(Minghui.org) До того, як почати практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун), я страждала від різних захворювань. Я практикувала різні види цігун, але ніщо не покращило моє здоров'я.
Дивовижна сила Фалунь Дафа
У 1996 році одна знайома порадила мені дуже хорошу практику під назвою Фалунь Дафа, але я не сприйняла цього серйозно. Потім вона показала мені книгу й запропонувала її почитати.
Я відразу ж сказала: «Ні, я не читатиму це».
«Це справді хороша книга, і вона допомогла багатьом людям. Просто прочитай її та подивися, що відчуєш», — доброзичливо сказала вона мені. З ввічливості я взяла книгу додому — то була книга «Чжуань Фалунь». Коли розгорнула її й побачила фотографію Вчителя Лі Хунчжи, то здивувалася й подумала, чому обличчя Вчителя виглядає таким знайомим. Я не могла згадати, коли й де зустрічала його. Людина на фотографії виглядала такою доброю й уважною.
Я часто страждала від безсоння. Одного вечора, коли не могла заснути, я розгорнула книгу й читала майже до півночі, а потім заснула. Я давно не спала так міцно. Наступного дня я зрозуміла, що всі проблеми зі здоров'ям зникли!
Раніше я страждала від хронічних захворювань шлунка, і мій лікар часто казав, що в нього починає боліти голова від одного лише погляду на мене: «Слизова оболонка твого шлунка сильно пошкоджена, якщо не зможеш їсти, просто пий воду». Він мав на увазі, що я довго не проживу.
На додаток до серйозної проблеми зі шлунком я страждала від менінгіту, хронічної втоми, занепокоєння, запалення кишківника, ревматичного артриту та гінекологічних захворювань. Я також мала проблеми зі слухом, спричинені тим, що надто довго перебувала під водою, коли мій батько намагався втопити мене невдовзі після народження.
Я позбулася всіх цих проблем після того, як кілька годин читала «Чжуань Фалунь». Це було дійсно неймовірно!
Наступного ранку я знайшла майданчик для занять Фалунь Дафа і відразу ж почала практикувати.
Учитель урятував моє життя
У моїй сім'ї не хотіли дівчаток, тому коли народилася моя друга старша сестра, батько поклав її в таз із водою і втопив. Коли народилася я, батько спробував утопити мене в тазу. Однак, після того, як я близько двох-трьох годин борсалася у воді, я все ще була жива.
«Вона все ще жива після такого тривалого перебування у воді», — сказала моя мати. Вона витягла мене з води й поклала в солом'яний кошик. Ось так я уникла смерті.
Незабаром батько захворів, і мамі довелося доглядати його. У неї було мало часу для мене. Молока вона не мала, і коли згадувала, годувала мене рисовою кашею. Я часто плакала з голоду. Коли сусіди не могли більше слухати мого плачу, вони приходили й годували мене рисовою кашею. Ось так я вижила.
У дитинстві я стикалася з дедалі більшою кількістю труднощів і небезпек. Під час «культурної революції» я вчилася в старших класах, і нас відправили на завод «вчитися в робітників». Одного разу оператор шліфувального верстата, який мене навчав, попросив мене попрацювати на верстаті, поки він піде попити води. Він сказав мені, щоб я була уважною кожну секунду, тому що, якщо докладу нерівномірне зусилля, шліфувальний диск може розлетітися на друзки, і в минулому вже були випадки, коли через такі нещасні випадки гинули люди.
Однак, щойно я сіла за верстат і заплющила очі, мені захотілося спати. Раптом я почула гучний удар і від шоку розплющила очі. Шліфувальний диск розлетівся на шматки, і його уламки пролетіли повз мою голову. Я дивом уникла смерті.
Коли я читала Закон, то зрозуміла, що Вчитель уже давно піклувався про мене.
Учитель захистив мене від вовка
Минуло кілька років, і я народила дитину. Через кілька місяців після пологів я йшла вздовж залізничної колії, тримаючи на руках свого малюка, коли з гірської стежки збіг великий вовк і почав слідувати за мною. Він мав дуже товстий хвіст, загрозливий вигляд і блискучі жовті очі. Я зрозуміла, що він хоче на мене напасти.
Я злякалася, заплакала та побігла з усіх ніг. Через деякий час я зрозуміла, що позаду мене тихо. Я озирнулася й побачила високого чоловіка, а вовк зник.
Коли через кілька років я побачила в домі співучениці портрет Учителя, то раптом зрозуміла, що тим високим чоловіком, який урятував мене від вовка, був Учитель!
Без захисту Вчителя я не вижила б. Учитель — справді мій рятівник!
«Я практикуватиму Фалунь Дафа!»
20 липня 1999 року компартія Китаю розпочала широкомасштабне переслідування Фалунь Дафа. Місцева поліція та співробітники «офісу 610» прийшли до мене на роботу та наказали здати книги Фалунь Дафа, але я відмовилася.
Вони обшукали мій дім. Тоді я не знала, як відправляти праведні думки, тому подумала у своєму серці: «Учителю, не дозволяйте їм бачити мої книги. Вони не зможуть забрати в мене жодної книги Дафа».
Звичайно ж, вони не побачили книги Дафа. Я поклала портрет Учителя в шафу, але коли вони відкрили її, то нічого не побачили.
На столі стояла фотографія Вчителя в рамці. Поліціянт хотів забрати її, але я не дозволила та вихопила фотографію з його рук.
