(Minghui.org) Імператор Хуейцзун, передостанній імператор династії Північна Сун, вів розкішний спосіб життя та виснажував ресурси країни в пошуках розваг. Це призвело династію до краху, а його самого, його сина та всю імператорську родину захопили чжурчжені й відвезли у віддалені райони Китаю, де піддали приниженню. Цей епізод вважається однією з найпохмуріших сторінок китайської історії.
Моральне падіння імператора Хуейцзуна не сталося за одну ніч. Протягом 23 років його канцлером був Цай Цзін — хитра людина, яка часто зловживала владою, догоджаючи імператору. У книзі «Сун ши» («Історія династії Сун») є розділ, у якому викладено біографії зрадників. У ньому йдеться про те, що Цай збирав із різних джерел приватні статки для імператорського двору, через що багато родин розорилося. Користуючись службовим становищем, він продавав державні посади, що, своєю чергою, призвело до корупції в уряді.
Ба більше, Цай використовував свою владу для переслідування опонентів і покарання тих, хто дотримувався іншої думки. Ставши канцлером, він протягом трьох років склав список людей, які виступали проти нього, — загалом 309 осіб — і представив його імператору. За схвалення імператора Цай наказав висікти імена цих людей на кам’яній таблиці та встановити її в громадському місці біля палацу.
Окрім його головних політичних опонентів, до списку також увійшли відомі вчені, такі як Су Ши та Хуан Тінцзянь. Цай наказав заборонити їхні літературні твори; переслідування поширилося і на їхніх родичів, а їхнім дітям заборонили ставати державними службовцями. Щоб очорнити цих людей перед усією країною, Цай наказав кожному державному та повітовому чиновникові виставити копії таблиці для загального огляду.
Лі Чжунніну, каменяреві з Цзюцзяна, префект наказав зробити копію таблиці, але той одразу відмовився виконати наказ і пояснив:
«Я народився в бідній сім’ї, тому навчився різьбити по каменю, щоб заробляти на життя. Мені часто замовляли висікати на камені вірші Су Ши та Хуан Тінцзяня.
Хоча я особисто не зустрічався з цими вченими, але багато чим завдячую їм. Оскільки на таблиці мають бути висічені їхні імена [для приниження], я не можу відплатити їм невдячністю і зробити це».
Префект був зворушений і похвалив його: «Ви благородна людина. Якби серед чиновників нашого двору було більше таких чесних людей, як ви, усе було б інакше».
Минуло кілька сотень років, але ми й досі можемо робити висновки з історії та вчитися в цього каменяра.
Подібно до Цай Цзіна, компартія Китаю руйнує країну, грубо порушуючи права людини та сприяючи моральному занепаду. Вона також систематично переслідує різні групи населення, проводячи політичні кампанії, наприклад убивство студентів на площі Тяньаньмень та переслідування практикувальників Фалуньгун.
Однак, на відміну від Цая, компартія продовжує виснажувати ресурси Китаю для придушення окремих груп. Вигадуючи брехню, вона поширює її через ЗМІ, систему освіти, видовищні заходи та дипломатичні канали, щоб очорнити такі групи, як Фалуньгун. Прикладом є інсценування самоспалення на площі Тяньаньмень.
Попри всі зусилля компартії, багато китайців або самі отримали користь від практики Фалуньгун, або чули про це від інших. Якщо вони трохи замисляться над тим, що сталося, то зможуть помітити невідповідності в голослівних звинуваченнях компартії на адресу практикувальників.
Наприклад, з огляду на величезний розмір площі Тяньаньмень, як могли поліціянти за лічені миті опинитися на місці події з вогнегасниками? Як могла дівчинка Лю Сиїн співати через чотири дні після трахеотомії? З медичного погляду це неможливо. Ба більше, у вченні Фалуньгун чітко сказано про заборону вбивства та самогубства, тому людина, яка чинить так, не є справжнім практикувальником Фалуньгун.
Розмірковуючи про події в Китаї, які відбулися після приходу компартії до влади, ми розуміємо, що вона прищеплює людям класову боротьбу, ненависть, брехню та ворожнечу — усе це прояви комуністичної ідеології. Саме тому партія не сприймає традиційних цінностей, таких як принципи Істина, Доброта, Терпіння, на яких ґрунтується практика Фалуньгун.
Повертаючись до історії, можна сказати, що погані вчинки Цая зруйнували не лише династію Північна Сун, а і його власне майбутнє. Після вторгнення чжурчженів у 1126 році його п’ять разів понижували в посаді та відправили у віддалений район. Із собою до місця заслання Цай узяв багато золота й срібла, думаючи, що цих цінностей йому буде достатньо для виживання. Однак його погані вчинки вже були добре відомі людям, і дорогою до місця заслання ніхто не хотів дати йому їжі чи води. Зрештою він помер у страшних муках.
Конфуцій одного разу сказав: «Якщо ви не думаєте про майбутнє, біда не змусить себе чекати». Тож давайте, як цей каменяр, не будемо обмінювати свої моральні принципи на миттєві вигоди, інакше ціна може виявитися надто високою.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
