(Minghui.org) Після того як почала практикувати Фалунь Дафа в 1996 році, я зрозуміла справжню мету життя: дотримуватися принципів Усесвіту Істина, Доброта, Терпіння, щоб повернутися до свого істинного «Я» і у свій справжній дім.
Раніше я страждала від багатьох захворювань, включно з анкілозуючим спондилітом, ревматоїдним артритом, нейрогенною атрофією м'язів і хворобами серця. Моє життя було гірше за смерть. Один лікар якось сказав мені, що анкілозуючий спондиліт схожий на рак, але від нього не вмирають. Я почала запасатися снодійним, думаючи, що якщо одного разу не витримаю, то накладу на себе руки.
Й ось одного разу в грудні 1995 року колега побачила, як сильно я страждаю, і сказала: «Є практика цігун, яка може поліпшити здоров'я. Хочеш спробувати?» Я запитала, що це таке. Вона сказала, що ця практика називається Фалунь Дафа й описала її. Коли я почула, що це передбачає сидячу медитацію, то сказала, що не можу її робити, бо маю проблеми з тим, щоб сідати й вставати. Як я можу практикувати? Вона продовжила: «Є книга. Чому б тобі спочатку не прочитати книгу?»
Наступного дня вона принесла мені «Чжуань Фалунь». Коли я прийшла додому й відкрила книгу, перше, що побачила, була фотографія Вчителя. Я подумала: «Ого, ця людина здається мені такою знайомою!» Я побігла до сусідки додому з книгою і запитала: «Хіба ця людина тобі не знайома?» Сусідка погодилася й сказала, що Він досить молодий. Вона також купила книгу «Чжуань Фалунь».
Я почала читати її того ж дня. Через два дні я сказала колезі, що хотіла б залишити книгу собі, і запитала, скільки вона коштує. Колега відповіла, що в неї є ще дві книги: «Фалуньгун» і збірка історій про самовдосконалення. Я сказала: «Мені потрібні всі. Принесіть мені їх, будь ласка».
Ми із сином поступово прочитали всі книги. Читаючи, ми весь час говорили одне одному: «Це так добре й так правдиво!»
З того дня як я почала читати «Чжуань Фалунь», моє тіло стало легким, і я сама цього не усвідомлювала. Спина боліла менше, і мені більше не потрібні були ліки. Я перестала ходити до лікарні на уколи, перестала приймати ліки. Раніше я була досить дратівливою через біль, і щоразу, коли я злилася, спина боліла. Але після вивчення Фа мій характер значно покращився.
Тоді син тільки перейшов у середні класи. Одного разу він прийшов зі школи й сказав: «Мамо, усе, що говорить Учитель, — правда». Потім він розповів мені про три випадки.
Перший випадок стався дорогою додому зі школи. Він раптом відчув, що його хтось штовхає на узбіччя. У цей момент повз швидко проїхала машина. Якби його не штовхнули, він потрапив би в аварію.
У другому випадку однокласник підвозив його велосипедом до музею науки. Дорогою нога сина застрягла в колесі. Шість спиць зламалися, але нога не постраждала. Він сказав: «Коли я був маленьким, моя нога зачепилася за татів велосипед, і відтоді в мене залишився шрам. На цей раз, мабуть, Учитель мене захистив».
Третій інцидент стався, коли син збирався сісти, однокласник відсунув стілець, і син сильно впав на сідниці. Усі засміялися. Він просто усміхнувся, подивився на однокласника й подумав: «Дякую».
Хтось запитав його: «Ми всі сміємося з тебе, і ти теж смієшся. Ти дурень?»
Син подумав: «Я не дурень». Він згадав принципи Фа «щоб отримати, треба втратити», і не відчув жодної краплі образи. Те, що сталося далі, було дуже цікавим. Продзвенів дзвінок, і всі сіли. Приблизно через 10 хвилин однокласник, який відсунув стільця, упав, бо зламалася ніжка його стільця! Він був металевим, але якимось чином ніжка зламалася й однокласнику довелося заплатити за неї 8 юанів. Це схоже на те, що Вчитель говорив про кармічну відплату.
Тоді син запропонував мені: «Мамо, давай у ці вихідні підемо на майданчик практики. Я піду з тобою».
Отак я по-справжньому почала вдосконалюватися. Синові доводилося допомагати мені діставатися місця практики, але дуже скоро я змогла вільно пересуватися. Спочатку я могла медитувати лише 10 хвилин. Але поступово цей час збільшився до 20, потім до 30 хвилин, а за кілька місяців я вже могла сидіти цілу годину. Якось пішов сильний сніг, й автобуси не ходили. Я пішла додому з місця практики пішки. Раніше я і уявити не могла, що таке можливо. Інші практикувальники були натхненні змінами, які побачили в мені. Сім'я, друзі та колеги також стали свідками чудес Дафа.
Видалення наклепницьких плакатів і гасел
Коли 20 липня 1999 року Цзян Цземінь, колишній лідер компартії Китаю (КПК), почав переслідування Фалунь Дафа, чоловік, охоплений страхом, намагався переконати мене припинити практику. Я сказала йому: «Навіть якщо всі інші здадуться, я не здамся. Ти ж знаєш, що Вчитель урятував мені життя. Я маю піти й роз'яснити правду уряду. Що поганого в Істині, Доброті й Терпінні? Чому вони забороняють ці принципи?»
