Юний практикувальник: Учитель завжди поруч із нами

(Minghui.org) Я канадський практикувальник Фалунь Дафа. Мені дванадцять років. Я хотів би поділитися з вами деякими з моїх нещодавніх переживань та усвідомлень у моєму вдосконаленні.

Усунення моєї пристрасті до смачної їжі

Я зрозумів, що маю пристрасть до смачної їжі після того, як почав практикувати Фалунь Дафа. Одного разу мама взяла мене із сусідкою та її донькою до торгового центру. Я багато з'їв на обід, але все ще хотів морозива. Мені сподобалося морозиво, тому що мама майже ніколи не дозволяла мені їсти солодке. Але дорогою додому мені стало погано, усе тіло боліло. Я терпів дискомфорт, але не наважувався сказати мамі.

Сусідська донька Яя, яка так само спокусилася на смачну їжу, як і я, з'їла морозиво, набагато більше за моє. Яя також з'їла багато закусок дорогою додому. Її знудило в машині, і вона виглядала дуже погано. Після того, як Яю знудило, я розповів мамі, як мені було зле.

Хоч мені було недобре, мене не знудило. Я думаю, що Вчитель захистив мене.

Мама нагадала мені, що треба зазирнути всередину себе. Я знав, що це сталося через мою пристрасть до смачної їжі. Я добре пообідав, але був жадібним і замовив ще й велике морозиво. Мама хвилювалася, що я не зможу доїсти морозиво, тому хотіла його розділити зі мною. Я відмовився й хотів з'їсти його сам. Це був прояв моєї пристрасті до їжі та жадібності.

Коли мені стало недобре, я зрозумів, що треба було контролювати свої бажання та з'їсти лише трохи морозива.

Я також зрозумів, що мав би бути кращим прикладом для Яї, яка не практикує Дафа. Яя їла так само, як і я, але вона не мала захисту Вчителя, тому її знудило. Вона, мабуть, почувалася набагато гірше, ніж я. Мої пристрасті спричиняли їй дискомфорт, і я не був хорошим прикладом для наслідування.

Нещодавно в мене стався стрибок зросту, і я став майже таким же високим, як моя мама. Мама досі називає мене дитиною. Я зрозумів, що причина, через яку мама досі називає мене дитиною, полягає в тому, що дитина не володіє сильним розумом. Щоразу, коли з'являються пристрасті, я не можу використовувати сильні праведні думки, щоб виправитися. Це дитяча риса, тому мама й досі називає мене дитиною. Зрілість не має нічого спільного зі зростом чи довгим або коротким волоссям. Тільки тоді, коли людина знає, що можна робити, а чого не можна, дотримується настанов мого Вчителя та вміє контролювати свої бажання, вона може вважатися по-справжньому зрілою і дорослою.

Усунення пристрасті до бажання бачити сцени в інших вимірах

Я читав про інших молодих практикувальників, які бачили сцени з феями або райські куточки в інших вимірах, у статтях про обмін досвідом на сайті Minghui.org. Я заздрив їм, що вони бачили такі речі, і хотів побачити щось подібне.

Кілька днів тому мама нагадала мені, що треба мати праведні думки. Мама сказала: «В інших вимірах є багато демонів. Якщо ти не вивчатимеш Фа й не будеш добре виконувати вправи, ці негативні субстанції увійдуть у твоє тіло й будуть контролювати тебе. Життя в інших вимірах може бачити нас, але ми не можемо бачити їх».

Почувши мамині слова, я подумав: «Можливо, я дитина, яка легко піддається втручанню, і саме тому Вчитель не відкрив мені небесного ока. Учитель намагається захистити мене».

Учитель згадує в «Чжуань Фалунь» сцену з прекрасними небесними дівами, які намагалися спокусити 30-річного юнака. Юнак мав сильні праведні думки, і його похвалили Будда Амітабха й Лаоцзи, які сказали: «А юнак подає надію!»

Якби я побачив щось в іншому вимірі, то, можливо, не зміг би дотримуватися стандартів практикувальника. Тому Вчитель влаштував для мене найкращий шлях, не дозволяючи мені бачити сцени з інших вимірів.

Після того, як я це зрозумів, я більше не пристрасний до того, щоб бачити сцени з інших вимірів.

Прохання про допомогу

Я не дуже звик просити Вчителя про допомогу, коли потрапляю в біду. Іноді, коли я згадую про Вчителя та прошу його про допомогу, ситуація часто змінюється на краще.

Одного разу я розсердився на маму за те, що вона не змогла повісити штори без допомоги батька. Я повернувся у свою кімнату й почав повторювати: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)». Я поступово заспокоївся й попросив Учителя допомогти мамі, продовжуючи повторювати ці дві фрази. Через деякий час зателефонував сусід і сказав, що може допомогти мамі повісити штори.

Пам'ятаю, як одного разу ми з однокласниками грали на шкільному полі, почався дощ. Коли ми збиралися знову йти на поле, погода стала похмурою, і, здавалося, що ось-ось піде дощ. Я попросив допомоги в Учителя, щоб не було дощу, — і чудесним чином дощ не пішов. Ми довго грали. Дощ почався якраз тоді, коли ми повернулися до класу.

Того дня лив дощ, і, здавалося, ніби хтось відкрив [небесний] кран. Я забув узяти із собою парасольку й сподівався, що дощ припиниться, коли закінчиться навчання. У душі я попросив Учителя про допомогу, і до кінця навчального дня дощ, справді, припинився.

Я зрозумів, що Вчитель завжди поруч із нами. Він завжди знає, про що ми думаємо. Учитель також знає, чи добре ми вдосконалюємося.

Вищесказане — це моє особисте розуміння. Будь ласка, вкажіть на все, що є недоречним.