(Minghui.org) Станом на 14 березня 2007 року я вдосконалююсь уже 13 років. Я відвідав другий курс лекцій Учителя в місті Тяньцзінь, лекції сьомого й восьмого курсів у місті Чанчунь і лекції другого курсу в місті Цзінань. Як учень Дафа, якому пощастило особисто слухати лекції Вчителя, я вважаю своїм обов'язком описати подробиці поширення Фа в ті роки. Метою цього є дозволити майбутнім живим істотам нового Всесвіту дізнатися чудову історію Виправлення Закону. Сьогодні День народження Вчителя, тож я хотів би піднести цю статтю як подарунок і від щирого серця прославити безмежне й могутнє милосердя Вчителя.
1. Учитель вклав у мене Фалунь
Упродовж декількох років до початку вивчення Фа, я перебував у глибокій депресії. Я інстинктивно відчував, що вдосконалення — єдина мета мого приходу у світ людей, але знайти вчителя було не просто. Я не знав, як удосконалюватися.
Наприкінці 1993 року друг познайомив мене з книгою «Китайський Фалуньгун». Я відразу зрозумів, що послання книги містить дорогоцінну систему вдосконалення високого рівня. Я був сповнений рішучості слідувати за Вчителем, практикуючи за принципом Чжень-Шань-Жень. Почувши, що скоро почнеться другий курс лекцій у місті Тяньцзінь, я відразу ж зареєструвався на нього. Усі нові практикувальники мали заповнити реєстраційну форму, яка містила основну особисту інформацію, зокрема наявні хвороби. Тоді я замислився. Насправді я не мав жодної хвороби, а просто відчував фізичний дискомфорт у тілі. Моя мета полягала не в пошуку зцілення, тому я написав у колонці коментарів: «Моє найбільше бажання в житті — удосконалюватися за праведним Фа, досягти Повної Досконалості та врятувати себе й усіх живих істот». Це були щирі слова, які я зберігав у серці довгі роки й хотів виказати своєму Вчителю.
Щойно я сів у потяг до Тяньцзіня, усі роки туги розтанули, немов їх ніколи й не було. Особливо коли я дістався до Тяньцзіня, то відчув себе ще більшою мірою осяяним мирним світлом Будди.
Аби розміститися ближче до аудиторії Баї, де Вчитель читав лекції, ми зупинилися в скромному готелі Тяньцзіньського гарнізону, де проживання коштувало 20 юанів за ліжко. Ми чули, що Вчитель разом із дочкою живуть у кімнаті на четвертому поверсі. Першого дня перед лекцією ми вечеряли з другом у їдальні. Їжа була простою і людей було небагато. Тільки-но сівши за стіл, ми побачили молодого чоловіка років двадцяти-тридцяти. Він вийшов із кухні та присів за наш стіл. Між нами було лише одне місце. Я був вражений: невже це Вчитель? На ньому був світлий помітний піджак, який ніби сяяв. Учитель мав миску рису й невелику тарілку пророщеної квасолі. Він їв дуже тихо. Побачивши, наскільки простим був Учитель, я подумав: «Цей Майстер незвичайний». Мене сповнило відчуття глибокої поваги. Раніше я ніколи не слухав лекцій Учителя й ще нічого не розумів. Я просто спокійно їв свою їжу. І раптом відчув дискомфорт унизу живота, про що тихо розповів другові. Ми подумали, що їмо просту чисту їжу, не мало бути ніяких проблем. Учитель почув нашу розмову. Він нічого не сказав і, закінчивши їсти, незабаром пішов. Ми теж швидко доїли й направилися до аудиторії.
Невдовзі після початку лекції Вчитель почав вкладати в усіх Фалунь. Він попросив розкрити одну долоню, щоб ми змогли відчути його. Тієї миті знову з’явився той дискомфорт унизу живота. Я зрозумів, що там щось обертається. Учитель уже вклав у мене Фалунь, коли ми їли! Тоді я дійсно зрозумів значення фрази «Татхагата завжди непомітно спускається в наш світ». («Урозуміння», Суть сумлінного вдосконалення) Великі Просвітлені можуть рятувати людей, просто проходячи повз.