«Ви не можете забрати це. Учитель урятував мені життя. Я мала багато хвороб, але я повністю одужала після того, як читала книгу Дафа лише кілька годин. Я не дозволю вам забрати портрет Учителя, навіть якщо вб'єте мене!»
У цей момент інший поліціянт сказав йому: «Просто залиш це. Вона не дозволить тобі забрати. Якщо вона впаде зі сходів та отримає травму, то може вимагати компенсацію».
Перед тим як піти, поліціянт, який намагався забрати фотографію Вчителя, вигукнув: «Ми повернемося. Ще побачимо, хто переможе! Я обов'язково заберу фотографію вашого Вчителя!»
«Ви даремно витратите час!» — твердо сказала я.
Пізніше начальник відділу внутрішньої безпеки відвіз мене до відділення поліції й спробував змусити відмовитися від Фалунь Дафа.
«Ти вибираєш Фалунь Дафа чи компартію?» — запитав він.
«Я практикуватиму Фалунь Дафа!» — твердо відповіла я.
Поліціянти дуже розлютилися. Вони підвісили мене й жорстоко били протягом трьох діб. Вони по черзі били мене кулаками й ногами та з люттю тягнули за волосся. Вони погрожували побити мене до смерті.
Упродовж цих трьох днів вони не давали мені ні їжі, ні води, а потім вимагали відшкодувати їм витрати на моє харчування в розмірі кількох сотень юанів. Я пробула в ув'язненні місяць.
До переслідування багато колег на роботі практикували Фалунь Дафа, але після початку переслідування припинили. Якось керівник запитав мене: «Багато хто перестав практикувати Фалунь Дафа. Чому ти ще практикуєш?»
«Усі мої проблеми зі здоров'ям зникли завдяки Фалунь Дафа. Учитель Лі Хунчжи врятував мені життя. Я буду й далі практикувати Фалунь Дафа!» — твердо сказала я.
Під час зборів усіх змушували лаяти Вчителя, але я відмовилася.
«Чому ти не робиш так, як усі інші? Чому так поважаєш свого Вчителя?» — Запитала мене одна жінка-керівник.
«Бо Вчитель урятував мені життя. Як-то кажуть, учитель на день — батько на все життя», — відповіла я.
«Схоже, ти не змінишся, чи не так?» — здивовано подивилася вона.
«Це правильно. Я практикуватиму до кінця своїх днів!» — підтвердила я.
Вона ніколи більше не питала мене про практику, і щоразу, коли начальство планувало вжити заходів проти практикувальників, завжди попереджала мене заздалегідь.
Відмовитися від «перевиховання»
Якось мене цілий місяць тримали в центрі «промивання мізків», де намагалися змусити «перевиховатися» (відмовитися від своєї віри в Дафа). Я не «перевиховалася».
Після того, як я повернулася на роботу, прийшли інші люди й сказали: «Вони не змогли тебе змінити, але ми зможемо!»
Один із них грюкнув по столу й запитав, як мене звати. Я не відповіла.
«Чому ти не „перевиховуєшся“?!» — Вимагав він.
«Я намагаюся бути хорошою людиною. У кого ви хочете, щоб я перетворилася?»
«Намагаєшся бути гарною людиною, так? На вулицях повно жебраків. Чому б тобі не поділитися з ними своєю зарплатою?» — Запитав він.
«Ну, ви ж член партії. — Відповіла я. — На вулицях так багато жебраків. Ви хочете сказати, що керівна компартія не несе за це жодної відповідальності?»
Він так розсердився, що грюкнув по столу й сказав: «З завтрашнього дня твоя зарплата буде призупинена!» Потім вони в гніві пішли.
Я подумала: «Те, що вони говорять, не має значення, і я не можу дозволити, щоб їхнє слово було вирішальним». Тому я побігла за ними й сказала: «Не йдіть». Вони зупинилися, сподіваючись, що я, мабуть, передумала.
«Те, що ви тільки що сказали, не має значення», — сказала я.
«А хто вирішує, що має значення?» — сказав один із них.
«Те, що каже мій Учитель, має значення», — твердо відповіла я.
«Але ваш Учитель утік до США».
«Ви помиляєтесь, — сказала я. — Мій Учитель отримав американську візу та полетів до США відкрито й чесно».
«Подивімося, за ким буде останнє слово», — зарозуміло заявили вони.
«Важливо те, що каже мій Учитель!» — сказала я голосно й твердо. Потім вони в люті пішли.
Усі мої колеги затамували подих. Жінка-керівник, яка співчувала мені, запитала: «Що ти їм сказала?»
«Я відповіла їм, що те, що вони сказали про зупинення моєї зарплати, не має значення. Має сенс лише те, що каже мій Учитель!» Вона усміхнулася й пішла.
Наступного дня вона по-дружньому поплескала мене по плечу й з усмішкою сказала: «Ти справді особлива, а твій Учитель просто приголомшливий! Знаєш, замість того, щоб призупинити виплату твоєї зарплати, її збільшили на 500 юанів, а нашу — лише на 300 юанів».
Після цього інциденту багато моїх колег почали позитивно ставитися до Фалунь Дафа.
Мені є про що розповісти, але я зупинюся на цьому. Я просто хочу сказати: «Дафа дав мені нове життя та врятував від небезпеки. Я ніколи не зможу віддячити Вчителеві за величезне милосердя. Я завжди слухатиму настанови Вчителя, добре виконуватиму три справи, які повинні робити учні Дафа, усуватиму всі перешкоди на шляху вдосконалення, йтиму за Вчителем до кінця і повернуся до свого істинного Дому! Дякую, Учителю!»
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
