальників і про те, як знайомити інших людей із практикою. Виявилося, що вивчення Фа й удосконалення свідомості набагато важливіші, ніж саме виконання вправ.

Я став свідком чудес

З вересня 1992 року, коли я вперше відвідав лекції Вчителя, до серпня 1994 року я ще чотири рази побував на його лекціях у Чанчуні та Харбіні. Кожного разу, слухаючи лекції, я глибше розумів принципи Фа.

На моєму шляху траплялися й випробування. Мій Сіньсін}} поступово підвищувався. Я став свідком багатьох чудес, а також бачив, із якими неймовірними труднощами стикався Вчитель, поширюючи Фа й рятуючи живих істот.

У травні 1994 року, під час сьомого курсу лекцій Фалунь Дафа в Чанчуні, до нас прийшов практикувальник, який раніше працював разом з Учителем. Він розповів нам історію, яку Вчитель включив до книги «{{Чжуань Фалунь»:

«Коли минулого разу ми проводили курси в Цзіліньському університеті, один зі слухачів курсів виходив з велосипедом із головних воріт університету. Щойно він дійшов до середини вулиці, як раптом дві автівки затисли його з обох боків. Його мало не збили, але він анітрохи не злякався. Зазвичай, коли з нами таке трапляється, у нас не виникає страху. Тієї ж миті автівки зупинилися, жодних проблем не виникло». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)

Практикувальник розповів, що тоді навіть не зрозумів, що сталося. Коли він озирнувся, то побачив Учителя, який стояв біля входу до Цзіліньського університету й дивився на нього. Прочитавши «Чжуань Фалунь», він усвідомив, що Вчитель допоміг йому погасити карму.

Під час лекцій в іншому місті Вчитель розповів про те, що сталося з трьома практикувальниками в Чанчуні. Я теж бачив, як джип збив велосипед, на якому їхали троє практикувальників, і, не зупиняючись, поїхав далі. Велосипед зачепився за передній бампер джипа. Автомобіль їхав так швидко, що від тертя велосипеда об асфальт сипалися іскри, хоча йшов дощ і дорога була мокрою.

Пізніше ми дізналися, що водій джипа був п’яний. Коли його зупинили поліціянти, велосипед усе ще висів на бампері. Троє практикувальників — подружжя та їхня донька — були новачками й прямували на лекцію Вчителя. Попри сильний удар позашляховика, з ними все було гаразд: вони не отримали жодних ушкоджень. Учитель захищає всіх практикувальників.

Паралізована людина встає

Під час курсу лекцій практикувальники з нашого майданчика фотографувалися разом з Учителем. Осторонь в інвалідному візку сидів чоловік віком приблизно 60–70 років, на вигляд дуже освічений.

Учитель подивився на нього й сказав: «Можете викинути свою палицю й підвестися з інвалідного візка». Чоловік повільно підвівся, відсунув убік візок і відкинув палицю. Спочатку він ступив лівою ногою, потім правою, а далі кілька разів обійшов зал. Він був настільки здивований і щасливий, що водночас усміхався й плакав.

Сфотографувавшись з Учителем, чоловік самостійно піднявся сходами, сів і почав слухати лекцію. Після занять ми дізналися, що він був відомим інженером і вже чотири роки страждав від паралічу. Багато людей стали свідками цього дива й були вражені дивовижною силою Дафа.

Я подумав, що цей чоловік мав добру здатність усвідомлення, адже повірив Учителю й зробив те, що він йому сказав. Саме тому й сталося диво.

Допомога в організації лекцій

Я допомагав організовувати лекції. Під час цієї роботи постійно виникали випробування для мого Сіньсін. На сьомий курс лекцій приїхало багато людей з інших міст. Лекції проводилися вдень і ввечері. Усі квитки розкупили, але люди продовжували приходити й хотіли придбати квитки.

Бачачи, як люди хвилюються через те, що не зможуть потрапити на лекції, ми з іншими працівниками віддали їм свої квитки. Самі ж стояли за сценою, слухали лекції й водночас стежили, щоб ніхто не заважав Учителю.

Консультаційний центр передав нам багато книг для продажу. Після завершення лекцій у нас залишилося кілька книг. Ми провели перевірку й, виявивши нестачу, відшкодували їхню вартість власним коштом. А наступного дня, на наш подив, зниклі книги повернули.

Серед подій, які особливо змушували мене хвилюватися, варто згадати лекції в Харбіні, що відбувалися на початку серпня 1994 року. Їх проводили на хокейному стадіоні, де саме тривала реконструкція.