Я нарешті знайшов свого Вчителя!
Ще з часів навчання в коледжі я мав звичку сумніватися й критикувати будь-які теорії. Однак протягом перших трьох днів лекцій Учителя моя психологічна перепона повністю зруйнувалася. Я подумав: «Цей Майстер має таку мудрість! Це неможливо уявити. Він навчає нас історії та всьому, що стосується Всесвіту. Ці принципи Фа виходять за межі знань звичайних людей». Наступного дня відкрилося моє небесне око, тоді Вчитель якраз читав лекцію про нього. Час від часу я бачив Учителя на сцені в образі великого Будди. Його очі випромінювали золоте сяйво. Але коли я спробував зосередитися для того, щоб усе чітко роздивитися, то більше не міг цього бачити. Переді мною знову був Учитель у костюмі в цьому просторі. Після лекції на третій день я мав лише одну думку. Я хотів висловити Вчителю свою найглибшу повагу й вклонитися за китайською традицією. Ніби без цього я не міг показати свою вдячність і шану. Я розумів, що Дафа — це те, чого я чекав і шукав усе своє життя. Виявилося, що основа Всесвіту дійсно існує.
Я згадав день за кілька років до отримання Фа. Тоді я медитував, і в голові виникла думка: «Хто мій Учитель? Де мій Учитель?» Потім з’явився образ Просвітленого, що сидів у позі медитації. Я нечітко почув голос: «Йому за сорок років, чоловік». Людина, яка читала лекцію на сцені, — мій Учитель! Нарешті я знайшов свого Вчителя! Я знов і знов повторював у своєму серці: «Учитель! Учитель!» Сльози текли по моєму обличчю.
На четвертий день моя істинна природа повністю прокинулася. Коли я повернувся до готелю, усередині було тихо, адже всі мали післяобідній сон. Піднімаючись сходами на другий поверх, я побачив Учителя, що спускався вниз. Ми стояли один напроти одного. Я почувався схвильованим, але мій розум був абсолютно порожнім. Я перебував під повним контролем заспокійливого поля Вчителя й зміг лише сказати: «Добрий день, Учителю!» Він усміхнувся й кивнув мені у відповідь.
Пізніше під час лекції в Чанчуні, дехто з нас залишився після заняття, щоб поділитися з Учителем своїми думками щодо поширення Фа. Учитель стояв біля краю сцени, а ми поруч із нею. Я мав можливість уважно роздивитися Вчителя. Його шкіра була такою гладенькою та ніжною, навіть ніжнішою за шкіру немовляти, неможливо було розгледіти пор. Учитель мав здоровий колір обличчя. Я подумав: «Як же відрізняються джерело та структура нашого життя від життя Вчителя!» (Пізніше Вчитель торкнувся цього питання під час лекції в парку Дітань у Пекіні в 1996 році). Я склав долоні разом і дав у серці обітницю: «Учителю, я слідуватиму за Вами, доки не досягну Повної Досконалості й не повернуся до свого справжнього Дому!» Учитель подивився на мене й усміхнувся, Він побачив мої думки. Пізніше, щоразу згадуючи ці чудові моменти, я по-справжньому зрозумів, що Вчитель щасливий і радий бачити своїх учнів, які щиро вдосконалюються за Фа. Це як добросердечні батьки, що вітають своїх дітей, які повернулися додому після багаторічних блукань.
Багато практикувальників, які відвідували лекції Вчителя, відчували те саме. Навіть якщо це була аудиторія, що вміщувала тисячі людей. У якому б куточку ти не сидів, ти відчував, що Вчитель дивиться на тебе й навчає Фа саме тебе. Наприкінці кожної лекції Він завжди просив нас писати свої досвіди, кожний із яких обов’язково читав. Зазвичай у цьому брали участь щонайменше тисяча практикувальників. Скільки ж зусиль докладав Учитель, щоб прочитати всі статті учнів!
