(Minghui.org) З дитинства я носила в собі глибоко вкорінений душевний вузол. Він був там так довго, що я до нього вже звикла: я не любила свого вітчима.
Мій батько помер, коли мені було сім років. Я була ще маленькою і не дуже сумувала. Але відтоді, як у нашій родині з’явився вітчим, я відчувала до нього презирство й неприязнь. Мені часто здавалося, що, можливо, у минулому житті в мене з ним були негативні, визначені долею стосунки. У ньому було майже все, що мені не подобалося в людях.
І все ж мені доводилося жити з ним під одним дахом щодня. Я відчувала себе нещасною. Як же мені хотілося, щоб його не було в моєму житті, щоб ми з мамою жили удвох. Коли вітчим виїжджав у справах або подорожував, я була щаслива.
Я не хотіла завдавати болю батькам, тому глибоко приховувала ці почуття. Намагалася ставитися до вітчима з належною повагою, хоча ми часто сперечалися.
Подорослішавши, я поїхала за кордон і почала вдосконалюватися. Через проблеми з візою вітчим не міг приїхати до Канади, тому, природно, між нами не було прямих конфліктів. Коли в мені іноді спливала неприязнь до нього, я не надавала цьому значення й позбувалася її за допомогою самовдосконалення. Зазвичай просто відпускала ці думки. Але цього року все змінилося.
Вітчим нарешті отримав візу й приїхав до Канади разом із мамою. І ось ми знову втрьох живемо під одним дахом. І тут же повернулися всі колишні почуття. Мені все в ньому не подобалося, і я хотіла триматися від нього якомога далі. Водночас я змушувала себе терпіти дискомфорт і ставитися до нього як до батька.
Я навіть думала, що в мене це непогано виходить. Незважаючи на те, що він мені так сильно не подобався, я все ж намагалася поважати його й поводитися ввічливо. Мені здавалося, що я непогано справляюся.
Через якийсь час вітчим раптом висловив невдоволення через якусь дрібницю. Він сказав, що відчуває, ніби я дивлюся на нього зверхньо і не люблю його, що я не виявляю дочірньої близькості. Коли я почула, як він висловлює невдоволення, у мені прокинулася вся образа, яку я придушувала стільки років. Конфлікт між нами нарешті вийшов назовні.
Побачивши його гнів, я прямо сказала йому, що якщо він не вірить, що я можу бути хорошою дочкою, то нехай знайде собі іншу сім’ю й заведе власну дитину.
Він сказав, що більше не вважає мене своєю дочкою, що ніколи більше не розмовлятиме зі мною і хоче негайно повернутися до Китаю. Наші сімейні стосунки досягли найнижчої точки.
Роками я йшла на компроміси й терпіла образи, щоб зберегти гармонію в родині, але ось до чого це призвело. Ця болісна реальність змусила мене замислитися: у чому ж я, як людина, що вдосконалюється, припустилася помилки?
Я швидко зрозуміла, що під час сварок, коли відчувала, що інша людина налаштована вороже, намагається придушити мене, принизити або приборкати, у мені прокидався дух суперництва. Я відмовлялася поступатися. Мені хотілося заперечити й взяти гору.
Іноді цей дух суперництва виявлявся в іншій спотвореній формі: «Я така, яка є. І що ти з цим будеш робити?»
Я також відчувала сильну зневагу й образу. У поєднанні з моїм прагненням до суперництва ці почуття змушували мене говорити, не зважаючи на почуття іншої людини. Я говорила образливі слова. Мені бракувало доброти, не кажучи вже про милосердя.
Вітчим сказав, що відчував, ніби я дивлюся на нього зверхньо й недолюблюю його, і це завдавало йому болю. До цього я завжди вважала, що поводжуся цілком пристойно, адже зовні завжди була з ним ввічливою.
