(Minghui.org) Цю статтю написав практикувальник Фалуньгун (Фалунь Дафа) у Китаї. Він уважає, що нинішні фінансові труднощі, з якими стикаються прості громадяни Китаю, спричинені комуністичною партією Китаю (КПК), а саме тим, що вона маніпулює політичною, фінансовою і навіть правовою системами у власних інтересах — на шкоду власному народові.
Автор переконаний, що сучасний моральний занепад є першопричиною кризи в Китаї. Після серії політичних кампаній, спрямованих проти традиційних цінностей Китаю, у липні 1999 року КПК розпочала переслідування Фалуньгун. Це ще більше віддалило людей від їхньої совісті та універсальних принципів Істина, Доброта, Терпіння. З часом це призвело до соціальних і фінансових проблем, бідності та інших лих. Цей причинно-наслідковий зв’язок притаманний традиційній культурі Китаю і збігається з принципами західної культури. Одним із прикладів є біблійна історія про знищення Содома й Гоморри.
Автор закликає китайський народ цінувати доброчесність, розірвати зв’язки з компартією та припинити будь-яку — пряму чи опосередковану — участь у переслідуванні Фалуньгун.
***
Судячи з того, що я бачив і чув, у 2025 році багато пересічних людей у Китаї зазнавали фінансових труднощів. А що ж буде у 2026 році?
Я порушую цю тему, тому що компартія не дбає про простих китайських громадян. Насправді звичайні китайці часто називають себе «цзюцай» (лук-порей): компартія використовує їх, так само, як цю рослину, яку можна зрізати знову й знову, і вона знову відростає. Як би наполегливо прості люди не працювали й не старалися, їхня доля все одно перебуває в руках КПК.
Наприклад, лише кілька місяців тому верховний лідер КПК заявив, що людина може прожити до 150 років — твердження, яке, ймовірно, пов’язане з тим, що компартія Китаю санкціонувала примусове вирізання органів у живих в’язнів совісті. У цій ситуації користувачі інтернету називають себе «жень куан» («людська руда», тобто видобуток людей замість вугілля чи золота), адже цей ресурс є невідновлюваним. Таке «поліпшення» становища простих людей — перетворення з лука-порею на «людську руду» — малює ще похмурішу картину: навіть після смерті людини її органи все одно можуть бути вилучені, аби компартія отримала прибуток.
За таких умов не варто очікувати, що партія змінить свої методи й почне діяти на благо людей. Тобто незалежно від фінансової кризи в Китаї еліта компартії й надалі користуватиметься своїм привілейованим становищем, як і раніше.
Високий рівень безробіття та економічний спад
На рівні окремої людини про фінансовий стан суспільства свідчить кількість безробітних. «У 2023 році ситуація була настільки катастрофічною, що рівень безробіття серед молоді в Китаї, за оцінками професора економіки Пекінського університету Чжана Даньданя, сягав 46,5%», — йдеться в статті, опублікованій на Yahoo у серпні 2025 року. У ній також повідомляється: «Безробіття серед молоді в Китаї настільки високе, що шукачі роботи з покоління Z* платять 7 доларів на день за можливість удавати, ніби вони працюють в офісі». За таких обставин багато молодих людей були змушені піти з ринку праці та «лежати плазом», виконуючи мінімальний обсяг роботи лише для того, щоб звести кінці з кінцями, замість того щоб сподіватися на здобуття фахової роботи.
Ситуація із зайнятістю, видно, погіршилася у 2025 році, і особливо сильно постраждали нещодавні випускники. Як і очікувалося, наслідки переважно торкнулися сімей простих людей; заможні й впливові без проблем знаходять роботу.
Утім, навіть забезпечені люди в Китаї натрапляють на труднощі. «Китай активізує зусилля зі стягнення податків із доходів громадян, отриманих за кордоном, поширюючи їх на менш заможних осіб, тоді як ще торік ці заходи були спрямовані переважно на надбагатих», — повідомило агентство Bloomberg у статті від червня 2025 року під заголовком «Глобальне посилення податкового тиску в Китаї поширюється не лише на надбагатих».
