(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, шановні співучні!
Я почав практикувати Фалунь Дафа понад 26 років тому. Хоча здається, що минуло дуже багато часу, насправді він промайнув як мить. Я отримав Фа разом із другом, коли ми йшли вулицею Кастро й зайшли до книжкового магазину East West Bookshop у Маунтін-В’ю. Ми просто хотіли подивитися, що там є, і побачили на дверях невелике оголошення про те, що незабаром тут розпочнеться семінар із Фалунь Дафа. Якби до його початку залишалося ще кілька хвилин, ми, мабуть, не стали б чекати. Ми гадки не мали, що таке Фалунь Дафа, але вирішили подивитися. Так розпочався мій шлях удосконалення.
Перше, що мене вразило, коли я почав трохи розуміти, що таке вдосконалення, було запитання: «Чому цим не займаються всі?» Мене вразили ясність і простота цієї практики, а також її благотворний вплив. Я миттєво знайшов відповіді на багато своїх запитань про науку, релігію та філософію.
Протягом цих років я брав участь у кількох проєктах, але найбільше часу присвятив роботі в ЗМІ, зокрема в англомовному виданні The Epoch Times. Ми почали працювати над цим проєктом наприкінці 2004 року. Саме тоді, під час колективного вивчення Фа в Санта-Кларі, ми вперше почали обговорювати цю ідею. Відтоді ми продовжуємо збиратися для вивчення Фа й донині — уже понад двадцять років, майже в тому самому місці, лише з невеликими перервами.
Найдивовижнішою подією в моєму житті стала перша зустріч з Учителем на конференції Фа в Сан-Франциско 21 жовтня 2000 року. Я й досі пам’ятаю, як двоє ведучих піднялися на сцену й привітали Вчителя, який щойно увійшов до зали, після чого багато практикувальників кинулися до переднього краю сцени.
Зазвичай мені не вдавалося досягти спокою під час медитації. Можливо, лише один чи два рази я відчував його протягом кількох секунд — і все. Але того разу я залишався спокійним увесь час, поки слухав Учителя. Здавалося, що я все відчуваю, чую й бачу, але водночас перебуваю десь в іншому місці, у стані блаженства, немов в іншому просторі. Це було дивовижно.
Тому, хоча я й сподівався, що, можливо, Учитель прийде, його поява все одно стала для мене цілковитою несподіванкою. Я міг лише уявляти, наскільки величним буде момент досягнення Повної Досконалості. Але коли я пережив це на власному досвіді, то зрозумів, що все може виявитися зовсім інакшим — набагато дивовижнішим, ніж можна собі уявити, таким, що його неможливо описати словами.
Сьогодні я розповім про свої недоліки, які досі залишаються в процесі мого вдосконалення, і про те, як я працюю над їх усуненням. Я практикую вже так довго й багато років беру участь у проєктах, але деякі пристрасті, недоліки та помилки справді важко виправити. Я поділюся з вами кількома з них.
Страх
Страх може проявлятися в найрізноманітніших ситуаціях — від чогось незначного, наприклад походу до стоматолога на чищення зубів, до випадків, коли кілька років тому в мене так сильно боліла спина, що довелося звернутися до мануального терапевта й фахівця з голковколювання, оскільки я не зміг витримати випробування болем. Іноді ж мій стан удосконалення виявляється в ситуаціях, коли немає часу на роздуми.
Один такий випадок стався понад двадцять років тому. У Сан-Хосе стався землетрус середньої сили, але досить відчутний, щоб усе навколо здригалося. Його магнітуда становила приблизно 5,1 бала за шкалою Ріхтера. Землетрус почався саме під час вивчення Фа. Ми з кількома практикувальниками зібралися в Сан-Хосе для колективного вивчення Фа, коли почалися підземні поштовхи. Ми продовжували сидіти в позі лотоса. Не знаю, про що тоді думав кожен із нас, але деякі практикувальники почали відправляти праведні думки. На той час це було для нас новою справою.
Коли землетрус посилився, я першим вирішив вибігти з будівлі, бо боявся опинитися замкненим усередині, якщо поштовхи стануть ще сильнішими й усе почне руйнуватися. Але щойно я дістався дверей, землетрус припинився. Мені стало трохи ніяково, тож я повернувся до групи й продовжив відправляти праведні думки.
Другий випадок стався нещодавно. Кілька тижнів тому я був у Лас-Вегасі, де мій син брав участь у танцювальному конкурсі. Ми перебували на одинадцятому поверсі готелю й уже збиралися спуститися до вестибюля, коли мій телефон подав звуковий сигнал: «Сильний землетрус! Пригніться й шукайте укриття. Сильний землетрус! Пригніться й шукайте укриття».
