(Minghui.org)

Раптова хвороба та інвалідність

Зараз я фермер, а в молодості працював водієм вантажівки. Після весілля ми стали жити в будинку дружини. Спочатку стосунки в родині були теплими й щасливими, але після народження дочки характер дружини різко змінився. Вона стала похмурою і більше не була такою доброю, як раніше. У результаті їй поставили діагноз «післяпологова депресія».

Дружина хворіла понад 10 років, і її психічний стан з часом тільки гіршав. Я, бувши водієм вантажівки, багато часу проводив поза домом, перевозячи товари. Довгі години роботи призводили до фізичного виснаження, до того ж я часто був відсутній удома, дружина почала підозрювати, що у мене роман. Вона відмовлялася слухати мої пояснення, і зрештою я здався, сподіваючись, що все якось владнається саме собою.

Була осінь 1993 року. В одну з ночей я раптово прокинувся від сильного болю. Схопившись за голову, я виявив, що мої голова та обличчя залиті кров'ю. Поруч зі мною стояла дружина, у руках якої була закривавлена сокира. Підлога поряд із ліжком була залита кров'ю.

Я був приголомшений. Дружина теж злякалася й побігла кликати кого-небудь на допомогу. Родичі відправили мене в окружну лікарню для надання невідкладної допомоги й викликали поліцію. Дружину заарештували й помістили в центр утримання під вартою.

Ліва сторона моєї голови була сильно розсічена, і кістки черепа виступали назовні. Рана була настільки великою і глибокою, що лікар ледве зашив її. У результаті він був змушений видалити пошкоджені тканини мозку й лише тоді зумів повністю зашити отвір. Мене виписали з лікарні лише за місяць.

Лікарі зробили все можливе, щоб урятувати мені життя, але я мав незворотні побічні ефекти від травми. Я був не в змозі контролювати рухи правої руки та ноги й був схожий на хворого на геміплегію. Я більше не міг водити вантажівку, тримати серп, щоб працювати в полі, і навіть користуватися паличками для їжі. Попри численні ліки та ін'єкції, мій стан і далі гіршав. Я став інвалідом, коли мені ще не було 40 років.

Невдовзі після виписки з лікарні я привіз дружину додому зі слідчого ізолятора. Вона погано вміє висловлювати почуття, але я зміг зрозуміти, що вона дуже шкодує про те, що сталося. Я був готовий пробачити дружині, оскільки все ще любив її, а наша дочка-підліток потребувала материнського піклування. Але я був злий на сім'ю дружини, оскільки вони поставилися до цього інциденту так, ніби його не було. Теща підігрівала підозри дружини, постійно згадуючи про мої уявні позашлюбні стосунки. Якби вона цього не робила, дружина не стала б на мене нападати.

Цілий рік ми щосили намагалися налагодити спільне життя, проте інцидент, що трапився, залишив незабутній слід у наших серцях і унеможливив подальше перебування в шлюбі. Щоб забезпечити безпеку доньки й свою, я з дружиною врешті-решт розлучився.

Я не мав можливості знайти постійну роботу, оскільки права сторона мого тіла не могла нормально функціонувати. Життя стало суворим і важким. Я відправив дочку до моєї матері й заробляв на життя, ловлячи рибу та креветок у річці. Пізніше я розводив жаб, допомагав торговцям доглядати їх прилавки та йшов у гори, де допомагав фермерам вирощувати женьшень. Я заробляв дуже мало, але все-таки підтримував сім'ю та з великими труднощами виростив дочку.

Щаслива зустріч із Дафа

Дочка подорослішала, вийшла заміж і познайомилася зі своєю доброю свекрухою, практикувальницею Фалунь Дафа. Дочка страждала від запорів і варикозного розширення вен. Свекруха, побачивши її стан, порадила їй вимовляти: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Дочка стала вимовляти ці фрази й зцілилася від захворювань. Переконавшись, що Фалунь Дафа приносить користь, вона почала практикувати.

Донька зі своєю свекрухою щотижня відвідували групові заняття з вивчення Фа. Взимку я жив у домі дочки та супроводжував їх з онуком на ці заняття: я доглядав за онуком, поки дочка та її свекруха займалися в групі. Після закінчення занять ми разом вирушали додому. Якось у 2009 році, коли я, як завжди, супроводжував їх на заняття, один із практикувальників Фалунь Дафа запитав мене: «Якщо ви щодня слухаєте Фа, чому б вам не вивчати цю практику?» Я обдумав його пропозицію і вирішив, що вона має сенс, тому почав уважно слухати практикувальників, коли вони читали Фа. Через відсутність освіти я не міг розпізнати багато ієрогліфів у книзі. Однак практикувальники терпляче пояснювали мені слово за словом.

