(Minghui.org) Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
За останній рік я пережила чотири серйозні випробування, які змусили мене замислитися над своїми корінними пристрастями. Усі чотири події об’єднує те, що завдяки їм я усвідомила необхідність позбутися пристрасті до слави. Якими б несприятливими не були обставини, я повинна безстрашно підтверджувати Фа. Я хотіла б розповісти про одне із цих випробувань, про своє розуміння того, що сталося, і про зміни, до яких воно привело.
Відпустити
Минулої зими знайомий моєї подруги запропонував мені стати режисеркою одного з його вебсеріалів. Хоча проєкт був волонтерським, я люблю режисуру й подумала, що це гарна нагода набути досвіду та поповнити своє портфоліо. Ознайомившись з контрактом і сценарієм, я визнала історію зворушливою й без вагань долучилася до проєкту. Усі члени команди були чудовими фахівцями. Я раділа можливості виступити режисеркою та керівницею такого масштабного проєкту.
Після двох місяців підготовки й шести днів напружених знімань я раптом усвідомила, що ця драма, по суті, пропагує «медично асистовану смерть» — простіше кажучи, самогубство за допомогою медиків. Я була приголомшена. Щоб переконатися, чи правильно зрозуміла задум, я зв’язалася зі сценаристом і продюсером проєкту, а також із його дружиною, яка виконувала головну роль і була співпродюсеркою. Коли я бралася за цю роботу, мені здавалося, що фільм займає морально позитивну позицію щодо цього питання й навіть порушує деякі важливі етичні принципи, пов’язані з медициною. Однак невдовзі мені довелося визнати, що я неправильно зрозуміла сценарій: на перший погляд, проєкт здавався цілком благополучним, але насправді виявився похмурим.
Сценарист і його дружина були готові до діалогу, тому я кілька разів намагалася переконати їх, спираючись на принципи Фа й щиро бажаючи їм добра. Однак зрештою я зрозуміла, що вони твердо дотримуються своїх поглядів, до того ж обоє були атеїстами. Раніше мені ніколи не доводилося відмовлятися від проєкту на півдорозі. Я дорожу своїм словом, тому спочатку навіть не наважувалася подумати про те, щоб залишити цей проєкт. Проте Вчитель указав мені на три речі.
По-перше, коли я вирішила, що більше не хочу нічого приймати від цього лікаря-сценариста, я побачила, як із мого тіла виходить якась форма життя — наполовину людина, наполовину робот. Я відразу відчула, що вона походила від цього лікаря. (Дякую Вам, Учителю, за те, що допомогли мені видалити її з мого тіла!)
По-друге, сцену, у якій пацієнт просив допомогти йому піти з життя, зняли дуже професійно. Навіть в акторки, яка грала сестру головного героя, просто під час знімань раптово з’явилася кропив’янка, що зробило сцену ще більш разючою. Однак мені раптом стало настільки зле, що мене ледь не знудило, і мені довелося зробити перерву.
По-третє, я розповіла про це одній співучениці. Терпляче вислухавши мене, вона сказала: «Знаєш, що я почула? Насправді ти ж дуже хочеш піти з цього проєкту». Почувши її слова, я розплакалася.
Хоча людські уявлення змушували мене думати, що я повинна виконати контракт, адже вже вклала в проєкт стільки часу, а відмова від участі вдарила б по моєму самолюбству й завдала б професійних втрат, я розуміла, що не можу залишатися в цьому проєкті. На тому рівні вдосконалення, якого я досягла на той час, подальша участь у проєкті не була б підтвердженням Фа й суперечила б як моїм власним цінностям, так і принципам Фалунь Дафа.
Я набралася сміливості й залишила проєкт, відмовившись від згадки свого імені в титрах, від усього вже зробленого (на той час була готова приблизно половина серіалу), а також від можливості додати до свого портфоліо вражальний режисерський проєкт. Відмовитися від усього цього було справді нелегко. Навіть через кілька тижнів я все ще шкодувала про своє рішення й думала, чи могла краще роз’яснити правду сценаристу та його дружині. Але поступово я заспокоїлася. Я спеціально зателефонувала кожному акторові й фахівцеві знімальної групи, щоб пояснити причини свого рішення піти. У результаті відбулося чимало цінних і змістовних розмов.
