​Я був фізично слабким і страждав від безсоння впродовж десятиліть, але моє життя докорінно змінилося завдяки практиці Фалуньгун

(Minghui.org) Я народився в сім’ї лікаря. Від мами я чув, що народився передчасно, і тому із самого раннього дитинства був фізично дуже слабким. Вона розповідала мені, що я двічі перехворів на вітряну віспу, що трапляється дуже рідко. Повторне зараження призвело до серйозного погіршення зору. І тільки завдяки тому, що мій батько був лікарем, мене вчасно врятували. Інакше я б помер.

Батько виховав у мені любов до занять спортом. Відтоді, як я пішов у початкову школу, мені подобалося бігати й грати в баскетбол. Я займався спортом усі шкільні роки. У результаті я показував відмінні результати на уроках фізкультури. Проте мені важко давалися фізичні вправи, які вимагали сили й витривалості. Я виглядав дуже худим і погано їв. Мені не вистачало енергії на навчання. У 1959 році, коли я почав готуватися до вступного іспиту до інституту, на тлі нервового виснаження в мене розвинулося безсоння. Захворювання переросло в хронічну форму й супроводжувало мене аж до досягнення 38-річного віку. Після закінчення навчання в університеті я продовжував займатися спортом. Оскільки я був молодий, мені вдавалося справлятися з важким навчальним навантаженням, однак я не міг позбутися безсоння.

У 1964 році, напередодні отримання диплома й призначення на роботу, я щодня ходив у плавальний басейн і пропливав по 1000 метрів. Я зрозумів, що оскільки не маю міцного здоров’я від природи, то для того, щоб мати сильне тіло, мені треба багато фізично займатися. Після того як я вийшов на роботу, окрім виконання фізичних вправ, я став приділяти увагу харчуванню. Однак домогтися того, щоб моє тіло було сильним, наповненим енергією, мені не вдавалося. Я розумів, що це неможливо для мене.

У 1970 році я вступив до військової школи Уци, розташованої в Січані, де крім гри в баскетбол почав плавати взимку. Я пам’ятаю, що якось, коли я плавав, пішов сильний сніг. Мої однокурсники вийшли подивитися на мене. Я проплив майже 100 метрів і вийшов на берег. Я пишався своїм досягненням і йшов з усмішкою на обличчі. Я зміг зіграти одну за одною дві баскетбольні гри, і почувався дуже добре. Однак важке безсоння повернулося й знову почало переслідувати мене. Я знову почав страждати від знесилення й поганого апетиту.

У 1971 році я повернувся на фабрику й одружився. Після народження двох дітей і збільшення навантаження на роботі моє безсоння стало ще гіршим. У 30-річному віці мені доводилося приймати невелику дозу снодійних, щоб відпочити впродовж достатнього часу, необхідного для роботи й навчання. Потім я вирішив замінити звичайні фізичні вправи практикою Тайцзі, якою займався понад двадцять років.

Проте проблеми порушення сну із часом лише поглиблювалися.

Перед виходом на пенсію у вересні 1997 року, мені доводилося випивати п’ять таблеток снодійного й пляшку пива за обідом, щоб заснути. Так було майже щодня. Пиво й таблетки руйнували мою печінку й серце. У молодості я перехворів на гепатит, унаслідок чого тривалий час моя печінка функціонувала дуже погано. Організм був настільки знесилений, що, якщо я лягав спати трохи пізніше, то наступного дня мене мучили сильні головні болі. У мене також були проблеми з травленням, і якщо я прокидався вночі, то не міг більше заснути. Схоже, що будь-яке порушення встановленого режиму посилювало симптоми безсоння. На той час мені було всього 57 років, і я, перепробувавши безліч методів лікування, не отримав жодного результату. Я вирішив після виходу на пенсію спробувати практику цігун.

У вересні 1997 року, коли я дізнався, що можу раніше піти на пенсію, то відразу написав заяву. У цей час моя двоюрідна сестра та її чоловік почали практикувати Фалуньгун. Дізнавшись, що я вийшов на пенсію, вони запросили мене разом із ними виконувати вправи на пункті практики, розташованому на території фабрики. Спочатку я виконував вправи тільки пізно ввечері, пізніше ми почали займатися на пункті практики в парку Цзіньхуа. Це було під час китайського Нового року, і через три місяці я відчув приголомшливі зміни, що відбулися в моєму тілі завдяки практиці Фалуньгун. Мені вже не потрібно було приймати снодійне, без якого я не міг жити десятиліттями! Тіло раптово наповнилося енергією, про яку я міг тільки мріяти навіть у юності. Одного разу я вирушив на вокзал, щоб зустріти племінницю, й оскільки поїзд затримався, то тієї ночі я спав лише три години. Наступного дня я почувався чудово, виконував вправи й читав книгу Фалуньгун, не відчуваючи жодного нездужання. Раніше це було б абсолютно неможливо.

Я був слабкою і нещасною людиною, намагаючись упродовж десятиліть відновити своє здоров’я, але моє життя повністю змінилося від початку вдосконалення за Фалунь Дафа. Самопочуття покращилося, і тепер я можу їсти будь-які продукти, на які раніше навіть не наважувався подивитися. Дружина багато разів помічала, що я став виглядати набагато краще. Коли я вирушив на велосипеді до брата, то зовсім не відчував втоми, як раніше. І наступного дня я знову сів на велосипед і поїхав до іншого брата. На моєму обличчі з’явився рум’янець, і моя вага збільшилася. Усі навколо мене були вражені цими дивовижними змінами. Коли колишня колега зустріла мене на вулиці, то з подивом зауважила: «Якби ви не заговорили зі мною, то я б вас не впізнала». Вона сказала, що я помолодшав і став зовсім іншою людиною.

Моє дивовижне зцілення є одним із багатьох прикладів доброчинного впливу практики Фалуньгун на життя людини. Я отримав дуже велику користь і ніколи не перестану вдосконалюватися за Фалунь Дафа.