(Minghui.org) У книзі «Шовень цзєцзи» ієрогліф 忍 (жень, «терпіння») пояснюється через ієрогліф 能 (нен, «здатність»), пов’язаний з образом ведмедя. Ведмедя, своєю чергою, описують як «істоту, яка має внутрішню силу», що передбачає мудрість і здібності. Завдяки своїй силі та могутності ведмідь також став символом видатного таланту.
Жовтий імператор, предок-засновник Китаю, мав титул «Юсюн» («Ведмідь»). У книзі «Класика гір і морів» розповідається, що, коли Великий Юй приборкував повені, він перетворився на божественного ведмедя, щоб розчищати гори й прокладати шлях через дику місцевість — втілення мудрості, стійкості та наполегливості ведмедя. Ці давні перекази поглибили наше розуміння чесноти «жень» (терпіння, витривалість).
Су У пасе овець
Близько 100 року до н.е., коли сюнну (племінне об’єднання кочових народів, які жили на півночі Китаю) виявили бажання примиритися з династією Хань, імператор У (156–87 рр. до н.е.) відправив Су У (140–60 рр. до н.е.) очолити дипломатичну місію з понад 100 осіб на знак вдячності.
Коли посольство вже готувалося повернутися на територію Хань, серед сюнну спалахнули внутрішні заворушення, і Су У та його супутники потрапили в полон. Їм наказали здатися й служити правителям сюнну. Су У відмовився підкоритися.
Спочатку Шаньюй (правитель сюнну) послав до Су У чиновника Хань, який уже здався сюнну, щоб той переконав його співпрацювати, обіцяючи йому гроші та високі посади. Але Су У твердо відкинув цю пропозицію.
Тоді Шаньюй наказав замкнути Су У в підземному приміщенні та позбавити їжі й води, сподіваючись, що такі тортури змусять його здатися.
Була зима, стояли морози й падав сніг. Су У дуже страждав, але вижив, харчуючись снігом і залишками овечої шкури.
Щоб остаточно принизити його, Шаньюй заслав його в дикі землі біля Північного моря (нинішнього озера Байкал) пасти овець і насмішкувато сказав: «Ти повернешся до свого імператора лише тоді, коли барани народять ягнят!»
Су У залишився сам у пустелі з єдиним супутником — дерев’яним посохом, який символізував владу імператора Хань. Йому не давали ні їжі, ні одягу, і він виживав, харчуючись дикими рослинами, льодом та всім, що знаходив. Коли наставали холоди, він зігрівався серед овець.
Знаючи, як сильно страждає Су У, Шаньюй послав іншого покірного ханьського чиновника, щоб спробувати переконати його здатися, але все було марно. Су У відповів чиновникові: «Я давно готовий померти. Якщо ви наполягаєте, щоб я здався, покінчімо з цим просто зараз: я помру на ваших очах».
Побачивши його непохитну відданість, чиновник зі зітханням сказав: «Він справді герой! Ми, ті, хто намагався його переконати, учинили страшний гріх», — і, не стримуючи сліз, попрощався із Су У.
День за днем Су У пас овець із дерев’яним посохом, подарованим йому імператором династії Хань. Згодом посох висох і потріскався.
Минуло 19 років. Волосся та борода Су У посивіли.
Випадково імператор У почув, що Су У все ще живий, зумів знайти його й повернути додому. Коли Су У повернувся до столиці Чан’ань, він усе ще тримав у руках той самий зношений посох, вручений йому імператором багато років тому.
Історія Су У стала символом вірності, чесності та стійкості, яку в Китаї з покоління в покоління передають під назвою «Су У пасе овець».
«Нехай плювок висохне на твоєму обличчі»
За правління імператриці У Цзетянь династії Тан (624–705) Лоу Шиде (630–699) обіймав посаду канцлера, а його молодшого брата Лоу Сиїна призначили префектом повіту Дай.
Коли Лоу Сиїн збирався вирушити на нове місце служби, Лоу Шиде запитав його: «Я канцлер, а ти тепер — префект повіту Дай. Така висока посада неминуче викличе заздрість. Як ти збираєшся захистити себе?»
«Відтепер, навіть якщо хтось плюне мені в обличчя, я не відповім. Просто витру плювок — і все. Не дам тобі приводу для занепокоєння», — відповів Лоу Сиїн.
«Саме це мене й турбує, — сказав йому Лоу Шиде. — Якщо хтось плюне тобі в обличчя, це означає, що він сердиться на тебе. Якщо ти витреш плювок, він побачить, що ти незадоволений, і це ще більше його розлютить. Ти маєш усміхнутися й дозволити плювку висохнути на твоєму обличчі».
Так виник вислів «Нехай плювок висохне на твоєму обличчі», який означає здатність мовчки терпіти приниження, не відповідаючи агресією.
Здібний і скромний
Лоу Шиде рекомендував Ді Женьцзі (630–704) на посаду канцлера, але Ді про це не знав. Отримавши владу, Ді Женьцзі неодноразово усував Лоу Шиде з посади й навіть відправляв його служити за межі столиці.
Імператриця У Цзетянь, помітивши це, запитала Ді Женьцзі: «Лоу Шиде здібний?»
«Як воєначальник, він був розважливим і працьовитим, але я не знаю, наскільки він здібний», — відповів Ді Женьцзі.
«А чи добре він розбирається в людях?» — продовжила імператриця.
«Раніше я працював з ним, але ніколи не чув, щоб він вирізнявся проникливістю», — відповів Ді.
Тоді У Цзетянь сказала: «Я призначила вас канцлером на прохання Лоу Шиде, тож він, мабуть, добре розбирається в людях», — і показала Ді Женьцзі рекомендаційного листа від Лоу Шиде.
Ді Женьцзі був вражений і з зітханням сказав: «Лу — людина високої чесноти. Я не знав, наскільки він терпимий до мене. Я йому в підметки не годжуся!»
Епілог
Лаоцзи (571–470 рр. до н.е.) написав у «Дао Де Цзін»: «Твердо дотримуючись постійної чесноти, людина повертається до чистоти новонародженого» та «Не відхиляючись від постійної чесноти, повертається до Великої Пустоти».
Мудреці дотримуються моральних принципів і не піддаються спокусам влади, слави та багатства. Вони природно прості, не йдуть за натовпом і не підлещуються до можновладців, тому не припускаються помилок, властивих звичайним людям.
Перед обличчям найтяжчих випробувань Су У виявив неймовірну стійкість, залишаючись вірним своєму обов’язку й ніколи не вагаючись, «твердо дотримувався постійної чесноти».
Лоу Шиде, канцлер і відомий воєначальник династії Тан, проявив рідкісну великодушність і терпимість. Він рекомендував гідних і здібних людей, не очікуючи нічого натомість, «не відхиляючись від постійної чесноти».
Су У та Лоу Шиде стали для наступних поколінь прикладами терпіння та духовного вдосконалення.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
