Значення етикету в Китаї та його еволюція (частина 1)

(Minghui.org) Колись Китай називали «країною етикету» завдяки його давній і багатій культурній спадщині. Однак після приходу до влади компартії Китаю в 1949 році багато що змінилося. Цей почесний титул швидко перетворився на порожній вираз. Хоча чимало людей і досі пишаються своєю давньою цивілізацією, мало хто насправді розуміє або може пояснити глибинне значення етикету.

Етикет без сумніву був одним із найважливіших елементів традиційної китайської культури.

Починаючи з найдавніших династій Ся, Шан та Чжоу й аж до останньої династії Цін, імператорські обряди й ритуали залишалися головними державними справами впродовж тисячоліть, поступаючись за значенням лише військовим кампаніям із захисту територій.

Стара приказка говорить: «Немає етикету важливішого за той, що виявляє пошану до Неба, і немає церемоній важливіших за імператорські ритуали в передмістях на честь богів».

Небо символізувало широке поняття вищих божеств. Виявляти шану Небу було важливою частиною життя людей у стародавньому Китаї. Храм Неба та Храм Землі в Пекіні колись служили імператорськими вівтарями для правителів династії Цін, які поклонялися там і приносили жертви Небу та Землі. Щороку проводилися церемонії, під час яких імператори здійснювали ритуали, щоб встановити зв’язок із богами Неба й Землі та молилися про добру погоду й щедрий урожай.

Площа Храму Неба займала 273 гектари. Імператорський палац, один із найбільших у світі палацових комплексів, де імператори жили, працювали та проводили судові засідання, займав лише 72 гектари. У випадку загрози чи важливої події імператор мав пройти 10 км від палацу до Храму Неба, щоби провести ритуал і висловити пошану Небу.

Проведення ритуалів та шанування Неба здавна вважалися одними з головних обов’язків імператора. Існування Храму Неба підкреслює, наскільки високо цінували давні китайці ідеї «Небо й людина єдині» та «шанувати Небо й слідувати настановам предків». Вони вірили, що Небо є творцем усього сущого, а боги керують Усесвітом. Люди ж, як його частина, повинні в усіх справах слідувати «Небесному Шляху». Упродовж тисячоліть і імператори, і прості люди з глибокою пошаною ставилися до Неба. Вони проводили священні ритуали, щоб ушанувати богів і молитися про захист.

Давні китайці вірили, що Небо бачить кожен людський учинок, і тому казали: «Небо бачить людину так само ясно, як відображення в дзеркалі», «Небо й Земля знають усі добрі та злі справи людини». Тому люди розуміли: треба бути доброчесними, щоб відповідати Небесному Шляху.

Такий спосіб життя існував так давно, що сучасним людям важко усвідомити, наскільки глибоко древні китайці шанували Небо.

«Двадцять чотири історії» — це найповніша збірка офіційних літописів, що описують династії Китаю. У цих літописах задокументовано численні обговорення в імператорських дворах щодо лих, повеней та землетрусів. Часто вони завершувалися роздумами імператорів над тим, чи не стали їхні вчинки причиною небесного покарання. Вислів «Прислухайся до чесних порад і уникай несправедливих ув’язнень» трапляється там неодноразово.

У «Попередній історії династії Цін» згадується, що невдовзі після сходження на престол імператор Цзяцін видав указ, закликаючи чиновників висловлювати свої поради. Хун Цзілян, наставник молодих членів імператорської родини, надіслав довгого офіційного листа, де докладно описав поширену корупцію в управлінні державою. Різкі слова образили імператора, і він наказав ув’язнити Хуна та засудити до страти. Згодом покарання пом’якшили, заслали його в Їлі — віддалений регіон далеко від центральної влади.

У квітні того ж року Північний Китай постраждав від сильної посухи. Попри проведені ритуали з проханнями про дощ, опадів так і не було. Навіть після того, як імператор допоміг постраждалим продуктами та помилував в’язнів, посуха тривала. Усвідомивши, що міг образити Хуна й розгнівити Небо, імператор видав указ про його виправдання. У той самий момент, коли він завершив написання указу, на небі спалахнула блискавка, гримнув грім, і почалася сильна злива. Імператор зітхнув: «Небо бачить швидше, ніж я встигаю вдихнути, і це мене лякає».

Лиха минулих династій і реакція імператорів на них задокументовано у «Двадцяти чотирьох історіях». Але в умовах комуністичної влади подібні сюжети рідко показують у фільмах чи на телебаченні. Це пояснюється насамперед пропагандою атеїзму, яку просуває компартія, прагнучи зруйнувати давню віру в Небесний Шлях і розірвати зв’язок між людьми та богами.

Компартія систематично й поступово спотворює та переписує історію Китаю, щоб стерти культурну спадщину країни. Нижче наведено перелік того, що вона зробила для її знищення.

1. З матеріальної погляду компартія провела кампанію «Розгром чотирьох старих» — старих ідей, старої культури, старих звичаїв і старих звичок. Червоногвардійці руйнували картини, статуї Будди та богів у храмах і приватних будинках. За десять років божественну культуру китайської цивілізації було знищено до невпізнання.

2. На духовному рівні компартія «промила людям мізки», нав’язавши переконання, що «боротьба з Небом, Землею та людьми — це нескінченна розвага», і ініціювала масову класову боротьбу.

3. У ЗМІ, контрольованих компартією, життя в стародавньому Китаї зображується переважно через призму війн, лих і інтриг у імператорських дворах, при цьому майже не згадується про мирні та успішні часи.

4. Освітня система часто підкреслює темну сторону людства в історії. У початковій школі діти знайомляться з героями Чень Шеном і У Гуаном, які очолили повстання наприкінці династії Цінь. У середніх школах учнів навчають засуджувати феодальне суспільство через цинічні погляди Лу Сюня.

5. Культурні реліквії подаються переважно як туристичні пам'ятки. Через це відвідувачі мають обмежені можливості зрозуміти їхнє історичне та культурне значення.

Після десятиліть реформ компартія зробила китайське суспільство зовсім не схожим на «країну етикету». У сучасному Китаї люди голосно говорять у публічних місцях і поводяться вульгарно, а взаємодія між людьми часто зводиться до інтриг і боротьби одне проти одного.