Невдовзі після того, як я почав вивчати Фа, мені вдалося кинути палити й пити алкоголь. Я також перестав приймати ліки. Оскільки поблизу мого будинку не було практикувальників, мені не було до кого звернутися з численними запитаннями по Дафа, які виникали в мене на початковому етапі вдосконалення. Єдиним місцем, де я міг знайти відповіді, стала група вивчення Фа, розташована неподалік будинку дочки, тому раз на тиждень я проїжджав 70 кілометрів на мотоциклі в будь-яку погоду.

Іноді відчуваючи дискомфорт під час вивчення Фа, я знав, що це не хвороба — це Вчитель очищав моє тіло. Мій простий розум був не в змозі глибоко осмислити принципи Дафа, однак я вирішив дотримуватися одного головного керівного принципу: «Слухайте й дотримуйтесь слів Учителя. Решта не так важливо». Менш як за рік я зміг самостійно читати книги Дафа.

Після двох років удосконалення за Фалунь Дафа в мене зник побічний ефект від травми голови, права рука й нога повністю відновилися. Учитель зробив мене здоровим і подарував мені нове життя. Отримавши користь, я твердо вірю в Учителя й Дафа!

Учитель урятував мене від небезпеки

Одного осіннього вечора я їхав на мотоциклі, повертаючись додому після відвідування занять із вивчення Фа, і раптом упав у кювет. Було майже темно, глибока канава була повна води; вибратися з неї було практично неможливо. Я знав, що практикувальники перебувають під захистом Учителя, і тому покликав: «Учитель!» Наступної миті я якимось чином виявив себе та свій мотоцикл на дорозі! Як я там опинився? Навіть сьогодні я не розумію, як це сталося.

Це було настільки дивно, що я розплакався. Учитель сказав:

«Якщо вдосконалюєшся, дійсно йдучи праведним шляхом, ніхто не насмілиться легковажно тебе зачепити. Крім того, тебе захищають мої Тіла Закону. Не може виникнути жодної справжньої небезпеки». («Лекція третя», Чжуань Фалунь)

Одного осіннього дня ми разом із братом, невісткою та нашим односельцем Чжаном прибирали кукурудзу на полях. Погода в той день була суха й вітряна. Інший житель села, Чжао, на відстані спалював стебла кукурудзи на своєму полі. Якось вогонь перекинувся з поля Чжао на кукурудзяне поле Чжана. Вогонь розгорався все сильніше й ось-ось мав дістатися до поля нашої родини.

Якби наші кукурудзяні поля спалахнули, то вся важка робота, яку ми проробили цього року, виявилася б марною! Ми намагалися кукурудзяними стеблами збити полум'я, але загасити вогонь не виходило. У цей момент я голосно закричав: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». Вітер миттю стих, вогонь, здавалося, одразу втратив свою силу, і ми без особливих зусиль змогли загасити полум'я. Учитель простягнув нам руку допомоги, щоб захистити наші кукурудзяні поля.

Ставши свідками цього дива, односельці визнали, що Фалунь Дафа несе добро.

Жити повним і щасливим життям

Фалунь Дафа врятував мене, і я сповнений рішучості поділитися цим благом з односельцями. Під час сезонних перерв у роботі я розповідаю людям про користь і красу Фалунь Дафа, використовуючи особистий досвід. Жителі села, які знають мене, знають про мій минулий стан здоров'я й захоплюються моїм чудовим одужанням. Багато хто згоден із тим, що Фалунь Дафа несе добро, і більшість із них вийшли з лав компартії Китаю та її молодіжних організацій.

У вільний час я зазвичай виходжу надвір, щоб розповсюджувати матеріали, які роз'яснюють правду. Якось увечері, роздаючи матеріали, я підвернув ногу, і вона почала сильно боліти вже після кількох кроків. Поглянувши на важку сумку з інформаційними матеріалами, я вирішив продовжити поширювати їх, попри цю перешкоду. Я повільно йшов селом, кульгаючи й повторюючи про себе: «Фалунь Дафа хао», поки розносив буклети з роз'ясненням правди в кожну родину. Закінчивши розносити матеріали в першому селі, я пішов до наступного. Коли розвиднілося, я перестав розносити останні матеріали з роз'ясненням правди в п'ятому селі. Потім я пішов додому пішки, забувши про біль у щиколотці, який на той час уже зник.

Колишній інвалід через черепно-мозкову травму, сьогодні я можу вести повноцінний спосіб життя завдяки милосердю Вчителя. Я щодня вивчаю Фа й виконую вправи, слідуючи шляхом повернення до свого первісного істинного «Я». Моє серце переповнене вдячністю до Вчителя!