Це стосується як фізичних, так і юридичних осіб. «Згідно з податковим законодавством Китаю, компанії з річним обсягом продажів понад п’ять мільйонів юанів мають сплачувати до 13% податку на додану вартість (ПДВ)», — повідомило агентство Bloomberg у листопаді 2025 року. Багато компаній заробляють, використовуючи дешеву робочу силу в Китаї та продаючи великі партії товарів з мінімальним прибутком на одиницю. На думку експертів, новий податок на додану вартість у розмірі 13% від виторга, найімовірніше, призведе до банкрутства багатьох підприємств електронної комерції.
Нестійка економіка
Фінансові, психологічні та соціальні наслідки цих проблем не можна недооцінювати. «Ця невизначеність спонукає багатьох молодих людей у Китаї до ощадливості, а соціальні мережі переповнені порадами про те, як вижити, витрачаючи зовсім мало грошей», — повідомила телерадіомовна корпорація BBC у статті під назвою «Дві страви за долар: чому китайська молодь економить», опублікованій у листопаді 2025 року.
Наприклад, у відеороликах 24-річної дівчини, відомої в мережі під ім’ям «Чжан, маленьке зернятко рису», показано, як вона використовує звичайне мило для всіх потреб особистої гігієни замість дорогих засобів для миття тіла.
Відмова від витрат може навіть поглибити економічний спад або продовжити його. Тож що ж сталося й чому економіка Китаю така нестійка?
Тривалий час економічне зростання Китаю спиралося на інвестиції та експорт. «У період з 1998 по 2015 рік… інвестиції, поглиблення капіталовкладень, відігравали домінівну роль, сприяючи зростанню ВВП на 68,3 відсотка», — йдеться у звіті Національного бюро економічних досліджень за 2024 рік.
Інвестиції підживлювали виробничий сектор Китаю і часом призводили до надлишкових потужностей. «Надмірні інвестиції спочатку проявилися в бурхливо зростальному секторі нерухомості, але останнім часом поширилися й на промисловий сектор. Зрештою це призвело до надлишкових потужностей і нинішнього феномену інволюції — хаотичної цінової конкуренції, яка шкодить здоров’ю галузі, — із дефляцією цін виробників та зростанням збитків серед вітчизняних компаній», — зазначається у звіті Федерального резервного банку Далласа за грудень 2025 року.
У результаті накопичувальний торговий профіцит Китаю за перші 11 місяців 2025 року перевищив 1 трильйон доларів, що стало історичною подією. Однак це досягнення також викликає занепокоєння. Згідно зі статтею під назвою «Наскільки реальним є торгівельний профіцит Китаю, що перевищує 1 трильйон доларів?», опублікованою у виданні The Diplomat у січні 2026 року, ця цифра приблизно дорівнює сумарному торгівельному профіциту другої за величиною з десяти економік світу, що мають профіцит.
Така незбалансована економіка завдала шкоди країнам усього світу. Найбільших втрат зазнали країни, що розвиваються. Глобалізація мала допомогти країнам Африки, Латинської Америки та Південно-Східної Азії завершити індустріалізацію, однак китайська модель перетворила їх на звалища дешевих товарів і постачальників сировини.
«Китай прагне подати себе захисником так званого „Глобального Півдня“ — економік, що розвиваються поза західним світом. Однак у своєму прагненні до впливу він стикається з перешкодою — зростальним невдоволенням торгівельною практикою Китаю», — йдеться в статті «Дешеві товари Китаю загрожують підірвати його вплив у світі, що розвивається», опублікованій у виданні Business Insider у грудні 2024 року.
