​П'ять видів темряви

(Minghui.org) Майстер Куан, відомий також як Цзиє, був знаменитим музикантом із царства Цзінь, одного з царств, названих так у період «Весни та Осені» в Китаї, з 770 по 476 рр. до н.е. Музиканти вищого рангу на той час зазвичай отримували титул «Ши» (Майстер). Цей титул діяв приблизно з 572 до 532 років. до н.е., під час царювання правителів Цзіньдао та Цзіньпіна. У документах, що належать до періоду правління династії Хань, цей титул згадується як представник тих, хто був особливо талановитим у музиці. Майстра Куан називали «Мудрець музики».

Хоча Майстер Куан був музикантом, який був відомий своєю майстерністю гри на струнному інструменті, він часто давав поради правителю царства щодо управління країною. Він усіма силами намагався підтримувати процвітання в царстві Цзінь.

Майстер Куан був сліпим. Він часто називав себе «сліпим чиновником». Кажуть, що коли він грав, коні переставали жувати траву й підводили голови, щоб послухати чудову музику; птахи переставали літати та уважно, заворожено слухали. Коли він виконував музику Цінхуей, використовуючи особливу техніку аплікатури (порядок розташування та чергування пальців при грі на музичному інструменті), 16 небесних журавлів граційно пролітали повз, співаючи та танцюючи. Коли він виконував музику Цінцзяо, яку імператор Хуанді написав для зібрання божеств і привидів на горі Тай, при звуках перших нот сонячне небо раптом покривалося темними хмарами. Коли залунала друга частина, розігралася сильна буря. Коли пролунала третя частина, вітер зірвав дах палацу, драпірування в кімнатах, зламав важкі знаряддя жертвопринесення, а черепиця даху, розлетівшись на шматки, вкрила підлогу.

Імператор Цзіньпін захоплювався Майстром Куаном. Щоразу, коли він поставав перед труднощами або в нього виникали якісь важливі справи, він неодмінно радився з ним.

Якось, розмовляючи з Майстром Куаном, правитель Цзіньпін зауважив: «Ви дуже мудрий, але ви сліпий. Ваш світ, мабуть, дуже темний».

Куан відповів: «Це не зовсім так. У світі існує п'ять видів пітьми, але жоден із них мене не зачіпає».

«Що ви маєте на увазі?» — запитав Цзіньпін.

«Добре, я поясню вам усе по черзі», — сказав Майстер Куан.

«Всі знають, що чиновники беруть хабарі, і людям нема де скаржитися, коли з ними чинять несправедливо, а правитель заплющує на це очі, не помічає всього цього. Це перший вид темряви.

Цар використовує нечесних чиновників замість відданих. Нерозумні люди обіймають високі посади, а погані люди пригнічують мудрих і добрих, а цар про це не знає. Це другий вид темряви.

Хитрі люди є дволикими, вони приховують свій справжній характер, але їх поважають, тоді як на добрих людей наклепують і їх проганяють. Однак цар цього не помічає. Це третій вид темряви.

Країна бідна, народ втомився, але імператор витрачає всі ресурси на зміцнення військової могутності, він прагне грандіозних подвигів. Він оповитий лестощами й не хоче прокидатися. Це четвертий вид темряви.

Людина не може відрізнити добро від зла, закон не дотримується, корумповані чиновники перекручують закон, люди не можуть жити в мирі, а правитель не розуміє всього цього. Це п'ятий вид темряви.

Жодне царство, у якому існують ці п’ять видів темряви, не уникло краху. Як порівняти з ними, моя темрява — це лише крихітна темрява, яка зовсім не загрожує Царству».

Правитель Цзіньпін був дуже зворушений, почувши ці чудові слова. Він був сповнений рішучості старанно працювати на благо своєї країни й щосили намагатися стати мудрим, моральним і чесним правителем.