Під час курсу виникало багато перешкод. Як і в помічників із Чанчуня, у Вчителя почервоніли очі. Він часто кашляв, а ми відчували подразнення в горлі. Учитель сказав, що погані сутності, яких він знищив в інших просторах, намагаються проникнути йому в горло.

Це відбувалося під час літніх канікул, коли студенти роз'їхалися додому. Щоб заощадити кошти, місцева асоціація цігун організувала для практикувальників з інших міст проживання в студентських гуртожитках. Там зупинився й Учитель. У гуртожитку постійно були перебої з водою та електрикою, хоча, за словами адміністрації навчального закладу, раніше такого ніколи не траплялося. У спекотні дні це завдавало нам чимало незручностей.

І це ще не все. Одного разу автобус, який забирав нас із хокейного стадіону й відвозив до гуртожитку, зламався дорогою. Помічникам довелося докласти чимало зусиль, щоб його штовхати.

На восьмий день лекцій четверо чоловіків принесли на ношах тяжкохвору людину й хотіли зайти до зали під час лекції. Ми зупинили їх, оскільки Вчитель сказав, що не прийматиме людей із тяжкими захворюваннями: Фалунь Дафа — це практика вдосконалення, а не лікування хвороб. Чоловіки дуже розгнівалися через те, що їм не дозволили увійти.

Після лекції я розповів про цей випадок Учителю. Він сказав, що хворий уже помер і що його головна душа покинула тіло.

Наступного дня, в останній день курсу лекцій, ці люди прийшли саме тоді, коли Вчитель завершував лекцію. Вони почали підніматися на сцену з одного боку, а ми з Учителем зійшли з неї з іншого. Чоловіки влаштували скандал на стадіоні, свідками якого стали багато людей.

Я чув, що тяжкохворого привезли з міста Цзіньчжоу провінції Ляонін. Практикувальник із Чанчуня запросив цих людей і зажадав, щоб Учитель вилікував хворого. Але Вчитель відмовився. Тоді практикувальник зірвав зі свого одягу емблему Фалунь, кинув її на землю й почав погрожувати Вчителю, що більше не практикуватиме. Учитель спокійно відповів йому: «Ти цього не вартий!» Чоловік дуже розлютився. Саме він був серед тих, хто в останній день лекцій приніс померлого, щоб влаштувати скандал.

Учитель сказав:

«Мається на увазі, що в ході нашої практики часто виникають певні перешкоди». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)

«Перед настанням лиха веду човен Закону,

Мільйони труднощів і загроз одна за одною приходять,

Приймаю на борт залишки зруйнованого всесвіту,

В кінці сну, що тисячі років тривав, до берега пристав».

(«Настійно спасаю», Хун Їнь)

«Істинний Закон поширюється,

І за труднощами труднощі йдуть.

Тисячі дияволів перешкоджають,

У небезпеці криється небезпека».

(«У знегодах не губись», Хун Їнь)

Хоча Вчитель майже нічого не говорив про це, лише він знає, скільки труднощів йому довелося подолати й скільки битв зі злом відбулося на людському рівні та в інших просторах під час поширення Фа.

Середовище для вдосконалення в Чанчуні

За два роки практики я глибше зрозумів Фа. Багато практикувальників навколо мене почали завчати Фа напам’ять, і ми ділилися досвідом щодо цього.

18 вересня 1994 року, після проведення курсів лекцій в інших містах, Учитель повернувся до Чанчуня. У лекційній залі Цзіліньського університету він роз’яснював Фа помічникам із Чанчуня. Помічник із нашого майданчика для практики розповів Учителю, що ми завчаємо Фа напам’ять.

Наприкінці Вчитель сказав:

«… чи можуть наші учні взяти на себе ініціативу в моєму рідному місті та організувати групове вивчення Закону в установлений час? Ми не можемо лише проводити спільну практику. Ви можете читати розділ за розділом, абзац за абзацом і також можете проводити обговорення. Ви можете запланувати певний час для вивчення Фа, подібно до того, як ви організовуєте групову практику. Я думаю, що це буде ще корисніше; це може вирішити конкретні проблеми, і завдяки цьому наші учні зможуть керуватися Законом, якщо пізніше зіткнуться з конкретними проблемами. Ми організуємо це першими, і це прокладе хороший шлях для консультаційних центрів по всій країні. Потім інші регіони країни можуть наслідувати цей приклад. Це буде дуже корисним для підвищення та покращення нашого розуміння». («Лекція Закону для консультантів Фалунь Дафа в Чанчуні», Пояснення принципів Фалунь Дафа)

Відтоді ми почали щодня вивчати Фа в парку після ранкових вправ. Тоді ми переважно читали книгу «Фалуньгун». Завдяки цьому ми значно краще зрозуміли Фа й усвідомили важливість удосконалення Сіньсін.

