​Спогади про курс лекцій Лі Хунчжи в Ченьчжоу провінції Хунань

(Minghui. org) З 15 по 19 липня 1994 року Вчитель Лі Хунчжи провів чотириденний курс лекцій у місті Ченьчжоу провінції Хунань. Учитель читав лекції, але не навчав виконання вправ Фалунь Дафа. Більшість присутніх були місцевими жителями із різних верств суспільства.

Цей курс лекцій проходив безпосередньо перед четвертим курсом лекцій у Гуанчжоу. Через щільний графік Учитель Лі багато працював, щоб прочитати всі лекції за чотири дні. Попри сильну зайнятість, Учитель Лі подбав про учнів і попросив Пекінську асоціацію Фалунь Дафа відправити до Ченьчжоу партію книг «Китайський Фалуньгун». Він також сфотографувався з групою учнів і відвідав із деякими гору Сусянь, щоб ознайомитися з атмосферою в Ченьчжоу.

Усунення перешкод

Проведення низки лекцій у Ченьчжоу зіткнулося з деякими перешкодами. Організація, що приймала нас, недостатньо добре опрацювала деякі питання, особливо кількість місць. Деякі люди несли до зали хворих на ношах.

Іноді ходу лекцій заважали гучні звуки свердління. У неділю близько четвертої години вечора раптово здійнявся сильний вітер із блискавками та громом. Учитель Лі читав лекцію, а вітряна погода відвертала увагу слухачів. Багато хто обертався, щоб подивитися на вулицю. Учитель сказав: «Не дивіться назовні. Слухайте мене».

Раптом зникло світло, потім незабаром повернулося. Учитель Лі сказав найближчим слухачам, що світло знову згасатиме. Світло, справді, знову згасало, але все ж знову спалахувало.

Увечері деякі з нас шукали Вчителя, щоб повечеряти з Ним. Ми побачили, що Вчитель спокійно стоїть із заплющеними очима на подвір'ї біля їдальні. Один учень гукнув Його, але Вчитель не відповів. Пізніше Вчитель Лі приєднався до нас за вечерею. Він сказав, що щойно впорався із перешкодами післяобідньої лекції.

«Коли я спустився у світ, вони не знали, хто я такий. Сусянь уже являється божеством, але все ще має сильну заздрість. Він перетворився на двох драконів, які заважали мені читати лекцію. Божество влаштувало бурю, не знаючи про мій рівень. Інакше він не наважився б заважати мені», – пояснив Учитель Лі деяким із нас, прогулюючись після вечері. Ми почали розуміти масштаб сил, які заважали вдень лекції.

Подорож на гору Сусянь

Одного дня лекція була призначена на вечір. Якийсь учень запропонував Учителю: «Гора Сусянь – відоме історичне місце, розташоване поблизу. Чи можемо ми піти туди?» Учитель Лі погодився. Деякі з нас супроводжували Вчителя в цій подорожі на гору Сусянь.

Уже на початку династії Тан це місце було відоме як «Вісімнадцяте благословенне місце у світі». Там є три основні визначні пам'ятки. Перша — камінь безсмертя, з якого легендарний Сусянь у давнину, ставши божеством, серед білого дня піднявся в небо. Друга – «Храм на вершині». Третьою є місце поряд зі скелею із чудовим краєвидом на долину. Місцеві жителі називають його «поворотом голови оленя».

Ми вирішили сфотографуватися з Учителем на тлі каменю, з якого Сусянь піднявся на небо. Учень спробував фотографувати своїм фотоапаратом, але той не працював. Тоді він скористався для знімання фотоапаратом Учителя Лі, але той теж перестав працювати після того, як він зробив два знімки. Учень не розумів, що сталося, й намагався відремонтувати апарат. Учитель Лі підійшов, узяв свій фотоапарат і сказав: «Більше не треба фотографувати. Він божество, але все ще сильно заздрить». Учитель Лі мав на увазі Сусяня.

Коли ми увійшли до храму, я побачив, що Вчитель Лі вказав на лапу з кігтями кам'яного лева перед входом. Усередині храму сидів молодий чернець. Над статуєю Будди ми побачили плакат із написом «Фалунь обертається вічно». Ще на помості перед статуєю була дошка зі словами «Молитва не залишиться без відповіді».

Оглядаючи храм, ми потрапили до кімнати для медитації. У ній було чимало ченців, які сиділи на підлозі й читали вголос буддійські канони.

Учитель Лі запитав нас: «Ви знаєте, який чернець удосконалюється краще за всіх?» Ми уважно подивилися на ченців, які зосереджено читали, і вибрали одного літнього. Учитель Лі сказав, що то не він. Тоді ми вказали на ще одного ченця, який читав писання, але знову помилилися. Ми продовжували вказувати на різних ченців, але не могли правильно вибрати, хто вдосконалювався найкраще. Коли Вчитель зрозумів, що ми не зможемо визначити кращого, Він вказав на ченця, який озирався навколо й моргав замість того, щоб уважно читати. Він сказав: «Це один із найкращих». Так і не зрозумівши, чому Вчитель назвав цього ченця найкращим, ми пішли з храму.

За нами вибіг чернець та попросив Учителя поговорити з ним. Ми помітили, що це був саме той чернець, якого Вчитель Лі назвав найкращим. Учитель Лі попросив нас не підходити й близько п'ятнадцяти хвилин наодинці розмовляв із тим ченцем.

Після відвідування храму ми пішли за Вчителем на гору. Він зупинився, коли ми були майже на вершині. Вказавши на невеликий будинок на пагорбі навпроти Вчитель запитав: «Куди поділася будівля, яка була поряд із будинком?» Місцевий учень відповів: «Її знесли» Тоді Вчитель Лі розповів, що вона була збудована за часів династії Тан, а також пояснив нам, що в історії Він тричі перевтілювався в Ченьчжоу.

Третьою пам'яткою був мальовничий краєвид, що відкрився на півдорозі до вершини гори. Учитель Лі пройшов уперед і стрімко оглянув його. Потім Він обернувся та попросив нас ненадовго залишити Його, що ми й зробили. Один практикувальник згадав, що коли ми проходили повз, на нас тиснула якась сила.

Після закінчення чотириденного курсу лекцій у Ченьчжоу Вчитель Лі виїхав до Гуанчжоу, щоб провести там четвертий курс лекцій.