(Minghui.org) Моя мама почала практикувати Фалунь Дафа, коли була вагітна мною. Зараз я сама мама, і моя дитина також отримала благословення Дафа.
У дитинстві я знала, що моя мама — хороша людина, яка практикує Істину, Доброту й Терпіння. Незважаючи на переслідування, я так і сказала, коли шкільний учитель запитав мене про маму.
Коли я була дитиною, мама не занадто змушувала мене вчитися, але вона стежила, щоб я щодня вивчала Закон. Вона часто брала мене до місцевого парку, де ми читали «Чжуань Фалунь». У другому класі я вже вміла читати «Чжуань Фалунь» самостійно. Я навчилася читати набагато раніше, ніж інші діти мого віку, і мої оцінки з китайської мови завжди були дуже хорошими.
Коли я була в третьому класі, мою маму звільнили з роботи через переслідування. Вона часто вивчала Закон зі мною вдома, а коли мала час, виходила на вулицю, щоб роздавати матеріали з роз’ясненням правди про Фалунь Дафа.
Одного вечора моя мама не повернулася додому. Я дуже нервувала. Незабаром прийшла група поліціянтів. Мабуть, щоб я не бачила, як вони обшукують наш будинок, мені сказали сидіти на кухні. Коли вони вже йшли, я вибігла за двері й крикнула їм: «Моя мама хороша людина! Ви не можете їй нічого зробити!»
Кілька секунд вони стояли в шоці. Приблизно о 8 вечора маму відпустили, і вона повернулася додому. Я насипала їй миску кукурудзяної каші й чітко побачила на її зап’ястях глибокі червоні сліди від наручників. Мама розповіла мені, що в кухонній шафі, прямо за мною, були примірники «Дев’яти коментарів про комуністичну партію». Поліція їх не знайшла.
Коли я була в п’ятому класі, мої батьки одружилися вдруге. Найбільшим бажанням моєї матері було повернутися на роботу й допомагати Вчителю врятувати більше людей. Завдяки праведним думкам мами, її дійсно повернули на роботу. У той період мій батько дуже допомагав матері. Він також отримав благословення Дафа й кращу роботу з вищою зарплатою. Фінансове становище нашої родини постійно поліпшувалося.
Мій шлях самовдосконалення в Японії
Коли я вчилася в коледжі, то випадково вивчила японську мову. Після закінчення коледжу я поїхала на навчання до Японії.
Там я старанно вдосконалювалася. У Китаї я боялася говорити про Фалунь Дафа. Тепер я мала таку можливість. Я купила в книгарні всі книги Вчителя. Я регулярно брала участь у місцевій групі з вивчення Закону й виконання вправ. Щодня після занять я роздавала листівки про Фалунь Дафа. Я заздалегідь перевіряла карту й планувала маршрути. Також разом зі співучнями їздила в інші місця, щоб роздавати листівки. Квиток туди й назад зазвичай коштував приблизно 600–700 юанів. Тому щоразу я казала собі, що мушу роздати якомога більше, щоб витрати були виправдані. Коли я втомлювалася, повторювала слова Вчителя:
«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Узимку я відвідувала групові заняття в парку, одягнувши кілька шарів теплого одягу. Я думала, що, можливо, так робила моя мама до початку переслідування.
Коли почалася пандемія COVID, у мого батька діагностували рак легенів. Я не боялася, бо знала, що він не помре. Я знала, що він усуває карму, й Учитель піклується про нього.
Я стояла перед дилемою: залишитися в Японії чи повернутися до Китаю. Хоча мати заохочувала мене й далі брати участь у проєктах Дафа в Японії, я знала, що я є духовною опорою для батька. Я також не хотіла, щоб люди неправильно мене зрозуміли й подумали, що я нешаноблива до батьків. Я відчувала великі внутрішні муки.
Я вирішила повернутися до Китаю. Як тільки батько мене побачив, він пожвавішав і здавався іншою людиною. Він говорив енергійно й усміхався. «Тату, тільки Вчитель може тебе врятувати. Давай разом вивчати Закон», — запропонувала я.
Щодня ми з батьком читали по розділу книги «Чжуань Фалунь» і по черзі читали абзаци. Я також навчила його медитувати й відправляти праведні думки. Його стан і далі поліпшувався. Коли ми прочитали книгу, у його тілі не залишилося ракових клітин!
Я хотіла, щоби батько й далі читав «Чжуань Фалунь». Він не став, але Дафа вкоренився в його серці, і він знає, що Дафа — це добре. Минуло чотири роки, і мій батько залишається здоровим, а обстеження показують, що рак зник.
Дякую, Учителю, за те, що піклуєтеся не тільки про нас, практикувальників, а й про наших рідних!
Після того як мій батько одужав, він почав говорити про моє заміжжя. Я мала тільки одну думку. Я попросила Вчителя допомогти мені знайти когось, хто погоджується з Дафа та моєю практикою.
Мій чоловік заохочує мене вивчати Фа й робити вправи. Він не заперечує, коли я вмикаю записи лекцій Учителя нашому малюку. Однак на початку ми зіткнулися з труднощами. Коли ми вирішили одружитися, його батьки дізналися, що я практикую Фалунь Дафа. Вони не хотіли, щоб я практикувала, і тиснули на мого чоловіка. Він запитав мене, чи я припиню. Я відповіла: «Я практикую Фалунь Дафа понад 20 років. Це частина мого життя».
Ми сиділи в машині мовчки майже 20 хвилин. Врешті він перестав тиснути на мене. Після весілля він сказав, що повідомив батькам, що мусить одружитися зі мною.
Після весілля я дбала про нашу сім’ю та ставилася до своїх свекрів краще, ніж до своїх батьків. Мій чоловік сказав, що дуже щасливий, що одружився зі мною. Я сказала йому, що це практика Фалунь Дафа зробила мене доброю людиною. Він погодився й сказав, що вибрав практикувальницю Фалунь Дафа!
Понад 20 років Учитель піклується про мене. Коли в Японії я була самотня та сумувала за домом, я глибоко відчувала, що Вчитель поруч зі мною. Як сказав Учитель: «Маючи Вчителя й Закон поруч, чого боятися? Я просто забуду про це!» («Лекція Закону на конференції Фа в Сіднеї»)
Я дуже вдячна Вчителю за його милосердний порятунок!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
