(Minghui.org) Я народилася в сільській місцевості в 1960-х роках і з раннього дитинства хворіла на поліомієліт. Мені було лише два роки, коли в мене піднялася висока температура, яка довго не спадала. Батьки возили мене всюди в пошуках ліків і витратили всі сімейні заощадження, але результату не було. Лікарі хитали головами й зітхали. Вони говорили, що вірусна поразка нервових волокон призвела до атрофії м'язів ніг, і я залишусь паралізованою до кінця життя. Мої ноги перестали випростуватись, і батькам доводилося по черзі носити мене на руках під час прогулянки. Коли я трохи підросла, то мені довелося пересуватися в інвалідному візку.
Мої дитячі спогади наповнені дивними поглядами сусідів та глузуваннями однолітків. Я часто ховалась у кутку, плакала й думала: «Чому небеса такі несправедливі до мене, змушуючи мене страждати від паралічу все життя?» Я насилу закінчила середню школу й ледве зводила кінці з кінцями, покладаючись на державні субсидії та фінансову підтримку сім'ї. Біль у ногах переслідував мене, особливо в дощові дні, коли ноги сильно набрякали. Навіть при легкому дотику вони страшенно боліли.
Батьки вже були літніми, а молодші брати й сестри ще ходили до школи, тому життя сім'ї було важким. Я часто звинувачувала себе: «Мої непотрібні ноги не тільки заважають мені, а й змушують страждати всю сім'ю». Я використовувала методи традиційної китайської акупунктури, західної хірургії, навіть народні засоби та фітотерапію, але результатом був лише розпач.
У 1999 році широко поширилася інформація про те, що Фалуньгун (Фалунь Дафа) може лікувати хвороби та покращувати здоров'я. Я чула про це від інших, але на той час мене непокоїло жорстоке переслідування послідовників Дафа, яке розв'язала компартія Китаю, тому я не наважувалася навіть думати про це. У 2003 році до мене приїхала дальня родичка, яка практикує Фалунь Дафа, і привезла кілька книг Дафа, включно з «Чжуань Фалунь». Вона сказала: «Учитель наставляє людей бути добрими, удосконалюючись за Дафа. Можеш спробувати. Учитель милосердний і подбає про тебе». Я не зовсім повірила їй, але все ж таки взяла книги й одного разу вночі потай відкрила «Чжуань Фалунь». Прочитавши першу лекцію, я заплакала.
Принципи, про які говорив Учитель, були подібні до спалаху світла, що освітило моє серце, яке було занурене в темряву страждання багато років. Відтоді я почала вивчати Фа та виконувати вправи. Спочатку мої ноги були нерухомі, як колоди, тому я взагалі не могла виконувати п'яту вправу. Сидячи в інвалідному візку, я виконувала лише рухи руками й повторювала про себе: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи). Родичка приїжджала раз на тиждень; вона навчила мене відправляти праведні думки й допомагала читати Фа.
Чудо сталося менше ніж за місяць! Одного ранку я прокинулася й спробувала встати з крісла. Ноги тремтіли, але підтримували тіло. Уперше за двадцять років я змогла підвестися! Близькі були вражені; мама плакала, повторюючи: «Це прояв Бодхісатви!» Однак я розуміла, що це благословення Вчителя.
Незабаром я змогла потихеньку пересуватися за допомогою милиць і більше не залежала повністю від інвалідного крісла. Родичка підбадьорювала мене: «Це Дафа допомагає тобі позбутися карми. Якщо ти будеш старанною в удосконаленні й підвищиш Сіньсін, твоє тіло саме відновиться».
На шляху вдосконалення я зазнала багато труднощів. 2008 року я впала, коли йшла до місця спільного вивчення Фа. Стара травма лівої ноги загострилася й нога так сильно розпухла, що я не могла йти. У той час ЗМІ КПК щодня фабрикували брехню, щоб зганьбити Дафа, і я вагалася, боячись, що члени моєї родини постраждають.
Однак я згадала слова Вчителя з Чжуань Фалунь:
«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь)
Я стиснула зуби й пішла далі.
Щодня, стоячи на колінах у ліжку, я вивчала Фа й шукала свої недоліки. Я виявила, що це випробування було викликане моїм прагненням швидкого одужання. Я не змогла по-справжньому відпустити думку про свою хворобу. Я також мала бажання показати себе. Я боялася втратити обличчя — як люди дивитимуться на мене, коли я ходитиму на милицях. Поступово, завдяки обміну досвідом, обговоренню ситуацій з іншими практикувальниками та відправленню праведних думок у групі, синці на моїх ногах загоїлися, а біль у нозі зменшився. Я викинула інвалідне крісло й почала користуватися лише тростиною.
У 2010 році я навіть змогла доїхати велосипедом до пошти, щоб відправити інформаційні матеріали! Я почувала себе так, наче літала!
Минуло двадцять років, і зараз мені понад шістдесят років. Мої ноги повністю відновилися, і я впевнено ходжу. Якщо не придивлятися уважно, ніхто й не подумає, що раніше я була паралізована та пересувалася в інвалідному візку. Минулої зими я допомагала сусідові нести воду вгору. Стежка була крута й слизька, і поки інші задихалися, мені було досить легко. Подруга дитинства, що відвідала мене, здивувалася: «Твої ноги тепер такі самі, як у будь-якої нормальної людини!» Я усміхнулася: «Це милосердний дар Учителя!»
Тепер я щоранку виконую п'ять комплексів вправ, читаю тижневик Minghui, вивчаю Фа в невеликій місцевій групі й роз'яснюю правду про Дафа, щоб допомагати Вчителю врятувати живих істот. Я відчуваю легкість у тілі, у мене немає хвороб, а мій Сіньсін підвищується.
Поліомієліт, який довгий час мучив мене, зник. Дякую, Учителю, за мій порятунок, і дякую вам, співучні, за допомогу та підтримку. Я пам'ятаю, як усі ці роки Вчитель крок за кроком допомагав мені в усіх моїх зльотах і падіннях позбавлятися пристрастей і карми, перетворюючи мене з жалюгідної людини з інвалідністю на здорову практикувальницю Дафа, яка може допомагати іншим.
Дорогі практикувальники, удосконалення за Дафа — це дорогоцінна можливість, яка справді випадає дуже рідко! Якщо ми твердо віримо, що «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», ми обов'язково зможемо досягти мети вдосконалення в період Виправлення Закону!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
