(Minghui.org) Мені 88 років. Я практикувальниця Фалунь Дафа із сільської місцевості. Коли мені було дев'ять років, батьки відправили мене в сім'ю мого майбутнього чоловіка як дівчинку-наречену, а в 18 я вийшла заміж за свого чоловіка. Я ніколи не ходила до школи та не можу прочитати свого імені. Наша сім'я була бідною, а моя свекруха мала слабке здоров'я, тому мені доводилося виконувати більшу частину роботи по дому, навіть у період відновлення після пологів. Я постійно хворіла, і найбільше мене непокоїла сильна мігрень. Цілий рік, особливо влітку, мені потрібно було носити капелюх, щоб уникнути мігрені.
Мій перевантажений роботою чоловік також хворів на цілу низку хронічних захворювань, зокрема шистосомоз (захворювання, що викликається паразитами), асцит через цироз печінки, ревматоїдний артрит, головний біль, холодний піт і чутливість до холоду. Його здоров'я погіршилося настільки, що він більше не міг обробляти наші поля. Попри спроби використовувати різні народні засоби та лікування в лікарні, його стан не покращав.
1. Хронічні захворювання зникли менш як за місяць після початку практики Фалуньгун
У другій половині 1995 року ми з чоловіком поїхали до нашого молодшого сина. Ми переїхали, щоб допомагати дбати про їхню дитину, бо синові та його дружині треба було працювати. Коли мати моєї невістки почула про погане здоров'я мого чоловіка, вона прийшла до нас і познайомила з Фалуньгун (Фалунь Дафа), розповівши нам про його чудові переваги в лікуванні хвороб і покращенні здоров'я. Мій чоловік раніше практикував багато різних видів цігун, що тільки погіршило його фізичний стан, тому він дуже неохоче слухав. Він сказав їй: «Дякую, але я більше не збираюся практикувати цігун».
Невістка переконала його: «Фалуньгун — справді гарна практика. Фізичне та психічне здоров'я моєї матері покращилося з того часу, як вона почала практикувати, і багато інших також почали практикувати. Будь ласка, спробуйте». Попри свій скептицизм, чоловік хотів полегшити свої страждання, тому хоч і неохоче, але погодився спробувати. Мати невістки навіть дала йому книгу «Чжуань Фалунь».
Наступного ранку мати невістки відвела мого чоловіка до прилеглого парку, щоб він навчився вправ. На четвертий день чоловік із радістю сказав мені: «Ці вправи дійсно хороші! В останні кілька днів я можу добре їсти й спати, і мій біль значно зменшився. Уперше за останні десять років я почуваюся так комфортно. Я хочу практикувати ці вправи, і ти також спробуй». Хоча я була дуже рада, що його здоров'я покращилося, але сказала: «У мене багато справ по дому, і немає часу. Нічого страшного, якщо ти самостійно практикуватимеш Фалуньгун».
Мігрень наздогнала мене через десять днів, сильним запамороченням прикувала до ліжка. Я ледве могла рухатись і стогнала від болю, я блювала. Чоловік завжди з тривогою поглядав на мене, коли траплявся напад. Цього разу він спокійно порадив мені: «Твою мігрень не вилікує сучасна медицина. Просто практикуй Фалуньгун зі мною і тобі обов'язково стане краще». Я відповіла: «Якщо Вчитель Лі зможе позбавити мене від головного болю, я буду практикувати Фалуньгун із тобою».
Щойно я перестала говорити, мій головний біль зник, і почуття комфорту було невимовним. Я подумала: «Як дивно. Я навіть не почала практикувати, але тільки від однієї думки про практику мій головний біль минув». Наступного ранку я встала й сказала чоловікові: «Я хочу практикувати з тобою». Коли ми вийшли, я забула вдягнути шапку, але мені не було холодно.
Оскільки я не могла читати, то слухала, як чоловік читає Фа. Я також щодня дивилася й слухала аудіо- та відеолекції Вчителя. Менше, ніж за місяць, мої хвороби зникли. З того часу я не приймала жодних ліків і не носила капелюха. Я вдячна милосердному Вчителю за те, що відновив моє здоров'я та дав мені другий шанс у житті.
Незабаром після того, як я почала практикувати, чоловік повернувся до нашого рідного міста, щоб допомогти старшому синові з роботою на фермі, коли я залишилася з молодшим. Незабаром після цього в мене почалися такі самі симптоми мігрені, які були до практики Дафа. Я пов'язала довгий рушник навколо своєї хворої голови, але не відчула полегшення. Біль був такий сильний, що я вкрилася холодним потом і відчула, ніби випадають мої очні яблука. Мені довелося заплющити очі, але, попри біль, я залишалася спокійною та стійкою. Адже тепер я була практикувальницею Дафа й знала правду. Я подумала: «Учителю, це не хвороба. Це випробування, щоб усунути мою карму. Учитель очищає моє тіло й зі мною все буде добре. Дякую, Учителю!»