Через два місяці, 20 листопада 1994 року, практикувальники Фалунь Дафа з Чанчуня провели першу конференцію з обміну досвідом удосконалення. Вона відбулася в аудиторії Мінфанґун Цзіліньського університету.

Конференція мала урочисту й священну атмосферу. Хоча вже був кінець листопада й наближалася зима, стояла тепла погода, а за вікнами яскраво світило сонце. Практикувальники з відкритим небесним оком побачили, що на конференцію прийшло багато божественних істот. Деякі учасники зняли на відео згустки світла над головами практикувальників. Цей запис переглянуло чимало людей.

Учитель розповів про це у виступі «Лекція Закону в Гуанчжоу для керівників консультаційних пунктів з усієї країни», який увійшов до книги «Пояснення принципів Фалунь Дафа»:

«У Чанчуні зробили відеозапис, як учні говорили дуже зворушливо, слухачів теж дуже схвилювали їхні розповіді, у деяких навіть текли сльози. Збори проходили досить жваво, атмосфера також була гарна, усі відчували хороший настрій. Як хтось сказав, у цьому полі було все, якщо не брати до уваги мою відсутність, — усе йшло так, як на моїх курсах. Було дуже сильне поле. Можна сказати, що це була велика концентрація учнів Фалуньгун, і захід нічим не відрізнявся від конференції Закону, тож ефект був чудовим. У майбутньому, коли учнів стане ще більше, можна організувати їх на таку справу, щоб вони ділилися між собою здобутками та досвідом. Разом із вивченням Закону це матиме великий просвітницький ефект. Коли учні самі розповідають, що корисного вони здобули з навчання Гун, з певного погляду, це навіть ще більш зворушливо ніж говоримо ми».

Дванадцять практикувальників поділилися своїм досвідом, а вся конференція тривала понад п’ять годин. Я був дуже схвильований і весь час плакав. Минуло лише два з половиною роки відтоді, як Учитель передав Фа, а практикувальники за цей час досягли неймовірно швидкого прогресу в удосконаленні.

На початку 1995 року вийшла друком книга «Чжуань Фалунь». Практикувальники з Пекіна надіслали нам книги, і ми вирушили на залізничну станцію, щоб їх забрати. Іноді ми їздили вантажівкою по книги до сусідніх міст. Нашим обов’язком було допомогти кожному практикувальнику отримати книгу, за якою він міг би вивчати Фа. Іноді, коли ми забирали книги, йшов дощ, траплялися й інші перешкоди, але Вчитель захищав і нас, і книги.

Після виходу «Чжуань Фалунь» Вчитель вирушив за кордон, щоб поширювати Фа. Консультаційний центр організував спільне вивчення Фа та виконання вправ.

Через сильні людські пристрасті ми часто конфліктували між собою. Влітку 1997 року суперечки між помічниками з Чанчуня досягли апогею. Ми хотіли, щоб Учитель приїхав і допоміг нам розв’язати ці проблеми.

Коли цього разу Вчитель повернувся, він зустрівся з деякими практикувальниками. Стояла похмура погода, йшов дощ, але щойно приїхав Учитель, дощ припинився. Ми всі потиснули йому руку. Його руки були теплими й м’якими. Від Учителя виходила потужна енергія, яка наче електричний струм пробігала по всьому тілу. У ту мить усі мої скарги й нерозуміння розвіялися. Я навіть забув про запитання, які хотів поставити.

Можливо, інші відчували те саме, адже ніхто не згадав про наші конфлікти. Ми оточили Вчителя й слухали, як він роз’яснював Фа. Потім ми сфотографувалися з Учителем. Усі ми відчували його безмежне милосердя.

У цей період Учитель опублікував багато статей, які згодом увійшли до книги «Суть сумлінного вдосконалення». Вони стали для нас сильним поштовхом, допомогли виправити проблеми, які виникали в удосконаленні багатьох практикувальників.

У травні 1997 року практикувальники з Чанчуня організували на стадіоні Наньлін виставку картин, присвячену п’ятій річниці першого представлення Фалунь Дафа громадськості. На виставку приїхали люди з усієї країни. Це була чудова нагода познайомити відвідувачів із Дафа. Після огляду експозиції багато хто почав практикувати Дафа.

