(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я хотів би розповісти про свій досвід роботи в службі безпеки під час виступів Shen Yun.
Моє розуміння нашої ролі як співробітників служби безпеки
Я багато років працюю в службі безпеки, і моє розуміння нашої ролі поступово стає дедалі зрілішим. У нас є конкретні завдання, такі як усунення перешкод і порушень авторських прав, а також запобігання спробам фотографувати під час виступів та прохання до глядачів видалити всі зроблені ними знімки. Але я почав ширше дивитися на нашу роль загалом: ми охороняємо виступи з праведними думками, а наші конкретні завдання — це свого роду «якорі».
На пояснення цього йде всього хвилина, але мені знадобилися роки й багато практики, щоб навчитися робити це краще, і ще є куди рости. З одного боку, ми маємо бути готові швидко реагувати на будь-які перешкоди. З іншого боку, маємо зберігати спокій і стриманість. Повинні стежити за тим, щоб ніхто не фотографував, але проте не варто «шукати проблеми» у глядачах. Коли розмовляємо з людьми, ми повинні професійно й твердо пояснювати їм правила, але водночас бути дуже добрими, ввічливими та приємними в спілкуванні.
Я також усвідомив, як важливо не привертати до себе уваги. Наочний приклад — те, що під час вистави ми стоїмо в залі, але не дивимося на сцену: наші очі спрямовані на глядачів. Ще один приклад — вимога, щоб нас було якомога менше видно, чи то в залі під час вистави, чи то коли ми перебуваємо серед глядачів у фойє. Я вважаю, що наш підхід і спосіб мислення мають змінитися з позиції «у нас є робота, яку ми маємо виконувати» на «ми тут для того, щоб служити іншим».
Робота в службі безпеки дає нам чудову можливість удосконалюватися, позбавлятися пристрастей і карми та допомагати рятувати живих істот. Я вважаю, що можливість допомагати Shen Yun і перебувати в цьому праведному середовищі — велике благословення, дане Вчителем.
Учитель сказав:
«Не думай, що якщо ти роз’яснюєш правду, береш участь у заходах Дафа або береш участь у проєктах Дафа, то робиш щось для Дафа чи Вчителя. Це Вчитель каже вам допомагати в порятунку одне одного, і одночасно з порятунком людей, ти рятуєш і себе; це взаємний порятунок живих істот наприкінці віків». («Тримайтеся подалі від небезпеки»)
Враження від цього сезону
Цього сезону я брав участь у забезпеченні безпеки на виставах у Відні, Зальцбурзі та Празі. Кожна з них подарувала мені цікавий досвід, над яким варто поміркувати.
Мій досвід роботи у Відні
Незважаючи на багаторічний досвід роботи в службі безпеки, я так і не навчився добре справлятися з одним зі своїх обов’язків. Коли ми просимо людей видалити фотографію, ми маємо попросити їх також видалити її з кошика, оскільки видалена фотографія зберігається там деякий час. Я ніколи цього не робив. Сумнівався, що зможу добре це пояснити, з огляду на мій обмежений рівень володіння німецькою мовою, а також у тому, що зможу допомогти людині знайти кошик у її телефоні. Я боявся, що це буде занадто втомливо для людей. Відмахувався від цього, кажучи собі, що через кілька днів фотографія видалиться сама.
Перед першим виступом цього року я зрозумів, що це упущення, і вирішив його виправити. Я відкинув усі страхи та сумніви й навчився знаходити кошик у різних типах телефонів.
Незабаром мені випала така нагода. Три жінки — припускаю, це була мати з двома доньками, — трохи запізнилися до зали й не почули нагадування про те, що фотографувати заборонено. Через деякий час одна з них зробила знімок. Вони сиділи поруч зі мною, тож я міг легко підійти до них і попросити не робити цього.
Під час антракту я підійшов до тієї дівчини й рішуче вимагав, щоб вона видалила фотографію, зокрема й із кошика. Я не змушував себе це робити й був цілком спокійний. На моє здивування, дівчина вільно розмовляла англійською. Вона проявила розуміння, готовність допомогти й була дуже привітною. Вона навіть вибачилася, і ми повністю видалили фотографії.
Усе пройшло настільки гладко, що я відразу зрозумів: мені допомагає Вчитель. Це нагадало про те, як важливо мати щире бажання вдосконалюватися й слідувати Дафа, і поглибило моє розуміння. Це було чудово: щойно в мене з’явилося бажання діяти правильно, Учитель відкрив для мене всі двері.
Іноді ми, практикувальники, відчуваємо, що застрягли в удосконаленні, розуміємо, що можемо досягти більшого, але не знаємо, як це зробити. Коли я стикаюся з подібними ситуаціями, у мене завжди виникає спокуса «щось зробити»: вивчати Фа, виконувати вправи, відправляти праведні думки тощо. Усе це потрібно робити, і це допомагає, але якщо ми зациклюємося на тому, щоб «робити те чи інше», то, як мені здається, упускаємо щось важливе. Коли я намагався так поліпшити своє становище, це зазвичай давало лише обмежений ефект. Я вважаю, що ключ до прориву — це щире бажання вдосконалюватися, змінювати себе й слідувати Дафа.
