(Minghui.org)
Здрастуйте, шановний Учителю! Здрастуйте, співучні!
Починаючи з літа 2024 року, компартія Китаю розпочала нову хвилю транснаціональних репресій Фалунь Дафа. Я відчула, що Виправлення Закону дійшло до завершальної стадії.
Учитель Лі, засновник Фалунь Дафа, написав у червні 2024 року: «Насправді це не так, що лихо, якого зазнав Закон, може минути, якщо ти переїхав до іншого регіону — просто в різних регіонах воно проявляється по-різному. У тяжкий час для Закону також вибирають, які живі істоти зрештою залишаться, а яких буде відсіяно; водночас дивляться, які учні Дафа годяться, а які не годяться». («Тяжкий час для Закону»)
Читаючи ці рядки, я відчувала занепокоєння, бо знала, що не виконувала три справи належним чином. Тому ці слова, як удар обухом, прояснили мою свідомість. Я зрозуміла, наскільки важливо надолужити втрачене в тих областях, де я відставала.
У серпні 2024 року я почала готуватися до нового сезону виступів Shen Yun — роздавала листівки та інші рекламні матеріали. Озираючись назад, ясно бачу — якби я приділяла більше часу участі в проєктах Дафа, щоб допомагати Вчителю рятувати людей, то моя свідомість була б яснішою, і усунути уявлення було б легше. Але оскільки я не встигала за ходом Виправлення Закону, то зрозуміла, що мені потрібно приділити більше часу для вивчення деталей.
У ході цього процесу я відчувала тиск. У моєму розумінні воно могло виходити від живих істот, яким я заборгувала в минулих життях і зараз несла за це відповідальність. Вони чекали порятунку, але я не досягла успіху в допомозі їм. Ці істоти страждали через старі сили, і завдяки моїм зусиллям із роз'яснення правди я могла б допомогти усунути елементи, які заважали порятунку. Я мала надолужити втрачене, щоб відповідати ходу Виправлення Закону.
Змінити себе
Shen Yun не виступав у Відні з 2017 року. Ми почали продавати квитки в торгових центрах, включно з тими, у яких продавали квитки багато років тому. Стоячи там, я згадувала той час — тоді продаж дійсно йшов важко, і так тривало кілька років. Мені треба було підтримувати порядок будинку, доглядати маленького сина. Я також відчувала страх та інші труднощі, коли спілкувалася з людьми на той час. Іноді мені здавалося, що мене пропускають через м'ясорубку.
Мені згадалися труднощі через мої пристрасті на самому початку вдосконалення. Від деяких я позбулася, але щось ще залишилося. Наприклад, від пристрасті до їжі я сильно додала у вазі й почала відчувати сильний біль під час вправ. Усе це змусило мене глибоко замислитися. Я повторювала слова Вчителя з канону «Тяжкий час для Закону» і вирішила, що треба усунути ці прогалини в моєму вдосконаленні. Також із недавніх лекцій Учителя Лі, я зрозуміла, що цього нового року мені треба робити краще й надолужити втрачене.
Отже, я почала дивитися в себе, оцінювати свої вчинки та шукати, що можна покращити.
Учитель сказав:
«Однак це поширюється лише на тих учнів, що прийшли справді для вдосконалення. Те, що ти присутній тут, ще не означає, що ти вдосконалювальник. Якщо у твоєму мисленні стануться докорінні зміни, то ми зможемо зробити це, і навіть більше. Пізніше ви збагнете, що я вам дав». («Лекція перша», Чжуань Фалунь)
Зараз я розумію, що не могла позбутися недоліків, тому що все ще була прив'язана до багатьох речей. Насправді головне було не у вирішенні проблем, а, скоріше, у тому, що мені необхідно повністю змінити себе, людські уявлення заважали мені підвищитися. Я маю стати новою версією себе — своїм істинним «Я». Повинна змінити своє мислення та усунути людські уявлення.
