(Minghui.org) Життя Чжен Ліцінь колись було сповнене постійних потрясінь. Емігрувавши з Тайваню до Домініканської Республіки, держави в Карибському басейні, вона після одруження постійно курсувала між цими двома островами.
Численні зміни в мові, родині, кар’єрі та стосунках на довгі роки занурили її в стан постійної напруги та занепокоєння. Її життя поступово стабілізувалося лише після того, як у 2007 році вона вирішила повернутися до Тайваню і оселитися там. У цей перехідний період вона знайшла «якір» — опору, яка принесла їй відчуття внутрішнього спокою.
Роки змін
Народившись у Тайвані, вона емігрувала до Домініканської Республіки разом із родиною, коли їй було 13 років. Пізніше, за наказом старших родичів, вона повернулася до Тайваню на побачення наосліп із чоловіком, за якого згодом вийшла заміж.
Чоловік Ліцінь вирушив з нею до Домініканської Республіки, де вони 10 років займалися торговим бізнесом, оскільки у її батька там був гастроном. Пізніше, коли помер її тесть, чоловік Ліцінь повернувся до Тайваню, щоб доглядати за матір’ю. Постійні переїзди стали для Ліцінь джерелом напруги та занепокоєння.
Через рік вони повернулися до Домініканської Республіки. Їхній син, який, звісно ж, їздив з ними туди й назад, розмовляв іспанською, відвідував англомовну школу, а вдома розмовляв китайською (знання трьох мов досить поширене в китайській громаді Домініканської Республіки).
Але для Ліцінь це було непросто. Її навчання в Тайвані було перерване через переїзд за кордон. Вона закінчила неповну середню школу в Домініканській Республіці, а потім, повернувшись до Тайваню, вступила до вечірньої школи, щоб отримати атестат про середню освіту. Вона закінчила середню школу у віці близько 40 років, майже одночасно зі своїм сином. Ліцінь сказала, що було чудово повернутися до Тайваню, оскільки тут вона відчула душевний спокій.
Стрес, пов’язаний із життям за кордоном
Після того як старша сестра Ліцінь узяла на себе управління батьківським магазином у Домініканській Республіці, Ліцінь із чоловіком відкрили ресторан швидкого харчування, де продавали піцу, гамбургери та інші страви.
Через мовний бар’єр чоловік Ліцінь та співробітники ресторану часто скаржилися їй на труднощі в спілкуванні, що поставило її в скрутне становище. Вона часто сварилася з чоловіком, через що відчувала гіркоту та втому.
Одного разу, коли її чоловік збирався поїхати до Тайваню, вона сказала йому: «Їдь. Я все вирішила. Думаю, що нам краще розлучитися, і далі кожен із нас піде своїм шляхом». Це ще більше загострило напруженість у їхніх стосунках. Однак чоловік дуже її кохав і категорично відмовився розлучатися.
Несподіване знайомство з Фалуньгун
На початку 2007 року молодший брат подарував Ліцінь комп’ютер і встановив програму, якою, як він сказав, користувалися люди в усьому світі. Їй потрібно було лише вибрати країну, і, якщо хтось відповідав, вони могли спілкуватися. Отже можна було заводити нових друзів із різних країн.
Одного разу Ліцінь зайшла в інтернет, вибрала Норвегію, і несподівано з нею зв’язався чоловік. Спочатку вона спілкувалася з ним англійською, але, дізнавшись, що він теж розмовляє китайською, перейшла на китайську мову.
Ліцінь запитала його: «Ти ж китаєць. Як сталося, що ти опинився так далеко, у країні, вкритій льодом і снігом?»
Чоловік розповів їй трагічну історію. Колись він був членом щасливої родини в Китаї, але зазнав переслідувань за практику Фалуньгун (Фалунь Дафа). З допомогою друзів він самотужки втік із країни через Таїланд і врешті-решт оселився в Норвегії.
Історія чоловіка вразила Ліцінь. Вона дивувалася: «Як у наш час може відбуватися щось настільки жахливе?» Вона була настільки засмучена, що три дні не наважувалася написати йому. Коли нарешті, заспокоївшись, вона зв’язалася з ним, він сказав: «Моє життя змінила книга „Чжуань Фалунь“. Це дорогоцінна книга, і я настійно рекомендую тобі її прочитати».