Мій досвід у Зальцбурзі
Випадок, що стався під час виступів Shen Yun у Зальцбурзі, показав, що в моєму мисленні та підході є досить велике упущення. Під кінець однієї з вистав один практикувальник дав мені знак, що йому потрібна моя допомога. (За можливості ми підходили до людей парами: один говорив, а інший відправляв праведні думки). Коли завіса опустилася, я швидко підійшов до практикувальника, і він пояснив, у чому справа. Він помітив, що під кінець вистави двоє глядачів зробили фотографії: один стояв поруч із ним, а інший — далеко, у центрі залу.
Я помітив, що він був трохи напружений. Я здивувався й подумав: «Він завжди такий спокійний. Ніколи його таким не бачив». Ці думки не полишали мене, поки ми підходили до цих груп і видаляли їхні фотографії.
Після цього я все обдумав. Цей практикувальник опинився в дуже складній ситуації, але був сповнений рішучості виконати свою роботу, незважаючи ні на що. Спочатку, щойно люди почали розходитися, він підійшов до жінки, яка сиділа поруч із ним. Вона не хотіла видаляти фотографію, але він ввічливо, але твердо наполягав, і зрештою вона погодилася. Тоді він попросив її також видалити фотографії з кошика, і вона це зробила. Хоча на це пішов деякий час, практикувальник швидко перейшов на пошуки другої людини, яка сиділа в самому центрі. Зазвичай, коли глядачі встають і починають розходитися, знайти тих, хто сидів у центрі, дуже складно. Але цього разу наш об’єкт залишився на місці, хоча всі навколо вже пішли. Ми підійшли до нього, і він був незадоволений ще більше, ніж та жінка. Він вигадував різні відмовки, але практикувальник терпляче наполягав, і врешті-решт той погодився.
Практикувальнику довелося подолати кілька перешкод. Я замислився над тим, як би я вчинив у цій ситуації, і зрозумів, що не зміг би вирішити понад одну проблему. Швидше за все, я б зосередився лише на тій жінці, яка була ближче до мене, вирішивши, що шанси встежити за людиною в центрі мінімальні. Я б почекав, поки вона вийде із зали. Але вона б сказала, як і зробила, що поспішає і їй треба встигнути на поїзд. Якби мені вдалося переконати її видалити фотографії, я б, найімовірніше, навіть не став би пропонувати видалити їх із кошика.
Це добре — зберігати повний спокій і намагатися вирішувати проблеми якомога плавніше, але це не є нашим головним завданням.
Це нагадало мені слова Вчителя:
«Нині в материковому Китаї деякі шпигуни під маскою учнів проникли до трудових таборів перевиховання й інших місць, де утримують наших учнів, і здійснюють там підривну діяльність. Вони обманюють практикувальників, стверджуючи, що вони вже досягли Повної Досконалості. Вони також переконують учнів, що ті мають облишити практику, бо вони також уже досягли Повної Досконалості, що потрібно максимально відповідати простим людям, віддати книги тощо. Цією брехнею вони ввели в оману деяких учнів, які під час випробування більше не хочуть залишатися в людському світі, а хочуть якнайшвидше досягти Повної Досконалості. У Законі я вам казав, що треба вдосконалюватись, максимальною мірою відповідаючи формі звичайних людей, але ніколи не казав, що треба діяти, як якась звичайна людина». («Викоренити останню пристрасть», Суть сумлінного вдосконалення 2)
Цей випадок поступово відкрив мені кілька рівнів розуміння. Він нагадав мені, що процес удосконалення не завжди проходить гладко, і ми не повинні ухилятися від подолання перешкод. Коли я писав цю статтю, я також усвідомив, наскільки сильно такий підхід, за якого форма ставиться вище за зміст, заважав мені виконувати свою місію практикувальника Дафа. Чим глибше я занурювався в цю тему й чим більше про це розмірковував, тим ясніше ставало, що в цьому є ще більше сенсу.
Оскільки ми — практикувальники Дафа періоду Виправлення Закону, то не повинні зосереджуватися лише на власному вдосконаленні. Наша велика місія — допомагати Вчителю рятувати живих істот. Наскільки я розумію, це означає, що ми маємо дбати про те, як інші сприймають нашу поведінку, і роз’яснювати правду про переслідування так, щоб люди могли її зрозуміти.
Це змусило мене замислитися над поняттям «підтвердження Фа». Гадаю, це ключ до розуміння того, що нам слід робити, але що воно означає? Звісно, я не можу знати, що насправді означає «підтвердження Фа», але я хочу поділитися своїм досить обмеженим розумінням того, як це може проявлятися і що може містити в собі.