Одного дня я подумав: «Послухавши лекції Вчителя, я відчуваю, що можу відкинути всі пристрасті, окрім почуттів між чоловіком і жінкою. Як мені їх позбутися?» Наступного дня Вчитель говорив про «Втрату й набуття». Мені здавалося, що Він дивиться на мене й говорить до мене: «Юначе, ти не втратиш те, що належить бути твоїм. Якщо це не твоє, то скільки б ти не прагнув — усе одно не отримаєш». Слова Вчителя пролунали для мене як грім, і брудна пристрасть одразу ж вибухнула. Слухаючи сьому й восьму лекції я відчував, як в інших просторах величезні шматки поганої матерії виводяться з мого тіла завдяки могутності Гун Учителя. Моє тіло очистилося, і я почувався чудово. Коли Вчитель читав дев'яту лекцію, я не міг перестати плакати. Можливо це був мій Фу-юаньшень, про що розповідав Учитель. Він побачив, що зробив для мене Вчитель, і так розчулився, бо не знав, як може віддячити. Навіть якби намагався все життя — не зміг би.
Після закінчення лекцій у місті Тяньцзінь я відчув, ніби Вчитель вийняв моє серце, очистив його й повернув на місце. Зі мною сталися величезні фізичні та душевні зміни. Щоразу, коли мене запитували про поїздку до Тяньцзіня, я відповідав: «Я знайшов свого Вчителя. Я впевнений у цьому». Я знаю, що Він дав мені нове життя. Відтоді я слідуватиму за Вчителем до кінця та повернуся до свого справжнього Дому.
3. Жити заради інших
Учитель часто наставляв нас бути не просто хорошими людьми, а ще кращими — тими, хто живе заради інших. Насправді саме Вчитель був для нас найвищим взірцем.
Одного разу, на курсі лекцій у Цзіліньському університеті, відразу після заняття Вчитель раптом звернувся до всіх: «Зачекайте хвилинку!» Потім Він зійшов зі сцени, піднявся на трибуни й обійшов усю аудиторію, щоб кожен практикувальник міг побачити Вчителя зблизька. Він ішов дуже повільно, проходячи всіма проходами й враховуючи бажання кожного побачити Вчителя ближче. Він махав усім рукою і дивився на кожного, проходячи повз. Коли Вчитель бачив знайомих учнів, які радісно вітали Його, то усміхався, махав рукою та кивав їм у відповідь. Одна літня практикувальниця з Пекіна протягом кількох днів не могла стримати сліз, слухаючи лекції Вчителя. Учитель помітив це і, коли проходив повз неї, сказав: «Що сталося? Не плач більше!» Тоді я відчув, що жоден правитель усього людського світу не може зрівнятися з Учителем. Жодна людська мова не здатна описати блиск, благородство, велич і могутність Учителя. Він — «Цар усіх царів». Але з іншого боку, Учитель був як член сім'ї — такий близький, такий простий і скромний.
В останній день лекцій восьмого семінару в місті Чанчун Учитель дізнався, що дехто з практикувальників із Пекіна мав квитки на нічний потяг того ж дня. Квитки було важко дістати, тож, аби вони встигли повернутися додому вчасно, і ми всі завершили курс до кінця, Учитель свідомо переніс сесію питань і відповідей на раніше.
Існує безліч прикладів того, як Учитель насамперед думав про інших, думав про практикувальників Дафа. Це можна було побачити на кожному курсі. Наприклад, по завершенню лекції, коли практикувальники розгортали перед Учителем шовкові прапори на знак подяки й поваги, Він вставав і мовчки усміхався зі сцени. Вираз Його обличчя був приємним, по-батьківськи добрим.
Учитель завжди з доброзичливістю дивився на кожного практикувальника — хто тримав Його за руки, плакав або зі сльозами на очах висловлював свою вдячність, навіть коли хотів уклонитися Йому за традицією. Ми були дуже зворушені цим і думали: «Чому Вчитель такий добрий?»
