(Minghui.org) Упродовж багатьох років мене безліч разів заарештовували за відданість Фалуньгун, практиці вдосконалення, яку переслідує компартія Китаю. Хоч би де я перебувала — у центрі ув'язнення, виправно-трудовому таборі, відділенні поліції чи тюрмі — якщо я могла спілкуватися з людьми, то роз'яснювала їм правду.
У нових в'язнів не було предметів першої потреби, тому я намагалася їм допомогти. Я допомагала співкамерницям і в інших справах. Наприклад, одна з них пошкодила руку під час бійки й не могла прати свою білизну. Я їй допомагала. Молодим дівчатам було важко прокинутися на роботу в нічну зміну, тому я часто їх замінювала. Де б не перебувала, я ставилася до всіх із милосердям.
Охоронець виправно-трудового табору: «Ви кажете правду й наважуєтеся рятувати людей»
Я почала практикувати Фалунь Дафа в 1997 році. 20 липня 1999 року компартія розв'язала переслідування цієї практики; вона обмовила Закон Будди й отруїла всіх брехнею. За свою тверду віру в Дафа я понад вісім років зазнавала жорстоких тортур у центрах ув'язнення, виправно-трудових таборах і тюрмах.
У трудовому таборі мене били ременем, підвішували за наручники та вражали розрядами електричних палиць. Охоронці змусили двох ув'язнених наркоманок шмагати мене електричними проводами й щипати, доки моє тіло не вкрилося синцями. Я сказала цим ув'язненим: «Ви чините погано, б'ючи практикувальників Фалунь Дафа». Вони відповіли: «Ми знаємо. Але щоб нам скоротили термін ув'язнення та дозволили раніше повернутися додому, ми робитимемо все, що нам скажуть охоронці».
Вони позбавляли мене сну два тижні та змушували стояти, доки я не засинала там, де стояла. Зрештою я схудла на 18 кілограмів.
Якось до нас прийшли співробітники «офісу 610». Я подумала: «Я практикувальниця Дафа. Найбільше, що вони можуть зробити, це підвісити мене. Нехай роблять що хочуть!» Я сказала: «Дафа вчить людей бути добрими, допомагає відновити здоров'я та дає можливість вирватися із циклу народження, старості, хвороб і смерті. Фалунь Дафа несе добро (кит. Фалунь Дафа хао). Я намагаюся бути хорошою людиною і не зробила нічого поганого. Я не шкодуватиму, якщо мені доведеться віддати життя за Дафа». Усі вони зрозуміли мене. Після цього у виправно-трудовому таборі мене більше не катували. Мене дуже здивувало те, що мене не підвішували.
Якось начальниця провела збори для практикувальників Фалунь Дафа й попросила нас розповісти про свої сильні сторони. Вона запитала мене: «Чи знаєш ти свої сильні сторони?» Я відповіла: «Не можу сказати. Раніше я вважала себе сильнішою за інших, але, коли мене підвісили, я не змогла винести тортури, тому більше не відчуваю, що я сильніша за інших».
Вона сказала: «Ти маєш сильну сторону. Ти кажеш правду. Ти наважуєшся рятувати людей». Тоді я подумала: «Вони знають, що я рятую людей. Невже вони все знають?»
У цьому виправно-трудовому таборі мене підвішували сім разів. Після цих тортур я перестала боятися. Востаннє мене відпустили до того, як мені стало боляче. Я не плакала, коли мене підвішували, але заплакала, коли мене відпустили, бо думала про свої недоліки й про те, що, мабуть, я погано вдосконалююся, і це змушує людей чинити злочин, катуючи мене.
Пізніше я відправила сильні праведні думки з глибини свого серця: «Відтепер, якщо в моєму вдосконаленні є якісь недоліки, я виправлятиму їх відповідно до Фа й не дозволю старим силам використати когось для переслідування мене. Я тут, щоб урятувати цих людей — такі наші напередвизначені стосунки. І неважливо те, що я жертва, а вони переслідувачі». Після цього ні в центрі ув'язнення, ні у виправно-трудовому таборі, ні в тюрмі ніхто не поводився зі мною погано, й охоронці ставилися до мене добре. У виправно-трудовому таборі я не працювала, але коли жінки-охоронці зверталися до мене особисто за допомогою, я завжди намагалася щосили підтримати. Допомагаючи, я роз’яснювала їм правду.
Коли термін мого ув'язнення добіг кінця, молода жінка-охоронець сказала: «Ви скоро підете додому. Чи не час вам допомогти нам вийти з компартії та організацій, що їй належать?» Я відповіла: «Так, вам усім настав час вийти». У день мого від'їзду одна зі співробітниць охоронного відділення пригостила мене домашніми пельменями, а інша потиснула мені руку.
Одна жінка-охоронець, яка шалено переслідувала практикувальників, прийшла до мене послухати правду про Дафа після того, як їй зробили операцію. Інша жінка-охоронець, яка перші кілька років активно переслідувала Фалунь Дафа, також захворіла. Вона сказала: «Я стільки років переслідувала вас, практикувальників, і не отримала нічого, крім звання „злісна поліціянтка”». Я подивилася на неї і зрозуміла, яка вона жалюгідна. Вона несвідомо створила стільки карми в гонитві за славою та вигодою. Я позбулася пристрасті до суперництва й боротьби, і я більше нікого не боялася. Я побачила, що в кожної людини є добра сторона.