Син і невістка хотіли відвезти мене до лікарні, але я відмовилася. «Не хвилюйтеся, зі мною все гаразд, — сказала я. — Це процес усунення карми». Ставши свідками незвичайних чудес Дафа, які сталися з моїм чоловіком та мною раніше, син і невістка дали мені спокій. Намагаючись ігнорувати дискомфорт, я насилу змусила себе сісти й подивитися відео та послухати аудіолекції Вчителя. Я також старанно практикувала вправи.
Наступного дня я подумала: «Мені так жарко, і тіло таке липке, я хотіла б прийняти душ». Щойно ця думка промайнула в моїй голові, мій біль раптово зник. Я знала, що Вчитель допомагає мені, тому швидко взялася за справу: прийняла ванну, випрала одяг і вивісила його на балконі сушитися. Щойно я увійшла до своєї кімнати, запаморочення та біль відновилися. Завершивши щоденну гігієнічну процедуру, я зрозуміла, що Вчитель знову вживає заходів для усунення карми.
Упродовж трьох днів я не могла ні їсти, ні пити й з'їла лише один льодяник на паличці. Попри те, що я не їла кашу та інші продукти, які пропонувала невістка, я не відчувала голоду. Хоча щоночі я мало спала, але не відчувала втоми. Я вірила в Учителя та Фа, і мої симптоми зникли по обіді третього дня. Коли ввечері син і невістка прийшли додому, я приготувала для них вечерю та з'їла дві миски рису. Син і невістка зустріли моє одужання з недовірою та радістю.
Наступного року я гостювала в молодшої дочки, коли раптово повернулися симптоми мігрені. Місцева лікарня була прямо через дорогу від її будинку, і дочка хотіла відвести мене туди. Я відразу ж відмовилася й сказала: «Я в порядку, не хвилюйся. Це просто свідчить про те, що я усуваю карму».
Учитель сказав:
«Корінь хвороби вже вирвано, залишили трохи чорної Ці, щоб вона сама вийшла, а ти пережив ось таку незначну біду, трішки постраждав. Не можна, щоб ти нічогісінько не пережив». («Лекція друга», Чжуань Фалунь)
Я зберігала спокій і мої симптоми невдовзі зникли. З того часу мігрень, яка мучила мене роками, більше не повторювалася.
2. Вивихнута рука вправлена
Я провела одне літо в будинку молодшого сина. Одного вечора після вечері я прослухала аудіолекції Фа Вчителя, а потім пішла прийняти душ. Однак, тільки-но вийшла з ванної кімнати, послизнулася й впала на підлогу. Намагаючись підвестися, я відчула сильний біль у правому плечі. Пізніше зрозуміла, що я вивихнула плечовий суглоб.
Я зберігала спокій і мовчки попросила Вчителя: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені вправити плече». Щойно я закінчила цю думку, моя рука автоматично піднялася й плавно гойднулася паралельно підлозі. Після кількох помахів я почула «клацання» в плечовому суглобі, і він знову став на місце. Я не можу повною мірою висловити свою подяку Вчителю.
Наступного ранку я розповіла невістці про це, і вона з тривогою відповіла: «Мамо, дозволь мені відвезти тебе до лікарні на рентген і лікування». Я відповіла: «Усе гаразд. Учитель допоміг мені вправити плече». Невістка торкнулася мого плеча й радісно заявила: «Плече справді стало на місце. Фалуньгун — приголомшливий!»
3. Отримати порятунок від Учителя в критичний момент
Мені було 76 років, коли одного разу восени я вирішила дістати сільськогосподарський інвентар, необхідний для збирання врожаю зерна з нашого сховища на горищі. Старший син працював учителем у місцевій середній школі та був зайнятий. Щоб не відволікати його, я вирішила сама піднятися на горище, що містилося на висоті понад три метри, і дістати інструменти. Встановивши сходи, я почала підійматися нагору. Саме тоді, коли я досягла горішньої сходинки й збиралася ступити на горище, сходи роз'їхалися, і я впала головою вперед на бетонну підлогу.
Я відразу закричала: «Учителю, врятуйте мене! Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Я сіла, відчула легкий головний біль і торкнулася голови рукою. Випало пасмо волосся, і я намацала на голові велику ґулю, налиту кров'ю. Попри травми, я відчувала, ніби на мені поверх голови була м'яка, пухнаста бавовняна шапочка, і не боялася.
Гучний звук від мого падіння привернув увагу онука, і він підбіг до мене. Він запитав: «Бабусю, що трапилося? З тобою все гаразд? Давай я допоможу тобі дійти до ліжка». Я відповіла: «Усе гаразд. Дай мені попити води». Сусіди теж прибігли, почувши цю новину. Вони допомогли мені дійти до ліжка й покликали мого сина. Син прибіг додому з роботи й хотів відвезти мене до лікарні, але я заспокоїла його: «Усе гаразд. Учитель подбає про мене, не треба турбуватися!» Я провела ту ніч, слухаючи аудіолекції Вчителя.
Кривава шишка на голові зникла наступного ранку, але найменший рух голови й шиї спричиняв нестерпний біль. Мій шлунок і кишківник болісно вирували. Упродовж кількох днів я могла лише лежати в ліжку, не маючи сил навіть пити воду чи їсти рис. Мої блювота й сеча містили кров, а через п'ять днів я мала чорний, сухий, кривавий кал.
