Три дивовижні події на шляху мого вдосконалення

(Minghui.org) Я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа в 1996 році. За цей час я пережила багато чудових подій і хочу поділитися деякими з них, щоб продемонструвати надзвичайну силу Дафа.

Мій досвід виконання вправи з охопленням колеса

Коли я вперше прийшла до пункту практики Фалунь Дафа, координатор навчав усіх вправ. Загалом присутніх було приблизно 40 осіб. Я тихо розмістилася позаду й повторювала за всіма. Після вивчення вправ координатор підійшов до мене й сказав: «Ставайте попереду, коли будемо виконувати вправи».

Я відповіла: «Я не можу, мені важко тримати руки так довго під час вправи з охопленням колеса [друга вправа Фалунь Дафа, коли руки потрібно тримати в одному положенні тривалий час]». Заграла музика для вправ, і всі встали на місця. Координатор повів мене до передньої лінії. Я не наважилася опиратися, адже всі дивилися на мене. Я подумала, що якщо не зможу довго тримати руки, то зроблю коротку перерву, відпочину й потім знову продовжу.

Під час виконання вправи, усього через кілька хвилин, я відчула, що моя ліва рука не може залишатися в піднятому положенні. Я вже хотіла зупинити вправу, але, розплющивши очі, помітила знайомого — він дивився просто на мене. Мені було надто соромно опустити руки, тому я заплющила очі й далі тримала їх у такому положенні.

Але через деякий час сталося щось дивовижне. Мені здалося, ніби моя ліва рука зникла — залишилася лише її кисть. Між обома руками відчувався потік енергії. Мені стало надзвичайно комфортно, і водночас з’явилося ледь відчутне хвилювання. Я не опускала руки й почувала себе дуже розслаблено. Це було вперше, коли я безперервно стояла в позі охоплення колеса впродовж усієї вправи.

Дорогою додому я не сказала ані слова — була занурена в невимовну красу Дафа. Тоді я подумала: «Наскільки ж надзвичайний і божественний Учитель Лі!» Цей досвід зміцнив мою віру, і я вирішила щиро вдосконалюватися за Фалунь Дафа.

Учитель очистив мою ногу

Якось уночі я відчула сильний вітер, що, наче торнадо, кружляв над моїм дахом. Потім вітер перемістився до моєї травмованої лівої ноги й кружляв навколо неї протягом тривалого часу. Мені стало трохи страшно. Згодом я прокинулася, і зрозуміла, що це був лише сон. Але з часом я збагнула, що це Вчитель очищав мою ногу. Центр обертання був зосереджений на колінному суглобі, й із часом перемістився вгору, до плеча. За кілька тижнів усі відчуття зникли. Мої ноги стали неймовірно розслабленими, і я могла спокійно їх схрещувати. Біль, який я відчувала, коли спускалася сходами, повністю зник.

До того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, я не могла схрещувати ноги через травму. Щоразу, коли йшов дощ, я відчувала біль, через який навіть прокидалася серед ночі. Здається, мої ноги завжди реагували на зміну погоди. Під час першої спроби сісти в позу повного лотоса, чоловік із дочкою допомагали мені спочатку підняти, а потім і схрестити ноги. Я могла протриматися лише кілька хвилин, а далі починала сильно пітніти. Але я все ж вирішила, що буду сидіти зі схрещеними ногами.

Незважаючи на те, наскільки я була зайнята на роботі, я завжди вставала рано, щоб виконати вправи. Коли Вчитель очищав мої ноги, я відчувала сильний біль під час медитації. Щоб заснути вночі, мені доводилося класти праву ступню на ліве коліно.

Пам'ятаю, координатором Дафа був 25-річний офіцер армії. Коли він виконував медитацію в позі повного лотоса, то піт стікав по його шиї, але він наполегливо продовжував сидіти зі схрещеними ногами. Тоді практикувальники в нашій групі були дуже старанними.

Дивом знайшла своє посвідчення особи та медичну страховку

Перед тим, як піти додому до практикувальниці, я збиралася взяти свою картку медичного страхування, щоб на зворотному шляху купити ліки для чоловіка. Хоча мій чоловік також вивчає Дафа, але ніяк не може відмовитися від ліків. Коли я оглянула свої кишені, то виявила, що посвідчення особи й медична страхова картка зникли. Тоді я перевірила всі зимові пальта, які носила останнім часом, а також увесь осінній одяг, але так і не змогла нічого знайти.

Минуло пів години, і я вирішила, що краще спершу піти до практикувальниці. Повернувшись додому, я зняла пальто й поклала його на ліжко. Потім знову оглянула одяг, але все одно карток ніде не було. Обшукавши гардероб і нічого не знайшовши, мене охопив відчай, і тоді в душі я звернулася до Вчителя: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені знайти картки!»

Пізніше додому повернувся чоловік і помітив одяг, розкиданий по кімнаті. Я пояснила, що шукаю картки й запитала, чи він їх не брав. Він відповів, що не брав, і додав, що ніколи ними не користувався. Я попросила допомогти з пошуками. Чоловік пішов подивитися до іншої кімнати та невдовзі повернувся, сказавши, що нічого не знайшов. Потім він глянув на ліжко й спитав: «Хіба це не вони?» Я подивилася на ліжко, а там на пальто, яке я щойно зняла, лежали обидві картки!

Я склала руки перед грудьми, щоб подякувати Вчителеві! Він знову допоміг мені! Я сказала чоловікові: «Я щойно просила Вчителя допомогти мені їх повернути».

Цей випадок нагадав мені слова Вчителя зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення (2)»: «Праведні думки учнів Дафа мають надзвичайну силу».