Тепер я зрозуміла, що, коли ми відчуваємо неприязнь і образу до іншої людини, то якими б ввічливими ми не здавалися зовні, таке недобре ставлення неминуче створює карму й завдає болю іншим. Можливо, навіть один погляд на когось може створити карму, а ми цього навіть не помітимо.
Чому Вчитель наставляє нас позбутися пристрастей? На моєму нинішньому рівні розуміння пристрасті відводять нас від Істини, Доброти, Терпіння. Через них ми створюємо карму й тягнемо своє життя вниз.
Неприязнь або образа на когось — це форма почуття (цін (qing)). Сильна неприязнь, як і сильна прихильність, — це пристрасть. Якщо цей стан свідомості не зміниться докорінно, то, як би добре ми не поводилися зовні, це не можна назвати вдосконаленням.
Через кілька днів я спокійно й щиро вибачилася перед вітчимом. Він прийняв мої вибачення. Наші стосунки батька й доньки з повністю зруйнованих перетворилися на такі, ніби нічого й не сталося. Насправді вони стали навіть кращими, ніж раніше. Весь процес зайняв близько тижня. Це здавалося дивом, але водночас було цілком природним.
Тепер, коли я відчуваю дискомфорт або неприязнь до вітчима, я подумки повторюю одне важливе слово: «милосердя». Я дозволяю милосердю заповнити мою свідомість, витісняючи й розчиняючи всі негативні думки.
Насправді одного разу я вже щиро вибачалася перед вітчимом, але він, здавалося, мене не чув і продовжував мене ігнорувати. Протягом наступних кількох днів я виявила й інші пристрасті. Я відчувала, що мама висуває до мене й до вітчима різні вимоги, і вважала це несправедливим. Я також побачила свої почуття до матері. Вивчаючи Фа, я зрозуміла, що почуття несправедливості виникало через мій егоїзм.
Щойно я чітко побачила й відпустила пристрасті, що ховалися за моїм гнівом, сумом та іншими емоціями, вітчим прийняв мої вибачення. А потім він сказав, що, коли я вибачалася кілька днів тому, він був у навушниках і взагалі мене не чув.
Плани та настанови Вчителя дуже тонкі й глибокі. Щоб допомогти нам досягти успіху в самовдосконаленні, Учитель використовує безліч різних способів, щоб допомогти нам побачити пристрасті та недоліки. Нам не потрібно турбуватися про те, що ми не зможемо виявити свої пристрасті. Нам слід турбуватися про те, чи готові ми дивитися в обличчя конфліктам і вирішувати їх, коли вони виникають.
«Коли сяйво Будди освітлює все навкруги, панує пристойність, чесність, гармонія і ясність». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Без Дафа мої сімейні стосунки так і залишилися б нерозв’язною проблемою, і всі ми страждали б.
Дафа не вчить вирішувати сімейні чи соціальні проблеми. Однак Дафа докорінно виправляє незліченну кількість спотворених сердець, дозволяючи людям знайти справжній порятунок та щастя. Я пишу про це, щоб просто висловити свою вдячність Учителю.
Враження від виступів Shen Yun
Хочу поділитися враженнями від виступів Shen Yun цього року. Вони допомогли мені глибше зрозуміти суть відправляння праведних думок.
Моїй викладачці гри на сопілці 86 років, вона — професорка на пенсії. У неї великий досвід виступів у Китаї, до того ж вона — побожна християнка.
У попередні роки я пропонувала їй піти на виступ Shen Yun, але вона відмовлялася. Вона казала, що вже бачила багато таких виступів, і що в нас з нею різні переконання.
Цього року вона знову відмовилася. Але під час нашої розмови щось змусило її передумати, і вона погодилася піти зі мною.
Вранці в день виступу я зателефонувала їй, щоб уточнити, коли за нею заїхати. Несподівано вона сказала, що не зможе піти. Прокинувшись того ранку, вона раптово відчула сильний озноб. Усе її тіло страшенно боліло, і вона сказала, що просто не може вийти з дому.
