Ясність та омана. Відплата за нападки на буддизм, описані в збірці «Двадцять чотири історії»

(Minghui.org) Чи існують Будди? Чи правда, що зло карається, а добро винагороджується? У багатьох людей є сумніви щодо цих питань. Чотири важливі події, спрямовані на знищення релігії буддизму, були записані в «Двадцяти чотирьох історіях» (збірник книг, що докладно описують історію різних династій у Китаї з 91 р. до н. е. до 1644 р.).

Термін «Три У та один Цзун» стосується імператора Тай У-ді (особисте ім'я Тоба Тао) з династії Північна Вей, імператора У з Північної Чжоу, імператора У-цзуна з Тан і імператора Шицзуна з Пізньої Чжоу. Кожен із цих імператорів зводив наклеп на буддійське вчення й ганьбив Будду, за що отримав кармічну відплату.

Перший значний напад стався за правління Тоба Тао, імператора Тай У-ді з династії Північна Вей. Він був третім імператором династії та правив із грудня 423 по березень 452 рр.

Згідно з «Книгою Вей», і дід, і батько Тоба Тао були побожними буддистами, що сприяло формуванню Тоба Тао позитивного ставлення до буддизму під час його дорослішання. Однак після того, як він зійшов на престол, його ставлення поступово змінилося, багато в чому завдяки впливу Цуй Хао, прем'єр-міністра Північної Вей, якому він довіряв. Цуй Хао був проникливим, здібним і дуже добре знався на «Сюаньсян Інь-Ян» (таємничих явищах Їнь та Ян).

Цуй Хао мав сильну неприязнь до буддизму, уважаючи, що велика кількість ченців послаблює потенціал людей, а лиття статуй Будди та будівництво храмів — марна витрата національних ресурсів.

Навесні 446 року спалахнуло повстання, й імператор Тай У-ді особисто очолив кампанію щодо його придушення. Коли він досяг Чан'аня, у буддійських храмах було виявлено зброю, що змусило його припустити, що ченці вступили в змову з бунтівниками.

Цуй Хао, скориставшись нагодою, переконав імператора, що храми приховують небезпеку, і треба заборонити буддизм і вбити всіх ченців. Незабаром після цього імператор Тай У-ді наказав зруйнувати храми та статуї Будди, а ченців стратити.

Усвідомлюючи серйозність і масштаби таких руйнувань, деякі чиновники поговорили із Цуй Хао, думка якого мала значний вплив на імператора. Одним із них був Коу Цяньчжи, шановний даоський реформатор, якого також високо цінував імператор Тай У-ді. Цуй Хао раніше був його учнем.

Коу Цяньчжи щосили намагався переконати Цуй Хао не підтримувати наказ імператора, але Цуй Хао відмовився слухати. Тоді Коу Цяньчжи попередив його: «Тепер на тебе чекає рання смерть і загибель твоїх сімейних кланів».

Дружина Цуй Хао поважала буддійські писання й часто їх читала, що розлютило Цуй Хао. У результаті він спалив писання та викинув попіл у вигрібну яму.

Двоюрідні брати Цуй Хао, губернатор Цзічжоу Цуй Цзе й губернатор Сіняна Цуй Мо також вірили в буддизм і поважали його. Однак Цуй Хао глузував із них, кажучи: «Тож схиляйте голови та ставайте на коліна перед цим варварським богом!» Хоча Цуй Цзе та Цуй Мо розповідали йому про чудеса буддизму, але Цуй Хао відмовлявся слухати.

Він залишався свавільним і зарозумілим. Кілька чиновників, вправних у лестощах, запропонували встановити для нього кам'яні таблички з висіченою на них історією та почестями династії Вей. Цуй Хао з радістю погодився та відіграв важливу роль у цьому проєкті. Однак таблички містили невтішні зображення деяких минулих лідерів, що не сподобалося імператору Тай У-ді. Він ініціював розслідування щодо Цуй Хао, яке визнало його винним у корупції.

У 450 році імператор Тай У-ді наказав стратити весь клан сім'ї Цуй Хао, помилував тільки сім'ї Цуй Цзе й Цуй Мо, яких Цуй Хао зневажав і висміював за їхню віру в буддизм. Попередження Коу Цяньчжи про «знищення всієї родини Цуй» здійснилося.

Історія свідчить, що коли Цуй Хао посадили у візок-клітку й провезли вулицями в тодішній столиці Ченпіна, солдати, які охороняли його, помочилися йому на голову перед натовпом глядачів.

У «Книзі Вей» написано, що хоч би яка ганьба випадала на долю вищих міністрів, ніхто з них не зазнав такого приниження, як Хао. Люди вважали це знаком відплати. Цуй Хао намагався придушити буддизм і зазнав покарання за свої дії.

