(Minghui.org) Я молодий практикувальник, який колись загубився серед звичайних людей, а під час минулих літніх канікул Учитель повернув мене до вдосконалення. Я хотів би поділитися своїм нещодавнім досвідом.
Учитель навчив нас:
«Водночас я хочу сказати вам: раніше ваша сутність насправді була заснована на егоїзмі, але надалі, хоч що ви робите, ви повинні подумати насамперед про інших і вдосконалитись у праведних Пробуджених, які не мають егоїзму, і які живуть за принципом „спочатку — він, а потім — я“. Тому, хай що ви робите й говорите, у майбутньому ви повинні думати про інших, навіть про наступні покоління! Виявіть турботу про вічну незмінність Великого Закону!» («Природа Будди — без упущень», Суть сумлінного вдосконалення)
Це нагадує мені про те, що сталося нещодавно. Це не тільки відобразило мої різні пристрасті, але й викрило мій егоїзм.
Одержимість снеками
Останнім часом я мав сильне бажання їсти снеки. Спочатку я не звертав на це уваги. Натомість я піддався цьому бажанню, думаючи, що можу їсти все, що завгодно. Я зовсім не поводився як удосконалювальник. Я усвідомив, що ця одержимість є пристрастю, коли читав тему про вживання м’яса в «Чжуань Фалунь».
Учитель сказав:
«Ось наскільки велика його пристрасть. Поміркуйте: чи не слід позбутися такої пристрасті? Безперечно, слід. Людина в процесі вдосконалення якраз і позбувається всіляких бажань і пристрастей. Скажемо прямо: якщо ти не усунув бажання їсти м’ясо, хіба це не означає, що ти досі маєш пристрасть? Хіба так можна досягти Повної Досконалості? Отже, якщо маєш пристрасть, треба її позбутися». («Лекція сьома», Чжуань Фалунь)
Я зрозумів, що хоча не маю сильного бажання їсти м’ясо, той самий принцип діє і щодо снеків, тому я маю позбутися цієї пристрасті. Спочатку це було для мене дуже важко. Щодня після обіду я все ще хотів їсти те й інше.
Одного дня моя пристрасть до їжі знову далася взнаки, тому я попросив свою тітку, співученицю, приготувати мені щось. Вона це зробила, і я швидко все з’їв. Але після цього я відчув сильний дискомфорт і хотів блювати. Це було саме так, як сказав Учитель у «Чжуань Фалунь»:
«Раптом ти знову не зможеш їсти м’ясо». («Лекція сьома», Чжуань Фалунь)
Мені було соромно, що Вчитель був змушений дати мені усвідомити таким способом. Тепер, коли виникає бажання їсти, я можу його ігнорувати. Я вірю, що чим більше я вдосконалюватимуся, тим більш рішучим ставатиму.
Перегляд потокових відео
Я чув про практикувальників, які мають пристрасть до перегляду відео в інтернеті, але не думав, що це стосується мене, поки моя тітка не зіткнулася з великим випробуванням після того, як стала залежна від потокових відео та онлайн-покупок. Вона подолала випробування, коли серйозно стала дивитися в себе та завдяки тому, що Вчитель підсилив її праведні думки.
Однієї ночі мені наснився сон, у якому бабуся сказала мені, що мою тітку знову заарештували. Моя бабуся зараз незаконно ув’язнена за практикування Фалунь Дафа, але мою тітку ніколи не заарештовували. Я обговорив цей сон із тіткою. Вона зізналася, що раніше відмовилася від перегляду відео та покупок в інтернеті, але нещодавно знову почала цим займатися.
Це також насторожило мене. Хоча я не дивлюся короткі відео, я дивлюся комедійні серіали англійською мовою і вважаю, що це навчання, а не розвага. У результаті, якщо я дивився відео, то мої очі потім боліли, коли я читав Закон. Інакше мої очі не боліли. Я зрозумів, що не маю наповнювати свій розум нечистими речами, тому намагаюся якомога менше торкатися свого смартфона або комп’ютера.
Зараз я відчуваю себе розслабленим, моя свідомість ясна, а у вивченні Закону я маю менше перешкод.
Доброта
Кілька днів тому мій класний керівник запитав мене, чи маю я час узяти участь у волонтерській діяльності. Я розповів про це тітці, і вона сказала, що я маю взяти участь, бо це може бути нагодою пробудити когось. Але я все одно вигадав кілька виправдань і відмовився брати участь.
Увечері моя мама прийшла додому й сказала: «Твій учитель сказав мені, що ти можеш узяти участь у заході. Ти хочеш піти?» Я розсердився й сказав мамі «ні».
Перед сном мама підійшла до мене та сказала: «Краще, якщо ти підеш і візьмеш участь. Не часто випадає нагода поспілкуватися з іноземними учнями». У той момент я відчув сильний гнів і крикнув їй: «Я не хочу йти!» Мама пішла, не сказавши ні слова. Потім прийшла тітка й спробувала переконати мене. Але я думав тільки про себе і, відчуваючи образу, розплакався.
Плачучи, я відчув, що щось не так: це не я. Тітка, мама та вчитель не змушували мене, то чому я засмутився? Врешті я усвідомив, що це було випробування, яке я мав подолати. Я усвідомив, що часто не виявляю доброти й любові до інших у своєму житті. Я завжди думаю насамперед про себе й про те, чи принесе мені якась справа користь. Я не роблю так, як сказав Учитель, що моєю відправною точкою має бути порятунок живих істот і любов до інших.
Заспокоївшись, я почав дивитися в себе й виявив, що це моя лінь, страх перед проблемами, жадібність, конкуренція і, найголовніше, егоїзм спровокували мене та змусили так бурхливо реагувати.
Я думаю, що в моєму майбутньому вдосконаленні я маю вдосконалювати більше доброти, бути уважним до інших і позбутися егоїзму.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