Мене миттєво охопив страх, адже я розумів, що ми на одинадцятому поверсі й швидко вибратися з будівлі буде непросто. Я подивився на телефон і побачив повідомлення про землетрус магнітудою 6,0, який стався в Мендосіно. Хоча я знав, що Мендосіно розташований досить далеко від Лас-Вегаса, у Північній Каліфорнії, я все одно відчував страх і потрясіння. Протягом наступних 20–30 секунд я був дуже схвильований. Потім помітив, що в мене тремтять руки. Звісно, нічого не сталося.
Цей випадок ще раз показав мені, наскільки важливою є перша реакція. Мені, як практикувальнику, не слід було так хвилюватися. Він також нагадав мені, як легко говорити про хоробрість і виявляти її в спокійний час, але наскільки важче це робити в складних, небезпечних обставинах або тоді, коли проявляється зло.
Процес самовдосконалення відбувається природно, хоча мені потрібно докладати зусиль, щоб удосконалюватися, підвищувати свій Сіньсін і особливо розвивати терпіння. Я запитую себе: чому я відчуваю страх? Хіба мій шлях не визначений Учителем і хіба мені не потрібно просто йти ним? Які мої недоліки спричиняють появу цих пристрастей і заважають їх усунути? Можливо, це егоїзм або надмірне піклування про власний добробут замість того, щоб гідно відпустити ці переживання? Чи, може, причина в чомусь іншому? Відповідь можна знайти, лише постійно заглиблюючись у себе й шукаючи її.
Випробування хворобою
Ще одним випробуванням, про яке я згадував раніше, був біль у спині. За останні кілька років у мене щонайменше тричі так сильно боліла спина, що я міг пройти лише кілька кроків, відчуваючи сильний біль. Мені доводилося приймати душ сидячи, бо я не міг стояти. Це тривало тижнями.
Я розумів, що це процес усунення карми й що на це є причини. Деякі з них я навіть усвідомлював. Я проводив надто багато часу за комп’ютером або телефоном, займаючись неактуальними, неважливими чи недоречними справами, не пов’язаними з роботою Дафа. Попри все це, мені було дуже важко впоратися із ситуацією. Я запитував себе: як мені підвищитися в цьому аспекті, як стати терплячішим?
Невдовзі після того, як я написав цей досвід, я прочитав запитання учнів і відповіді Вчителя на конференції Фа «Лекція Закону на конференції Фа на сході США», що відбулася в Нью-Йорку в березні 1999 року. Вони дуже точно відповідали тому, що я переживав, і допомогли мені поглибити своє розуміння.
«Учень: Я приїхав з Європи, зараз маю таке лихо — часто не можу нормально ходити. Я десь неправильно вчинив?
Учитель: Багато білих людей люблять бігати, ходити в тренажерний зал для гартування тіла, і ще деякі багато ходять, думаючи, що так можна зробити тіло здоровим. Чи буде такий ефект? На поверхні тіла можна виробити здатність захисту від невеликих, легких захворювань. Якщо говорити простіше, чіткіше про таку захисну здатність, то вона не дає кармі повернутися на поверхню, робить так, щоб карма зберігалася на тій стороні; це може тимчасово сформувати захист поверхневого тіла від хвороботворної карми, це і є така здатність протидії; а тобі як удосконалювальнику, мабуть же ж, потрібно, щоб усю твою хвороботворну карму, яку ти накопичив, було вивернуто, повністю виштовхнуто, щоб ти по-справжньому, у своїй основі став здоровим, щоб не мав карми, став чистим і непорочним. Тоді може виникнути певне взаємне неузгодження, можливо, тобі не дають так чинити. Удосконалення — це єдиний спосіб, який може привести життя до здоров'я; ти ж хочеш досягти здоров'я шляхом ходіння, а насправді, простіше кажучи, усе ще не твердо віриш у Великий Закон, думаєш, що Великий Закон поступається ходінню в досягненні здорового тіла. Або, можливо, ти не так глибоко про це думав і просто звик ходити; ця твоя звичка могла сформувати непомітну пристрасть, і потрібно, щоб ти її теж прибрав. Можливо, ти прийняв за лихо те, що маєш прибрати цю пристрасть. Ти сприйняв це як одну з перешкод, тоді чому не можеш подивитися на це з іншого боку: може, мета в тому, щоб ти прибрав якусь пристрасть? Хіба не краще буде використовувати час вечірніх і ранкових пробіжок для виконання вправ? Я думаю, коли ти зможеш подумати про те, які проблеми ще маєш, то хоч із чим ти зіткнешся, твоє підвищення буде найшвидшим. Зіткнувся з проблемою — подумай про себе, тоді, можливо, знайдеш її причину». («Лекція Закону під час конференції Фа на сході США»)
Можливо, деяким практикувальникам набагато легше зрозуміти ці поради, але до мене це розуміння приходило поступово. Наприклад, я займаюся спортом і катаюся на велосипеді з різних причин: щоб підтримувати фізичну форму, схуднути, отримувати задоволення від перебування на свіжому повітрі замість того, щоб сидіти в автомобілі тощо.