Я зрозуміла, що цей інцидент виник через кармічні борги моїх минулих життів і мав позбавити мене життя. Якби не Фалунь Дафа та захист Учителя, моє життя було б закінчено.
Я слухала аудіолекції Вчителя кожен день і змогла посидіти в медитації. Моє здоров'я покращувалося з кожним днем, і більш ніж через два тижні я змогла ходити й відновила регулярне виконання вправ. Незабаром моє тіло відновилося, і місцеві селяни хвалили божественну силу Фалуньгун.
Мені було 84 роки, коли я помітила, що поруч із нашим городом рясно росте трава. Коли я взяла серп і пішла зрізати бур'яни, то випадково впала в заповнену водою канаву поряд із городом. Я опинилася у воді з головою і, поки борсалася, сильно наковталася води, беззвучно кричачи: «Учителю, рятуйте мене!» Раптом якась сила потягла мене до берега, і мені вдалося вхопитися за траву, що росте збоку. Мені вдалося вибратися з канави. Сльози текли з моїх очей, і я дякувала Вчителеві, що знову врятував мені життя.
Дорогою додому я зіткнулася із сусідкою, і вона в шоці запитала: «Чому твій одяг мокрий? Навіть волосся мокре». Коли я розповіла їй, що трапилося, вона зраділа, почувши, що зі мною все гаразд, і швидко побігла розповісти іншим. Усі сусіди прийшли відвідати мене. До того часу я переодяглася в сухий одяг. Усі були раді бачити, що зі мною все гаразд, і погодилися: «Це Вчитель Фалуньгун захистив тебе».
4. Удосконалюватися серед негараздів
У цей момент син та невістка повернулися додому. Дізнавшись про мою майже смертельну подію, вони засмутилися й звинуватили мене в тому, що я викликаю неприємності, намагаючись покосити траву. Несила мовчати, втрутилися сусіди: «Не лайте її. Вам пощастило, що вона не потонула». Але перш ніж вони встигли договорити, невістка сердито заперечила: «Якби вона потонула, нам просто довелося б її поховати». Мені стало ніяково, коли почула її слова, і я подумала: «Сторонні раді бачити мене живою і здоровою, але моя власна сім'я лає мене».
Я тихо повернулася до своєї кімнати й обмірковувала те, що сталося, плачучи та відчуваючи себе все більш пригніченою. Пізніше тієї ночі мені нарешті вдалося заспокоїтися, і в моїй свідомості з'явився уривок із Фа Вчителя:
«… коли ви стикаєтеся із суперечністю, усі ви повинні шукати в собі». («Лекція Закону під час конференції Фа на заході США»)
Я зрозуміла, що моя образа на сина й невістку була недоречною. Хоча слова невістки були різкими, вони були сказані в пориві гніву. Вони ніколи не просили мене косити траву, і це було те, чого я не мала робити, з огляду на мій вік. Я б померла, якби Вчитель не врятував моє життя, і сина й невістку могли б звинуватити в моїй смерті. Мої думки раптово прояснилися, а образа та обурення в моєму серці розтанули. Вранці закінчивши вправи, я підійшла до сина та невістки й виявила, що вони вже забули про цей інцидент.
Мій старший син короткозорий із дитинства. З огляду на його стан я ніколи не змушувала його займатися домашніми справами. Він на пенсії і завжди вдома, через що невістка скаржилася, що він відмовляється допомагати по господарству. Мені було ніяково, коли я чула її звинувачення, тому виступала на захист сина, через що в невістки на мене з'явилася образа.
Якось родич дав нам рибу. Невістка попросила мого сина випатрати рибу, а він сказав, що не вміє. Невістка розлютилася й почала лаяти його. Я відчула себе нещасною і сказала їй: «Ти ж знаєш, що він не вміє і погано бачить. Ба більше, тобі не важко буде самій її обробити». Невістка ще більше розлютилася й накричала на мене: «Ти народила його, а не мене». Вона й далі лаялася, звинувачуючи мене в подвійних стандартах.
Обдумавши її слова, я погодилася. Люди народжуються, нічого не вміючи робити, і щоби вижити самостійно, необхідно освоїти базові навички. Моїй невістці вже понад 60, і не можна очікувати, що вона виконуватиме всі домашні справи сама. Ба більше, якщо вона захворіє, як мій син піклуватиметься про неї? Я сказала синові: «Тобі слід почати вчитися виконувати роботу по дому». Я навчила його потрошити й чистити рибу. Тепер мій син може з легкістю виконувати домашні справи, у тому числі готувати, прати одяг, прибирати, садити й поливати овочі. Він має навички, щоб жити самостійно та навіть піклуватися про інших.
Я вдосконалююся за Дафа 29 років, долаючи хвороботворну карму й знову, й знову проходячи через випробування життя та смерті з допомогою Вчителя. Словами неможливо висловити мою вдячність Учителю. За той обмежений час, що ми маємо, я залишу людські пристрасті, підтримуватиму праведні думки та вчинки, добре вдосконалюватимусь і підтверджуватиму доброту Дафа у світі.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