Мені не вдалося відвідати лекції в місті Чженчжоу. Але я чув історію від одного практикувальника, що кілька пекінських учнів зробили невелику ламіновану емблему Фалунь і хотіли продати її слухачам курсу за низькою ціною у вісім юанів. Усі вони нещодавно познайомилися з Фа. Учні розуміли, що їм потрібно позбутися прагнення до грошей і не отримувати прибуток від Дафа, тож уважали, що ціна є досить низькою. Під час перерви одна практикувальниця підійшла показати Вчителю емблему й запитала Його думку. Почувши ціну, Учитель відразу ж сказав: «Думаю, вона коштує всього 80 центів». Ціна, яку назвав Учитель, була в десять разів нижчою за початково встановлену. Жінка заплакала. Це дало нам усім урок: Учитель завжди думає про практикувальників і не хоче обтяжувати їх матеріально. Найголовніше, що Вчитель несе відповідальність за передачу Фа майбутнім поколінням. Він учить нас принципу спокійно ставитися до грошей і майна, щоб ми йшли найправеднішим шляхом. Учитель водночас несе відповідальність за вдосконалення практикувальників і за те, щоб вони, максимальною мірою позбулися свого прагнення до грошей.
Навчаючи нас сидіти в позі лотоса, Учитель завжди демонстрував це на столі. Зазвичай Він знімав піджак, передавав його учневі, що стояв поруч, і сам пересував стіл і стільці. Ця сцена нагадувала роботу майстра та учня на фабриці. Іноді після закінчення денної лекції Вчитель не робив перерви, а допомагав налаштовувати обладнання. У Тяньцзіні я почув історію від практикувальника, який прийшов порадитися з Учителем щодо певного питання. Увійшовши до кімнати Вчителя, він побачив, як Він сам пере свою сорочку, побачив його обід. Це була локшина швидкого приготування. Людина, яка навчає нас Дафа Всесвіту, зазнає величезних труднощів заради живих істот і водночас живе таким простим життям. Ця велич настільки глибока, що ми, учні, можемо вчитися цього вічно.
4. Учитель обертає Фалунь
Під час лекції в Чанчуні я почув, як хтось зробив коментар, що не відповідає Фа: «Настає кінець світу. Усі ми маємо місії». Відразу після перерви Вчитель серйозно сказав: «У деяких людей місія фальшива». Учитель порадив їм якнайшвидше відмовитися від таких думок. Я був дуже вражений і подумав: «Учителя не було поруч, звідки Він дізнався про це?»
Наскільки я пам'ятаю, майже під час кожної завершальної промови Вчитель вставав, щоб поговорити з усіма. Він неодноразово говорив нам, що поширювати цей Фа нелегко: «Це не так просто, як здається. Ви маєте справді цінувати таку можливість. Не нехтуйте нею тільки тому, що здобули легко. Якщо втратите цей шанс, можливо, більше ніколи не матимете подібної нагоди».
Тоді ми не до кінця розуміли, що Вчитель намагався сказати, але відчували смуток, тяжкість і хотілося плакати. Слова Вчителя здавалися нам похмурими, сповненими глибокого сенсу й таємниць. Тепер, згадуючи ці слова, я розумію, що за ними стояли неймовірні труднощі, з якими Вчитель зіткнувся в процесі Виправлення Закону впродовж довгої історії Всесвіту, а також випробування, які Він мусив пройти заради порятунку живих істот. Ці слова вказували на наявність злого втручання старих сил у Виправлення Закону, яке відбулося після 20 липня 1999 року. Воно містило також і випробування для практикувальників Дафа. Усе це вказувало на священну місію, яку Вчитель і Дафа поклали на практикувальників Дафа в період Виправлення Закону, а також великі очікування живих істот усього Всесвіту. Принципи Фа, яких Учитель поступово навчав нас, були стиснуті в кілька хвилин Його завершальної промови.
Під час церемонії закриття другого семестру лекцій у Тяньцзіні я вперше побачив, як Учитель на сцені обертає Великий Фалунь. Мені ледве вдавалося стримати сльози. Уся моє нутро, усе моє життя піднялося й розчинилося в обертанні Всесвіту. Учитель і Дафа подарували мені нове життя. Як частинка Дафа я докладу всіх зусиль, щоб виконати свою доісторичну обітницю, виконати справжню місію, яку поклав на мене Вчитель і Дафа: допомагати у Виправленні Закону та рятувати живих істот.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