У роки переслідування буддизму в Північній Вей імператор Тай У-ді ледь не втратив життя, коли під час сильної грози на нього впала ширма. Інші розцінили це як небесне попередження. Однак він не сприйняв цього серйозно й вважав лише нещасним випадком.

Навесні 452 року у віці 45 років імператор Тай У-ді був убитий власним євнухом Цзун Аєм. Пізніше того ж року імператор Веньчен повністю відновив буддизм у Північній Вей.

Наступний напад на буддизм стався, коли імператор У з Північної Чжоу (особисте ім'я Юйвень Юн) заборонив у 574 році і буддизм, і даосизм. Він захворів і раптово помер у 578 році у віці 36 років. Його юний син також помер, і незабаром після цього династія Північна Чжоу розпалася.

Хоча імператор У-цзун із Тан (Лі Янь) був побожним даосом, він сумно відомий своїми гоніннями на буддизм та інші релігії, які досягли свого піка в 845 році. Він зруйнував тисячі буддійських храмів і святинь і вигнав із монастирів величезну кількість ченців та черниць. Він помер наступного року у віці 33 років, не залишивши спадкоємців.

Імператор Пізньої Чжоу Шицзун (Чай Жун) у 955 році видав наказ про придушення буддизму задля зміцнення фінансів держави та центральної влади. Він закрив десятки тисяч храмів, переплавив буддійські статуї в монети, а також змусив понад 60 000 ченців і черниць покинути монастирі та повернутися до мирського життя. Говорять, що імператор Шицзун особисто розбив статую Будди молотком. Він захворів і помер у віці 39 років.

Насправді під час нападок на буддизм люди різного рівня та становища намагалися переконати владу відмовитись від переслідування, але та відмовлялися їх слухати. Правителі були зарозумілими та вважали, що, маючи владу в руках, можуть робити все, що захочуть, аж до переслідування буддійських вчень і принципів.

Мудрі зберігали ясність розуму, тоді як дурні губилися в лабіринті. Ми маємо винести уроки з минулого.

Однак, наприкінці XX століття, голова компартії Китаю (КПК) розпочав жорстоке переслідування буддійської практики під назвою Фалунь Дафа (також відомої як Фалуньгун). Десятки мільйонів ні в чому невинних практикувальників було піддано незаконним арештам та ув'язненню. Вони зазнали жорстоких тортур, «промивання мізків», примусової важкої праці в місцях ув'язнення, стеження за місцем проживання. Багато практикувальників також загинуло внаслідок санкціонованого урядом насильницького вирізання органів у живих людей. Переслідування продовжується досі.

Незалежно від того, що на думку людей може зійти їм з рук, кармічний закон причини й наслідку — за добрі та злі вчинки завжди слідує відповідна відплата — ніколи не змінювався.

Було багато випадків відплати, яка спіткала тих, хто брав активну чи пасивну участь у переслідуванні Фалуньгун. Сайт Minghui.org у лютому 2019 року опублікував звіт «Понад 20 000 осіб зіткнулися з відплатою за 19 років переслідування Фалуньгун», у якому йдеться, що за неповними статистичними даними з 1999 по 2019 рік кармічної відплати зазнали 784 особи, у тому числі 4149 членів сімей злочинців.

Ми бачили, як деякі з цих людей загинули під час антикорупційних кампаній, деякі померли від хвороб, інші впали в тяжку депресію, а деякі потрапили в дорожньо-транспортні пригоди тощо. Проте, їх як і раніше чекає покарання в пеклі, оскільки Закон Будди одночасно і милосердний, і серйозний.

Упродовж багатьох років послідовники Фалуньгун у Китаї та за кордоном присвятили чимало часу й зусиль роз'ясненню правди людям та застереженню від участі в переслідуванні. Багато людей, які працюють у правоохоронній системі та поліції Китаю, дізналися правду, змінили свої дії й тим самим залишили вихід для себе та своїх сімей.

Однак останніми роками через Чень Їсіня (нинішнього міністра державної безпеки) і його поплічників злісна КПК та її лідер (Сі Цзіньпін) створили «Відділення по боротьбі з Фалуньгун» для поширення політики переслідування Фалуньгун за межами Китаю, особливо в Північній Америці.

Лідери КПК прагнуть перемогти Фалуньгун, перевершити США та домінувати у світі, уважаючи, що вони можуть діяти безкарно, і що ніхто не зможе їх зупинити. Проте реальність та уроки історії свідчать про інше. Божественне завжди вище за людське незалежно від того, наскільки брехливими, самовпевненими й зарозумілими є КПК та її поплічники.

Відомий німецький письменник Гете якось сказав: «Неважко розпізнати помилкові амбіції інших; найважче розпізнати свої власні: для цього потрібна велика ясність розуму».

Цуй Хао з Північної Вей плакав від горя, коли його принижували перед стратою, посадивши у візок-клітку, але від законів Неба нікуди не подітися. Людина повинна відповідати за свої вчинки, адже кожен сам обирає свій власний шлях.