Коли в трудовому таборі катували одну практикувальницю, усі практикувальники оголосили голодування на знак протесту. Нас позбавили пообіднього відпочинку й щодня змушували сидіти на маленьких табуретках. За кілька днів я задумалася, як довго це триватиме. Я вирішила написати листа начальнику табору, сподіваючись переконати її чинити по-доброму; я написала про небесний принцип, згідно з яким добро та зло отримають відповідну відплату, і про те, що добре ставлення до практикувальників Дафа принесе їй винагороду. Я написала, що Дафа обмовили. Прочитавши листа, вона того ж дня дозволила всім нам відпочивати.
Після того як я подала позов до суду на Цзян Цземіня, колишнього голову компартії, я деякий час зазнавала переслідування у в'язниці. Там було кілька людей, які заробляли на життя, «перевиховуючи» практикувальників. Я турбувалася, що практикувальники, які не «перевиховалися», зрештою будуть піддані тортурам, тому написала листа одній із керівниць підрозділу, щоб спонукати її робити добрі справи. Я трохи побоювалася цього, але коли передавала їй листа, вона спокійно прийняла його. Деякі справи, якщо ми робитимемо їх правильно, виявляються не такими складними, як ми собі уявляли. Учитель усе запланував, і нам залишається лише говорити те, що потрібно, і виконувати задумане.
Усіх, кого призначали на посаду начальника відділу служби внутрішньої безпеки, переводили на іншу роботу після того, як вони дізнавалися правду
У центрі ув'язнення я зробила багато копій своїх свідчень, і передала їх поліціянтам і лікарям. Я писала про своє вдосконалення. Після незаконно винесеного вироку я знала, що апеляція марна. Однак, щоб урятувати живих істот, які працюють у судовій системі, я подала апеляцію, і, користуючись можливістю, перетворила свої свідчення, куди було включено безліч подробиць, на інструмент роз'яснення правди. Я писала з наукового погляду, спираючись на те розуміння, яке я мала завдяки вивченню другого тому «Чжуань Фалунь», я також написала про інші простори.
Нотаріус із Прокуратури проміжного рівня сказав: «Сестро, якби ви не практикували Фалунь Дафа, ви стали б видатною жінкою-вченим». У школі я вчилася добре, але не мала такої великої мудрості. Я знала, що Вчитель дав мені силу й мудрість. Відколи почалося переслідування, я роз'яснювала правду скрізь, куди б не пішла. Я говорила правду всім, незалежно від їхнього рангу.
Я просто роблю те, що має бути зроблено, незалежно від того, чи відчуваю я страх чи ні. Коли мені погрожували електрошоковою палицею, я не зрадила співучнів. Коли мене заарештували, я сказала: «Не питайте мене ні про що, крім правди про Фалунь Дафа. Я не буду ні про що інше говорити». І справді, вони не стали мене питати. Я почала роз'яснювати правду, щойно сіла в поліційну машину. У звичайний час я не могла поговорити з поліціянтами, тому я використала цей короткий час, щоб постаратися з милосердям і мудрістю пояснити їм правду.
На посаді начальника відділу внутрішньої безпеки в нашому районі люди постійно змінювалися, і багато хто з них пішов після того, як мені вдалося роз'яснити їм правду. Вони зрозуміли правду й були врятовані, тому їх перевели на іншу роботу. Один із них віз мене до виправно-трудового табору, і я розповідала йому правдиві відомості всю дорогу. Він сказав, що поїздка принесла йому велику користь. Я роз'яснювала правду всю дорогу іншому поліціянту, який заарештував мене. Він сказав, що не може змиритися з тим, що заарештував мене. Він додав: «Сестро, тепер ви маєте написати заяву про стан свого здоров'я». Я відповіла: «Я вже виконала свою місію, тому більше нічого не говоритиму». Я не стала писати жодних заяв, і не пройшла медичний огляд, тому того ж дня повернулася додому.
У минулому я не знала, як удосконалюватися, тому думала, що арешт означає, що мене змушують удосконалюватись у певному аспекті. Згадуючи роки, проведені в неволі, я зрозуміла, що причина цього — моя пристрасть до похоті, почуттів, погані риси мого характеру, пристрасті до знань звичайних людей, а також пристрасть до своєї зовнішності (мені подобалося дивитися в дзеркало й займатися укладкою). Я була самовдоволеною та зарозумілою. Коли я отримала Фа, я стала дуже старанною та сміливою, я гарно вдосконалювалася. Але пізніше я розслабилася, і виникла пристрасть до комфорту.
За ці роки я багато разів спотикалася й падала, але підіймалася та йшла далі завдяки тому, що Вчитель піклувався про мене, захищав, навчав і підтримував. Немає слів, щоб описати мою безмежну вдячність милосердному Вчителю. Я можу лише ще старанніше вдосконалюватися, щоб піти за Вчителем додому.
Будь ласка, вкажіть із добротою, якщо щось не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