У минулому я думала, що бути егоїстичним — це пристрасно чогось бажати, як дитина. Тепер я розумію, що егоїзм означає думати або робити щось, керуючись різними пристрастями та людськими уявленнями. Я живу відповідно до стандарту, який встановила для себе сама. Насправді я могла грати різні ролі в цьому житті, але вони, по суті, відрізняються від мого істинного «Я». Тільки усвідомивши цю проблему, я зможу повністю змінитися та повернутися до свого істинного «Я».
Подолати страх
Негативні статті, опубліковані в «Нью-Йорк Таймс», вплинули на новинні ЗМІ у Швейцарії та Німеччині й перешкодили продажу квитків у Відні. Приблизно за тиждень до вистави мені зателефонували з незнайомого номера, коли я поверталася додому після продажу квитків. Зазвичай я не відповідаю на дзвінки з незнайомих номерів, але цього разу зробила виняток.
Дзвонила репортер із великої австрійської газети, і вона була дружньо налаштована. Вона запитала про виступ Shen Yun в Австрії та спонсора — Асоціацію Фалунь Дафа в Австрії. Я розповіла про те, як Фалунь Дафа переслідують у Китаї, чому компартія розпочала переслідування та чому націлилася на Shen Yun. Я також згадала про переваги практики Фалунь Дафа й про те, як партія переслідує практику, включно з насильницьким вирізанням органів.
Вона була здивована деякими моїми розповідями, і мені здалося, що якась інформація була для неї новою. Наприкінці розмови вона запитала мою думку про звинувачення «Нью-Йорк Таймс» на адресу Shen Yun. Я відчула, ніби мені стискають горло й б'ють по животу. Проте змогла зберігати ясність і пояснила, що допомагала організовувати концерти Shen Yun в Австрії та багато спілкувалася з артистами. Тому я не погоджуюся з цими звинуваченнями. Ба більше, я сказала, що, на мою думку, за цим стоїть компартія Китаю, і вона використовує західні ЗМІ для дискредитації Shen Yun та Фалунь Дафа.
Журналістка подякувала мені й була готова закінчити розмову. Я попросила її адресу електронної пошти, щоб надати більше інформації. Вона продиктувала її, і ми закінчили розмову.
Я доїхала додому, але продовжувала сидіти в машині, обмірковуючи нашу розмову: що вона питала, чи добре я відповіла на її запитання, чи не була надто наївна та чи не сказала надто багато? Мій страх наростав. А якщо вона напише дуже негативну статтю? Хіба це не моя вина?
Потім мені спало на думку: може не варто говорити іншим про цю розмову? Я зрозуміла, наскільки безглуздим і сміховинним був мій страх. Зрештою, я просто розповіла їй те, що знала, щоб вона могла правильно поставитися до цього питання. Я знаю, що важливо бути чесною та щирою. Тому пішла й розповіла чоловікові, що сталося, а ввечері поговорила з кількома практикувальниками та написала журналістці листа.
Вона подякувала мені за нього, і кілька днів від неї більше нічого не було. Я подумала, що вона не напише статтю про це інтерв'ю. Але за день до початку вистав Shen Yun вона повідомила мені, що була в короткій відпустці й незабаром опублікує статтю. На той час у моїй свідомості більше не було невизначеності чи страху, я просто думала про порятунок людей. Навіть якби вона написала негативну статтю, праведні думки — мої та інших практикувальників — не дозволили б живим істотам постраждати. Я щиро сподівалася, що вона правильно поставиться до цього питання.
Стаття була опублікована, і репортер включила до неї багато інформації про Shen Yun та Фалунь Дафа. Вона також згадала звинувачення в «Нью-Йорк Таймс» і додала, що організатори їх заперечують.
Так почалися виступи, хоча все ще було багато труднощів. Але я зосередилася на допомозі в порятунку людей і намагалася не мислити людськими уявленнями. Таким чином, я спокійно долала труднощі. Хоча ми трохи втомилися, я все одно почуваюся щасливою: те, що ми, практикувальники, втрачаємо — це погана матерія.
Дякую, Учителю. Дякую, співучні.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
