​Українські практикувальники Фалунь Дафа провели конференцію з обміну досвідом удосконалення

(Minghui.org) 11 жовтня 2026 року українські практикувальники Фалунь Дафа провели першу за останні три роки конференцію з обміну досвідом удосконалення. З огляду на ситуацію в країні, конференція проходила в комбінованому форматі — онлайн та на місцях. Практикувальники з Києва, Одеси, Дніпра, Харкова та інших міст зібралися разом у своїх регіонах, а українські практикувальники, які зараз перебувають за кордоном, також долучилися до конференції через інтернет-платформу.

11 жовтня 2026 року українські практикувальники Фалунь Дафа вперше за три роки провели конференцію з обміну досвідом удосконалення. На фото: практикувальники з Києва. (Minghui.org)

Дотримання принципів удосконалення в умовах війни

Загалом вісімнадцять практикувальників поділилися своїм досвідом того, як в умовах війни вони й далі самовдосконалюються, підвищують свій СіньсінСіньсінПерекладається як «характер», «природа серця», «моральні якості» або «внутрішні якості». і несуть людям спокій та надію.

На конференції практикувальники розповіли про свій шлях самовдосконалення, зокрема про те, як вони дотримуються високих вимог до Сіньсін, а також виконують соціальний та моральний обов’язок у середовищі, яке різке змінилося з моменту спалаху війни чотири роки тому. Попри суворі зовнішні обставини, практикувальники зазначають, що принципи вдосконалення — пошук недоліків у собі та добре ставлення до інших — залишаються незмінними.

Підтримання доброго стану вдосконалення на передовій

У Києві двоє практикувальників, які отримали Дафа порівняно нещодавно, поділилися своїм досвідом удосконалення. В Україні триває мобілізація, і чоловіків призивають до лав ЗСУ. Зараз обидва практикувальники проходять військову службу на передовій.

Олександр познайомився з Фалунь Дафа трохи більш ніж рік тому. Він розповів, що після початку практики швидко відчув у собі зміни: негативні думки та емоції поступово зникли, а внутрішній стан помітно покращився. Він став добрішим, покращилися його стосунки з родиною та друзями.

Раніше він рідко телефонував матері, і їхні стосунки були досить відчуженими. Після початку вдосконалення його ставлення змінилося, він став більше поважати матір та піклуватися про неї.

Водночас покращився і стан його здоров'я: зникло відчуття втоми, з'явилася легкість у всьому тілі, а хронічний гепатит C, на який він хворів раніше, поступово пройшов.

Після призову в армію Олександр спочатку не розумів, як практикувати Дафа, перебуваючи у війську. Проте він наполегливо й далі вивчав Закон і поступово усвідомив: те, що для звичайних людей є нещастям, для практикувальника — це можливість підвищити Сіньсін. Тому він чітко визначив для себе, що має суворо дотримуватися стандартів учня Дафа та взяти на себе відповідальність практикувальника. Коли він це усвідомив, усе навколо змінилося.

Олександр поділився: «У всіх своїх діях я тепер думаю насамперед про інших, максимально добре виконую свою роботу, люди це відчувають і бачать, дивуються моїй доброті, безкорисливості (що дуже дивно для них) і моєму ставленню до всього, а я кажу що все це завдяки Фалунь Дафа!»

Олександр ділиться досвідом удосконалення на конференції. (Minghui.org)

В'ячеслав дізнався про Фалунь Дафа чотири роки тому, коли практикувальниця на вулиці вручила йому інформаційний буклет про Дафа. Його зацікавила практика. Невдовзі вони познайомилися ближче, а згодом створили сім'ю. Протягом останніх двох років В'ячеслав служить у зоні бойових дій.

Він відверто зізнався, що раніше вдосконалювався недостатньо наполегливо. Але, потрапивши на передову, він глибоко відчув, що Фалунь Дафа — це єдине, що допомагає йому зберігати чистоту в серці, уникати гніву та відчаю. Він продовжував вивчати Закон, і з часом кілька його побратимів почали разом із ним практикувати Фалунь Дафа, покращивши свій моральний та психологічний стан. Він також розповів про кілька випадків, коли його життю загрожувала смертельна небезпека, але дивом усе обійшлося.

Приносити спокій українському народу під час війни

Тетяна з Харкова розповіла про свій досвід. Харків розташований приблизно за 35 кілометрів від російського кордону. Після початку війни вона щодня ходила в місця скупчення людей, щоб знайомити їх із Фалунь Дафа, оскільки вірила, що ця правдива інформація допоможе людям зберегти спокій посеред воєнного хаосу.

На той час громадський транспорт у місті не працював. Одного дня вона попросила співученицю з іншого району міста передати їй лотоси ручної роботи з інформаційною підвіскою про Дафа, щоб вона роздала їх людям. Вони вирішили йти назустріч одна одній уздовж трамвайних колій.

Тетяна згадує: «Йшла я на зустріч по трамвайних рейках, на яких стояли протитанкові загородження. Йдучи, я дивилась на рейки та читала „Лунь Юй“ (вступний розділ до книги „Чжуань Фалунь“). Недалеко було чутно вибухи. Ми зустрілись із практикувальницею, яка принесла мені пакет лотосів. Я їй була дуже вдячна».

Вона зазначила, що місцеві жителі дуже хотіли дізнатися про Фалунь Дафа. «Один чоловік розповів, що хотів потрапити до територіальної оборони і пройшов від свого села 80 км, але його не взяли, оскільки йому було вже 60 років. Він плакав. Зате цього дня йому судилося дізнатися про Дафа…» — згадує Тетяна.

Як знайти мудрий підхід до сімейних стосунків у повсякденному житті

Світлана з міста Нетішин розповіла про те, як подолала надмірну прив’язаність до своєї родини.

Світлана має трьох дітей. Коли молодша донька створила власну сім'ю та пішла з дому, Світлана відчула внутрішню порожнечу й тугу. Вона не змогла вчасно подивитися на це випробування Сіньсін з погляду вдосконалення, а натомість глибоко поринула в почуття. Вона поділилася з подругою, що після від'їзду доньки її більше нічого не тримає в цьому світі, і її життєву місію виконано, хоча й потім пожалкувала про свої слова.

Через кілька місяців, дорогою до магазину, вона раптом відчула сильний біль у грудях. Вона одразу почала подумки повторювати: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Коли дихання трохи відновилося, вона почала згадувати й повторювати напам’ять «Лунь Юй». За кілька хвилин біль зник, і вона пішла своєю дорогою далі. Проте після цього вона часто відчувала сильну задишку, і через наполегливі прохання сім’ї пішла до лікарні на обстеження. Щоб заспокоїти рідних, вона пройшла огляд, і лікарі з подивом повідомили, що вона перенесла інфаркт, додавши, що це диво, що вона взагалі залишилася живою і ще може ходити.

Цей випадок змусив Світлану зазирнути глибше в себе та збагнути, що вона мала надзвичайно сильну прив'язаність до родинних почуттів. Світлана підсумувала: «Тепер я розумію: любов до рідних не повинна ставати залежністю, а турбота про сім’ю — визначати сенс усього життя. Найближчі люди можуть бути для нас відповідальністю, але водночас і дзеркалом, у якому ми бачимо власні пристрасті».