Ліцінь завантажила на свій комп’ютер електронну версію книги «Чжуань Фалунь», і чим більше її читала, тим сильніше захоплювалася. За два дні вона прочитала всю книгу.
У середині 2007 року Ліцінь вирішила остаточно оселитися в Тайвані разом із чоловіком і не повертатися до Домініканської Республіки. Іноді вранці вона ходила на майданчики для практики, де разом із практикувальниками Фалуньгун виконувала вправи. Спочатку вона не розуміла, що таке самовдосконалення, оскільки була зайнята адаптацією до нового життя та пошуком роботи, тому приходила туди лише у вихідні. Хоча їй випала така чудова, унікальна можливість, вона не усвідомлювала, наскільки вона справді цінна.
Чжен Ліцінь виконує п’яту вправу Фалуньгун — медитацію
Дивна хвороба
Одного разу Ліцінь помітила асиметрію на обличчі, до того ж вона не могла широко відкрити рот, під час прийому їжі відчувала біль, а під час розмови щелепа видавала звук, схожий на клацання. Цей стан у медицині відомий як дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба. Лікар сказав, що причиною цього став стрес.
Лікування включало прийом препаратів кальцію та носіння нічної капи для виправлення неправильного прикусу. Минув рік, перш ніж зуби зайняли правильне положення. Ліцінь знову змогла нормально їсти, а сторонні звуки під час розмови зникли.
Однак асиметрія обличчя не зникла, права щока, як і раніше, була запалою. Прийшовши на прийом до лікаря, Ліцінь запитала: «Що мені з цим робити? Це некрасиво, я ж жінка». Лікар заспокоїв її: «Сучасна медицина досягла величезних успіхів, тож не хвилюйтеся. Ми можемо провести косметичну процедуру».
Лікар спробував пояснити їй це, але вона не могла змусити себе слухати. Усю дорогу додому вона плакала, а чоловік, який був із нею, не знав, що робити і як її втішити.
Лікар поставив діагноз: хоча саме захворювання минуло, ймовірність того, що запалість щоки залишиться, становила 80–90%. Ліцінь була у відчаї, адже їй було всього трохи більше тридцяти. Але пізніше вона подумала: «Ну й гаразд! Раз навіть лікар нічого не може змінити, мені доведеться просто прийняти реальність. Відтепер я буду вести тихе, звичайне життя й старанно вдосконалюватися за Дафа».
Через роки вона зрозуміла, що означає вдосконалюватися
Хоча Ліцінь і прочитала «Чжуань Фалунь» у 2007 році, але до кінця не розуміла, що означає вдосконалюватися. Вона вважала, що достатньо виконувати вправи у вихідні, і не усвідомлювала, що самовдосконалення — це насамперед очищення свого серця, регулярне читання книг Дафа та застосування викладених у них принципів для оцінки власних слів і вчинків. Тільки так можна підвищувати свій моральний рівень. Лише у 2013 році вона по-справжньому це зрозуміла.
У 2013 році в районі Сіньчжу проходив Тайванський фестиваль ліхтарів. Практикувальники Фалуньгун вирішили скористатися цією нагодою, щоб розповісти людям про вчення, тому вони спільними зусиллями збудували величезний «Корабель Фа». Це була сяюча золотом п’ятиярусна споруда. Вона стала найпривабливішою пам’яткою фестивалю. Ліцінь пощастило взяти участь у будівництві «Корабля Фа». Читаючи вчення Фа та обмінюючись думками з іншими практикувальниками, вона раптом усвідомила, що метод самовдосконалення дійсно існує і що, не знаючи про це, вона даремно змарнувала шість років. На щастя, ще не було занадто пізно.
Після того як вона по-справжньому стала на шлях самовдосконалення, її безсоння минуло, покращилося фізичне та психологічне здоров’я, вона стала більш врівноваженою. У її родині запанувала гармонія. Вона часто говорила про те, скільки користі приніс їй Фалуньгун. Її чоловік при цьому часто жартома заперечував: «Ні, ні, це я отримав найбільше користі». Він мав на увазі, що завдяки практиці вдосконалення дружина стала більш уважною та ніжною, і він, як її чоловік, відчував це найглибше.