Учитель сказав:
«Дафа — це мудрість Творця. Це основа, на якій започатковано Небо і Землю, це коріння Всесвіту. Він охоплює все без винятку і в макроскопічному, і в мікроскопічному напрямку, розкриваючись по-різному на різних рівнях Небесного Тіла». («Лунь Юй», Чжуань Фалунь)
Дафа створив усе суще й проявляється на кожному рівні. Тому я вважаю, що практикувальник зможе підтвердити Фа, коли розглядає будь-яку ситуацію, у якій може опинитися, з позиції Фа. Це передбачає віру в те, що Дафа завжди надасть нам шлях, яким ми зможемо йти. Як удосконалюватися в конкретних умовах, як роз’яснювати правду різним людям — у Дафа є відповіді на всі питання. Якщо ми виявляємо гнучкість і щиро шукаємо ці відповіді, а не вперто наполягаємо на тому, щоб робити все «по-своєму», то, я думаю, ми підтверджуємо Фа.
То що ж у моєму випадку пішло не так? Чому замість того, щоб підтверджувати Фа, щось настільки священне, я часто підлаштовуюся під «відповідність нормам звичайних людей» і практично не вдосконалююся? Я вважаю, що цитата з канону «Викоренити останню пристрасть», наведена вище, дає нам відповідь. У каноні шпигуни говорили учням, що «всі учні вже досягли повної досконалості, і більше не потрібно займатися практикою, треба максимально відповідати нормам звичайних людей, віддати книги тощо».
У моєму випадку відхилення від норми спричинене втручанням, і це є однією з форм переслідування та пасткою старих сил.
Мій досвід у Празі: ставити інтереси інших на перше місце
Цього року виступи в Празі розпочалися в п’ятницю, але я планував поїхати туди в середу, щоб відвідати кілька зустрічей, пов’язаних із моєю звичайною роботою. На початку тижня дружина відчула нездужання, й у вівторок увечері в неї піднялася температура вище 40°C. Вона ледь могла піклуватися про себе, не кажучи вже про наших трьох дітей.
Я скасував свої плани на середу та четвер, але твердо вирішив виїхати в п’ятницю вранці, щоб вчасно приступити до своїх обов’язків у службі безпеки. Дружина провела середу в ліжку, а я доглядав за дітьми. Я знав, що не повинен турбувати дружину, тому не став говорити про від’їзд. Я намагався підтримати її і заспокоїти, але внутрішньо був сповнений рішучості, що все буде добре. Увечері в четвер їй стало настільки краще, що вона сама змогла б впоратися після мого від’їзду.
Я приїхав до Праги в п’ятницю вдень і приєднався до команди. За кілька годин до виступу я почувався погано, ніби захворів. Приблизно за півтори години до початку виступу я зайняв своє місце. Мене нудило, трохи паморочилося в голові, і я хвилювався, чи зможу виконувати свою роботу. Але я подумав, що не варто відволікати інших від Shen Yun своїми особистими проблемами, і вирішив не говорити про це. Я нагадав собі, що «справа не в мені», і просто відправляв праведні думки.
Коли люди почали заходити до театру, я повністю зосередився на тому, щоб допомагати їм, і раптом усі мої проблеми зникли. Гадаю, уся справа була в цьому простому рішенні: я не став чекати, поки мені стане краще або поки зрозумію, чому мені недобре. Натомість беззастережно відкинув усі свої переживання і просто робив те, що було потрібно, щоб люди могли дивитися Shen Yun.
Я вважаю, що цей перехід від «себе» до «інших» відображає різницю між особистим удосконаленням і нашою місією — допомагати Вчителю рятувати живих істот. Звичайно, удосконалення завжди стоїть на першому місці і є основою всього, що ми робимо як практикувальники. Коли ми стикаємося з проблемами, потрібно подивитися в себе. Я думаю, що наша головна місія — рятувати людей — насправді допомагає нам зрозуміти, як дивитися в себе. На мою думку, погляд у себе не повинен зосереджуватися лише на нас самих, як це буває, коли звичайна людина безкінечно займається самокритикою чи самоаналізом. Навпаки, він має бути спрямований на те, щоб ставити інших на перше місце та виявляти альтруїзм.
Висновок
Коли зі мною сталися описані вище події, я зрозумів, що в них були підказки для мене. Я розмірковував над ними, коли почав обмірковувати, як написати про це, і вони склалися в цілісну картину. Але лише після того, як по-справжньому вклав душу в написання статті, я раптово почав чітко бачити те, що відбувається. У якийсь момент на мене звалився шквал нових прозрінь, і багато з моїх помилок відкрилися мені з надзвичайною ясністю та раптово здалися пов’язаними одна з одною. Я усвідомив, наскільки далекий від того, щоб підтверджувати Фа, — як вдома, так і на роботі. Я дуже вдячний цій конференції Фа та можливості написати про свій досвід.
Дякую Вам, Учителю! Дякую, співучні!
(Стаття представлена на Європейській конференції Фа 2026 року з обміну досвідом удосконалення послідовників Фалунь Дафа)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
