Усунути природу диявола (стаття 2000 року, з коментарем Учителя)

[Примітка: це стаття 2000 року, публікується вперше на сайті української версії Minghui]

(Minghui.org) Свого часу я мав таке переконання: оскільки я не йду дорогою зла й здатний терпіти зло та його погані наслідки, тоді все нормально. Доки я на вірному шляху, я не повинен турбуватися про існування зла. Це обмежене розуміння позначалося і на моєму процесі вдосконалення, і на моєму розумінні процесу Виправлення Закону, і на ставленні до ситуації в Китаї.

Я думав, що ми повинні лише розпізнати сили зла в Китаї як демонічні, знати, що ми на правильному шляху, роз'яснювати правду, викривати репресії зла й цього достатньо. Я прийняв існування зла зі спокійним серцем, думаючи, що це і є вияв Терпіння — одного з принципів властивості Всесвіту, але я не міг усвідомити, що за цим стоїть моя власна пасивна, неприйнятна позиція. У своєму серці та розумінні я не міг зробити крок уперед, щоб зрозуміти й повірити, що зло має бути знищене й узагалі не повинно існувати.

У мене також виникало багато думок, породжених розумовою кармою, і я думав, що це відбувається для перевірки моєї твердості й що це ще один шанс для зміцнення моєї свідомості. Я пасивно приймав атаку розумової карми, намагаючись зберігати своє серце спокійним і відокремити себе від цих диявольських думок. Хоча я розумів, що вони не мої, але думав, що якщо я відокремлю себе від них, то вони припиняться й Учитель їх усуне. Але вони весь час поверталися знову. Фактично, щодо злої розумової карми я зайняв таку саму пасивну позицію, як і в моєму розумінні стосовно процесу Виправлення Закону: я ніби побоювався, що активне викорінення зла було б своєрідним актом «агресії» і не було б проявом Терпіння. Від ідеї про те, що я не хочу завдати шкоди жодній живій істоті, залишився слід хибного уявлення, ніби активне бажання знищити карму й саме зло (яке теж є формою існування), суперечить поняттю милосердя та терпіння. Учитель Лі сказав:

«Ви повинні також зрозуміти, що „природності“ не існує, а „неминучість“ має свою причину. По суті, „природність“ є безвідповідальним самовиправданням звичайних людей, коли вони не в змозі пояснити явища у Всесвіті, явища життя і матерії. Їм і не спадає на думку, що таке „природність“ сама собою. Зазнаючи впливу таких думок, ви вважаєте, що всі ці негаразди є неминучими, що так воно й має бути, і у вас виник пасивний стан безсилля…». («Трактування Закону», Суть сумлінного вдосконалення)

Завдяки обміну досвідом з іншими учнями та читанню статей на сайті Minghui та останніх канонів Учителя моє розуміння поступово змінилося. Нині в моїй свідомості вже повна ясність. Недостатньо лише розпізнати зло — як зло, і добро — як добро. Мало розуміти, що ми на правильному шляху й відокремлювати себе від зла. Ми маємо усвідомити, що зло як таке не повинно існувати, і ми маємо зробити все, що в наших силах, щоб його знищити. Коли виникає розумова карма, замість того, щоби просто терпіти її та усвідомлювати, що це не мої думки, замість того, щоб чекати (як раніше), що Вчитель мені допоможе, я тепер думаю з твердою рішучістю, що маю знищити цю карму, і всім своїм серцем розумію, що вона більше не повинна існувати, що вона є проявом моєї природи диявола, яка спокійно дозволяла цій розумовій кармі існувати.

Раніше моя рішучість знищити зло була обмежена моєю пасивною позицією та хибними уявленнями. Зараз моє переконання непохитне. Я був здивований абсолютною рішучістю та силою, яка супроводжувала моє бажання знищити зло. Коли ця рішучість зросла, моя думка стала твердою, як алмаз, і я відчув, що найменший рух моєї думки може розбити гору навпіл. Зараз я краще розумію вираз: «Гнів Просвітлених». Це не ті почуття гніву, нетерпіння, помсти, які відчуває людина, — це справедливе й благородне викорінення всього того, що спрямоване проти властивості Всесвіту Чжень-Шань-Жень і більше не гідне залишатися в Усесвіті.

Така сама зміна в розумінні позначилася й на моєму ставленні до справжнього процесу Виправлення Закону та нашої ролі в ньому. Ми не можемо триматися старих пасивних переконань, бо вони залишають лазівку в нашій свідомості, ми також не можемо через свою пасивну позицію давати можливість злу існувати й далі. Пасивно спостерігати за злом означає схвалювати та підтримувати його. Якщо ми вважаємо, хоч які виправдання ми для цього використовували, що зло є неминучим і повинно існувати, тоді воно й існуватиме далі в нашій свідомості та в Усесвіті. Ми відповідальні не тільки за наш власний процес удосконалення, упродовж якого ми посилюємо свою природу Будди та усуваємо природу диявола, — ми також несемо відповідальність за ту частину демонічної природи Всесвіту, яку необхідно усунути за нашої допомоги. Хіба це не частина процесу Виправлення Закону?

Ми повинні активно усувати всі демонічні сили зла, які спрямовані проти Великого Закону, хоч де перебувають — усередині чи поза нашим тілом, і це не заради особистого прогресу в удосконаленні, а через почуття милосердя до всіх живих істот.

Західний практикувальник із Великобританії

27 вересня 2000 року

---

Коментар Учителя:

Дуже хороше усвідомлення.

Щодо розумової карми та шкоди, яку завдали нам сили зла, то ми роз'яснюємо людям правду, і все це є активним усуненням зла, а не потуранням йому та пасивним його терпінням; але думки та вчинки обов’язково мають бути добрими.

Лі Хунчжи
5 жовтня 2000 року