(Minghui.org) У Китаї кажуть: «У державних службовців багато можливостей для добрих справ». Це означає, що вони можуть використати свою владу для допомоги людям та суспільству. Тобто чиновники можуть робити добрі справи та накопичувати чесноту. Навіть постаючи перед різними труднощами та спокусами, вони можуть подавати суспільству добрий приклад, виявляючи доброту та старанність у роботі.
Службовці правоохоронних органів — також співробітники державних установ, яким випала можливість накопичувати чесноту. У стародавній книзі «Яньші цзясюнь» («Сімейні настанови роду Янь»), написаній в епоху імперії Сун (960 — 1279 роки н.е.), сказано: «У давнину люди говорили, що судді накопичують багато чеснот, а їхні нащадки будуть нагороджені. Раніше люди вважали, що той, хто безкорисливо приносить користь іншим, отримає благословення». Саме такою людиною був Го Гун, який мешкав у часи династії Східна Хань (25 — 220 роки н.е.).
Не змішувати поняття «влада» та «закон»
Відповідно до історичної хроніки «Хоу Ханьшу» («Історія імперії Пізня Хань»), у юності Го вирішив піти стопами батька: присвятив себе вивченню права, викладав юридичні основи, а потім став державним службовцем. У період правління імператора Мін-ді воєначальник Доу Гу вирушив на бій із загонами кочового народу хунну. Чиновник Цінь Пен служив лейтенантом у його армії. Якось Цінь, ґрунтуючись на військовому кодексі, стратив одного підлеглого. Але Доу розцінив це як перевищення повноважень і звернувся до імператора з проханням стратити Ціня. Імператор порадився з вищими посадовими особами, і всі, окрім Го, погодилися з діями Доу.
«За законом Цінь має повноваження стратити підлеглого», — пояснив Го.
«А Доу — генерал, у його руках уся влада. Як Цінь міг без його відома ухвалити таке рішення?» — Запитав імператор.
Го відповів, що влада Доу зазвичай має силу під час воєнних дій. До того ж війська Цінь та Доу займали різну дислокацію. В окремих випадках військовий кодекс дозволяє генерал-лейтенантам приймати рішення самостійно. Отже, Цінь не чинив злочину.
У результаті імператор прислухався до думки Го та помилував Ціня.
Презумпція невинуватості
У книзі «Історія імперії Пізня Хань» описана ще одна історія про Го. Двох братів заарештували за підозрою у вбивстві, але було незрозуміло, хто саме скоїв злочин. Оскільки старший брат погано виховав молодшого, Імператор Мін-ді вирішив, що на ньому лежить велика відповідальність, схвалив його страту та помилував молодшого.
Помічник імператора Сунь Чжан оголошуючи указ, помилився, сказавши, що обох братів засуджено до страти. Дізнавшись про це, один із міністрів звинуватив Суня в «підробці указу імператора» і зажадав засудити його до страти. Сунь пояснив, що помилився випадково. Імператор попросив Го допомогти розібратися в цій справі.
Го сказав: «Нехай Сунь заплатить штраф».
«Але ж він змінив указ. Хіба штрафу буде достатньо?» — заперечив імператор.
Го пояснив імператору, що згідно із законом, за навмисний злочин та недбалість передбачені різні покарання. Сунь недбало виконував обов'язки, тому покарання не має бути серйозним.
«Сунь та злочинці родом з однієї місцевості. Мені здається, що він зробив так навмисно, а це не можна пробачити», — заявив імператор.
Го продовжив: «Ми всі дотримуємося Небесних законів, а вони справедливі та праведні. Презумпція невинуватості не дозволяє карати когось, якщо немає доказів провини».
Імператор знову погодився з Го й не стратив Суня.
Прощення та великодушність
Імператор Чжан-ді, зійшовши на престол, підписав указ про амністію всіх злочинців, засуджених до страти та взятих під варту до квітня цього року. Тобто їхні злочини більше не розглядалися як тяжкі, й ув'язнених мають відправити до Цзіньчену (територія нинішньої Північної Кореї) охороняти кордон. Але амністія не поширювалася на злочинців-утікачів.
Го розповів імператору, що понад 10 000 злочинців, засуджених до страти, втекли. Більшість із них упіймали і відправили назад до в'язниці. Виходить, що під амністію вони не потраплять. Усім їм загрожує суворе покарання без можливості отримати помилування.
Го також зазначив, що мета указу — врятувати людські життя. Він запропонував розширити дію амністії на ув'язнених, які втекли з в'язниць до видання указу. Це дало б їм можливість жити, і вони змогли б зробити свій внесок у процвітання держави, охороняючи кордон. Імператор погодився й помилував цих ув’язнених.
Го, викладаючи юридичні основи та право, звертав увагу студентів на прощення та великодушність. Одного разу він порадив імператору у 41-му вироку замінити суворе покарання на м’якше, й імператор погодився. В історичних документах збереглися відомості про те, що пізніше Го отримав підвищення, а багато його нащадків отримали благословення та обіймали високі урядові посади.
Висновок
Стародавнє прислів’я «у державних службовців багато можливостей для добрих справ» є актуальним і сьогодні. Прямо зараз у Китаї десятки мільйонів практикувальників Фалуньгун перебувають у ситуації, коли їх дискримінують і жорстоко з ними поводяться тільки тому, що вони дотримуються принципів Істина, Доброта, Терпіння. Якщо чиновники діятимуть за совістю і допомагатимуть невинним практикувальникам, вони забезпечать краще майбутнє для себе та своїх родин.
Якщо чиновники сліпо виконуватимуть накази компартії Китаю або переслідуватимуть практикувальників Фалуньгун заради політичної вигоди, їх можуть спіткати невизначеність і нещастя.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
