​Історія Хань Юя. Уроки життя та прийняття божественного

(Minghui.org) Хань Юй, визнаний одним із найбільших учених та літераторів в історії Китаю, також обіймав державні посади за часів династії Тан. Крім своєї літературної спадщини, він відомий легендами про свого правнучатого племінника Хань Сянцзи (Хань Сяне), який згодом став одним із Восьми безсмертних у даоському пантеоні.

Уважаючи себе переконаним прихильником конфуціанства, Хань Юй спочатку виступав проти духовного розвитку. Під час перебування на посаді магістрату провінції Хенань, він зустрів юнака, який збирався залишити сім'ю і вирушити на гору Вану, щоб присвятити себе даоському вченню. Хань Юй та один із місцевих чиновників переконували його залишитися вдома та піклуватися про близьких. У результаті Хань Юй не лише відмовив юнака від вступу на шлях даосизму, а й написав вірш, у якому відкидав існування божественного, щоб застерегти майбутні покоління.

Через кілька років Хань Юй зіткнувся з наслідками свого впертого невігластва. 819 року імператор Сяньцзун видав указ про урочисту зустріч реліквії — кістки пальця Будди, що зберігалася в храмі Фамень. Церемонія всенародного поклоніння цій святині проводилася лише раз на тридцять років. Хань Юй не визнавав буддизм й написав статтю із засудженням цієї події, ба більше, він запропонував знищити реліквію. Прочитавши статтю, імператор розгнівався і наказав стратити Хань Юя. Однак високопосадовці заступилися за нього: Хань Юя позбавили звання і замість страти відправили на заслання у віддалене місто Хаочжоу на півдні Китаю.

По дорозі в Хаочжоу Хань Юй зіткнувся з першим серйозним випробуванням: він мав перетнути гори Ціньлін. Стояла зима, і через сніг та ожеледь йти стало ще важче. Коли він проходив через Ланьгуань (сучасний повіт Ланьтянь), через сильний снігопад далі мандрувати було майже неможливо. Цей період став найважчим моментом у його житті.

Дядько і племінник

Хань Юй народився в бідній родині. У дитинстві він втратив батька і виховувався разом із племінником Хань Лаочен під опікою старшого брата Хань Хуея. Згодом і брат, і племінник померли. Глибоко сумуючи про їхню втрату та відчуваючи відповідальність за сім'ю, Хань Юй вирішив з великою турботою виховувати свого племінника Хань Сяна.

Але Хань Сян був незвичайною дитиною. Він не любив спілкуватися з людьми та не цікавився світськими правилами. Хань Юй знайшов йому вчителя, проте Хань Сян відмовився вчитися, сказавши: «Те, чого я вчуся, тобі не зрозуміти». Не надавши цим словам значення, Хань Юй попросив його написати вірш. Не роздумуючи ні хвилини, Хань Сян одразу написав вірш про божественне.

Бачачи, що Хань Юй, як і раніше, не вірить, Хань Сян насипав горбок землі. Тієї ж миті з нього пробилися ніжні паростки, які миттєво виросли в пишну зелену рослину з квіткою, схожою на півонію. На ньому з'явилися два рядки:

«Хмари над Ціньліном приховують шлях;

Кінь, що загруз у снігах Лангуаня, не в змозі зробити ні кроку».

Що це означає? — Запитав Хань Юй.

«Пізніше ти все зрозумієш», — з усмішкою відповів Хань Сян.

Випадкова зустріч

Коли Хань Юй, тремтячи від холоду, насилу пробирався крізь сніжну бурю в горах Ціньлін, він помітив людину, що йшла йому назустріч. Це був його правнучатий племінник Хань Сян.

«Дядяку, ти ще пам'ятаєш слова, що з'явилися на квітці?» — Запитав Хань Сян.

«Де ж це місце?» — запитав Хань Юй.

«Це Ланьгуань», — відповів Хань Сян.

Хань Юй зітхнув, на мить замислився і доповнив свій вірш такими словами:

На світанку я написав листа до Вашої Величності,

а до заходу сонця був з ганьбою засланий у Хаочжоу.

Я лише прагнув очистити двір від поганих порядків, але зазнав невдачі;

Як же мені шкодувати про роки, які мені ще судилося прожити, навіть якщо вони будуть сповнені поневірянь?

Хмари над Ціньліном приховують дорогу, і я не бачу дороги;

У сніговому Лангуані мій кінь не може ступити жодного кроку.

Дякую тобі, що ти прийшов здалеку;

Коли прийде моя година, поховай мене біля річки Чжан.

(Примітка: річка Чжан біля Хаочжоу була відома забрудненими водами, які могли спричинити хвороби).

Історія про крокодилів

Прибувши в Хаочжоу, Хань Юй спілкувався з місцевими жителями, дізнаючись про їхнє життя та труднощі. Він з'ясував, що крокодили, які жили в цьому районі, знищили більшу частину худоби.

Оглянувши місцевість, Хань Юй зрозумів, що щирість здатна зворушити божественне. Він приготував дари і написав «Жертовна промова до крокодилів», у якій ясно виклав, чому крокодили з давніх часів мешкали в цих місцях. Однак він закликав їх, які живуть за доброчесного правління династії Тан, припинити шкодити місцевим жителям і за кілька днів переселитися в інше місце — бажано за кілька кілометрів від берега моря.

«Інакше, бувши правителем цієї області, я оберу здібних та вправних чиновників та місцевих жителів, озброю їх потужними арбалетами та отруєними стрілами та почну війну проти крокодилів, — написав Хань Юй. — Я не зупинюся, доки не знищу їх усіх до останнього. Коли це станеться, не кажіть, що я вас не попереджав!»

Тієї ночі над цією місцевістю пронеслася буря з грозою, але річка раптово пересохла. Після того як крокодили пішли в інші води, течія річки знову відновилася.

Завдяки цьому випробуванню, пережитому Хань Юєм у Лангуані, він задумався про існування божественного, що відображено в його зверненні до крокодилів та інших творів про божества, які він написав під час перебування в Хаочжоу.

У той час Хань Юй також близько спілкувався з ченцем Дадянь Баотуном. Він описував його як «людину виняткового розуму й мудрості, яка подолала обмеження фізичного світу, зберігала незворушність перед зовнішніми обставинами та мала глибоке розуміння істини».

Є така мудрість: «Істину потрібно втілювати в життя, а не просто вивчати». Історія Хань Юя містить цінні уроки, які можуть збагатити наше життя та поглибити розуміння.