Хоча лікар повернув мені примірник «Чжуань Фалунь», який я йому дала, його дружина сказала, що він усе ж погортав книгу. Я сподівалася, що хоча б одна фраза залишиться в його серці. Я також знала, що він заходив на мою сторінку у Facebook і, напевно, бачив деякі зображення та статті з роз’ясненням правди.
Пізніше, на свій подив, я дізналася, що режисерка, яка продовжила знімання, була глибоко віруючою людиною й відкрито висловлювала свої погляди. Я мимоволі усміхнулася, подумавши про грандіозний задум Учителя. Ми були трохи знайомі. Згодом вона захотіла відверто поговорити зі мною, і в нас відбулася дуже гарна розмова. Коли я запропонувала зазначити її ім’я в титрах серіалу, вона зніяковіла, оскільки це не відповідало дійсності. Вона також запропонувала кілька рішень, про які я раніше не замислювалася. Наприклад, можна було додати до фільму примітку про те, що погляди, висловлені в серіалі, не відображають позиції знімальної групи. Ця розмова спонукала мене по-новому осмислити значення принципу «Істина».
Завдяки цій розмові я усвідомила, що пішла з проєкту надто різко й виявила недостатньо ввічливості до своїх основних замовників, хоча з іншими людьми так не поводилася. Я також чіткіше побачила, як інстинктивно займала оборонну позицію, обривала контакти й намагалася піти, коли стикалася з чимось негативним. Я сказала собі, що наступного разу маю вчинити краще: спочатку думати про інших, а вже потім про себе, і розв’язувати питання м’яко, відповідно до Фа.
Намагатися терпіти
Протягом останніх двох років я зіткнулася з величезною кількістю негативу й зневажливого ставлення. Це виявлялося в голосових повідомленнях і під час особистого спілкування, у стосунках із друзями, чоловіком та іншими членами сім’ї, родичами чоловіка, на роботі й навіть серед співучнів. Я неодноразово стикалася з відвертим негативом і нападками.
Спочатку я намагалася терпіти. Я думала, що, можливо, це відпрацювання карми: може, у минулому житті я сама так поводилася з цими людьми або Вчитель хоче використати цю ситуацію, щоб зробити мене сильнішою. Подивившись у себе, я виявила чимало пристрастей: бажання чути приємні слова, прагнення до поваги, бажання жити в комфорті, прив’язаність до партнера, бажання добре виховати доньку тощо. Я також зрозуміла, що насправді мала набагато більше негативних думок про оточення, ніж припускала, хоча й не висловлювала їх уголос. Я дозволяла цим ледь помітним негативним думкам залишатися у своїй свідомості.
Я намагалася вдосконалюватися в багатьох аспектах, але на практиці мені так і не вдавалося зберігати цілковитий спокій у подібних ситуаціях. Усе це здавалося мені надзвичайно важким, тому в голові роїлося безліч думок. Часом я навіть не могла втриматися від скарг Учителю, запитуючи, чому мені доводиться проходити через такі випробування, які здавалися майже непосильними. Я також відчувала, як на мене тисне потужна темна енергія. Після двох років таких тяжких переживань, а також після того, як я залишила згаданий вище проєкт і опинилася в принизливому становищі перед десятьма колегами на іншій роботі, Учитель допоміг мені побачити глибший сенс того, що відбувалося.
Через два дні після розірвання контракту на знімання вебсеріалу я написала колегам листа з вибаченнями, а потім прочитала цей уривок із Фа.