«Від Індонезії до Бразилії дешеві китайські товари, зокрема електромобілі, текстиль і сталь, заполоняють ринки та, на думку критиків, перевантажують місцеві галузі промисловості, які все ще намагаються оговтатися від економічного спаду, пов’язаного з COVID-19», — ідеться далі в цій статті.
Усі ці приклади підкреслюють згубні наслідки недосконалості китайської економіки й пояснюють, чому вона є нестійкою. У міру того як дедалі більше країн усвідомлюють цю проблему та скорочують імпорт із Китаю, компартії доведеться покладатися на внутрішній попит і споживчі витрати. Проте зниження доходів населення і, як наслідок, ощадливість роблять цей варіант безвихідним.
Корінь проблеми
Певною мірою описаний вище торгівельний дисбаланс нагадує рак — хворобу, що характеризується неконтрольованим зростанням аномальних клітин.
«Коли це перетворюється на криваву конкуренцію, стиснення, скорочення податкових надходжень і зростання заробітної плати, усе це дефляційне навантаження тепер експортується. Я справді вважаю це економічним раком», — пояснив сінгапурський викладач економіки Лу Чен Чуань у статті під назвою «Чи експортує Китай свої економічні проблеми до Сінгапуру й далі?», опублікованій у листопаді 2025 року у виданні Independent Singapore News.
Наслідки є катастрофічними не лише в глобальному, а й у національному масштабі. Неконтрольований надлишок виробничих потужностей зробив Китай найбільшим збирачем боргів у країнах, що розвиваються, згідно зі звітом NPR за травень 2025 року. Усередині Китаю компартія та її місцеві органи влади не змогли погасити борги і, починаючи з 2025 року, стали найбільшими неплатниками.
Ці порушення фінансових зобов’язань негативно вплинули на всі галузі. За винятком ключових державних установ компартії, багато органів нижчого рівня не в змозі виплачувати зарплати своїм працівникам. Тим часом КПК надрукувала ще більше грошей, які знову були привласнені елітою.
Економічна криза в Китаї коріниться в його політичних пріоритетах — глобальній експансії та впливі, а також експлуатації власного населення, подібно до описаної вище ракової пухлини. Використовуючи обмеження прав людини, низький рівень соціального забезпечення та слабке споживання для створення цінової переваги, компартія Китаю потім застосовує державні субсидії, фінансові викривлення й політичний захист для просування своєї продукції на світовий ринок. Установлюючи надзвичайно низькі ціни, Китай поглинає обробну промисловість інших країн.
Така руйнівна практика відповідає тактиці, яку компартія Китаю застосовує з моменту приходу до влади в 1949 році. Після захоплення землі та капіталу в землевласників і підприємців у 1950-х роках вона розпочала сумнозвісний «Великий стрибок» у 1958 році, що спричинив Великий голод у період з 1959 по 1962 роки. Після «Культурної революції» (1966–1976) компартія влаштувала криваву бійню на площі Тяньаньмень у 1989 році та розпочала переслідування Фалуньгун у 1999 році.
Від економіки до культури, від політичної системи до ідеології, компартія Китаю завжди ставила контроль вище за добробут своїх громадян. Протягом останніх 26 років вона очорнювала Фалуньгун, використовуючи пропаганду ненависті, і переконувала людей не слухати власну совість. З часом люди звикли до арештів і катувань невинних послідовників Фалуньгун і тепер зосереджуються лише на власній короткостроковій вигоді. Переслідування підриває моральні засади суспільства, і зрештою жертвами стануть усі.
Надії не видно
У минулому батьки навчали дітей старанно вчитися, щоб знайти роботу, і наполегливо працювати, щоб жити краще. Сьогодні в Китаї ні те, ні інше вже не відповідає дійсності. З огляду на описане вище порочне коло боргів, а також обов’язкові внески до системи соціального страхування, велика кількість новостворених і малих підприємств закрилася. Після набуття чинності в липні 2024 року поправок до «Закону про компанії» акціонери підприємств, які раніше задекларували статутний капітал, але не внесли його фактично, також стали боржниками.
