(Minghui.org) Практикувальники Фалунь Дафа міста Ліньцін провінції Шаньдун назавжди зберегли в пам’яті травневі дні 1993 року, коли шановний Учитель давав безцінні лекції Фа в нашому місті з 7 по 17 травня.
Учитель вивів нас із безнадійної омани та встановив для нас драбину до небес. Він показав шлях, яким ми можемо повернутися до свого істинного «я». Хоч відтоді минуло понад 20 років, милосердна усмішка Вчителя й досі живе в нашій пам’яті.
Коли 7 травня 1993 року Вчитель прибув до міста Ліньцін, з’ясувалося, що місцевий координатор не зміг належним чином підготуватися до майбутніх курсів, і багато квитків залишилися непроданими. Дізнавшись про цю ситуацію, Учитель вирішив організувати вечірню лекцію, а також доручив співробітникам розклеїти оголошення по всьому місту. Новина про вечірню лекцію та майбутні курси швидко поширилася містом.
Вечірня лекція відбулася в конференц-залі готелю. На ній були присутні деякі партійні керівники міста Ліньцін, члени Народного конгресу, профспілки, а також Асоціації науки й техніки. Дехто з присутніх, у кого було відкрите небесне око, під час лекції бачив велику статую Будди, що сиділа на подіумі конференц-зали. Після лекції понад 230 слухачів виявили бажання навчатися на майбутніх курсах.
На лекції також були присутні кілька людей, які раніше займалися під керівництвом відомих на той час майстрів інших шкіл цігун. Практикуючи певний час, ці люди відчували, що не можуть досягти підвищення, оскільки майстри, у яких вони навчалися, не передавали суті самовдосконалення на високі рівні. Після лекції вони говорили: «Хто б міг подумати, що ми зустрінемо справжнього майстра так близько від дому». Усі вони пройшли навчання на курсах Учителя й продовжують самовдосконалюватися.
До початку курсів шановний Учитель Лі Хунчжи разом із кількома місцевими практикувальниками відвідав історичні місця Ліньціна: пагоди, павільйон Сєма, храм Данін, мечеті та інші місцеві пам’ятки. Під час огляду культурних об’єктів Учитель в інших просторах усунув усі перешкоди, які могли б завадити майбутнім практикувальникам Ліньціна. Учитель також особисто обрав місце в міському парку для групового виконання вправ.
Під час перебування в Ліньцині Вчитель відвідав Будинок профспілок, де приймав хворих. Одного разу родичі принесли до актової зали на другому поверсі людину, яка втратила здатність ходити. Учитель поговорив із хворим, а потім сказав йому: «Просто вийди звідси». Після цих слів людина самостійно спустилася сходами вниз.
В іншої людини зникла косоокість. Багато свідків таких чудесних одужань уважали це неймовірним.
Одна жінка мала рак молочної залози й готувалася до операції. Почувши, що Вчитель викладатиме в Ліньціні, вона записалася на курси. У результаті регулярного відвідування занять пухлина зникла, і вона одужала. Розповідаючи про це на заняттях, вона так сильно плакала, що ледве могла говорити.
Було очевидно, що під час курсів у присутніх швидко підвищувався Сіньсін. Наприклад, кілька слухачів спеціально приходили раніше, щоб сісти в першому ряду й зайняти місця для родичів і друзів. Через три дні вони також приходили рано, але вже спокійно сідали на задніх рядах.
Під час читання лекцій траплялися певні перешкоди. Одного разу, коли Вчитель читав лекцію, з гучномовця пролунали гучні шуми, які Він швидко усунув, очистивши простір. Однак за деякий час шуми з’явилися знову. Учитель попросив вимкнути динаміки й сказав: «Ми зараз не користуватимемося динаміками, я пізніше займуся цим питанням. Чи чуєте ви мене на задніх рядах?» Переконавшись, що всі чують, Учитель продовжив лекцію.
У 1993 році в Китаї розгорнулася хвиля занять цігун, і в різних регіонах проводилися численні навчальні курси з різних напрямів цігун. Хоча на курсах інших напрямів навчали лише кількох речей, плата за навчання була доволі високою. На відміну від інших, Учитель передавав учням безцінні знання, які неможливо оцінити грошима, при цьому вартість навчання була найнижчою в країні.
Слухачам курсів Учитель подарував 100 примірників книг «Фалуньгун», дорогий CD-програвач для групового виконання вправ, а також вимпел Фалунь, щоб місцеві практикувальники використовували його для поширення Дафа у своєму місті. Таким чином Учитель показав приклад милосердя й турботи, яких Він очікував у майбутньому від практикувальників щодо живих істот.
Щодня на заняттях Учитель читав лекції від однієї до двох годин, при цьому під час викладу лише зрідка зазирав у нотатки, що вміщалися на невеликому аркуші паперу. Учитель працював дуже багато, а за обідом з’їдав лише миску локшини.
Учитель виглядав дуже молодо — трохи старшим за 20 років, хоча на той час Йому було близько 40. Він був одягнений у темно-синій костюм, білу сорочку з краваткою, на ногах — чорні шкіряні туфлі. Він був добрим і скромним, водночас надзвичайно величним.
Після завершення курсів члени Асоціації з науки й техніки міста Ліньцін вручили Вчителю подарунок, висловлюючи своє захоплення й глибоку вдячність. Це був вимпел із золотими ієрогліфами зі значенням «Життя Будди».
Ми ніколи не забудемо зустрічей з Учителем у місті Ліньціні. Ці спогади мають особливу цінність саме тепер, коли практикувальники вже понад 20 років зазнають найжорстокішого й найзлобнішого переслідування в історії людства.
Коли завершиться процес Виправлення Закону, проявиться істина й розпочнеться нова ера. Нам дуже бракуватиме нашого шановного Вчителя. А нині ми повинні добре виконувати три справи: ретельно вдосконалювати себе, рятувати якомога більше живих істот і таким чином виконати нашу доісторичну обітницю.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