Учитель сказав:
«Але зараз це відіграє значну роль, і ви повинні взяти це до уваги. Як удосконалювальники всі ви знаєте про принцип „не відповідати ударом на удар, лайкою — на лайку“ і що коли вдосконалювальник дійсно зазнає якоїсь втрати, то повинен просто поставитися до цього з усмішкою. Ось у такому стані ви повинні перебувати. Це те, чого ви повинні досягти, оскільки ви не звичайні люди і прагнете вийти за межі звичайних людей. Ви повинні відповідати високим нормам, а не нормам звичайних людей, тому маєте досягти такого стану». («Лекція Закону в Мангеттені»)
У цій самій лекції Вчитель сказав:
«Якщо той, хто має прагнення „зберегти лице“, чує критику, то йому стає ніяково; тоді треба зачепити цю його пристрасть, через яку він не здатен слухати критику. Деякі люди ще вважають, що оскільки вони є координаторами проєктів, то на них критика не поширюється. А деякі мають певні здібності в тому чи іншому аспекті, тому не беруть до уваги критику інших. Інші не хочуть слухати ту чи іншу людину через те, що вони мають про неї негативну думку. Це проявляється в усіх формах. Небажання слухати зауваження інших обумовлено різними пристрастями». («Лекція Закону в Мангеттені»)
Читаючи про прагнення «зберегти лице», я по-справжньому усвідомила, що все, що відбувалося протягом останніх двох років, зрештою було спрямоване на те, щоб виявити мою пристрасть до репутації. Я була одержима бажанням стати «значущою особистістю», хотіла, щоб мене помічали, цінували й поважали, і навіть потребувала того, щоб оточення своїм ставленням підтверджувало мою значущість. Раптом я чітко побачила всі ці пристрасті. Цей досвід навчив мене смирення й дав змогу по-новому осмислити, що означає мати справжню гідність практикувальника Дафа.
У наступні дні я також усвідомила, що ці, здавалося б, злісні слова, звернені до мене, не мали значення незалежно від їхнього змісту й форми, у якій вони звучали. Тепер я розумію, що це був лише прояв кармічної відплати. Усвідомивши це, я змогла з усмішкою відпускати подібні ситуації, коли вони виникали.
Не відповідати ударом на удар
Моє попереднє розуміння слів Учителя «…практикувальнику не слід відповідати ударом на удар і не слід лаятися у відповідь, потрібно висувати до себе вимоги більш високого рівня» (Лекція четверта, Чжуань Фалунь) було помилковим. Спочатку я думала, що оточення нападає на мене, щоб допомогти мені стати сильнішою або дати мені можливість відпрацювати карму, тому вважала, що повинна мовчати й просто терпіти.
Однак протягом цього року вдосконалення, пройшовши через численні випробування, я поступово зрозуміла, що принцип «не відповідати ударом на удар» не означає, що я не можу згодом доброзичливо поговорити з іншою людиною й прояснити ситуацію. Це узгоджується з другою частиною речення з «Чжуань Фалунь», на яку я раніше не звертала належної уваги:
«Звичайно, ми можемо доброзичливо все пояснити. Якщо ми чітко про все розповімо, нічого страшного в цьому немає. Але не можна проявляти до цього надто велику пристрасть». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Насправді в багатьох випадках я не прагнула відкрито й чесно розібратися в проблемах і не підтверджувала Фа. Натомість я воліла відступати, впадати в зневіру або просто тікати від проблем. Через це я не могла позбутися своїх пристрастей, а моє серце сповнювалося образою.
Тепер, з огляду на своє нинішнє розуміння, я бачу, що такі конфлікти — це насправді гарна нагода підтверджувати Фа, незалежно від того, з ким мені доводиться мати справу. Ці випробування допомагають мені вдосконалюватися у Фа й позбуватися пристрастей, зокрема бажання самоствердитися або прославитися. Усе це також допомогло мені краще зрозуміти, чому мені стає дедалі важче виявляти милосердя: моя повага до інших і турбота про них стали обумовленими. Я готова ставитися до людей із повагою та турботою лише за умови, що спочатку вони виявлять повагу до мене й поставлять мої інтереси на перше місце.