Він сказав: «У нашому віці ти розумієш, як працює КПК! Думаєш, вони тебе послухають? Як ти можеш із ними боротися?»
Я відповіла: «Я ні з ким не борюся. Я просто говорю правду». Він і далі говорив погані слова. Я твердо сказала йому: «Навіть якщо всі люди у світі не практикуватимуть Фалунь Дафа, я буду. Перестань намагатися мене зупинити». Розуміючи, що не зможе мене переконати, він замовк.
Я приєдналася до інших практикувальників, які бажають досягти справедливості для Дафа, ставши на шлях роз'яснення правди в різних формах. У міру того, як я поступово роз'яснювала правду чоловікові, він почав розуміти та підтримувати Дафа.
Мене незаконно засудили, а чоловіка відправили до трудового табору. Переживши на собі переслідування, він ще ясніше побачив злісну природу КПК. Він розповів мені, що в молодості добре працював, і керівництво хотіло, щоб він вступив до компартії. Але його батько, котрий постраждав під час «культурної революції», був категорично проти цього. Зрештою, під тиском він вступив. Батько сказав: «Колись ти про це пошкодуєш». А тепер компартія навіть позбавила його коштів для існування! Коли почався рух за вихід із КПК, він рішуче вийшов із партії.
Поліція вивісила на стіні біля нашого будинку наклепницькі гасла та плакат проти Дафа. Вони були розміщені дуже високо. Я сказала чоловікові: «Зафарбуймо гасла й знімемо плакат сьогодні вночі». Тієї ж ночі ми вийшли на вулицю, облили фарбою злі гасла, зняли плакат і викинули його у відро для сміття.
Наступного дня прийшла поліція й вимагала пояснити, хто це зробив. Я сказала їм: «Ви розвісили це біля моїх дверей? Якщо ви зробите це ще раз, я поміщу свій плакат поверх вашого. Якщо вам дозволено їх розміщувати, то мені теж. Якщо ви вважаєте, що це неправильно, вам слід самим це прибрати». Наступного ранку я побачила, як голова району велів трьом людям зішкребти гасла.
Сила праведних думок виявляє божественні здібності
Мене заарештували й помістили до центру ув'язнення. Поліціянти відвезли мене до лікарні на обстеження та одягли наручники. По дорозі назад вони не змогли зняти наручники. Один із поліціянтів сказав, що піде за іншим ключем. У цей момент я зрозуміла, що я не маю носити наручників! Із цією думкою я просто звільнила руки з кайданків. Поліціянти були приголомшені. Із цього моменту вони стали ставитись до мене з великою повагою та більше не вдягали на мене наручники.
Іншим разом мене відправили до центру «промивання мізків». Він перебував у готелі, і дві людини щоночі спостерігали за мною. Один із них навіть присунув ліжко до дверей, щоб я не змогла піти. Я пояснила їм правду. Спершу вони не слухали. Поступово вони почали розуміти, хоча все ще перешіптувалися зі мною через страх. Один із них сказав: «Ми просто виконуємо свою роботу. Ми не маємо вибору».
На дев'ятий день я подумала: «Я тут майже перестала роз'яснювати правду, настав час йти». Я відправила сильні праведні думки: «Під час всесвітнього часу, коли практикувальники відправляють праведні думки, нехай ті, хто спостерігає за мною, заснуть». Я також попросила Вчителя про допомогу.
Зазвичай обід подавали опівдні, але того дня його принесли рано. Поївши, я відправила праведні думки: «Нехай вони скоріше заснуть!» І, звичайно, вони заснули. Усі інші розійшлися по своїх кімнатах подрімати. Я визирнула назовні та відправила ще одну думку: «Нехай вестибюль буде порожній». Я вийшла, за стійкою реєстрації нікого не було, а вхідні двері були відчинені навстіж! З допомогою Вчителя я безперешкодно вийшла з центру «промивання мізків».
Був час, коли я здолала хвороботворну карму з допомогою праведних думок. Якось одна нога раптово почала сильно боліти. Боліла все сильніше й сильніше, я не могла навіть ходити. На верхній частині стегна в мене утворилися дві великі пухлини. Незабаром вони з'явилися на обох ногах. З медичного погляду це, ймовірно, було пов'язано з лімфатичною системою. Спочатку я подумала: «Я створила стільки карми в різних життях, і я мала недоліки в самовдосконаленні. Можливо, це просто відпрацювання карми». Тому я пасивно терпіла.
Вивчаючи Фа, я раптово прокинулася. Я усвідомила багато своїх пристрастей: страх, хвастощі, прагнення до щастя, суперництво й так далі. Старі сили використовували мої пристрасті, щоб створити мені перешкоди, випробувати мене та заманити в пастку, щоб я не могла вийти й виконувати свою місію практикувальниці Фалунь Дафа. Вони намагалися знищити мене. Я не могла визнати їхні плани й мала повністю їх відкинути.
Наступного ранку, прокинувшись, я побачила, що пухлини зникли, і все повернулося в норму. Зі сльозами на очах я подякувала Вчителеві.
За ці 29 років Дафа змінював мене безліч разів. Сьогодні я нарешті взяла ручку й написала цю статтю, щоб підтвердити Дафа своїм особистим досвідом і висловити подяку нашому милосердному та великому Вчителю!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