Я була здивована не тільки тим, що це сталося саме в той момент, а й тим, що знала її багато років і ніколи не бачила її хворою. Вона завжди з гордістю казала мені, що не хворіла вже багато років. По телефону вона твердо заявила, що не може піти. Я сказала їй, щоб вона відпочивала, і пообіцяла незабаром приїхати.
Вимкнувши телефон, я була вражена. Я розуміла, що в той період часу недостатньо добре відправляла праведні думки. Жива істота, яку можна було врятувати, була заблокована в останній момент. Прямо на моїх очах розгорталася битва між добром і злом.
Демонічне втручання, як правило, має відповідати принципам людського світу й іноді може бути дуже підступним. Але таке явне й крайнє втручання показало мені, наскільки несамовите зло, і як погано я з ним впоралася.
Я одразу ж сіла в позу лотоса й почала відправляти праведні думки. Ситуація була гранично ясною, а часу було обмаль, тому я дуже зосередилася. Я щиро відправляла праведні думки, щоб усунути зло, яке заважало моїй викладачці побачити Shen Yun. Я продовжувала так близько півгодини.
Трохи пізніше я приїхала до неї додому в призначений час, усе ще відчуваючи певну невпевненість. На мій подив, коли я приїхала, вона вже була одягнена й готова. Не промовивши ні слова, вона сіла в мою машину й поїхала зі мною на виступ.
Вона сказала мені, що після нашої телефонної розмови їй раптом стало краще. Вона прийняла душ і подумала, що, можливо, усе-таки варто вийти з дому. Але її дочка, дізнавшись, що вона збирається подивитися Shen Yun, вилаяла її. Викладачка так розлютилася, що її затрусило, і це додало їй ще більше рішучості.
Вона сказала мені, що тепер почувається набагато краще, але не могла зрозуміти, як хвороба так швидко прийшла й пішла. Здивована, вона запитала: «Невже я просто прикидалася хворою?» Я не могла не усміхнутися.
Під час виступу вона коментувала виступи артистів, оцінювала, скільки років вони репетирували, та їхній спів. Я просто слухала й усміхалася, майже нічого не говорила.
Однак після вистави вона була схвильована як ніколи. Вона сказала, що танцюристи трималися дуже прямо і зовсім не були схожі на тих, кого вона бачила в Китаї. Вона кілька разів повторила, що сцена, яка зображала переслідування Фалуньгун, була дуже реалістичною. Найбільше її зворушило те, що, попри всі страждання, у виставі не було ані краплі ненависті.
Після перегляду Shen Yun усі її нездужання повністю зникли. Усі симптоми сильного нежитю минули, і вона була сповнена енергії.
Наступного дня вона сказала мені, що ставлення її доньки до неї теж нормалізувалося, ніби нічого й не сталося.
Я особисто побачила, як життя в критичній ситуації було врятоване. Зло намагалося перешкодити її порятунку. Учні Дафа усувають зло, щоб врятувати людей. Після того як це життя пройшло випробування і позбулося частини карми через страждання, вона нарешті змогла побачити Shen Yun. Після порятунку вона набула абсолютно нового стану.
Усе, що я бачила, було реальним і не викликало сумнівів. Мої здібності до вдосконалення не надто високі, і я вдосконалююся із закритим небесним оком. Іноді, сама того не помічаючи, я повертаюся до способу мислення та стану звичайних людей.
Учитель дозволив мені особисто спостерігати за процесом порятунку життя, щоб я могла зрозуміти, які глибокі небесні таємниці та відповідальність криються в тому, що здається звичайним повсякденним життям. Я вдячна Вчителю.
Дякую Вам, Учителю. Дякую, співучні.
(Стаття подана для Конференції Фа 2026 року з обміну досвідом удосконалення послідовників Фалунь Дафа у Ванкувері, Канада)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