Тривалий час я просто терпіла й зносила все, не намагаючись по-справжньому розв’язувати конфлікти, і зрештою перетворилася на «бомбу уповільненої дії». Через це я втрачала нагоди рятувати людей і забула, що означає бути справжньою практикувальницею. Мій рівень удосконалення продовжував знижуватися. Згодом я усвідомила, що Вчитель влаштував усе так, щоб на моєму шляху траплялися вперті, владні й егоцентричні люди. У них я могла побачити ті самі проблеми, яких мені самій потрібно було позбутися в процесі вдосконалення. Я зрозуміла, що маю знову стати «головною героїнею» власного життя й підтверджувати Фа. Це не зарозумілість і не прагнення похизуватися, а вияв чистого милосердя та священної відданості, властивих безкорисливій практикувальниці.
Вийти зі стану пригніченості й стати справжньою практикувальницею
Водночас старі сили використовували мої пристрасті до творчості, бажання допомагати іншим і прагнення робити більше для поширення Фалунь Дафа, через що мені було ще важче звільнитися від них. Ці три пристрасті — до слави, власного «я» та прагнення робити більше — породжували в мені сильне піднесення й ентузіазм. Протягом останніх двох років я поступово піддалася їхньому впливу й почала втрачати контроль над собою. Мені надходили пропозиції роботи майже в усіх сферах, про які я мріяла: я могла зніматися як акторка, працювати режисеркою та сценаристкою. Я отримувала найрізноманітніші контракти, від яких було важко відмовитися, і зрештою погоджувалася майже на все. У результаті я довела себе до крайнього виснаження. Хоча я й далі щодня виконувала вправи та вивчала Фа, сама того не усвідомлюючи, дозволила всьому цьому серйозно вплинути на моє вдосконалення.
Конфлікти зі звичайними людьми ставали дедалі гострішими, і я вже не могла чітко бачити причини деяких із них. Моїй свідомості бракувало ясності й чистоти, внутрішнього простору та здатності витримувати випробування. Поступово це призвело мене до пригніченості й незадоволеності. Крім того, старі сили використовували у своїх цілях мою емоційну прив’язаність до сім’ї та колег, а також заздрість до тих, хто жив безтурботно.
Дякую Вам, Учителю! Зрештою, одна робота дуже допомогла мені. Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що Вчитель спонукає мене впорядкувати свої думки, знову очистити себе, переосмислити свою обітницю й по-справжньому прагнути вдосконалюватися на вищому рівні, знову стати істинною та праведною практикувальницею.
Унікальна театральна постановка
Я пишу вже сім років. Серед моїх робіт є п’єса, присвячена Фалунь Дафа, яку я кілька разів намагалася запропонувати театрам Квебеку. Хоча сценарій отримав високу оцінку, його раз у раз відхиляли. Часом я думала, що сучасні театри переповнені похмурими й важкими драмами й уже не готові сприймати стільки світла. Але принаймні члени журі, які прочитали п’єсу, дізналися правду.
Нещодавно я побачила оголошення про приймання заявок, і в мене несподівано виникла ідея: взяти уривок з однієї моєї книжки про подорожі та духовні практики й адаптувати його для моновистави. Я відразу взялася до роботи. Разом зі співученицею ми витратили два дні на доопрацювання та шліфування тексту. Потім я спробувала запропонувати цю нову роботу театрам. Цього разу я була менш прив’язана до результату й не так наполегливо домагалася свого. Нині досить популярні твори на гуманістичні, біографічні та психологічні теми, тому я подумала, що, можливо, цього разу все вдасться.
Подавши заявки в кілька місць і отримавши стільки ж відмов, скільки було спроб, я сказала собі: «Гаразд, подам ще одну заявку — і тоді відпущу цю нав’язливу ідею». Несподівано нашу роботу «S’écouter sans parler» («Розуміти одне одного без слів») відібрали для участі у фестивалі у Квебеку. Спочатку я подала заявку лише на читання сценарію, яке супроводжувалося б показом фотографій із подорожей і відеопроєкціями. Однак організатори надали нам можливість представити повноцінну виставу, і ми вирішили поставити її всього за два тижні, оскільки вважали, що так зможемо краще донести задум твору до глядачів. За допомогою двох співучнів і завдяки благословенню Вчителя (я щиро вдячна!) ми завершили роботу в дуже стислий термін. У день прем’єри я виклалася на повну, зберігаючи внутрішній спокій і праведні думки. Хоча сценарій був присвячений моєму власному життю, у моновиставі я сама виконувала головну роль і використовувала власні фотографії та музику, я не відчувала жодного егоїзму. Я лише відчувала, як через практикувальницю, яка підтверджує Фа, передається чиста енергія.
