(Minghui.org) Я почав практикувати Фалунь Дафа в дуже юному віці, але через переслідування з боку комуністичної партії Китаю (КПК) моя бабуся змусила мене поїхати з великого міста з міркувань безпеки. Так я розлучився з матір’ю, яка практикувала й далі.

Перед тим як я поїхав, мати наказала мені щодня вивчати хоча б одну главу з книги «Чжуань Фалунь», і я погодився. Після переїзду в інший регіон я, на щастя, і далі вивчав Закон, але в останні роки початкової школи й впродовж усього навчання в середній школі я перебував у полоні свого телефону та інтернету. Через деякий час після цього я зламав зуби в аварії, а потім переломив великий палець, хоча обидві травми добре загоїлися. Попри це, я все ще не зрозумів натяку й не докладав жодних зусиль, щоб позбутися залежності від телефону.

Одного дня під час літніх канікул у другому класі середньої школи я повернувся до рідного міста й пішов із мамою прогулятися на невеликий пагорб. Раптом здійнявся сильний вітер і пішов сильний дощ, тож ми з мамою швидко сховалися під дахом будинку й зовсім не намокли. Однак пізніше мені почало темніти в очах, і незабаром я перестав бачити. Я відчував дзвін у вухах, звуки навколо мене поступово зникали, і я втратив відчуття ніг і стоп. Дихати стало важко, але мій розум залишався досить ясним.

Ми з мамою повторювали: «Фалунь Дафа — несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао), звертаючись до Вчителя й відправляючи праведні думки, щоб відкинути плани старих сил. Хоча мені стало дещо легше, я все ще не став почуватися набагато краще. Я благав Учителя врятувати мене, кажучи, що ніколи більше не буду так залежати від телефону й відмовлюся від нього, як тільки повернуся додому, але мій стан не змінювався.

Я подумав про себе, що буду слідувати тільки планам Учителя. Моя попередня поведінка була проявом мого процесу вдосконалення, її також спричинили старі сили. Відкидаючи ці речі, я також заперечую старі сили й відмовляюся слідувати їхнім шляхом. Крім того, я все ще маю живих істот, яких треба врятувати, і вони всі чекають, поки я їх урятую.

Я повільно оговтувався, і за десять хвилин повернувся до нормального стану, ніби нічого й не сталося. Мати сказала мені, що я був дуже блідий. Я занепокоївся. Як тільки прийшов додому, видалив усі ігри й щодня уважно вивчав Закон.

Упродовж наступних двох років я був на правильному шляху. За цей час я швидко зрозумів, що маю вірити в Дафа безумовно. З дитинства я був дуже скептичним; коли я був маленьким, і моя мати читала мені Закон, хоча в глибині душі я знав, що Закон добрий, я однаково намагався поставити його під сумнів із «наукового» погляду. Проте моя мати терпляче відповідала на всі мої запитання відповідно до свого розуміння, і зрештою я не знайшов у всій книзі нічого, що можна було б поставити під сумнів. Але все ж таки я мав подолати цю перешкоду самостійно.

Учитель Лі безліч разів очищав моє тіло й дав мені безліч благословень, незалежно від того, чи усвідомлював я це, чи ні. Чи може Дафа бути несправжнім? Судячи з мого досвіду, звичайно, це правда! Я хочу вдосконалюватися, я хочу вірити в Учителя й Закон! Я буду робити те, що хоче Вчитель. Удосконалення — це серйозна річ. Можливо, серед звичайних людей потрібно сумніватися в усьому, але тепер я розумію, що Дафа не входить до цього списку. Сумніви безглузді, нерозумні, це не те, чого я хочу, і їх потрібно усунути. Пізніше, коли я вивчав Закон, я побачив багато речей і принципів, яких не бачив у дитинстві.

Я ніколи раніше не роз’яснював правду про Дафа, і з дитячого садка я мовчав, бо коли мені було шість чи сім років, КПК переслідувала моїх батьків. У школі я завжди був обережним, щоб ніхто не міг здогадатися, що я маю будь-який стосунок до Дафа. У той час я думав, що якщо не маю достатньо праведних думок, то не зможу винести ризик бути викритим.

Однак після другого року навчання в середній школі я трохи покращився і мав праведні думки, тому почав роз’яснювати правду про Дафа іншим у школі. Спочатку я відправляв праведні думки, а потім, починаючи з історії КПК, крок за кроком переходив до Фалунь Дафа. Я багато разів прокручував у голові процес роз’яснення правди іншим. Я хотів переконатися, що моя логіка чітка, що кожне речення має докази й відповідає Закону. Я позбувся страху, бажання зберегти обличчя та похизуватися, і коли роз’яснював людям правду, замість симпатії використовував милосердя.

Після літніх канікул у середній школі старі сили знову спокусили мене. Через те що залежність контролювала мене, навіть вивчення Закону стало більш нерегулярним, ніж будь-коли раніше, і я тимчасово припинив роз’яснювати людям правду. Упродовж деякого часу я постійно коливався між використанням телефону та інтернету й рішучим вивченням Закону.

Я не можу порахувати, скільки разів це траплялося, але я розумію, що попри все, я не можу відмовитися від вдосконалення, бо я знаю, що це правда. Я знаю, що без Закону я ніщо. Незалежно від того, наскільки видатні досягнення чи мудрість я маю серед звичайних людей, усе це дав мені Закон.

Зазвичай я швидко думаю та легко розв’язую проблеми, але коли я розслабляюся в удосконаленні, моє мислення стає негнучким і нерозумним, легко піддається впливу різних пристрастей. Як це страшно! Якщо людина не вдосконалюється, без керівництва й усвідомлення Закону, вона опиняється у великій небезпеці.

У цей період сталося кілька випадків, схожих на той, коли ми з мамою підіймалися на пагорб. Усі вони траплялися, коли я робив щось, чого не мав робити. Кожного разу я обіцяв собі, що більше ніколи не буду дивитися у свій телефон і марнувати своє життя. Але вдосконалення — це не дитяча гра. Учитель уже дуже чітко пояснив про інтернет. Учням Дафа не треба погано поводитися в цьому питанні.

Окрім роботи, навчання, роз’яснення правди звичайним людям і пошуку інформації, не треба виходити в інтернет із жодної іншої причини. Цей відправний пункт дуже важливий. Треба бути обережним, як ніби ходиш по тонкому льоду над бездонною прірвою, і не давати цікавості та іншим нав’язливим бажанням скористатися вами.

Це моє розуміння на моєму нинішньому рівні, будь ласка, вкажіть на все, що не відповідає Закону.