Юний практикувальник: Учитель завжди поруч із нами

Я канадський практикувальник Фалунь Дафа. Мені дванадцять років. Я хотів би поділитися з вами моїми нещодавніми переживаннями та усвідомленнями в удосконаленні.

Усунення пристрасті до смачної їжі

Після того, як я почав практикувати Фалунь Дафа, я помітив у собі пристрасть до смачної їжі. Одного разу мама взяла мене із сусідкою та її донькою до торгового центру. Я багато з'їв на обід, але все ще хотів морозива. Мені сподобалося морозиво, бо мама майже ніколи не дозволяла мені їсти солодке. Але дорогою додому мені стало погано, усе тіло боліло. Я терпів дискомфорт, але не наважувався сказати мамі.

Сусідська донька Мая, яка так само спокусилася смачною їжею, з'їла морозиво, яке було набагато більшим за моє. Вона також з'їла багато закусок дорогою додому. Її знудило в машині, і вона мала дуже поганий вигляд. Після того, як Маю знудило, я розповів мамі, що мені теж було зле.

Але хоч мені було недобре, мене не знудило. Я думаю, що Вчитель мене захистив.

Мама нагадала мені, що треба зазирнути всередину себе. Я знав, що це сталося через мою пристрасть до смачної їжі. Я добре пообідав, але проявив жадібність і замовив ще й велике морозиво. Мама хвилювалася, що я не зможу доїсти морозиво, тому хотіла розділити його зі мною. Я відмовився й хотів з'їсти його сам. Це був прояв моєї пристрасті до їжі та жадібності.

Коли мені стало недобре, я зрозумів, що треба було контролювати свої бажання та з'їсти лише трохи морозива.

Я також зрозумів, що мав би бути кращим прикладом для Маї, яка не практикує Дафа. Мая з’їла багато їжі, як і я, але вона не мала захисту Вчителя, тому її знудило. Вона, мабуть, почувалася набагато гірше за мене. Мої пристрасті спричиняли їй дискомфорт, і я не був хорошим прикладом для наслідування.

Нещодавно в мене стався стрибок зросту, і я став майже таким же високим, як моя мама. Але мама досі називає мене дитиною. Я зрозумів, що причина, через яку мама досі називає мене дитиною, полягає в тому, що дитина не володіє сильним розумом. Щоразу, коли в мене проявляються пристрасті, я не можу використовувати сильні праведні думки, щоб виправити себе. Це дитяча риса, тому мама й далі називає мене дитиною. Зрілість не має нічого спільного зі зростом чи довгим або коротким волоссям. Тільки тоді, коли людина знає, що можна робити, а чого не можна, дотримується настанов Учителя і вміє контролювати свої бажання, вона може вважатися по-справжньому зрілою та дорослою.

Усунення пристрасті до бажання бачити сцени в інших просторах

У статтях з обміну досвідом на сайті Minghui я читав про інших молодих практикувальників, які бачили сцени з феями або райські куточки в інших просторах. Я заздрив їм, що вони бачили такі речі, і теж хотів побачити щось подібне.

Кілька днів тому мама нагадала мені, що треба мати праведні думки. Мама сказала: «В інших просторах багато демонів. Якщо ти не вивчатимеш Фа і не будеш добре виконувати вправи, ці негативні елементи увійдуть у твоє тіло та почнуть тебе контролювати. Життя в інших просторах можуть нас бачити, а ми їх не бачимо».

Почувши мамині слова, я подумав: «Можливо, я дитина, яка легко піддається втручанню, і саме тому Вчитель не відкрив мені небесного ока. Учитель намагається мене захистити».

Учитель згадує в «Чжуань Фалунь» сцену з прекрасними небесними дівами, які намагалися спокусити 30-річного юнака. Юнак мав сильні праведні думки, і його похвалили Будда Амітабха й Лаоцзи, які сказали: «А юнак подає надію!»

Якби я побачив щось в іншому просторі, то, можливо, не зміг би дотримуватися стандартів практикувальника. Тому Вчитель влаштував для мене найкращий шлях, не дозволяючи мені бачити сцени з інших просторів.

Після того, як я це зрозумів, я перестав прагнути до того, щоб побачити щось в інших просторах.

Прохання про допомогу

Я не дуже звик просити Вчителя про допомогу, коли потрапляю в біду. Іноді, коли згадую про Вчителя та прошу мені допомогти, ситуація змінюється на краще.

Одного разу я розсердився на маму за те, що вона не змогла повісити штори без допомоги батька. Я повернувся у свою кімнату й почав повторювати: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)». Я поступово заспокоївся й попросив Учителя допомогти мамі, постійно повторюючи ці дві фрази. Через деякий час зателефонував сусід і сказав, що може допомогти мамі повісити штори.

Пам'ятаю, як одного разу ми з однокласниками грали на шкільному полі, і в цей час почався дощ. Усі промокли. Я не згадував про Вчителя, і також промокнув. Коли ми наступного дня знову збиралися йти на поле, погода стала похмурою, і, здавалося, що ось-ось піде дощ. На цей раз я попросив в Учителя, щоб зараз дощ не йшов, — і дощ справді не пішов. Лише коли ми пограли й повернулися до класу, тоді й почався дощ.

Того дня лив сильний дощ, ніби хтось відкрив небесний кран на повну потужність. Я забув узяти із собою парасольку й сподівався, що дощ припиниться, коли закінчиться навчання. У душі я попросив Учителя про допомогу, і дощ справді припинився ще до кінця навчального дня.

Я зрозумів, що Вчитель завжди поруч із нами. Він завжди знає, про що ми думаємо. Учитель також знає, чи добре ми вдосконалюємось.

Вищесказане — це лише моє особисте розуміння. Будь ласка, підкажіть, якщо щось було недоречним у моєму досвіді.