Іншим разом князь Цзіньпін влаштував банкет, щоб розважити своїх чиновників. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, він сказав: «Ха-ха-ха! Немає більшого щастя в житті, ніж бути царем! Слова царя ніхто не сміє порушити!»

Майстер Куан сидів поруч із ним. Почувши ці слова, він підняв свій музичний інструмент цинь і кинув його в той бік, де сидів цар Цзіньпін. Правитель був ошелешений і поспішно ухилився від удару. Цінь Майстра Куана вдарилася об стіну.

«Майстер, що ви робите?» — запитав Цзіньпін, усе ще перебуваючи в шоці.

Майстер Куан відповів: «Щойно якась нікчемна людина говорила нісенітниці, тому я захотів її вдарити».

Цзіньпін гнівно відповів: «Це я щойно говорив!»

Майстер Куан похитав головою і сказав: «На мою думку, це висловлювання зовсім не схоже на те, що повинен говорити правитель царства».

Бачачи, що Цзіньпін дуже збентежений, чуючи це в присутності такої кількості людей, чиновники, намагаючись заслужити його прихильність, пропонували: «Майстер Куан образив вас. Його слід стратити!»

Майстер Куан стояв з холодною усмішкою на губах.

Правитель Цзіньпін замислився на якийсь час. Зрештою, він махнув рукою і сказав: «Вірні слова Майстра звучать неприємно для слуху. Давайте вважатимемо це просто його порадою мені. Забудемо про це».

Майстер Куан бачив, що правитель охоче прислухається до його порад, і часто під час гри на музичному інструменті давав йому поради з питань державних справ. Він робив усе можливе, щоб підтримувати процвітання царства Цзінь.

Коли правитель Вейсянь був вигнаний своїм народом через його тиранію, правитель Цзіньдао подумав, що люди зайшли надто далеко. Але Майстер Куан спростував його думку, сказавши: «Коли правитель добрий, люди обов'язково підтримають його. Правитель — тиран приводить людей у відчай. Чому вони не можуть вигнати його?» Правителю Цзіньпіну це здалося цілком розумним, і він запитав поради, як правильно керувати царством. Майстер Куан просто сказав два слова: «Доброта і справедливість».

Дізнавшись про це висловлювання, жителі сусідніх царств сказали: «Цзінь — це держава, яку не можна недооцінювати, оскільки там музикант може впливати на майбутнє, граючи на своєму інструменті. Ми повинні ставитись до цієї країни обережно та з повагою». Царство Ці на той час було дуже сильним, і правитель Ціцзінь також радився з Майстром Куаном у важливих справах. Майстер Куан говорив: «Правитель повинен приносити користь народу». Майстер Куан користувався заслуженою повагою як у різних королів та принців, так і народу. У пізніших версіях легенди його називали Богом музики.

Сьогодні люди вважають, що історія Майстра Куана, це лише легенда. Насправді Майстер Куан був удосконалювальником високого рівня. Хоч він і був сліпим, його серце було спокійним та ясним. Він міг зрозуміти глибокі принципи, які були недоступні звичайним людям. Водночас він міг розгадати характер людини, почувши як вона грає чи співає. Він також використав свою музику, щоб виправити «п'ять елементів» у тілі правителя Цзіньпіна, гармонізуючи його їнь та ян і допомагаючи йому відновити здоров'я. (Згідно з китайською традицією, п'ять елементів — це земля, вогонь, метал, дерево й вода, які, як вважається, уособлюють силу творення всередині людини та імовірно пов'язані з атрибутами холоду, тепла, сухості, вологи й вітру, які, своєю чергою, впливають на печінку, серце, селезінку, легені та нирки).

Нинішній правитель Китаю, на жаль, у безпрецедентних масштабах демонструє всі п'ять видів пітьми, про які Майстер Куан розповів Цзіньпіну. Ми часто можемо черпати мудрість з історій розсудливих людей давнини. Нехай ця історія допоможе відкрити очі тим, хто йде стопами такого безпринципного й жорстокого правителя.