Здійснення бажання
У 2014 році на Тайвань приїхала трупа Shen Yun. Ліцінь домовилася з подругою піти на виставу. Перед початком вистави, сидячи в залі для глядачів на третьому ярусі, вона побачила, що дівчата, які відповідають за порядок у залі, одягнені в елегантні традиційні вбрання, а їхнє волосся зібране в пучки. Вони були прекрасні, немов небесні діви. Ліцінь подумала: «Як чудово! От би й мені попрацювати в залі, як вони!»
На її подив, ледь вона встигла про це подумати, керівник персоналу, немов сприйнявши її думку телепатично, сам запропонував їй допомогти з організацією прийому гостей під час гастролей Shen Yun наступного року. Її мрія збулася, і вона почувалася щасливою!
Однак, поміркувавши, вона засумнівалася: вона звикла носити довге волосся, щоб приховати запалість правої щоки — недолік, який став би помітним, якби вона зібрала волосся в пучок. Вона зрозуміла, що має бути чесною з координатором і ввічливо відмовитися від цієї пропозиції.
Того вечора вона стояла перед дзеркалом, намагаючись укласти волосся вгору. Дивлячись на своє відображення, вона була вражена: права щока більше не була запалою! Вона зцілилася! Це було просто неймовірно! Сльози навернулися на очі. Тільки-но вона про це подумала, як її бажання здійснилося! Вона стала свідком дива Дафа.
Подолання випробувань завдяки відмові від невдоволення
Ліцінь, почавши по-справжньому вдосконалюватися, завжди керувалася принципами Фа. Учитель пояснює, що кармічні зв’язки визначають усе; незалежно від того, чи є зв’язки, з якими ми стикаємося в цьому житті, благотворними чи ворожими, їх необхідно вирішувати з добротою.
Можливо, у людини є борг із минулого життя, і саме тому інша людина зараз так з нею поводиться. Але розуміти принципи — одне, а застосовувати їх на практиці — зовсім інше.
Перед поверненням до Тайваню Ліцінь придбала ділянку землі в Домініканській Республіці та збудувала на ній будинок. Оскільки вона планувала назавжди оселитися в Тайвані, то хотіла продати цю нерухомість і довірила продаж своєму молодшому братові. Однак на врегулювання цього питання пішло понад десять років, тому що в неї виникли проблеми із сусідом.
Щоразу, коли її молодший брат приводив потенційних покупців оглянути будинок, сусід проганяв їх. Після цього брат телефонував Ліцінь у люті й розповідав про злісні слова та вчинки сусіда.
Ліцінь втішала його, кажучи: «Нічого страшного. Можливо, ми чимось перед ним винні, може, у минулому житті погано поводилися з ним, і тому зараз він так поводиться з нами. Як каже Вчитель Лі: „Своє ти не втратиш, а чуже — не вибореш“». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Вона також сказала чоловікові: «Давай розглядати це як невдалий бізнес. У бізнесі бувають і прибутки, і збитки. Якщо ми не зможемо продати будинок, ми пожертвуємо його. Давай просто заспокоїмося». Чоловік погодився.
Ліцінь згадала, що коли жила в Домініканській Республіці, на даху будинку стояв великий резервуар для води. Кришка на ньому часто була відсутня, і влітку сусідські діти залазили в резервуар, щоб поплавати. Це дуже турбувало Ліцінь і викликало в неї невдоволення сусідами.
Роздумуючи, вона згадала настанови Вчителя й зрозуміла, що невдоволення — це теж пристрасть, від якої їй потрібно позбутися в процесі самовдосконалення. В одну мить вона здійснила прорив і повністю позбулася невдоволення сусідом, яке накопичувалося понад десять років!
Потім сталося щось несподіване. Незабаром після цього їй зателефонував брат і повідомив, що будинок продано. Це було чудово, Ліцінь була сповнена вдячності до Вчителя та відчула величезну користь від практики Дафа.
Здавалося, що, побачивши поліпшення її Сіньсін, Учитель усунув випробування, дозволивши всьому стати на свої місця. Ліцінь була безмежно щаслива, що завдяки доброті нарешті змогла розірвати кармічний зв’язок із сусідом.
Ліцінь глибоко вдячна Вчителю за милосердне керівництво на її шляху вдосконалення. Вона вирішила в майбутньому бути ще стараннішою, щоб виправдати кропітку турботу Вчителя. Вона також сподівається, що всі люди, у яких є визначений зв’язок, знайдуть Фа й почнуть удосконалюватися, щоб відчути красу Дафа та зануритися у світло Будди.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
