​Мій погляд на 24 сонячні періоди

(Minghui.org) Щоб отримати здоровий та рясний урожай, фермери розуміють, що час посіву та збору врожаю є таким же важливим, як ґрунт, добрива, сонячне світло та вода. У стародавньому Китаї, спостерігаючи за змінами сезонів і рухом Сонця впродовж року, люди визначили та узагальнили 24 сонячні періоди (часові проміжки) у кожному місячному році. Багато хто вважає, що ця система є не лише способом розподілу часу, а й втіленням сільськогосподарської мудрості китайської цивілізації.

Сонячні періоди виникли в басейні річки Хуанхе в період «Воюючих царств» (475–221 рр. до н.е.). Вони були офіційно задокументовані в календарі Тайчу, виданому за часів Західної династії Хань. Календар був завершений у перший рік правління імператора У з династії Хань (104 р. до н.е.) і є першим повним календарем, що зберігся в Китаї. Завдяки йому видно, наскільки тісно стародавні китайці були пов'язані з природою, і як вона впливала на їхнє життя.

З погляду астрономії, 24 сонячні періоди — це 24 певні положення Землі на її річній навколосонячній орбіті. Кожен період відповідає 15-градусному відрізку екліптики. Сонцю потрібно близько 15 днів, щоб перейти від одного сонячного періоду до наступного, а порядок сонячних періодів відображає зміну пір року, клімату та фенології. Різноманітні сонячні періоди відіграють важливу роль у сільському господарстві та по-різному впливають на здоров'я людини.

Екліптична площина — це площина орбіти Землі навколо Сонця. Кут між площиною екліптики та екваторіальною площиною Землі становить 23,4°. Весняне рівнодення настає тоді, коли площина екліптики перетинає екваторіальну площину, а Сонце світить прямо на екватор, рухаючись з півдня на північ (див. мал. 1). Саме тоді видима еліптична довгота визначається як 0°. Літнє сонцестояння відбувається, коли екліптика перетинає тропік Раку, і Сонце світить прямо на нього (на широті 23,4° північної широти), а видима екліптична довгота дорівнює 90°. Коли Земля продовжує обертатися навколо Сонця, і Сонце світить прямо на екватор, знову рухаючись із півночі на південь, настає осіннє рівнодення, а екліптична довгота дорівнює 180°. Коли Сонце світить прямо на тропік Козорога — це зимове сонцестояння з екліптичною довготою 270°.

Малюнок 1. Система зміни пір року: орбіта Землі навколо Сонця із положеннями сонцестояння і рівнодення (джерело: Енциклопедія Британніка)

Сонячні періоди представляють чотири кліматичні явища.

1. Зміни сезонів (в Північній півкулі): початок весни (Лі-чунь), середина весни (Чунь-фень, весняне рівнодення), початок літа (Лі-ся), середина літа (Ся-чжи, літнє сонцестояння), початок осені (Лі-цю), середина осені (Цю-фень, осіннє рівнодення), початок зими (Лі-дун), середина зими (Дун-чжи, зимове сонцестояння).

2. Зміни температури: мала спека (Сяо-шу), велика спека (Да-шу), припинення спеки (Чу-шу), малий холод (Сяо-хань) і великий холод (Да-хань).

3. Форми опадів: дощова вода (Юй-шуй), зерновий дощ (Гу-юй), біла роса (Бай-лу), холодна роса (Хань-лу), випадіння інею (Шуан-цзян), малий сніг (Сяо-сюе) та великий сніг (Да-сюе).

4. Фенологія та сільське господарство: пробудження комах (Цзін-чжи), чисте світло (Цін-мін), малий достаток (Сяо-мань), колосіння хлібів (Ман-чжун, а також активний сезон збору врожаю та посів).

Першим сонячним періодом вважається «Початок весни» (Лі-чунь), який припадає на 4 або 5 лютого. Ця дата символізує закінчення зими та офіційний початок весни. Саме тоді люди починають займатися сільським господарством, оскільки температура починає підвищуватися, а дні стають довшими.

Люди дотримуються сонячних періодів, діючи за принципом: «навесні орють, влітку полють, восени збирають урожай, взимку зберігають». Вони максимально використовують наявні ресурси й моляться за хороший урожай.

У першій половині року (навесні та влітку) два сонячні періоди кожного місяця переважно починаються 6 та 21 числа за григоріанським календарем. У другій половині року (восени та взимку) сонячні періоди переважно припадають на 8 та 23 число. Конкретні дати можуть змінюватися через високосні роки або незначні відхилення в русі Землі й можуть зміщуватися максимум на один-два дні.

У 2006 році 24 сонячні періоди були включені до «Державного списку нематеріальної культурної спадщини» Китаю, а у 2016 році — до «Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО». За їх визначенням, нематеріальна культурна спадщина — це нефізичні компоненти культури, знання та навички, що передаються від покоління до покоління.

Я маю дещо інший погляд на цю термінологію. Хоча 24 сонячні періоди не існують у фізичному сенсі, як, наприклад, предмет меблів, ми покладаємося на них у вирощуванні сільськогосподарських культур, які цілком відчутні та необхідні для нашого виживання. Ми б не зібрали гарний урожай, якби садили рис у листопаді та пшеницю в грудні.

Якщо щось не можна побачити неозброєним оком, це не означає, що воно нематеріальне. Наприклад, ми не бачимо електромагнітні хвилі, магнітне поле та ДНК, але вони існують матеріально. Ми можемо їх спостерігати та взаємодіяти з ними за допомогою відповідних інструментів. Так само ми взаємодіємо з 24 сонячними періодами за допомогою сільськогосподарських інструментів і техніки, що дозволяє нам мати їжу на столі.

Термін «спадщина» зазвичай означає те, що передається від предків, але сонячні періоди не належать лише їм. Це рухи небесних тіл, які об'єктивно існують. Наші пращури спостерігали й документували ці явища, щоб жити в гармонії з ними. Однак рухи небесних тіл створені для всього людства та кожного покоління, а не для когось конкретного. Тому їх не слід розглядати як спадщину.

Сонячні періоди даровані нам божественною силою. Можливо, доречніше розглядати їх як частину божественної чи традиційної культури. Адже культура стародавнього Китаю не є чимось поверхневим, вона має божественну сутність і відбиває внутрішні якості природи.