Постійно мінлива політика компартії Китаю дала змогу чиновникам експлуатувати простих людей заради прибутку. Падіння цін на нерухомість і незавершені будівельні проєкти призводять до того, що важко зароблені кошти зникають безслідно. Різке зниження цін на житло означає, що початковий внесок і витрати на ремонт виявляються марними, адже вартість нерухомості часто падає нижче суми іпотеки. Що ще гірше — власникам усе одно доводиться продовжувати виплачувати іпотеку.
У Китаї діє сувора система «хукоу» (реєстрації домогосподарств). Багато мешканців сільської місцевості залишили своїх подружжя та дітей і роками важко працювали, щоб оселитися в місті. Будинки, які вони придбали — колись предмет гордості — тепер перетворилися на фінансові «чорні діри». Їхній гіркий жаль через іпотечні та автокредити важко передати словами. Продовжувати жити в місті — безнадійно, а не працювати — не вихід. Ситуацію ускладнює й підвищення пенсійного віку. Поєднання всіх цих чинників призводить до того, що дехто живе в злиднях, а дехто навіть накладає на себе руки.
Ігноруючи ці внутрішні кризи та страждання власного народу, компартія Китаю продовжує марнотратити кошти, поширюючи свою комуністичну ідеологію по всьому світу.
Світла сторона медалі
Хаос у сучасному Китаї спонукає замислитися над тим, що пішло не так, адже розуміння першопричини має вирішальне значення для пошуку виходу із ситуації.
Чи розв'яже проблему арешт більшої кількості корумпованих чиновників? Якщо першопричина полягає в моральному занепаді, спричиненому самою компартією, то такі арешти навряд чи зможуть докорінно змінити ситуацію. Наприклад, після кожної політичної кампанії в минулому КПК оголошувала частину людей «порушниками порядку» та переслідувала їх, але незабаром починалася нова кампанія й наставала чергова катастрофа.
Річ у тім, що корінь проблеми — це компартія Китаю. Режим може час від часу змінювати тактику, щоб заглушити суспільне невдоволення й заручитися іноземною підтримкою (наприклад, демонструючи стриманість, як це було в попередні десятиліття), але його сутність — контроль над людьми та їх придушення за будь-яку ціну заради власної вигоди — залишається незмінною.
Розпалюючи класову боротьбу, ненависть і брехню, режим суперечить традиційним китайським цінностям, що ґрунтуються на доброті, повазі та уважному ставленні до інших. Це не дивно, адже комунізм є чужим для Китаю; цю ідеологію було експортовано з Радянського Союзу й нав’язано китайському народові.
Книга «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», опублікована у 2004 році, проливає світло на справжню сутність КПК. Понад 450 мільйонів китайців усвідомили, наскільки токсичною є ця партія, і вийшли з її лав, зокрема з підпорядкованих їй молодіжних організацій — комуністичного союзу молоді Китаю та організації юних піонерів. Важливо відокремити себе від цих структур, адже під час вступу до них людей змушували піднімати руку й присягати присвятити компартії своє життя.
На завершення варто додати, що соціальні потрясіння в Китаї мають спонукати людей як усередині країни, так і за її межами зробити моральний вибір, перш ніж корабель КПК піде на дно. Ті, хто колись вступив до лав компартії, мають вийти з неї, а люди за межами Китаю повинні усвідомити дедалі зростальний вплив компартії Китаю у своїх країнах і громадах та протистояти йому. Існує давнє китайське прислів’я: «За добро настає добра відплата, а за зло — зла кара». У морально розкладеному суспільстві зрештою постраждають усі — незалежно від місця проживання чи соціального статусу.
Z* — покоління Z (зумери) — це люди, народжені приблизно із середини 1990-х до початку 2010-х років, які виросли в повністю цифрову епоху, де інтернет, гаджети й соціальні мережі були завжди доступними, що сформувало їхній прагматичний погляд на роботу та навчання.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