Коли ми вкладали всю душу в організацію виставки, конфлікти між нами вщухали. Ми зрозуміли, що Вчитель дав нам цю можливість для спільного підвищення. Коли наступного разу Вчитель приїхав до Чанчуня, він похвалив виставку й двічі повторив: «Безмежна могутність Де!»

Остання лекція Вчителя перед початком переслідування

Приблизно через рік, 26 липня 1998 року, нас повідомили, що відбудеться зустріч для помічників. Координатор попросив мене забрати з магазину замовлені ним квіткові кошики — понад десять великих композицій. Весільне святкування в сина координатора мало розпочатися близько полудня, але я відразу зрозумів, що квіти призначені не для весілля, а для Вчителя, який повернувся.

Я забрав квіти й пішов на весілля, а після полудня вирушив до готелю, де мала відбутися зустріч. На неї зібралося понад 700 помічників із Чанчуня. Ми сиділи й спокійно чекали на Вчителя.

На початку того місяця пекінська телевізійна станція показала програму, у якій обмовляли Фалунь Дафа, що завдало шкоди репутації практики в суспільстві. Ми всі відчували тиск. Під час зустрічі Вчитель виступав п’ять годин. Він закликав нас дивитися на все позитивно й указав на деякі наші недоліки в удосконаленні. Також Учитель наставляв нас старанно вивчати «Чжуань Фалунь».

Це був останній раз, коли Вчитель роз’яснював Фа в Китаї до початку переслідування. Тоді я не до кінця розумів те, про що він говорив. Коли переслідування несподівано почалося, я збагнув, чому Вчитель наголошував на важливості вивчення Фа. Лише добре вивчаючи Фа, ми можемо протистояти жорстокому переслідуванню. Учитель заздалегідь розповів нам про все це.

Учитель захищає нас

Коли в липні 1999 року почалося переслідування, кожен практикувальник зіткнувся з найсерйознішим випробуванням.

Одного разу до мене додому прийшли семеро поліціянтів. Вони стояли біля дверей, але не наважувалися зайти. Один із них сказав: «Ми знаємо, що ви займаєтеся бойовими мистецтвами. Не застосовуйте проти нас свої навички. Поговорімо у відділку».

Виявилося, що хтось повідомив поліції, ніби я роздавав матеріали про Дафа. Удома в мене було багато таких матеріалів. Я сказав поліціянтам, що піду з ними за умови, що вони нічого не забиратимуть із мого дому. Вони погодилися, але обманули мене: поки я перебував у відділку, інша група поліціянтів забрала з мого дому всі матеріали Дафа.

Через кілька років мене знову заарештували. Поліціянти знову незаконно конфіскували матеріали в моєму домі й намагалися позбавити мене волі, але завдяки захисту Вчителя я невдовзі повернувся додому.

Одного разу мене збила машина, і внаслідок цього я вивихнув руку. Водій хотів відвезти мене до лікарні, але я відмовився, сказавши, що зі мною все буде гаразд, адже я практикую Дафа. Він був дуже вдячний мені. Хоча рука боліла настільки сильно, що я не міг спати ночами, я продовжував виконувати вправи. За місяць рука відновилася.

Під час переслідування зло використовує будь-яку нагоду, щоб чинити на нас тиск. Без захисту Вчителя я навіть не знаю, що зі мною могло б статися.

Я дослухався до настанов Учителя, старанно вивчав Фа й виконував вправи. Я організував пункт із виготовлення матеріалів для роз’яснення правди й надрукував багато матеріалів для співучнів. Живі істоти чекають, щоб ми їх урятували! Я знаю, що все, що ми маємо, дав нам Учитель, і ми повинні використовувати це для підтвердження Фа.

Ми й досі щороку святкуємо 13 травня, щоб висловити Вчителю свою вдячність. Оскільки нам не дозволяють проводити мітинги й ходи, ми приносимо солодощі та фрукти й відзначаємо цей день удома. Ми ділимося досвідом удосконалення, а деякі практикувальники зі стажем згадують дні, проведені з Вчителем. Під час таких зустрічей наші праведні думки стають сильнішими.

Епілог

Час летить. Відтоді як Учитель представив Фалунь Дафа громадськості, минуло 25 років. Я дуже пишаюся тим, що вже 25 років удосконалююся за Фалунь Дафа.

Минуло 20 років відтоді, як я востаннє слухав лекцію Вчителя. Наближається моє вісімдесятиріччя, і я дуже сумую за Вчителем! Я чекаю того дня, коли Вчитель повернеться до Чанчуня.

Дякую Вам, Учителю! Дякую, співучні!