Глядачі тепло сприйняли виставу. Під час обговорення у форматі запитань і відповідей, яке відбулося після неї, ніхто не залишив свого місця, і в нас вийшов дуже цікавий обмін думками. Хтось сказав: «Кожному варто це побачити!» Інший глядач додав: «Дякуємо вам за те, що захопили нас цією подорожжю та поділилися з нами цими містичними митями». Я лише усміхнулася й прийняла їхні відгуки.
Цей досвід допоміг мені зрозуміти, що я повинна й надалі підтверджувати Фа та поширювати Фалунь Дафа за допомогою своїх творів. Я також усвідомила, що можливість представити свою роботу в театрі з’явилася завдяки тому, що я нарешті позбулася пристрасті до слави. Тепер моє прагнення підтверджувати Фа за допомогою літературної творчості стало чистим.
За кілька тижнів надійшли ще добрі новини. Вистава отримала головну нагороду фестивалю, а мені надали можливість пройти тижневу творчу резиденцію в одному з театрів міста Квебека. Це означало, що восени я зможу скористатися професійною допомогою, щоб доопрацювати режисуру, сценарій і технічні аспекти постановки. Після інтенсивного творчого етапу планувалося провести один або два публічні покази. Мій друг, який працює продюсером, також запропонував свою допомогу. Він дуже прихильно ставився до Фалунь Дафа й кілька разів виконував вправи разом зі мною. Тому я сподіваюся, що одного дня зможу підтверджувати Фа за допомогою цієї п’єси на всіх франкомовних театральних сценах Канади. Але я не прив’язуюся до цього.
Остерігатися надмірного запалу: дива відбуваються, коли позбуваєшся пристрастей
Цей рік дав мені важливий урок: дива відбуваються, коли я відпускаю своє его й позбуваюся надмірного запалу. Я дедалі чіткіше усвідомлювала, що головною перешкодою на шляху, який визначив для мене Вчитель, часто була я сама — точніше, мої людські уявлення. Я помічала це як у стосунках із членами сім’ї, так і в подружніх стосунках. Конфлікти виникали переважно тому, що я не хотіла відмовлятися від своєї репутації та почуття власної гідності, не хотіла дозволити своїм людським пристрастям «померти» й не бажала йти шляхом, який запланував для мене Вчитель, щоб удосконалюватися в чистому стані. І навпаки, коли мені вдавалося виявляти м’якість, щирість, безкорисливість і спокій, відбувалися дива, а розбіжності між нами розв’язувалися напрочуд легко.
Я відчуваю, що мені ще належить пройти довгий шлях, перш ніж я зможу вдосконалюватися, постійно зберігаючи впевненість і внутрішній спокій. Це пов’язано з тим, що я все ще надто легко піддаюся як чужим емоціям, так і власним. Однак зараз мені вдалося значною мірою повернутися до свого «початкового стану вдосконалення» й знову усвідомити, наскільки важливо щодня добре виконувати три справи.
Виконання вправ приносить мені душевний спокій і змінює моє тіло, вивчення Фа допомагає вийти за межі людських уявлень, а відправлення праведних думок очищує моє поле й допомагає людям навколо прояснити свідомість. Бути практикувальницею Фалунь Дафа — справді неоціненна можливість. Я хочу виконати свою обітницю й протистояти злим чинникам, які останнім часом заважали мені та надмірно мною керували.
Якщо щось у моєму розумінні не відповідає Фа, будь ласка, доброзичливо вкажіть мені на це.
Дякую Вам, Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