Як практикувальники, ми маємо бути хорошими людьми в суспільстві, своєю поведінкою заслуговувати на повагу й довіру оточення. Але захоплення звичайних людей потрібне нам не для того, щоб насолоджуватися ним або розвивати пристрасть до нього. Важливо, щоб у людей складалося добре враження про нас і Дафа, щоб це спонукало їх більше дізнатися про практику або принаймні зберегти добрі думки про Дафа. Це може мати вирішальне значення для їхнього майбутнього. Я розумію це так: якщо ми робимо щось заради інших, щоб урятувати їх, то саме по собі бажання мати добрий вигляд в очах звичайних людей не є неправильним.
Тепер я розумію, що це може бути фундаментальною пристрастю, якої мені потрібно позбутися, не впадаючи в крайнощі. Це пристрасть до бажання підтримувати хорошу фізичну форму, мати гарний вигляд і добре почуватися завдяки звичайним фізичним вправам, замість того щоб досягати цього за допомогою вправ Дафа.
В офісі англомовного видання The Epoch Times ми щодня перед читанням книги «Чжуань Фалунь» читали канон Учителя 2000 року «Йти до Повної Досконалості». Щоразу, читаючи цей канон, я дивуюся. Учитель так ясно все нам пояснює, але через наші пристрасті нам усе одно важко це зрозуміти.
Звичайні люди живуть, щоб здійснювати свої мрії, і наполегливо шукають щастя. Усе їхнє життя присвячене гонитві за новими задоволеннями, і цьому немає кінця. Звісно, вони нещасливі, а те, що вони вважають щастям, насправді лише зміцнює їхні пристрасті. Ми, практикувальники, живемо в цьому світі й, звісно, також іще маємо певні пристрасті та бажання, інакше не могли б тут залишатися. Але, на мою думку, головне — усвідомити, що ми тут для того, щоб позбуватися пристрастей і відмовлятися від них, а не зміцнювати чи посилювати їх.
Це підводить мене до третього недоліку, про який я хотів би розповісти.
Суперечки та спроби довести свою правоту
Мені здається, що я постійно не проходжу випробувань, коли сперечаюся зі співучнями, особливо зі своєю дружиною, яка також практикує. Мій характер, а точніше, мої уявлення егоїстичні, і здебільшого я хочу, щоб усе було по-моєму. Я знаю, що Вчитель поступово допомагав мені позбуватися цієї пристрасті й викорінювати цю погану рису характеру. Щоразу, коли дружина вказувала мені на мої недоліки або своїми вчинками допомагала мені їх побачити, я отримував можливість усвідомити свої проблеми й виправити себе.
І хоча я це розумію, уникати суперечок усе одно дуже складно. Буває, що один говорить одне, а інший — інше, і обоє настільки тримаються за власну думку, що здоровий глузд, здається, уже не має жодного значення. Попри те, що ми обоє знаємо й розуміємо принципи Дафа, нам не завжди вдається подолати ці конфлікти.
Моя дружина — дуже хороша людина, доброзичлива, чуйна й поступлива. Вона поводиться нерозумно лише тоді, коли проявляються пристрасті, яких мені потрібно позбутися. Звісно, здебільшого я цього не усвідомлюю, адже інакше випробування не було б зараховано, чи не так? Однак завдяки тому, що я почав розуміти: конфлікти допомагають мені позбуватися пристрастей, а також принаймні замислюватися над цим, усвідомлювати власні проблеми й намагатися їх усувати, я відчуваю, що за останні кілька років значно просунувся в удосконаленні. Поступово я навчився інакше дивитися на конфлікти й сприймати їх як можливість удосконалюватися, а не як щось, що завдає мені шкоди. Звісно, сказати це набагато легше, ніж зробити.
Я думаю, що стосунки між чоловіком і дружиною досить складні та насправді призначені для того, щоб допомагати одне одному позбуватися пристрастей і вдосконалюватися. Але йдеться не про поверхове вдосконалення чи поліпшення на рівні звичайних людей, коли хочеться чути лише приємні й лагідні слова. Йдеться про набагато глибші, докорінні зміни — про відмову від найфундаментальніших пристрастей.
Коли я спокійний, то часто можу чітко побачити, наскільки досконало влаштований мій шлях, щоб допомогти мені успішно вдосконалюватися, позбутися фундаментальних пристрастей і гідно пройти його до кінця. Але, хоча певний час я бачу це абсолютно ясно, згодом або забуваю про це, або мій розум наче затуманюється, коли я знову стикаюся з черговим випробуванням. Тому для мене вдосконалення — це постійна боротьба із самим собою та безперервний процес.
Останнім часом я часто помічаю, що став краще усвідомлювати свої пристрасті. Тому я дедалі більше ціную ситуації, які допомагають мені зрозуміти, яка саме пристрасть проявляється і як її позбутися.
Дякую Вам, Учителю, за допомогу, за порятунок, за те, що витягли нас із пекла.
Дякую за увагу. Дякую співучням за створення сприятливого середовища для вдосконалення.
Хеши
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
